04 липня 2022 року Справа № 160/6887/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства економіки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
13.05.2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Міністерства економіки України (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати бездіяльність Міністерства економіки України у ненаданні відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 від 03.05.2022 року неправомірною;
- зобов'язати Міністерство економіки України надати відповідь на інформаційний запит ОСОБА_1 від 03.05.2022 року у встановлені законом строки.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що звернувся до Міністерства економіки України з інформаційним запитом від 03.05.2022 року. Однак, відповіді на вказаний запит у встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації» порядку не отримав. На підставі викладеного, позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 року відкрито провадження у справі №160/6887/22 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
07.06.2022 року представником відповідача надано відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що запитувана ОСОБА_1 інформація не є «публічною», тому його запит розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Так, Департамент регуляторної політики та підприємництва Мінекономіки, керуючись ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розглянув інформаційний запит позивача від 06.05.2022 року за вх. №М-9842-22 та підготував на нього лист-відповідь від 12.05.2022 року вих. №3631-06/23674-09, який надіслано на адресу позивача 16.05.2022 року. За таких обставин просить суд відмовити у задоволенні позову.
15.06.2022 року позивачем до суду надано відповідь на відзив Міністерства економіки України, в якій ОСОБА_1 зазначає про необґрунтованість доводів відповідача у відзиві.
З урахуванням п. 1 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.
03.05.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства економіки України з інформаційним запитом, в якому просив повідомити коли ОСОБА_1 отримає допомогу у розмірі 6500,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання допомоги в рамках Програми «еПідтримка» №1272 від 09.12.2021 року.
Вказаний інформаційний запит зареєстровано відповідачем 06.05.2022 року за вх. №М-9842-22.
Не отримавши у визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації» строк жодної відповіді на свій запит, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI (далі - Закон № 2939).
Статтею 1 Закону № 2939 визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 2 Закону №2939 метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону №2939 доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Частинами 1, 2 статті 19 Закону №2939 визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації відповідно до ст. 12 Закону №2939 є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Згідно з ст.13 Закону № 2939 розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;
5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:
1) інформацією про стан довкілля;
2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;
4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами.
Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом (ч. 2 ст. 2 Закону № 2939).
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року №393/96-ВР (далі - Закон №393/96).
Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (ч. 1 ст. 1 Закону №393/96).
Статтею 3 Закону №393/96 визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Дослідивши інформаційний запит ОСОБА_1 від 06.05.2022 року, суд робить висновок, що з урахуванням його тексту, вимог, вказаний запит фактично в цілому відповідає зверненню громадян, та відповідно має розглядатись згідно з вимогами Закону України «Про звернення громадян». Тобто запитувана позивачем інформація не є публічною, а тому не може вважатися публічною у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Таким чином, спірні правовідносини регулюються Закону України «Про звернення громадян».
Статтею 19 зазначеного Закону передбачено обов'язок органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, серед яких, зокрема, обов'язок об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.
Термін розгляду звернень громадян визначено ст. 20 Закону №393/96, згідно з якою звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Статтею 15 вказаного Закону передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Як видно з матеріалів справи, листом Міністерства економіки України «Щодо розгляду звернення» від 12.05.2022 року за вих. №3631-06/23674 ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про звернення громадян» надано відповідь на його запит від 03.05.2022 року, зареєстрований відповідачем 06.05.2022 року за вх. №М-9842-22.
За результатами розгляду вказаного запиту Міністерством економіки України надані ОСОБА_1 відповідні роз'яснення щодо порядку нарахування та виплати одноразової матеріальної допомоги у зв'язку із втратою частини заробітної плати (доходу), робота (економічна діяльність) яких тимчасово зупинена внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в України.
Таким чином, відповідач - Міністерство економіки України розглянув інформаційний запит ОСОБА_1 від 03.05.2022 року, зареєстрований відповідачем 06.05.2022 року за вх. №М-9842-22.
Аналогічні висновки щодо розгляду заяв за нормами Закону України «Про звернення громадян» викладені в постанові Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі №619/259/17 (адміністративне провадження № К/9901/22646/18).
Положеннями ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене суд вважає, що при наданні відповіді позивачу на запит від 03.05.2022 року, зареєстрований відповідачем 06.05.2022 року за вх. №М-9842-22, відповідач діяв у порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, оскільки положеннями Закону №393/96 прямо передбачено право органів державної влади розглядати і вирішувати звернення у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які в місячний термін вирішити неможливо, встановити необхідний термін для розгляду, про що повідомити особу, яка подала звернення (заяву). При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Разом з цим, Пленум Вищого адміністративного суду України у п. 19 Постанови №10 від 29.09.2016 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» роз'яснив, що суди під час розгляду справ повинні мати на увазі, що якщо запит про надання публічної інформації є фактично зверненням (заявою, клопотанням) про надання інформації згідно із Законом України «Про звернення громадян», то в такому разі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників публічної інформації необхідно відмовляти в задоволенні позову з тих підстав, що право позивача на отримання публічної інформації не порушено.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладені обставини та норми законодавства, суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства економіки України (вул. М. Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008, код ЄДРПОУ 37508596) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський