ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.07.2022Справа № 910/8877/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест"
до Апеляційного суду міста Києва
про стягнення 426 689, 95 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Апеляційного суду міста Києва (далі - відповідач) про стягнення 426 689, 95 грн, з яких основний борг у розмірі 423 314, 92 грн, пеня у розмірі 0, 11 грн та 3 % річних у розмірі 3 374, 92 грн
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказав на те, що відповідачем порушено умови Договору № 01/20 на постачання природного газу (з урахуванням послуг на його транспортування) від 21.02.2020 в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 позовну заяву залишено без руху.
У встановлений судом строк позивачем було усунуто недоліки, вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 07.06.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач, у строк, визначений законом, відзиву не надав.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 05.07.2021 була вручена відповідачу 14.07.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105477551285.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
21.02.2020 між Апеляційним судом міста Києва (далі - відповідач, споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ" (далі - постачальник, позивач) укладено договір № 01/20 на постачання природного газу (з урахуванням послуг на його транспортування) (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2020 році природний газ з урахуванням послуг з його транспортування, код згідно CPV 021:2015-09120000-6 «Газове паливо», а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п. 1.2 плановий обсяг постачання газу на 2020 рік складає - 500 тисяч куб.м.
Планові обсяги постачання газу на 2020 рік по місяцях визначено сторонами у додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною (п. 1.3 договору).
Обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1. Договору), що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві - приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ (п. 2.3 договору).
Постачання та споживання підтверджених обсягів газу протягом місяця здійснюється, як правило, в рівномірному режимі, виходячи із середньодобової норми (далі - добова норма), яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця, або згідно узгодженого сторонами графіку у випадку, якщо споживання здійснюється протягом місяця нерівномірно (п. 2.8 договору).
Визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між Сторонами здійснюється в наступному порядку:
За підсумками розрахункового періоду Споживач до 07 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
На підставі отриманих від Споживача даних акту, складеного між Оператором ГРМ та Споживачем та/або даних Оператора ГРМ, Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника.
Споживач протягом п'яти робочих днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу. У випадку відмови від підписання, ненадання відмови від підписання або не підписання акт приймання-передачі газу Споживачем, обсяг - фактично переданого (спожитого) газу визначається на підставі Реєстру газорозподільного підприємства. В цьому випадку Постачальник має право скласти акт приймання-передачі на підставі даних реєстру газорозподільного підприємства.
Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання тактам рішенням законної сили, обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних газорозподільного підприємства, а вартість переданого/спожитого газу встановлюється відповідно до умов цього Договору (п.п. 2.9.1 - 2.9.4 договору).
Згідно п. 3.1. Договору, ціна газу за цим Договором визначається за 1000 (одну тисячу) кубічних метрів. Ціна газу становить: без ПДВ 3 314,49724 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ - 20 % - 662, 90 грн, всього з ПДВ - 3977. 40 грн, що визначено сторонами у додатку 2 до договору, який є його невід'ємною частиною.
Загальна ціна Договору становить 1 988 698, 35 грн. (один мільйон дев'ятсот вісімдесят вісім тисяч шістсот дев'яносто вісім гривень 35 копійок), у т. ч. ПДВ 20% - 331 449,73 грн. (триста тридцять одна тисяча чотириста сорок дев'ять гривень 73 копійки).
Відповідно до п. 4.2 договору оплата за поставлений газ, здійснюється Споживачем в безготівковій формі протягом 7 (семи) робочих днів з дати підписання акту приймання-передачі природного газу на підставі належно оформленого рахунку-фактури та належним чином оформленої електронної податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), які подаються Споживачу при оформленні поставки газу, але не пізніше термінів, передбачених Податковим Кодексом України.
Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника (п. 4.3 договору).
У разі виникнення у Споживача заборгованості з оплати вартості газу. Сторони за взаємною згодою можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору. Укладення Сторонами та дотримання Споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від виконання поточних зобов'язань за Договором у частині оплати за поставлений газ (п. 4.4 договору).
У разі відсутності графіка погашення заборгованості Постачальник має право грошові кошти, отримані від Споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення (п. 4.5 договору).
Звірка розрахунків здійснюється Сторонами протягом десяти днів з дати пред'явлення вимоги про це однієї із Сторін на підставі відомостей про фактичну оплату вартості газу Споживачем та актів приймання - передачі газу (п. 4.6 договору).
Як встановлено п. 5.4.2 договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених договором.
Згідно з п. 6.2 договору у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1 відсотка під суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Договір набирає чинності з моменту підписання його обома Сторонами, скріплення відбитками печаток Сторін (за наявності) та діє до 31.12.2020, але в будь якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків (п. 10.1 договору).
Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» на виконання умов договору було поставлено Апеляційному суду міста Києва наступні обсяги природного газу: у січні 2021 року 67,678 тис. м куб, що підтверджується Актом №1006 за січень 2021 року до Договору на постачання природного газу (з урахуванням послуг на його транспортування) № 01/20 від 21 лютого 2020 року та інформація щодо спожитих обсягів природного газу Споживачем у січні 2021 року (скріншот з інформаційної платформи ТОВ «Оператор ГТС»).
Акт № 1006 та рахунок № 1277 було отримано відповідачем наручно Орлюком Дмитром Леонідовичем, що підтверджується Журналом реєстрації вихідної кореспонденції ТОВ «Екотехноінвест», проте відповідач не підписав їх, обґрунтованої відмови від підписання актів не надав.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 01/20 на постачання природного газу (з урахуванням послуг на його транспортування) від 21.02.2020, позивач просив стягнути з останнього заборгованість у розмірі 423 314, 92 грн, пеню у розмірі 0, 11 грн та 3 % річних у розмірі 3 374, 92 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу у січні 2021 року 67, 678 тис м.куб природного газу, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу за січень 2021 року № 1006 та інформацією щодо спожитих обсягів природного газу споживачем у січні 2021 року (скріншот з інформаційної платформи ТОВ «Оператор ГТС України»).
12.02.2021 відповідач отримав рахунок та акт приймання-передачі природного газу за січня 2021 року, що підтверджується Журналом реєстрації вихідної кореспонденції ТОВ «Екотехноінвест» за лютий 2021, проте не підписав їх, обґрунтованої відмови від підписання актів не надав.
Згідно з п. 2.9.2 договору на підставі отриманих від Споживача даних акту, складеного між Оператором ГРМ та Споживачем та/або даних Оператора ГРМ, Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника.
Споживач протягом п'яти робочих днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу. У випадку відмови від підписання, ненадання відмови від підписання або не підписання акт приймання-передачі газу Споживачем, обсяг - фактично переданого (спожитого) газу визначається на підставі Реєстру газорозподільного підприємства. В цьому випадку Постачальник має право скласти акт приймання-передачі на підставі даних реєстру газорозподільного підприємства (п. 2.9.3 договору).
Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання тактам рішенням законної сили, обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних газорозподільного підприємства, а вартість переданого/спожитого газу встановлюється відповідно до умов цього Договору (п. 2.9.4 договору).
Відповідно до п. 4.2 договору оплата за поставлений газ, здійснюється Споживачем в безготівковій формі протягом 7 (семи) робочих днів з дати підписання акту приймання-передачі природного газу на підставі належно оформленого рахунку-фактури та належним чином оформленої електронної податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), які подаються Споживачу при оформленні поставки газу, але не пізніше термінів, передбачених Податковим Кодексом України.
За вказаних обставин газ вважається поставленим і прийнятим споживачем від постачальника.
Остаточний розрахунок за фактично поставлений природній газ здійснюється споживачем до 22.02.2021 .
Таким чином, термін сплати відповідачем за поставлений у січні 2021 природний газ сплив 22.02.2021.
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)
Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання свого зобов'язання за договором не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення заборгованості в сумі 423 314, 92 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За порушення зобов'язання щодо оплати наданих послуг позивач також просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 0, 11 грн.
Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 6.2 договору у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1 відсотка під суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку 3 % річних за період з 23.02.2021 по 31.05.2021, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим та арифметично правильним, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 3 374, 92 грн.
За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ".
Відповідачем письмового відзиву на позов не подано, належними та допустимим доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано, підстав звільнення від обов'язку виконання зобов'язання зі сплати заявленої до стягнення суми не доведено.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбаченим цим Кодексом.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. ), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240 -252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Апеляційного суду міста Києва (03680, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 2-А; ідентифікаційний код 02894757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14, оф. 311; ідентифікаційний код 34933742) суму основного боргу у розмірі 423 314 (чотириста двадцять три тисячі триста чотирнадцять) грн 92 коп, пеню у розмірі 0, 11 (одинадцять) коп., 3 % річних у розмірі 3 374 (три тисячі триста сімдесят чотири) грн 92 коп, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 400 (шість тисяч чотириста) грн. 35 коп
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 04.07.2022.
Суддя М.Є.Літвінова