Справа № 712/7540/20 Суддя першої інстанції: Бабич А.М.
30 червня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Горяйнова А.М.,
суддів - Чаку Є.В. та Черпіцької Л.Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаського обласного військового комісаріату та Об'єднаної житлової комісії Черкаського обласного військового комісаріату про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати неправомірними дій Черкаського обласного військового комісаріату щодо відмови взяти його зі складом сім'ї 4 особи на квартирний облік як військовослужбовця, звільненого з військової служби на пенсію за вислугою 20 років служби і більше та який потребує поліпшення житлових умов;
- зобов'язати Об'єднану житлову комісію Черкаського обласного військового комісаріату розглянути питання про взяття майора запасу ОСОБА_1 із складом сім'ї 4 особи на квартирний облік як військовослужбовця, звільненого з військової служби на пенсію за вислугою 20 років служби і більше, який потребує поліпшення житлових умов;
- зобов'язати Черкаський обласний військовий комісаріат прийняти рішення про взяття майора запасу ОСОБА_1 із складом сім'ї 4 особи на квартирний облік як військовослужбовця, звільненого з військової служби на пенсію за вислугою 20 років служби і більше, який потребує поліпшення житлових умов.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції неправильно застосував ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081. Під час розгляду і вирішення справи позивач просить врахувати правову позицію Другої судової палати Касацiйного цивiльного суду у складі Верховного Суду, що викладена в постанові від 08 квітня 2020 року № 683/21971/18.
Відповідач - Черкаський обласний військовий комісаріат подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що суд першої інстанції ухвалив законне і обгрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року - скасувати та закрити провадження у справі, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що ОСОБА_1 з 05 серпня 1978 року до 16 листопада 1998 року проходив військову службу. Вислуга календарних років позивача становить 20 років 3 місяці.
З 27 листопада 1994 року позивач перебував в загальній черзі Військової частини НОМЕР_1 на отримання житла зі складом сім'ї 4 особи.
Наказом заступника Міністерства Оборони України - Командувача Сил протиповітряної оборони України від 06 листопада 1998 року № 0364 ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за пп. «з» п. 65 (за власним бажанням).
У 1998 році позивача знято з квартирної черги, однак не повідомлено про вказану обставину, у зв'язку з чим житловою комісією Військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення від 24 квітня 2003 року про поновлення позивача зі складом сім'ї в 4 особи у загальній черзі Військової частини НОМЕР_1 на отримання житла з 27 листопада 1994 року за порядковим № 21.
Відповідно до витягу з протоколу № 4 засідань житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 17 червня 2003 року позивача знято з квартирної черги при Військовій частині НОМЕР_1 у зв'язку із звільненням в запас за власним бажанням.
Рішенням виконавчого комітету Золотоніської міської ради від 01 вересня 2006 року № 826 ОСОБА_1 занесено на першочергову квартирну чергу з 13 жовтня 2005 року як офіцера, що перебував на військовій службі не менше як 20 років (склад сім'ї 4 особи).
З відповідей Черкаського обласного військового комісаріату на заяви позивача суд першої інстанції встановив, що Черкаський обласний військовий комісаріат є правонаступником у питаннях обліку для поліпшення житлових умов військовослужбовців запасу розформованої Військової частини НОМЕР_1. Водночас листом зазначеного органу від 17 січня 2020 року № 6/6/5 позивача було повідомлено, що він не має права на зарахування на квартирний облік у зв'язку з тим, що не є військовослужбовцем Черкаського обласного військового комісаріату.
Не погоджуючись із такою позицією Черкаського обласного військового комісаріату, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач знятий з квартирної черги житловою комісією Військової частини НОМЕР_1 у зв'язку із звільненням в запас за власним бажанням. Відповідне рішення комісії не скасоване та є чинним. На дату розгляду спору позивач рішенням Виконавчого комітету Золотоніської міської ради занесений на першочергову квартирну чергу. Взяття саме відповідачами на облік ОСОБА_1 - особи, звільненої з військової служби за власним бажанням, відповідні нормативно-правові акти не передбачають. У зв'язку з цим суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачі не допустили у заявлених спірних правовідносинах порушень прав позивача, з огляду на що відсутні підстави для задоволення позовної заяви.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно розглянув адміністративний позов ОСОБА_1 по суті заявлених вимог, не перевіривши чи підлягає такий спір розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Суб'єктом владних повноважень, згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Таким чином до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, однак крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Зміст позовних вимог ОСОБА_1 та їх підстави вказують на те, що звернення до адміністративного суду з цим позовом спрямоване на поновлення порушеного права щодо постановлення позивача та членів його родини на квартирний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов і надання житлового приміщення.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що цей позов подано з метою поновлення прав позивача у сфері житлових відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно із п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Положеннями ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Отже, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Водночас колегія суддів враховує, що своє право перебувати на квартирному обліку позивач пов'язує із наявністю в нього статусу військовослужбовця та відповідної вислуги років.
У свою чергу п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України визначає військову службу як одну з форм публічної служби, а положення п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України відносять розгляд спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби до юрисдикції адміністративних судів.
Питання щодо визначення юрисдикції спорів між військовослужбовцем та органами, що ведуть квартирний облік було предметом дослідження Великою Палатою Верховного Суду. Відповідно до правової позиції, викладеної в поставнові від 24 квітня 2019 року у справі № 494/1234/17, такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, позаяк у такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права, отже, такий спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а пов'язаний з вирішенням питання щодо права на житло.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 неправильно визначив суд, до юрисдикції якого належить розгляд і вирішення цього спору.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду від 13 серпня 2021 року та закриття провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України і роз'яснення позивачу, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Також колегія суддів роз'яснює позивачу, що він має право протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови звернутися до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення без додержання норм процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року - скасувати та закрити провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 242, 238, 308, 311, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року - скасувати.
Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаського обласного військового комісаріату та Об'єднаної житлової комісії Черкаського обласного військового комісаріату про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач А.М. Горяйнов
Судді Є.В. Чаку
Л.Т. Черпіцька