Справа № 283/715/21
Провадження №2/283/13/2022
27 червня 2022 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Хомич В.М., секретар судового засідання Ільніцька С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування власністю,
Короткий зміст позовних вимог.
09.03.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про усунення перешкод у здійсненні права користування власністю, в обґрунтування якої зазначила, що згідно з рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 10.10.1978 ОСОБА_1 за мировою угодою перейшла у власність частина домоволодіння, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: веранда, площею 12,7 кв.м., частина сіней, площею 4,6 кв.м., коридор, площею 3,3 кв.м., ганок, кімната, площею 9,6 кв.м., кімната, площею 12,9 кв.м., половина сараю. У власність колишнього чоловіка ОСОБА_3 перейшла кімната, площею 25,2 кв.м., кімната, площею 10,7 кв.м. та половина сараю.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Разом з цим, його дружина - ОСОБА_2 , чинить позивачеві перешкоди у здійсненні її права користування та розпорядження належним їй майном. Внаслідок таких дій відповідача у ОСОБА_1 відсутні ключі від воріт домоволодіння та вхідних дверей будинку, ключі від сараю, які відповідач відмовляється надати позивачеві навіть для того, аби остання виготовила їх дублікат. Крім того, 03.06.2020 ОСОБА_1 разом зі своєю донькою ОСОБА_4 приїхала до домоволодіння в АДРЕСА_1 , проте ворота та сам житловий будинок були зачинені, ОСОБА_2 не впускала позивача до домоволодіння.
Отже, посилаючись на норми ст.ст. 316, 317, 319, 321, 383 ЦК України, на підставі ст.391 ЦК України, позивач просить:
1) зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 домоволодінням, яке належить останній на праві приватної власності та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вселення ОСОБА_1 до даного домоволодіння та передачі їй ключів від воріт, вхідних дверей будинку та ключів від сараю зазначеного домоволодіння;
2) зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 домоволодінням, яке належить останній на праві приватної власності та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом передачі їй належним чином засвідчених нотаріально чи/або в інший спосіб правовстановлюючих документів для належного оформлення ОСОБА_1 свого права користування та розпорядження майном.
Процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 09.03.2021 судову справу №283/715/21 передано на розгляд судді Хомич В.М.
10.03.2021 з метою вирішення питання про відкриття провадження у справі у відповідності до ч.1 ст.187 ЦПК України судом направлено запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Житомирській області, відповідь на який отримана 29.03.2021.
Ухвалою від 30.03.2021 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження. Визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження, підготовче судове засідання призначено на 14 годину 26.04.2021; задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з Києво-Святошинським районним судом Київської області.
23.04.2021 від відповідача надійшов відзив.
23.04.2021 від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.
23.04.2021 від представника відповідача адвоката Плетень С.Ю. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою від 26.04.2021 клопотання позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_5 про відкладення підготовчого судового засідання задоволено; підготовче судове засідання відкладено на 12 годину 02.06.2021, визначено підготовче судове засідання за участю позивача ОСОБА_1 проводити в режимі дистанційного судового провадження за допомогою ВКЗ з Києво-Святошинським районним судом Київської області. Строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, тобто до 90 днів з дня відкриття провадження у справі.
02.06.2021 відкладено розгляд підготовчого судового засідання на 12 годину 24.06.2021. Ухвалою від 02.06.2021 клопотання позивача та її представника про витребування доказів задоволено.
Ухвалою від 02.06.2021 задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з Києво-Святошинським районним судом Київської області
24.06.2021 від позивача надійшло клопотання про виклик свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Ухвалою від 24.06.2021 клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Медведенка О.П. про долучення до справи письмових доказів залишено без задоволення, подані документи повернуто представнику позивача; клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Медведенка О.П. про допит свідків задоволено та постановлено викликати та допитати у судовому засіданні в якості свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Закрито підготовче провадження по цивільній справі №283/715/21 та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 14 годину 27.07.2021 року. Судове засідання за участю позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Медведенка Олександра Петровича визначено проводити в режимі дистанційного судового провадження за допомогою відеоконференції з Києво-Святошинським районним судом Київської області.
05.07.2021 представником позивача адвокатом Медведенком О.П. долучено до матеріалів справи копії документів згідно з переліком, зазначеним у заяві.
Ухвалою від 27.07.2021 у задоволенні заяви представника позивача адвоката Медведенка О.П. про відвід головуючого судді Хомич В.М. відмовлено.
27.07.2021 розгляд справи відкладено на 14 годину 27.09.2021 у зв'язку з тим, що закінчився час, відведений на проведення ВКЗ з Києво-Святошинським районним судом Київської області.
Ухвалою від 29.07.2021 задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з Києво-Святошинським районним судом Київської області.
27.09.2021 оголошено по справі перерву до 10 години 29.10.2021 у зв'язку з необхідністю заслухати покази свідків. Ухвалою від 27.09.2021 клопотання представника позивача адвоката Медведенка О.П. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, визначено проводити судове засідання в режимі дистанційного судового провадження за допомогою відеоконференції з Києво-Святошинським районним судом Київської області.
27.10.2021 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
29.10.2021 розгляд справи відкладено на 14 годину 30 хвилин 03.12.2021 за клопотанням представника позивача. Ухвалою від 29.10.2021 задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з Києво-Святошинським районним судом Київської області.
03.12.2021 відкладено розгляд справи на 14 годину 12.01.2022 у зв'язку з необхідністю повторного виклику свідків. Ухвалою від 03.12.2021 задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з Києво-Святошинським районним судом Київської області.
12.01.2022 оголошено перерву по справі до 14 години 10.02.2022 у зв'язку з наданням сторонам часу для підготовки до судових дебатів. Ухвалою від 12.01.2022 задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з Києво-Святошинським районним судом Київської області.
У зв'язку з тим, що суддя Хомич В.М. з 04.02.2022 по 11.02.2022 включно перебувала на лікарняному, розгляд цивільної справи №283/715/21 не проводився. Відкладено розгляд справи на 14 годину 11.03.2022.
Ухвалою від 14.02.2022 задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з Києво-Святошинським районним судом Київської області.
На підставі розпорядження Голови Верховного Суду від 10.03.2022 року №4/0/9-22 з 07.03.2022 року по 21.04.2022 року правосуддя в Малинському районному суді Житомирської області не здійснювалось.
Після відновлення правосуддя у Малинському районному суді розгляд справи призначено на 14 годину 30 хвилин 31.05.2022.
31.05.2022 розгляд справи відкладено на 15 годину 27.06.2022 у зв'язку з неявкою позивача.
27.06.2022 на адресу суду надійшли заяви від позивача та представника відповідача про розгляд справи без їх участі.
Позиція позивача.
У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Позивач пояснила, що 14.08.2021 вона зі своє дочкою приїхали до будинку АДРЕСА_1 , щоб взяти будинкову книжку, однак відповідач книжку не дала і в будинок не впустила. У лютому 2020 також приїжджали, але ніхто з будинку не вийшов, вони постояли біля воріт і поїхали. Відповідач стала причиною розлучення позивача з чоловіком. Відповідач не допускає позивача до будинку. У позивача з чоловіком була домовленість, що вона не проживатиме у будинку, а після смерті чоловіка туди вселиться дочка чи внуки. Рішенням суду визначено, що частина будинку є власністю позивача. Через поведінку відповідача, позивач зверталася у різні органи, однак їй рекомендували звертатись до суду. Після смерті чоловіка вона звернулась до нотаріуса для оформлення спадщини, там вимагали надати документи, через це вона звернулася до відповідача по документи та огляд будинку. Намагалася вирішити питання в досудовому порядку. Зверталася до поліції, але поліція зорієнтувала, що потрібно звертатись письмово.
На запитання позивач повідомила, що її право власності на вказане домоволодіння є рішення суду №2-375/78. З 1980 року їй на праві власності також належить Ѕ частина будинку АДРЕСА_2 . Зазначене судове рішення вона ніде не вносила в реєстри власності. Між нею та її чоловіком була усна домовленість, що він буде жити користуватися і утримувати весь будинок. До своєї частини будинку вона приїжджала, дивилася і закривала, до 1980 року. Після чого її до будинку ніхто не допускав, але з цього приводу нікуди не зверталась, бо мала домовленість із чоловіком. На день смерті ОСОБА_3 будинок належав їм - позивачу та ОСОБА_3 . Розписка, яку вона написала на 6000 карбованців, підтверджує отримання нею цих коштів на утримання дитини, яка часто хворіла, а не за частину будинку.
Представник позивача на запитання пояснив, що частина будинку належить позивачці на підставі рішення суду від 10.10.1978 та на підставі норм Сімейного кодексу України, який визначає, що майно, набуте у шлюбі, належить подружжю.
Позиція відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, зауваживши, що позивачка не надала жодного доказу, на підтвердження її власності на вказаний будинок, оскільки рішення суду саме по собі не підтверджує власність позивачки на будинок.
У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи вимоги, посилається на те, що її чоловік - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач вважає, що позивач вимагає у неї передати майно та документи, які позивачці не належать.
Відповідач зауважує, що позивачем не надано жодного документа, яким би було підтверджено її право власності на будинок. Адже рішення суду без належної реєстрації права власності не є належним доказом. Відповідач зазначає, що питання реєстрації права власності було завжди належно врегульовано. За нині діючими документами, і за документами, які були чинні на час завершення будівництва, цей будинок був зареєстрований за ОСОБА_3 . Позивачці про цю обставину було достовірно відомо, однак, навіть маючи рішення суду про поділ майна, позивач не вчинила дій щодо реєстрації свого права власності на частину будинку.
Як стало відомо відповідачу від ОСОБА_3 , позивач запропонувала останньому викупити свою частку. Погодившись на цю пропозицію, ОСОБА_3 сплатив позивачці 6000 крб., про що ОСОБА_1 29.12.1979 написала розписку.
З січня 1980 року відповідач почала проживати разом із ОСОБА_3 в спірному будинку, а 25.04.1981 вони зареєстрували шлюб. З того часу спільно з чоловіком, а після його смерті - самостійно несе витрати на утримання будинку, його капітальний та поточний ремонти. 22.04.2004 ОСОБА_3 здійснено реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Позивач з часу розірвання шлюбу із ОСОБА_3 в будинку не проживала та наміру проживати у ньому не виявляла, будинком не цікавилась, витрат на його утримання не несла.
Правомірність володіння ОСОБА_3 вказаним будинком протягом 42 років позивачем не оспорювалась, а відповідач є спадкоємцем після смерті свого чоловіка.
Оскільки позивачем не доведено факту наявності у неї права власності на будинок, а також право на його користування, відповідач вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.
Встановлені судом обставини.
Судом встановлено, що 06.11.1971 виконавчим комітетом Маломиньківської сільської ради Народицького району Житомирської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , за актовим записом №14. Після реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_13 », що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища індексний номер 00028640014 від 24.11.2020 (а.с.16), листом Народицького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) №21.9-23/2020/551 від 29.10.2020 (а.с.14 зворот).
В період перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, Малинською міською Радою депутатів трудящих було винесено рішення №272 «Про затвердження актів державного приймання в експлуатацію житлових будинків та видачу права особистої власності на новозбудовані житлові будинки громадянам міста Малина», згідно з яким затверджено акт державного приймання в експлуатацію по закінченню будівництва житлового будинку та вводу його в дію - житлового будинку АДРЕСА_1 , належному ОСОБА_3 ; прийнято рішення видати право особистої власності на новозбудований житловий будинок ОСОБА_3 (а.с.21).
Згідно з реєстраційним посвідченням, виданим Коростенським бюро технічної інвентаризації 18.11.1977, житловий будинок АДРЕСА_1 в цілій частині зареєстрований за ОСОБА_3 , про що внесено запис до реєстрової книги за №1527 (а.с.55).
14.11.1978 шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 на підставі рішення Малинського районного суду Житомирської області від 10.10.1978 було розірвано, про що зроблено відповідний актовий запис за №14, що підтверджується рішенням Малинського районного суду від 10.10.1978 (а.с.23-25), листом Народицького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) №908/21.8-23 від 17.10.2020 (а.с.15 зворот), а також Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 14.11.1978 (а.с.15).
Згідно з рішенням Малинського районного суду від 10.10.1978 (справа №2-395), ОСОБА_1 за мировою угодою передано частину наступного майна (домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ): веранди, площею 12,7 кв.м., частини сіней, площею 4,6 кв.м., коридору, площею 3,3 кв.м., ганку, кімнати, площею 9,6 кв.м., кімнати, площею 12,9 кв.м., половини сараю. У власність колишнього чоловіка ОСОБА_3 перейшла кімната, площею 25,2 кв.м., кімната, площею 10,7 кв.м. та половина сараю.
В матеріалах справи міститься написана власноруч розписка від 29.12.1979, з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримано від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі шести тисяч (а.с.56).
В подальшому між ОСОБА_3 та ОСОБА_14 (відповідачем по справі) було зареєстровано шлюб, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , за актовим записом №44 (а.с.57). Після реєстрації шлюбу відповідач змінила прізвище з « ОСОБА_15 » на « ОСОБА_13 ».
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно індексний номер 4225207 станом на 22.07.2004 домоволодіння по АДРЕСА_1 на праві власності (1/1) належить ОСОБА_3 . Підстава виникнення права власності: Договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки Р№2286 від 15.09.1971, посвідчений Малинською державною нотаріальною конторою 07.12.1971 (а.с.58).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 225872752 від 28.09.2020, в Реєстрі прав власності на нерухоме майно містяться відомості про об'єкт нерухомого майна - домоволодіння в АДРЕСА_1 , з реєстраційним номером 6724366, загальною площею 168,8 кв.м., житловою площею 45,2 кв.м. Відповідно до даної інформаційної довідки, ОСОБА_3 є власником вищезазначеного домоволодіння у частці 1/1 на підставі Дублікату договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку, виданого Житомирським обласним нотаріальним архівом Р№145 ВСС/915526 від 27.09.2005, Угоди про розірвання договору купівлі-продажу, посвідченої приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Р№3275. Запис про право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна внесений до Реєстру прав власності 10.01.2006 (а.с.13).
Згідно з Угодою про розірвання договору купівлі-продажу житлового будинку від 27.09.2005, посвідченої приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Сотніченко І.В. та зареєстрованої в реєстрі за №3275, з однієї сторони ОСОБА_3 та з іншої сторони ОСОБА_16 домовилися розірвати за згодою сторін договір купівлі-продажу житлового будинку, який був посвідчений приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Сотніченко І.В. 03.12.2004, зареєстрований в реєстрі за №5602.Правовстановлюючий документ - договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки, посвідчений Малинською державною нотаріальною конторою 15.09.1971 по реєстру №2286 та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно повернуто ОСОБА_3 (а.с.19).
Відповідно до довідки Малинського районного комунального підприємства з технічної інвентаризації Житомирської обласної ради №108 від 08.10.2020, станом на 01.01.2013 право власності на домоволодіння АДРЕСА_3 зареєстроване за ОСОБА_3 в цілій частині на підставі Угоди про розірвання договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченої приватним нотаріусом 27.09.2005. Дата останньої інвентаризації домоволодіння - 2005 рік (а.с.17).
За життя ОСОБА_3 було складено заповіт на користь своєї дружини, ОСОБА_2 , на все своє майно, що йому належне. Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Януш Л.О., зареєстрований в реєстрі за №1062 (а.с.59).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , актовий запис про смерть №214 (а.с.12).
Після смерті колишнього чоловіка позивач звернулася до Малинської державної нотаріальної контори з відповідною заявою про видачу їй свідоцтва про право власності в спільному майні подружжя на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.26).
03.12.2020, 25.01.2021, 28.01.2021 позивачем було направлено дружині померлого ОСОБА_2 письмову вимогу про усунення останньою перешкод у користуванні домоволодінням по АДРЕСА_1 . Також з аналогічним змістом позивач направляла листи міському голові, керівнику Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області, голові Малинської районної державної адміністрації, начальнику Малинського відділення поліції (а.с.27-31).
На виконання ухвали суду від 02.06.2021 надійшли витребувані документи, а саме: лист від АТ «Житомиробленерго» від 10.06.2021, разом з довідкою про стан розрахунків побутового споживача (а.с.95-99); лист Житомирського обласного державного нотаріального архіву №1658 від 10.06.2021, разом з додатками (а.с.101-103); лист Укрпошти №11/75 від 16.06.2021 (а.с.105).
Так, згідно листа Житомиробленерго, за інформацією, що наявна в Малинському РЕМ, за адресою АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_4 , споживачем зазначено ОСОБА_3 (було укладено договір про користування електроенергією від 09.10.2006).
Житомирським обласним державним нотаріальним архівом надано копію Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності, з числом кімнат від однієї до п'яти включно, посвідченого Малинською державною нотаріальною конторою 07.12.1971, із службовою відміткою Житомирського обласного державного нотаріального архіву про видачу дубліката вищезазначеного документа 09.07.2004 за реєстром №145. З даного Договору вбачається, що 15.09.1971 виконкомом Малинської Ради депутатів трудящихся Житомирської області в особі архітектора міста надано ОСОБА_3 на праві безстрокового користування земельну ділянку АДРЕСА_1 , площею 600 кв.м. На вказаній земельній ділянці ОСОБА_10 зобов'язується побудувати житловий будинок, жилою площею 36,8 кв.м., з кількістю кімнат - 3.
Рішенням виконкому Малинської Ради депутатів трудящихся Житомирської області №18 від 12.08.1971 ОСОБА_3 було надано право на індивідуальне будівництво на земельній ділянці по АДРЕСА_1 .
Згідно листа Укрпошти, договори на поштові послуги з мешканцями будинку АДРЕСА_1 за період з 27.09.2005 по 09.03.2021 не укладалися.
Ухвалою суду від 24.06.2021задоволено клопотання представника позивача адвоката Медведенка О.П. про допит свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , забезпечення явки вказаних свідків у судове засідання покладено на позивача ОСОБА_1 , проте у ході судового розгляду справи явку свідків позивач і її представник не забезпечили, а в подальшому клопотали про врахування при розгляді справи їх письмових пояснень, оскільки за станом здоров'я ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не можуть з'явитися у засідання.
У письмових поясненнях від 09.06.2021 ОСОБА_9 та ОСОБА_8 зазначили, що знайомий з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , є їх кумом, тобто хресним батьком доньки ОСОБА_17 . Будинок по АДРЕСА_1 ОСОБА_10 та ОСОБА_1 будували у 1970-х роках. Будинок є їх спільною власністю. Свідку відомо, що батьки ОСОБА_1 дали гроші на будівництво більшої частини житлового будинку. Лісоматеріал, двері, вікна, дах та багато чого іншого і в більшій частині будувалося за гроші батьків ОСОБА_1 . Після розлучення ОСОБА_1 з дитиною поїхали до с. Тарасівка, що розташоване біля Боярки. Щодо поділу подружнього майна на той період свідку нічого невідомо, але він точно знає, що це їх спільна власність. Щодо продажу ОСОБА_10 у 2003 році житлового будинку, свідок зазначає, що це неправда, оскільки про такий факт йому було б обов'язково відомо. А про те, що договір купівлі-продажу був розірваний, то точно б вся ця інформація була б відома. Громадянина ОСОБА_18 по посьолку ніколи не було і ніхто про нього не знає. У 2015 році ОСОБА_10 лежав у лікарні, він особисто казав свідку, що йому купували дуже сильні ліки. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 помер, десь з кінця 2019 року до початку 2020 року він хворів та більше одужати вже не міг. Щодо того, що у ОСОБА_10 була друга дружина, то свідку відомо, що звуть її ОСОБА_19 . Між ОСОБА_20 та ОСОБА_19 були неприязні відносини, крім того, ОСОБА_19 не пускала ОСОБА_21 до домоволодіння. Зі слів ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_10 . ОСОБА_19 не пускала ОСОБА_1 разом з донькою додому (а.с.148-149,150-151).
Допитана у якості свідка ОСОБА_4 , надала показання про те, що позивач та ОСОБА_10 є її батьками. Відповідач не допускала їх до батька, через це вона змушена була зустрічатись із батьком у хрещеного батька, а не в батьківському будинку. Після смерті батька, відповідач не повідомила їм про це. Батька з лікарні відразу відвезли на кладовище. Коли вона з матір'ю приїхали до будинку, то все було зачинене, їх ніхто не впустив. Хоча штори на вікнах у будинку рухались, значить в будинку були люди.
ОСОБА_22 - хрещений батько, жили по сусідству. На літніх канікулах вона приїздила до ОСОБА_23 і жила у хрещеного, бо боялась відповідачки і батько не хотів, щоб вона йшла до будинку. Відповідачка вороже ставилася до неї весь час. Між її батьками була домовленість, що після смерті батька частка в будинку відійде їй (свідку), ця домовленість була усною, на довірі. Між її батьками не було непорозуміння, ніхто нікому нічого не продавав, гроші батько давав на її (свідкове) утримання та лікування, бо вона в дитинстві тяжко хворіла. 14.08.2020 вона з матір'ю приїхали до відповідачки по документи, які вимагав нотаріус для оформлення спадщини, однак все було зачинено. В лютому 2021 року також приїжджали, але вона жодного разу навіть до них не вийшла. Також надсилали листи, але все поверталося.
На запитання свідок пояснила, що батько пішов до іншої жінки, останні два роки його життя вона з батьком не спілкувалася. Щодо розписки на 6000 крб знає зі слів матері. Відповідач чинить перешкоди, оскільки не виходить до них, не спілкується і не допускає їх до будинку.
Допитаний у якості свідка ОСОБА_6 , надав показання про те, що позивач є його бабусею. Про смерть діда - ОСОБА_10 їм повідомили не відразу. 14.08.2020 до будинку, де проживав дід, їх не впустили. ОСОБА_24 та ОСОБА_25 стукали, гукали, але до них ніхто не вийшов. Того разу вони приїхали, щоб оформити спадщину, потрібна була будинкова книга. Звертались до поліції, до депутата. До діда приїздив ще в дитинстві, а потім співмешканка діда перешкоджала їм спілкуватись.
На запитання свідок пояснив, що із відповідачкою вони не спілкувались, бо вона до них не вийшла. Зі слів бабусі, їй направляли листи, однак чи отримала їх відповідач, він не знає. Бачив, що штора на вікні гойдалась і був силует у вікні, однак кому він належав, визначити не може.
Допитана у якості свідка ОСОБА_7 надала показання про те, що 6 місяців тому, 09.06.2021 до БТІ надійшло замовлення про виготовлення технічної документації на будинок. Вона, як спеціаліст, вийшла на місце, однак дверей ніхто не відчинив. У неї в розпорядженні була інвентаризаційна справа за 1977 рік, вона оглянувши візуально наявність всіх будівель, виготовила технічну документацію та довідку про власність.
На запитання свідок пояснила, що попередньо про свій візит вона не домовлялась, але на стук їй ніхто не відчинив.
Оцінка аргументів сторін та норми права, застосовані судом.
Між сторонами виник спір з приводу усунення перешкод у користуванні власністю.
Як встановлено судом та не оспорюється сторонами, позивач, ОСОБА_1 , та ОСОБА_10 перебували у зареєстрованому шлюбі з 06.11.1971. Рішення Народного суду Малинського району від 10.10.1978 їх шлюб було розірвано та затверджено мирову угоду, за якою проведено поділ майна, зокрема, у власність ОСОБА_1 переходить веранда площею 12,7 м. кв. на суму 870 крб., частина сіней площею 4,6 м. кв., коридор площею 3,3 м. кв., ганок на загальну суму 642 крб, кімната площею 9,6 м. кв., кімната площею 12,9 м. кв. на суму 2034 крб, половина сараю - 554 крб.; у власність ОСОБА_1 переходить кімната площею 25,2 м. кв., кімната площею 10,7 м. кв. на суму 3246 крб. і половина сараю на суму 554 крб.
Враховуючи те, що правовідносини реєстрації та припинення шлюбу, а також поділу власності виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 в 1971-1978 роках, до спірних правовідносин підлягає застосуванню норми Кодексу про шлюб та сім'ю.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 38 та ст. 44 КпШС за життя подружжя шлюб може бути розірваний шляхом розлучення за заявою одного з подружжя або їх обох; шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах запису актів громадянського стану.
Як встановлено судом із свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , реєстрація розірвання шлюбу відбулася 14.11.1978, таким чином норми Сімейного кодексу України, на які, як на підставу права власності позивача на спірний будинок, посилався у судовому засіданні представник позивача не можуть бути застосовані.
В той же час ст. 22 КпШС визначала, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Рішенням суду від 10.10.1978 було затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 в частині поділу спільного сумісного майна - домоволодіння АДРЕСА_1 , шляхом виділу кожному у власність частини домоволодіння.
Таким чином, з моменту набрання даним рішенням законної сили право спільної сумісної власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 на вказане домоволодіння було припинено.
Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу УРСР від 31.01.1966 встановлювалося, що реєстрацію будинків та домоволодінь проводять БТІ виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих. Така реєстрація здійснювалася на підставі правовстановлюючих документів. Якщо ж такі були відсутні, то особа могла звернутися до виконкому відповідної ради із заявою про видачу свідоцтва. Реєстраційні дані вносилися до реєстрових книг БТІ. Зазначена інструкція втратила чинність лише 13.12.1995.
Жодного доказу про те, що після ухвалення вказаного рішення суду ОСОБА_1 вчинила дії щодо реєстрації свого права власності на виділену частину домоволодіння суду не надано. Натомість як відповідачем, так і позивачем надано документи, які підтверджують, що ОСОБА_10 був одноособовим власником домоволодіння АДРЕСА_1 після постановлення судового рішення від 10.10.1978 та час звернення позивача до суду із даним позовом.
Зокрема, до позову додано відповідь № 108 від 08.10.2020 на адвокатський запит, в якому Малинське районне КП з ТІ Житомирської облради повідомляє, що станом на 01.01.2013 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_10 в цілій частині (а.с. 17).
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка надана позивачем, встановлено, що зазначене домоволодіння за реєстраційним номером 6724366 зареєстроване 10.01.2006 на праві власності в частці 1/1 за ОСОБА_10 (а.с. 13).
Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4225207 від 22.07.2004 стверджується, що ОСОБА_10 на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки Р№2286 від 15.09.1971 є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; частка - 1/1 (а.с.58).
Як пояснили у судовому засіданні позивач та її представник, жодних дій щодо оскарження реєстрації права власності за ОСОБА_10 на все домоволодіння на момент звернення до суду з даним позовом ними не вчинялось.
У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
Враховуючи той факт, що позивачем не доведено належними доказами право власності на Ѕ частину домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1 станом на момент звернення до суду з даним позовом, суд вважає безпідставними вимоги позивача до відповідача про усунення перешкод у користуванні власністю, яка їй не належить. Натомість належними доказами підтверджено, що з 22.04.2004 домоволодіння на праві власності в цілій частці належить ОСОБА_10 .
З огляду на викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, суд не проводить розподілу судових витрат, понесених позивачем, відповідач та її представник не заявляли про понесені судові витрати.
Керуючись ст.ст. 12, 23, 76, 81, 141, 258, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування власністю - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 05.07.2022.
Позивач: ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя В. М. Хомич