30.06.2022 року м. Дніпро Справа № 908/2781/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Орєшкіної Е.В., Антоніка С.Г.
секретар судового засідання: Манець О.В.
представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.02.2022р. у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідльністю "Елтранс Україна" , м. Запоріжжя
до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м. Енергодар
про стягнення 1 284 494, 79 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", про стягнення 1 309 630 грн. 86 коп. заборгованості за договором поставки № 364(1 )20УК/53-121 -01-20-09838, 22 225 грн. 65 коп. 3 % річних, 52 638 грн. 28 коп. інфляційних збитків.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.02.2022р. позов задоволено - стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідльністю "Елтранс Україна" 1 209 630,86 грн. заборгованості, 52 638,28 грн. інфляційних втрат, 22 225,65 грн. 3 % річних та 19 267,42 грн. судового збору.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 21.02.2022р. в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення, не застосувавши норми ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628, ст. 629, ч. 1 ст. 651 ЦК України, не врахував обов'язкові для виконання Сторонами положення Договору щодо умов оплати частині вартості товару в розмірі суми ПДВ і, як наслідок, дійшов хибного висновку про виникнення у Відповідача обов'язку сплатити вартість товару, поставленого Позивачем за Договором, у повному обсязі (включаючи частину вартості товару в розмірі суми ПДВ).
Скаржник вважає, що ВП ЗАЕС та ТОВ «Елтранс Україна», уклавши договір поставки товару № 364(1)20УК/53-121-01-20-09838 від 28.10.2020р., досягли згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі, щодо строків і порядку оплати за поставлений товар.
Зокрема, Скаржник вказує на те, що зі змісту наведених умов Договору вбачається те, що Сторони розмежували строки оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ за Договором та строки оплати вартості товару без ПДВ за Договором, та встановили, що: ціна товару без ПДВ сплачується протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в Специфікації (додаток № 1 до договору); частина вартості товару в розмірі суми ПДВ сплачується Покупцем після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановленому ПК України порядку (на суму ПДВ за Договором, в розмірі 1 410 662,12 грн).
Скаржник вважає, що висновок суду про прострочення ВП ЗАЕС оплати вартості товару без ПДВ в строк до 02.03.2021р., не відповідає фактичним обставинам.
Скаржник наголошує на тому, що виходячи зі змісту Договору, підписаного Сторонами (в тому числі і ТОВ «Елтранс Україна») та приписів ч. 1 ст. 212, ст. 530 ЦК України, обов'язок ВП ЗАЕС щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ настає за наступних умов: поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору; отримання ВП ЗАЕС на електронну адресу pdvzaes@mgw.npp.zp.ua від ТОВ «Елтранс Україна» електронної податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановленому Податковим кодексом України порядку, на суму ПДВ за Договором в розмірі 1 410 662,12 грн; вимоги Позивача щодо сплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ за Договором.
Таким чином, на переконання Скаржника, лише сама виписка та реєстрація ТОВ «Елтранс Україна» податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, не є підставою для виникнення у ВП ЗАЕС зобов'язання з оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ.
Крім того, Скаржник зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував, що Позивачем неправильно визначені строки виконання зобов'язання з оплати ціни товару без ПДВ (відсутність в Договорі умови про поетапну оплату ціни товару - за кожною окремою видатковою накладною); обов'язок ВП ЗАЕС з оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ не набув характеру прострочення, що виключає кваліфікацію його поведінки як порушення зобов'язання, та, відповідно, можливість нарахування 3% річних та інфляційних витрат на суму ПДВ за Договором - 1 410 662,12 грн, в зв'язку з чим, дійшов помилкового висновку про правомірність нарахування інфляційних втрат і 3% річних.
Скаржник також вказує на те, що виконання зобов'язання з оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ поставлено в залежність від події, що може і не настати - отримання Покупцем від Постачальника податкової накладної. Строк виконання зобов'язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ в Договорі не встановлений, а отже визначається вимогою Позивача (відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України). Обґрунтована вимога щодо сплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ - 1 410 662,12 грн до ВП ЗаЕС не надходила.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від Товариства з обмеженою відповідльністю "Елтранс Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, позивач вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
В обгрунтвання своїх заперечень Позивач зазначає на те, що на виконання умов Договору з боку Позивача були поставлені товари які залишаються неоплаченими.
Відповідно до встановленого ПК України порядку, Позивачем за першою подією (поставкою товару) було складено відповідні податкові накладні, реєстрація яких в ЄРПН підтверджується наданими квитанціями про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН. Таким чином, на думку Позивача, відповідно до Договору, це є підставою для сплати Покупцем суми ПДВ включеної до вартості товару. Позивач погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про розмежування сторонами в договорі строків оплати наданих послуг і оплати ПДВ.
Позивач звертає також увагу на те, що сума заборгованості і строки її сплати відповідачем не заперечуються, проте Відповідач не погоджується з вимогою про настання строку для сплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ, з цього приводу Позивач зазначає на те, що в даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної та надання її покупцю, в разі чого покупець повинен здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ, а отже, зазначене в апеляційній скарзі тлумачення відповідачем умов договору вважає помилковим. Як вже було зазначено, Позивачем товар поставлено, податкові накладні зареєстровані, про що в матеріалах справи містяться докази (видаткові накладні, податкові накладні та квитанції про реєстрацію). Направлення податкових накладних здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення, а копії податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), позивач надіслав відповідачу електронною поштою. Таким чином, на переконання Позивача, ним було належним чином складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, що відповідно до договору є підставою для сплати покупцем суми ПДВ, включеної до вартості товару. Відповідач товар прийняв без заперечень та зауважень, а тому повинен був здійснити оплату за умовами договору.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.03.2022р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Антонік С.Г..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2022р. відкрито апеляційне провадження у справі. Розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.02.2022р. у справі №908/2781/21 вирішено проводити у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
31.03.2022р. до Господарського суду Запорізької області направлено запит матеріалів справи №908/2781/21.
25.04.2022р. матеріали справи №908/2781/21 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2022р. розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 30.06.2022р. о 14:00 год..
Представник відповідача не з'явився в судове засідання, надіслав клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 30.06.2022р.. В обґрунтування поданого клопотання посилається на Укази Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" та "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні". Також зазначає, що відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75 від 25.04.2022р., затверджений Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022р., до якого входить Енергодарська міська територіальна громада Василівського району Запорізької області. Станом на дату подання клопотання у відповідача відсутня можливість прийняти участь в судовому засіданні 30.06.2022р., внаслідок перебування міста Енергодар в окупації військ Російської Федерації та проведення активних бойових дій на території Запорізької області. Також апелянт зазначив про неможливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Щодо поданого клопотання колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Згідно ст. 64 ГК України функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.
Частиною 1 ст. 95 ЦК України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Відповідно до ч. 3 наведеної статті Цивільного кодексу України філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Відповідачем у даній справі є Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція".
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", як юридична особа, не було позбавлене можливості приймати участь в судовому засіданні та представляти інтереси структурного підрозділу. Копії процесуальних документів надсилалися на адресу ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та отримувалися ним, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень. З Комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається наявність у ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, в якій зареєстровано офіційну електронну адресу останнього на яку надходили копії процесуальних документів. Окрім того апеляційним судом додатково надсилалися ухвали про призначення судових засідань на електронну адресу останнього наявну в матеріалах справи.
За приписами ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 р., "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 р. зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
"Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в свої постанові від 28.10.2021р. у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі "Цихановський проти України" (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ "Смірнова проти України" (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), "Карнаушенко проти України" (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 р. у справі № 910/12842/17, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 р. у справі №361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинні створюватися в зайвий раз передумови для порушення процесуальних строків розгляду справи.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази завчасного належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами, відхиляючи клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 30.06.2022р., оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
7. Встановлені судом обставини справи
16.10.2020р., між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" (постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогеперуюча компанія "Епергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (покупець) укладено договір поставки № 364( 1 )20УК/53-121 -01 -20-09838 (28.10.2020р.).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, зазначений в Специфікації (Додаток № 1 до договору), на загальну суму 8 463 972,72 грн. (з ПДВ).
Згідно п. 1.2 Договору, строк поставки товару: жовтень-грудень 2020 р..
Ціна договору складає 7 053 3 10,60 грн., крім того ПДВ 20 %, в розмірі 1 410 662,12 грн. (п. 3.1 договору).
П. 3.2 Договору передбачено, що розрахунок за товар здійснюється протягом 60 (шести десяти) календарних днів з дати поставки, шляхом перерахування грошових коштів па розрахунковий рахунок постачальника.
Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ОРПН) у встановленому ПК України випадках та порядку (п. 3.3 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору, поставка товару відбувається на умовах відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP м. Енергодар, вул.. Промислова, 133, склад № 4. Одержувач товару- ЗВ В11 «Складське господарства» ДП НАКК «Енергоатом».
Пунктом 7.1 договору встановлено, що у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за Договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства.
На виконання умов Договору позивачем було поставлено на адресу відповідача товар, на загальну суму 1 309 630 грн. 86 коп., в тому числі ПДВ, що підтверджується видатковими накладними: за видатковою накладною № 213 від 24.12.2020р., на суму 2 643 грн. 40 коп. та сума ПДВ 528 грн. 68 коп., разом 3 172 грн.08 коп.; за видатковою накладною № 220 від 30.12.2020р., на суму 630 990 грн. 00 коп. та сума ПДВ 126 198 грн. 00 коп., разом 757 188 грн. 00 коп.; за видаткового накладною № 200 від 21.12.2020р., на суму 458 152 грн. 20 коп. та сума ПДВ 91 630 грн. 44 коп., разом 549 782 грн. 64 коп., неоплаченою залишається заборгованість, в сумі 549 270 грн. 78 коп..
Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав та порушив умови Договору в частині розрахунків, вказані в п. 3.2 Договору.
Отже, враховуючи встановлений п. 3.2 Договору строк оплати, з моменту поставки позивачем відповідачу обумовленого Договором товару за видатковою накладною № 213 від 24.12.2020р. - до 22.02.2021р.; за видатковою накладною № 220 від 30.12.2020р. - до 28.02.2021р.; за видатковою накладною № 200 від 21.12.2020р. - до 19.02.2021р..
В частині вартості продукції у розмірі суми ПДВ оплата повинна була відбутися: за видатковою накладною № 213 від 24.12.2020р. - до 15.01.2021р.; за видатковою накладною N» 220 від 30.12.2020р. - до 15.01.2021р.; за видатковою накладною № 200 від 21.12.2020 р.- до 15.01.2021р..
Пунктом 9.2 Договору передбачений обов'язковий досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами.
Позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 1/364 про сплату заборгованості за договором поставки продукції №364(1)20УК/53-121-01-20-09838 від 16.10.2020р., з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми.
Претензія була задоволена відповідачем не в повному обсязі, сплачено заборгованість по видатковим накладним № 180 від 11.12.2020р., № 164 від 24.11.2020р., інші видаткові накладні залишилися не сплаченими, що і стало підставою для звернення Позивача з позовом до суду.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині стягнення залишку суми боргу, у зв'язку із допущеним Відповідачем простроченням сплати вартості поставленої договірної продукції, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що Відповідач безпідставно розділяє в часі строк оплати вартості товару без ПДВ та строк оплати самого ПДВ без жодної аргументації. Оскільки діючим законодавством та договором не передбачено окремий строк оплати суми ПДВ. Вартість товару є єдиною і включає в себе ПДВ, що повинно бути сплачене одночасно зі сплатою самих робіт, а саме- протягом 60 календарних днів з дати поставки товару. Суд зазначив про доведеність Позивачем в передбаченому законом порядку факту наявності у Відповідача перед ним на момент розгляду даної справи несплаченої заборгованості за спірним Договором. Розмір позовних вимог судом визнано обґрунтованим та арифметично вірним та таким, що підтверджується належними доказами.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, за приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, є договір.
Відповідно до ст.ст. 626 - 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Беручи до уваги правову природу укладеного Договору поставки № 364(1 )20УК/53-121 -01-20-09838 від 16.10.2020р., кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.
Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.
Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов'язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов'язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.
Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Наразі, отримання коштів за прострочення виконання такого зобов'язання з поставки товару є належним об'єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов'язання з боку останнього.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК Україн, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 цього Кодексу).
Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення своєчасної оплати за поставлений товар за договором, що зумовлює право Позивача вимагати оплати залишку вартості товару.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Так за ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.10.2020р., між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" (постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогеперуюча компанія "Епергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (покупець) укладено договір поставки № 364 (1) 20УК/53-121 -01 -20-09838 (28.10.2020р.).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, зазначений в Специфікації (Додаток № 1 до договору), на загальну суму 8 463 972,72 грн. (з ПДВ).
Згідно п. 1.2 Договору, строк поставки товару: жовтень-грудень 2020 р..
Ціна договору складає 7 053 3 10,60 грн., крім того ПДВ 20 %, в розмірі 1 410 662,12 грн. (п. 3.1 договору).
П. 3.2 Договору передбачено, що розрахунок за товар здійснюється протягом 60 (шести десяти) календарних днів з дати поставки, шляхом перерахування грошових коштів па розрахунковий рахунок постачальника.
Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ОРПН) у встановленому ПК України випадках та порядку (п. 3.3 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору, поставка товару відбувається на умовах відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP м. Енергодар, вул.. Промислова, 133, склад № 4. Одержувач товару- ЗВ В11 «Складське господарства» ДП НАКК «Енергоатом».
Пунктом 7.1 договору встановлено, що у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за Договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено на адресу відповідача товар, на загальну суму 1 309 630 грн. 86 коп., в тому числі ПДВ, що підтверджується видатковими накладними: за видатковою накладною № 213 від 24.12.2020р., на суму 2 643 грн. 40 коп. та сума ПДВ 528 грн. 68 коп., разом 3 172 грн.08 коп.; за видатковою накладною № 220 від 30.12.2020р., на суму 630 990 грн. 00 коп. та сума ПДВ 126 198 грн. 00 коп., разом 757 188 грн. 00 коп.; за видаткового накладною № 200 від 21.12.2020р., на суму 458 152 грн. 20 коп. та сума ПДВ 91 630 грн. 44 коп., разом 549 782 грн. 64 коп., неоплаченою залишається заборгованість, в сумі 549 270 грн. 78 коп..
Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав та порушив умови Договору в частині розрахунків, вказані в п. 3.2 Договору.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, враховуючи встановлений п. 3.2 Договору строк оплати, з моменту поставки позивачем відповідачу обумовленого Договором товару, оплата повинна була відбутися: за видатковою накладною № 213 від 24.12.2020р. - до 22.02.2021р.; за видатковою накладною № 220 від 30.12.2020р. - до 28.02.2021р.; за видатковою накладною № 200 від 21.12.2020р. - до 19.02.2021р..
В частині вартості продукції у розмірі суми ПДВ, оплата повинна була відбутися: за видатковою накладною № 213 від 24.12.2020р. - до 15.01.2021р.; за видатковою накладною № 220 від 30.12.2020р. - до 15.01.2021р.; за видатковою накладною № 200 від 21.12.2020 р.- до 15.01.2021р..
У зв'язку із невиконанням відповідачем умов Договору, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 3 % річних, за кожною видатковою накладною, з урахуванням строку настання виконання зобов'язання по оплаті, дат і сум часткової оплати, у розмірі 22 225 грн. 65 коп., та суму втрат від інфляції, в розмірі 52 638 грн. 28 коп..
Щодо доводів апеляційної скарги, що оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, тому у відповідача не виникло зобов'язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ колегія зазначає наступне.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної (1); дата складання податкової накладної (2); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг (3); податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу) (4); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг (5); опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг (6); ціна постачання без урахування податку (7); ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні (8); загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (9); код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (10); індивідуальний податковий номер (11).
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі видаткової накладної №200 від 21.12.2020р., 21.12.2020р. було зареєстровано податкову накладну №25 від 21.12.2020р., на підставі видаткової накладної №213 від 24.12.2020р., постачальником 24.12.2020р. в Єдиному реєстрі податкових накладних було зареєстровано податкову накладну №37 від 24.12.2020р.. На підставі видаткової накладної №220 від 30.12.2020р., 30.12.2020р. було зареєстровано податкову накладну №44 від 30.12.2020р..
Відповідно д п.3.2. Договору, розрахунок за поставлену продукцію здійснюється протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), у встановлених ПК України випадках та порядку (п.3.3. Договору).
Таким чином відповідач мав здійснити розрахунок за товар протягом 60 календарних днів з дати поставки продукції, при цьому, оплата частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється не раніше отримання доказів реєстрації податкової накладної.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем своєчасно зареєстровані податкові накладні в межах строків передбачених Податковим кодексом України. При цьому податкові накладні були зареєстровані позивачем ще до настання строку оплати товару визначеного в п.3.2 Договору.
Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
В матеріалах справи відсутні звернення до позивача з приводу ненадання будь-яких документів, у тому числі і податкових накладних. У відповіді на претензію відповідач стверджує про відсутність суми заборгованості за договором та безпідставність нарахування сум 3% річних та втрат від інфляції, а також посилається на складну ситуацію на ринку електричної енергії, зниження рівня виробництва, попиту та оплати електричної енергії, через що ВП ЗАЕС проводить розрахунки за фактом розподілу коштів зі сторони ДП "НАЕК "Енергоатом".
З урахуванням відсутності будь-яких претензій з боку відповідача щодо ненадання йому податкової накладної та наявної можливості у останнього відслідкувати всі зареєстровані на його користь податкові накладні, колегія приходить до висновку про обізнаність покупця про вчинення продавцем необхідних дій з реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Отже прийнявши поставлену продукцію у покупця виник обов'язок щодо її оплати.
Апелянтом не спростовано обов'язку оплатити вартість отриманої продукції у повному обсязі та не зазначено підстав для звільнення від такої оплати.
Враховуючи вищевикладене колегія дійшла висновку, що строк оплати товару, у тому числі і в частині вартості товару у розмірі суми ПДВ, є таким що настав, оскільки в матеріалах справи наявні докази своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При цьому колегією відхиляються доводи апеляційної скарги що відсутність обов'язку щодо оплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ, виключає можливість нарахування сум 3% річних та втрат від інфляції, оскільки враховуючи викладений вище висновок про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми боргу, встановлення факту, що строк оплати виконання зобов'язання є таким, що настав, колегія суддів вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги відхиляються колегією суддів як такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.
10. Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 21.02.2022р.у справі № 908/2781/21 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.
Повний текст рішення складено 04.07.2022р.
Головуючий І.М. Кощеєв
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя С.Г. Антонік