ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.06.2022Справа № 910/13760/20
За заявою ОСОБА_1
про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 року за нововиявленими обставинами
у справі №910/13760/20
За заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Суддя: Мандичев Д.В.
Секретар судового засіданняч Судак С.С.
Представники учасників:
боржник- ОСОБА_1
від боржника - Меше О.П.
від приватного виконавця Лановенко Л.О. -не з'явилися
У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/13760/20 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 з поміж іншого, визнано кредитором у справі № 910/13760/20 по відношенню до боржника:
- Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. з грошовими вимогами на суму 115 944,42 грн. - вимоги другої черги.
У грудні 2021 року до Господарського суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від10.02.2021 року за нововиявленими обставинами у справі №910/13760/20.
Вказаною заявою заявник просить господарський суд:
- поновити ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 у справі №910/13760/20 за нововиявленими обставинами, визнавши причини пропуску цього строку поважними;
- задовольнити заяву про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 у справі №910/13760/20 за нововиявленими обставинами;
- змінити ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 у справі №910/13760/20 в частині кредиторських вимог Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. з грошовими вимогами на суму 115 944,42 грн. та відмовити у визнанні кредиторських вимог Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. з грошовими вимогами на суму 115 944,42 грн.
Як на нововиявлену обставину ОСОБА_1 вказав прийняття Господарським судом міста Києва рішення №910/13760/20 (910/16305/20) від 05.04.2021, залишеного без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2021 та ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2021, на підставі яких встановлено відсутність виконання Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09.07.2012 року у справі №2601/7773/12 та відсутність здійснення будь-якого стягнення у виконавчому провадженні №61340057.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.12.2021 вказана заява передана на розгляд судді Мандичеву Д.В.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.12.2021 задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 у справі №910/13760/20, вказаний процесуальний строк поновлено. Відкрито провадження за нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 у справі №910/13760/20. Розгляд заяви призначено у судовому засіданні на 14.02.2022.
21.01.2022 до суду надійшли заперечення приватного виконавця Лановенко Л.О. на заяву про перегляд ухвали Господарського суду м. Києва від 10.02.2021 по справі № 910/13760/20 за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Господарського суду міст Києва від 14.02.2022 відкладено судове засідання на 02.03.2022.
Водночас, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.
Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
За змістом статей 10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 № 9 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного рішення зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Згідно з Указом Президента України "Про продовження дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженого Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
За наведених обставин призначене на 02.03.2022 судове засідання з розгляду справи № 910/13760/20 не відбулося з об'єктивних причин, що не залежать від суду.
02.03.2022 на офіційній веб-сторінці Ради суддів України оприлюднено рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, згідно з пунктом 5 яких судам рекомендовано по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя. Справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження.
04.03.2022 Верховним Судом на офіційному веб-порталі опубліковано рекомендації щодо особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, за змістом яких учасникам справи, чиї справи, перебувають в провадженні судів, які не припинили здійснювати правосуддя, рекомендовано подати заяву про відкладення розгляду справ у зв'язку з воєнними діями та/або про розгляд справ у режимі відеоконференції за допомогою будь-яких технічних засобів, зокрема власних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2022 призначено розгляд заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 у справі №910/13760/20 у судовому засіданні 15.06.2022.
14.06.2022 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення ОСОБА_1 , щодо заперечень на заяву про перегляд ухвали попереднього засідання від 10.02.2021 за нововиявленими обставинами.
15.06.2022 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення приватного виконавця Лановенко Л.О. на заяву про перегляд ухвали Господарського суду м. Києва від 10.02.2021 по справі № 910/13760/20 за нововиявленими обставинами.
15.06.2022 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання приватного виконавця Лановенко Л.О. на заяву про перегляд ухвали Господарського суду м. Києва про відкладення судового засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва відкладено судове засідання на 29.06.2022.
Також, у судовому засіданні 15.06.2022, судом надано оцінку клопотанню приватного виконавця Лановенко Л.О. про відкладення судового засідання на безстроковий термін, але не раніше закінчення воєнного стану в Україна та зазначено, що подане клопотання спрямоване на порушення конституційних прав учасників справи на судовий захист, безперервного здійснення правосуддя та дотримання розумності строків розгляду справ, що в подальшому матиме однозначно негативний вплив на ефективність здійснення правосуддя.
Крім того, судом також було зазначено, що приватний виконавець Лановенко Л.О. у разі неможливості брати участь в судовому процесі особисто, може брати участь в такому процесі через представника.
20.06.2022 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення приватного виконавця Лановенко Л.О. на заяву про перегляд ухвали попереднього засідання від 10.02.2021 за нововиявленими обставинами.
29.06.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява приватного виконавця Лановенко Л.О. про відкладення судового засідання не раніше закінчення воєнного стану.
У судовому засіданні 29.06.2022 представники заявника просили задовольнити подану заяву.
Приватний виконавець Лановенко Л.О. у судове засідання не з'явилась, повноважних представників до суду не направила.
Натомість, приватним виконавцем надіслано суду повторну заяву про відкладення судового засідання не раніше закінчення воєнного стану.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1, ч. 2 ст. 2 ГПК України).
Слід зазначити, що суд ухвалою від 15.06.2022 відкладав судове засідання з метою забезпечення можливості реалізації сторонами своїх процесуальних прав, дотримання засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, принципу змагальності в судочинстві, надання сторонами заяв по суті справи
Повторне подання подібних заяв та клопотань спрямоване на порушення конституційних прав учасників справи на судовий захист, безперервного здійснення правосуддя та дотримання розумності строків розгляду справ, що в подальшому матиме однозначно негативний вплив на ефективність здійснення правосуддя.
На даний час на території міста Київ та Київської області не ведуться жодні бойові дії. В зв'язку з чим відсутні будь-які правові підстави для відкладення розгляду даної справи на післявоєнний період.
Так, у письмових поясненнях Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. проти задоволення заяви заперечувала, пославшись на те, що наведені заявником обставини не можуть вважатися нововиявленими. Крім того, в межах справи № 910/13760/20 (910/16305/20) не встановлено відсутність виконання приватним виконавцем виконавчого листа від 19.02.2018 у справі № 2601/7773/12 та здійснення будь-якого стягнення у виконавчому провадженні № 61340057. Навпаки, приватним виконавцем вчинено ряд дій, спрямованих на виконання виконавчого документа, та частково задоволено вимоги стягувача, а відтак стягнення основної винагороди приватного виконавця є правомірним. До того ж, приватний виконавець зауважила, що стягнення основної винагороди приватного виконавця не пов'язано виключно зі вчиненням виконавцем певних виконавчих дій, а визначається виходячи з суми коштів, що підлягають примусовому стягненню, та не залежить від вчинення виконавчих дій після відкриття виконавчого провадження. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.08.2020 у справі № 200/13920/19-а.
Статтею 320 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності переглянути прийняті ними судові рішення, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили за нововиявленими обставинами.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 321 ГПК України з урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є їх існування на час розгляду справи; те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Відповідно до частини 3 статті 325 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
При цьому, згідно з частиною 4 статті 325 ГПК України в разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова суду; 3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду.
Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Лише за умови одночасного існування цих трьох нерозривно пов'язаних ознак, суд може визнати наведені заявником обставини нововиявленими.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).
Суди вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 908/1043/17, від 28.10.201 у справі № 910/1645/19.
Звертаючись із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 послався на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 №910/13760/20 (910/16305/20), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2021 та ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2021 щодо закриття касаційного провадження, визнано неправомірним та скасовано рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко А.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №54515307 від 09.10.2020 року про здійснення реєстрації права власності за Акціонерним товариством "Універсал Банк" квартири загальною площею 47,60кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_1 ; визнано недійсним та скасовано Свідоцтво №3312 від 09.10.2020 року, видане Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко А.В. за результатами проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №54515307 від 09.10.2020 року; скасовано запис Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності №38602627 від 09.10.2020 року, що здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко А.В. за результатами проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №54515307 від 09.10.2020 року; стягнуто з Акціонерного товариства "Універсал Банк" на користь ОСОБА_1 ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4204 грн.
Заявник стверджує, що в межах справи №910/13760/20 (910/16305/20) встановлено відсутність виконання Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09.07.2012 року у справі №2601/7773/12 та здійснення будь-якого стягнення у виконавчому провадженні №61340057, що свідчить про відсутність підстав для стягнення основної винагороди приватного виконавця.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Разом з тим, ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» врегульовано питання винагороди приватного виконавця та авансування витрат виконавчого провадження.
Так, зокрема, частинами 1, 2 зазначеної статті передбачено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Згідно з ч. 3 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №643 від 08.09.2016, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частиною 5 зазначеної норми визначено, що якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Як встановлено ч. 7 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Отже, в розумінні наведених вище норм, основана винагорода приватного виконавця за своїм призначенням є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі .
Системний аналіз норм, якими врегульовано питання основної винагороди приватного виконавця, дає підстави для висновку, що розмір цієї винагороди встановлюється у постанові про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця, яка приймається при відкритті виконавчого провадження, та підлягає сплаті на користь приватного виконавця одночасно із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом на користь стягувача.
Відтак, оскільки наведені норми законодавства пов'язують виплату основної винагороди приватного виконавця одночасно із задоволенням вимог стягувача, то відповідно і право вимоги приватного виконавця виникає у момент фактичного виконання боржником виконавчого документа. Відповідно, одночасно із виникненням права вимоги приватного виконавця на виплату основної винагороди виникає і грошове зобов'язання у боржника в розумінні ст. 1 КУзПБ.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 910/11384/20, у зв'язку з чим наведена приватним виконавцем правова позиція Верховного Суду у постанові від 04.08.2020 у справі № 200/13920/19-а не є релевантною до даних правовідносин.
При розгляді цієї справи судом враховано також висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11.03.2020 року у справі № 2540/3203/18, відповідно до якого обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання виконавчого документа та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
За своєю природою виконавчий збір є винагородою виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення, яка стягується у розмірі, пропорційної до розміру фактично стягнутої суми за виконавчим документом.
З системного аналізу зазначених норм права слідує, що виконавець має право на виділення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору лише у разі, якщо сума виконавчого збору не була стягнута повністю під час основного виконавчого провадження та за умови, що у такому виконавчому провадженні відбулось фактичне стягнення коштів.
Законодавець пов'язав можливість отримання виконавцем виконавчого збору (основної винагороди) саме за вчинення певних виконавчих дій протягом усього часу тривалості виконавчого провадження, яке призвело до реального стягнення коштів на користь стягувача з боржника.
Тоді як сума виконавчого збору (основної винагороди) у розмірі 10 відсотків визначається з можливістю подальшого стягнення виходячи з сум коштів, що підлягають примусовому стягненню за виконавчим документом, і це не залежить від вчинених виконавчих дій після відкриття виконавчого провадження.
Визначення розміру виконавчого збору чи основної винагороди пов'язане з фактом початку примусового виконання виконавчого документа.
Водночас право на стягнення суми виконавчого збору (основної винагороди), визначеної у постанові про стягнення основної винагороди, залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.
Сума виконавчого збору (основної винагороди), визначена виконавцем у постанові про її стягнення, яка винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є винагородою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.
У постановах Верховного Суду від 03.03.2020 року у справі № 260/801/19, від 10.09.2020 року у справі № 120/1417/20-а, від 28.10.2020 року у справі №640/13697/19, від 04.08.2020 року у справі № 200/13920/19-а, від 21.01.2021 року у справі №160/5321/20 та від 27.04.2021 року у справі № 580/3444/20 сформовано правову позицію, відповідно до якої за своїм призначенням виконавчий збір (основна винагорода) виконавця є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.
Як встановлено судом, 20.02.2020 приватним виконавцем Лановенко Л.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61340057 з примусового виконання виконавчого листа № 2601/7773/12 від 19.02.2018 Голосіївського районного суду м. Києва.
03.07.2020 приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника та про призначення суб'єкта оціночної діяльності для визначення вартості описаного майна боржника - двокімнатної квартири, загальною площею 47,6 кв.м., житловою - 30,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до протоколів проведення електронних торгів № 496491 від 12.08.2020 та №503943 від 28.09.2020 торги не відбулись, оскільки від жодного учасника не надійшла цінова пропозиція.
29.09.2020 Банком до приватного виконавця Лановенко Л.О. та ДП "Сетам" подано заяву щодо наміру залишити за собою нереалізоване майно за початковою ціною, визначеною на початок проведення електронних торгів, у розмірі 1 080 512,00грн.
Постановою приватного виконавця від 30.09.2020 в межах виконавчого провадження №61340057 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу передано Банку в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 2601/7773/12 від 19.02.2018 Голосіївського районного суду м. Києва наступне майно: двокімнатну квартиру, загальною площею 47,6 кв.м., житловою - 30,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на загальну суму 1 080 512,00 грн.
Водночас, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 №910/13760/20 (910/16305/20), яке набрало законної сили, встановлено недотримання вимог Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" при передачі майна ПАТ "Універсал Банк" у рахунок погашення боргу ОСОБА_1 за кредитом в іноземній валюті.
Суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що квартира площею 47, 60 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , яка використовується ОСОБА_1 як місце постійного проживання та є його єдиним житлом, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", у тому числі за виданим ПАТ "Універсал Банк" нотаріусом свідоцтвом про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу ОСОБА_1 за Кредитним договором № 003-2008-337 від 20.02.2008 та Кредитним договором №003-2008-342 від 20.02.2008, укладених в іноземній валюті.
Таким чином, у межах справи №910/13760/20 (910/16305/20) визнано недійсними та скасовані документи та юридично значущі дії, на підставі яких майно ОСОБА_1 передано на користь ПАТ "Універсал Банк" у рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 2601/7773/12 від 19.02.2018 Голосіївського районного суду м. Києва.
Отже, у зв'язку із відсутністю фактичного стягнення та звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_1 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. у виконавчому провадженні №61340057, право останньої на отримання основної винагороди в розмірі 115 944,42 грн. відсутнє.
Одночасно суд наголошує, що провадження у справі №910/13760/20 (910/16305/20) відкрито ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.11.2020, у той час як пред'явлення та розгляду кредиторських вимог приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. на суму 115 944,42 грн. здійснювався лише 10.02.2021.
Відтак, судом встановлено, що правові підстави для визнання грошових вимог приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. на суму 115 944,42 грн. ґрунтувалися на необхідності виплати основної винагороди за передачу в межах виконавчого провадження майна боржника стягувачу, що в судовому порядку у справі №910/13760/20 (910/16305/20) визнано незаконним.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про необхідність скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 у справі № 910/13760/20 про визнання грошових вимог приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. на суму 115 944,42 грн. та прийняття нового судового рішення в цій частині про відмову в визнанні кредитором боржника ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 233, 234, 320-323, 325 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 року за нововиявленими обставинами у справі №910/13760/20 задовольнити повністю.
2.Скасувати частково пункт 1 ухвали Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 у справі №910/13760/20 у частині визнання кредитором по відношенню до боржника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. з грошовими вимогами на суму 115 944,42 грн. - вимоги другої черги.
3. Прийняти в скасованій частині нове рішення, яким відмовити приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. у визнанні кредитором фізичної особи ОСОБА_1 на суму 115 944,42 грн.
4. В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 у справі №910/13760/20 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до положень статей 254-257 протягом десяти днів з дня її підписання до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 04.07.2022
Суддя Д.В. Мандичев