ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
30 червня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/3335/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Ярош А.І.
суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,
секретар судового засідання - Молодов В.С.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від 1 відповідача: не з'явився
від 2 відповідача: не з'явився
від 3 відповідача: не з'явився
від Виконавчого комітету Одеської міської ради: Варбаногло Г.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради
на ухвалу господарського суду Одеської області від 20 січня 2022 року про зміну порядку виконання рішення суду, суддя в І інстанції Гут С.Ф., повний текст якої складено 25.01.2022 в м. Одесі
у справі №916/3335/20
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС”
до відповідачів:
1) Комунального підприємства “Житлово-комунальний сервіс “Порто-Франківський”,
2) Комунального підприємства “Міськзелентрест”,
3) Одеської міської ради
про стягнення 171 113,06 грн.,
Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.01.2021 р., залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 р., позов Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” до Комунального підприємства “Житлово-комунальний сервіс “Порто-Франківський”, Комунального підприємства “Міськзелентрест” та Одеської міської ради про стягнення 171 113,06 грн задоволено повністю; стягнуто з Одеської міської ради на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” в порядку суброгації, майнову шкоду в розмірі 171113,06 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2566,70 грн.
На виконання зазначених судових актів 12.05.2021 року Господарським судом Одеської області було видано відповідний наказ.
05.01.2022 Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “АРКС” на підставі ст. 331 ГПК України звернулося до Господарського суду Одеської області з заявою про зміну порядку виконання рішення суду, в якій просило змінити порядок виконання рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2021 р. по справі № 916/3335/20; стягнути з Одеської міської ради за рахунок коштів міста Одеса в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради, як з безпосереднього виконавчого органу Одеської міської ради, який наділений правом розпоряджатись коштами місцевого бюджету на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” в сумі 173679,76 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.01.2022 року заяву Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” про зміну порядку виконання рішення суду в порядку ст. 331 ГПК України по справі № 916/3335/20 - задоволено.
Стягнуто з Одеської міської ради за рахунок коштів міста Одеси в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради, як з безпосереднього виконавчого органу Одеської міської ради, який наділений правом розпоряджатись коштами місцевого бюджету на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” грошові кошти (майнову шкоду) в сумі 173 679,76 грн.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що у розумінні положень статей 1, 2, 16 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. 22 Бюджетного кодексу України Одеська міська рада наділена повноваженнями щодо затвердження місцевого бюджету, а також здійснення його витрат, однак фінансові ресурси на виконання статей видатків закріплюються за виконавчими органами відповідних органів самоврядування, у зв'язку з чим заява позивача про зміну порядку виконання рішення суду підлягає задоволенню.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Виконавчий комітет Одеської міської ради як особа, яка не є учасником справи, не брала участі у справі, однак яка вважає, що суд вирішив питання про її права та (або) інтереси, звернувся в порядку ч. 1 ст. 254 ГПК України до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати повністю та прийняти постанову, якою відмовити повністю у задоволенні заяви ПАТ “Страхова компанія “АРКС” про зміну порядку виконання рішення суду в порядку ст. 331 ГПК України по даній справі.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було неправильно застосовано норми процесуального права, оскільки внаслідок «змiни порядку виконання рішення» судом фактично на стадії виконання судового рішення замінено за відсутності належних правових підстав сторону у справі (та у виконавчому провадженні) з Одеської міської ради на Виконавчий комітет Одеської міської ради.
При цьому скаржник вказує, що Виконавчий комітет Одеської міської ради не тільки не є вiдповiдачем у даній справі, а взагалі не брав у ній участi.
На думку скаржника, у даному випадку заява стягувача про зміну способу та порядку виконання рiшення суду за своєю правовою природою у розумінні положень ст. 331 ГПК України не є заявою про зміну способу i порядку виконання рішення суду, адже заявник просив замінити боржника, а саме Одеську мiську раду на Виконавчий комітет Одеської міської ради, на стадії виконання рішення суду.
Також скаржник звертає увагу суду на те, що Одеська мiська рада та Виконавчий комітет Одеської міської ради є різними, самостійними юридичними особами - організаціями, суб'єктами права, які надiленi цивільною правоздатністю i дієдатністю, тобто здатністю від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав i нести обов'язки та самостійно брати участь у правовідносинах, бути позивачем та вiдповiдачем у суді.
Боржником у даній справі є саме Одеська міська рада, а не Виконавчий комітет Одеської міської ради, а отже ця юридична особа не може виконувати обов'язки за боржника - Одеську міську раду, без існування законних на те підстав, наприклад, переведення боргу, правонаступництва, тощо, що відсутнє в даному випадку.
За таких обставин, скаржник вважає, що зміна способу та порядку виконання рішення Господарського суду Одеської області вiд 25.01.2021р. у справi № 916/3335/20 шляхом стягнення коштів з Виконавчого комітету Одеської міської ради фактично змінює зміст рішення, оскільки останній вiдповiдно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є окремою юридичною особою та надiлена власними повноваженнями.
Також скаржник підкреслює, що чинним законодавством не передбачено видачу нового виконавчого документа iз зазначенням нового боржника вiдповiдно до ухвали суду про змiну порядку виконання рішення суду, а вiдтак, примусове виконання рiшення суду у даній справi здійснюється на підставі вже виданого наказу, в якому боржником є Одеська міська рада, та оскаржуваної ухали, за змістом якої стягнення має відбуватися з рахунків іншої юридичної особи Виконавчого комiтету Одеської мiської ради.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 року витребувано у господарського суду Одеської області копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги по справі №916/3335/20. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження у справі №916/3335/20 до надходження копій матеріалів справи, необхідних для розгляду скарги, з суду першої інстанції.
18.02.2022 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 20 січня 2022 року у справі №916/3335/20.
Ухвалою суду від 23.02.2022 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 05.04.2022р.
Ухвалою суду від 23.03.2022р. постановлено, що про дату, час та місце проведення судового засідання у справі №916/3335/20 учасників справи буде повідомлено додатково після усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.
Ухвалою суду від 26.05.2022р. постановлено розглянути апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради на ухвалу господарського суду Одеської області від 20.01.2022 у справі № 916/3335/21 поза межами строку, встановленого частиною другою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній з урахуванням обставин справи для здійснення її своєчасного апеляційного перегляду відповідно до завдань господарського судочинства згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України та призначено справу № 916/3335/21 до розгляду на 30.06.2022 о 11:30 год.
Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони в порядку передбаченому ст. ст. 120, 121 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте ПАТ “СК “АРКС”, КП “Житлово-комунальний сервіс “Порто-Франківський” та КП “Міськзелентрест” не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду.
Оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, а частиною 12 ст. 270 ГПК передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представників вказаних осіб за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Колегія суддів, розглянувши матеріали оскарження ухвали, заслухавши в судовому засіданні представника Виконавчого комітету Одеської міської ради, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Одеської області від 25.01.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021, позов Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” до Комунального підприємства “Житлово-комунальний сервіс “Порто-Франківський”, Комунального підприємства “Міськзелентрест” та Одеської міської ради про стягнення 171 113,06 грн задоволено повністю; стягнуто з Одеської міської ради на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” в порядку суброгації, майнову шкоду в розмірі 171113,06 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2566,70 грн.
На виконання зазначених судових актів 12.05.2021 року Господарським судом Одеської області було видано відповідний наказ.
Згідно з інформацією, яка міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження (далі - АСВП) по виконавчому провадженню (далі - ВП) № 66818203, виконавче провадження на виконання вимог наказу Господарського суду Одеської області від 25.01.2021 року відкрито 15.09.2021р.
07.10.2021 року Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щегловою Є.В. повідомлено позивача, що інформація про номери рахунків, відкритих боржником у банках та інших фінансових установах України відсутня, в результаті чого, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.
Згідно з пунктом 2 частиною 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Станом на 31.12.2021р. з інформації, що міститься в АСВП по ВП № 66818203 виконавче провадження завершено.
Розглянувши заяву позивача від 22.10.2021р. щодо виконання наказу Господарського суду Одеської області від 25.01.2021 року Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області листом за вих. № 04-15-06/1467 від 29.10.2021р. повідомило, що Одеська міська рада (код ЄДРПОУ 26597691) не має відкритих реєстраційних рахунків. Рахунки цієї установи, з яких можливо було б здійснити безспірне списання в управлінні Казначейства або будь-якому іншому територіальному органі Казначейства відсутні.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає наступне.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду, якою змінено спосіб та порядок виконання судового рішення, процесуальна можливість оскарження якої в апеляційному порядку передбачена положеннями пункту 24 статті 255 ГПК України.
Відповідно до частини 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Частиною 1 статті 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
За змістом статті 331 ГПК України суд за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Про встановлення чи зміну способу та порядку виконання рішення або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації такого рішення в разі неможливості його виконання у порядку та у спосіб, що раніше встановлені.
Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або у спосіб, встановлений господарським судом.
Законодавець у частині 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті 16 Цивільного кодексу України способів захисту цивільних прав.
Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. Вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення, суд повинен з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість такого виконання рішення суду. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення у розумінні реалізації завдань виконавчого провадження.
Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України.
Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з'ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №904/1478/15.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частинами другою та четвертою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845).
Так, відповідно до пункту 3 зазначеного Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
За приписами пунктів 16-21 Порядку №845 органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів:
1) для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів та інших доходів бюджету;
2) що надійшли в результаті повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії;
3) що надійшли від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, вилученого уповноваженими державними органами;
4) що надійшли в результаті конфіскації національної або іноземної валюти;
5) що надійшли в інший установлений законодавством спосіб;
6) з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку.
Пунктом 26 Порядку №845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).
Відповідно до пункту 24 наведеного порядку стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.
Звертаючись до суду із заявою про зміну способу виконання рішення суду, Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “АРКС” зазначило, що наказ господарського суду Одеської області від 12.05.2021 у даній справі був пред'явлений позивачем до Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, проте листом від 29.10.2021 № 04-15-06/1467 повернутий останнім без виконання на підставі пп.3 п. 9 Порядку № 845, у зв'язку з тим, що у казначействі рахунків для Одеської міської ради не відкрито, з огляду на що позивач просить суд змінити спосіб і порядок виконання судового рішення шляхом стягнення вказаної у наказі суду суми майнової шкоди та судового збору за подання апеляційної скарги через Виконавчий комітет Одеської міської ради.
Статтею 142 Конституції України встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
За приписами статті 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення; районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
В силу ч. 1 ст. 51 цього ж Закону, виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у мiстi (у разi її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.
Відповідно до ст. 16 вказаного Закону органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів та інші кошти, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.
Отже, Одеська міська рада є власником майна, у тому числі й доходів місцевих бюджетів, інших коштів тощо.
Статтею 1 Бюджетного кодексу України визначено, що місцевий бюджет - це нормативно-правовий акт відповідної місцевої ради, виданий в установленому порядку, що затверджує місцевий бюджет та визначає повноваження відповідного виконавчого органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду.
Аналіз наведених норм свідчить, що виконавчий комітет місцевої районної ради є розпорядником коштів місцевого бюджету, повноваження з виконання якого покладено на нього законом та затверджено обсяг бюджетних видатквів місцевою радою у встановленому законом порядку.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Одеська міська рада (ідентифікаційний код 26597691) та Виконавчий комітет Одеської міської ради (ідентифікаційний код 04056919) є різними, самостійними юридичними особами - органами місцевого самоврядування, суб'єктами права, які наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, тобто здатністю від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов'язки та самостійно брати участь у правовідносинах, бути позивачем та відповідачем у суді.
Як вказують приписи ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Діючі положення ГПК України не передбачають встановлення чи зміну способу або порядок виконання рішення суду шляхом фактичного виконання рішення суду іншою юридичною особою, яка не була стороною при розгляді справи, без визначеної законом правової підстави.
При цьому, визначення заявником способу виконання рішення як стягнення заборгованості за виконавчим документом через іншу юридичну особу фактично змінить зміст рішення, замінить боржника у зобов'язанні на особу, яка не залучалася до участі у справі, яка відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є окремою юридичною особою та наділена власними повноваженнями.
Боржником за наказом господарського суду Одеської області від 12.05.2021 у справі №916/3335/20 є саме Одеська міська рада, а Виконавчий комітет Одеської міської ради не був та не є стороною у даній справі, щодо відповідача ним не заявлялись жодні позовні вимоги у межах розглянутої справи, а отже вказана юридична особа не може виконувати обов'язки за боржника без існування законних на те підстав.
Наразі, матеріали справи не містять доказів на підтвердження ані про вибуття міської ради із визначених судовим рішенням правовідносин, ані про правонаступництво виконавчого комітету після міської ради. Відсутність в Одеській міській раді рахунків, відкритих у органах казначейства для здійснення примусового виконання рішення, не позбавляє позивача можливості виконати рішення суду у добровільному порядку, оскільки саме міська рада є власником грошових коштів, розпорядником яких виступає її виконавчий комітет.
Застосувавши ст.334 ГПК України, яка надає повноваження суду здійснювати заміну боржника, суд першої інстанції, всупереч вимог ст.14 Господарського процесуального кодексу України діяв без належної/відповідної заяви сторони у справі, адже заява позивача була подана в порядку ст.331 ГПК України, а також розглянута без участі Виконавчого комітету Одеської міської ради.
У відповідності до вимог частини 3 статті 331 ГПК України зміна способу виконання рішення суду можлива лише у випадку наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При цьому, заявником мають бути надані докази, які переконливо доводять факти, що ускладнили або зробили би неможливим виконання рішення суду.
Прийнявши вищевказану ухвалу, суд фактично замінив сторону виконавчого провадження: з Одеської міської ради на Виконавчий комітет Одеської міської ради, що суперечить ст. 334 ПІК України, згідно якої у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
З огляду на наведене, а також враховуючи обов'язок доведення стороною своїх вимог та заперечень належними та допустимими доказами, колегія суддів вважає передчасним висновок місцевого господарського суду щодо обґрунтованості доводів позивача про неможливість виконання Одеською міською радою судового рішення у даній справі.
Крім того, судова колегія зауважує на тому, що позивачем не доведено вжиття ним встановлених законодавством заходів, спрямованих на виконання судового рішення, зокрема - направлення на адресу боржника вимоги про необхідність вжиття останнім заходів для відшкодування в порядку суброгації грошових коштів за наказом господарського суду Одеської області від 12.05.2021 у справі №916/3335/20.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Враховуючи викладене у сукупності, беручи до уваги недоведеність Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” наявності правових підстав, які унеможливлюють виконання судового рішення у даній, а також зважаючи на те, що зміна порядку виконання вказаного судового рішення фактично призводить до заміни боржника, покладає обов'язок його виконання на іншу особу без достатніх визначених законодавцем умов, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про зміну порядку виконання рішення суду шляхом здійснення стягнення з Одеської міської ради через Виконавчий комітет Одеської міської ради, як з безпосереднього виконавчого органу Одеської міської ради, який наділений правом розпоряджатись коштами місцевого бюджету на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” в сумі 173 679,76 грн.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження при перегляді оскаржуваної ухвали та є підставою для її скасування.
З огляду на викладене у сукупності, місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали не було забезпечено повного та неухильного дотримання норм процесуального права, дослідження усіх обставин справи, у зв'язку з чим, враховуючи положення пункту 4 частини 1 статті 277 ГПК України, оскаржувану ухвалу слід скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” про зміну порядку виконання судових рішень у даній справі.
Відповідності до статті 129 ГПК України витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 271, п.2 ч.1 ст. 275, п.4 ч.1 ст. 277, 280-284 ГПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради задовольнити.
Ухвалу господарського суду Одеської області від 20 січня 2022 у справі № 916/3335/20 скасувати.
Відмовити у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” про зміну порядку виконання рішення суду.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 20474912) на користь Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, 1; код ЄДРПОУ 04056919) судові витрати за подання апеляційної скарги в сумі 2 481 грн.
Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, відповідно до вимог ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 04.07.2022 року.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська