Справа №22-3500/06 Категорія 26
Головуючий у 1 інстанції Карпушова О.В. Доповідач Соломаха Л.1.
УХВАЛА. ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2006р.
Апеляційний суд Донецької області в складі:
м.Донецьк
головуючого
суддів
при секретарі
з участю прокурора
Пономарьової О.М.
Лук'янової С.В., Соломахи Л.І.
Миснянко М.П.
Барановського Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (законний представник ОСОБА_3) про визнання права власності з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Калінінського районного суду м.Донецька від 27 січня 2006р., -
Рішенням Калінінського районного суду м.Донецька від 27 січня 2006р. ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 у м.Донецьку.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та визнати за ним право власності у порядку спадкування на всю квартиру АДРЕСА_1 в м.Донецьку.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що квартира АДРЕСА_1 в м.Донецьку на праві приватної власності належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 01 вересня 2003р. №НОМЕР_1, виданого Фондом Державного майна України в м.Донецьку.
06 лютого 2004р. ОСОБА_4 в м.Донецьку помер і після його смерті відкрилася спадщина. Складення спадкодавцем заповіту судом не встановлено.
Суд встановив, що спадкоємцями першої черги за законом є батько померлого ОСОБА_4 - позивач ОСОБА_1 та його донька ОСОБА_2, 21 липня 1988 року народження. Інших спадкоємців за законом судом не встановлено. Мати спадкодавця ОСОБА_5 померла 22 березня 2003р. Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано 10 січня 1991р.
Суд встановив, що спадкоємець ОСОБА_2 як на час відкриття спадщини, так і на час ухвалення рішення є неповнолітньою. Заява ОСОБА_2, яка діяла з погодження матері ОСОБА_3, про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 посвідчена нотаріусом м.Ленінськ-Кузьнецька Кемеровської області та надійшла на адресу Восьмої державної нотаріальної контори м.Донецька 29 червня 2004р. за №НОМЕР_2.
Суд встановив, що 09 вересня 2004р. державним нотаріусом Восьмої Донецької державної нотаріальної контори ОСОБА_1, як спадкоємцю першої черги, видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку спадкового майна, яке складається з квартири АДРЕСА_1 в м.Донецьку та грошових внесків, що знаходяться у філії №8143/0107 Калінінського відділення Ощадного банку України м.Донецька на рахунку №НОМЕР_3, у філії №25/0159 Ворошиловського відділення Ощадного банку України м.Донецька на рахунку №НОМЕР_4, у філії №8143/0107 Калінінського відділення Ощадного банку України м.Донецька на рахунках №НОМЕР_5, №НОМЕР_6, №НОМЕР_7.
ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку зазначеного спадкового майна не видано.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позову про визнання за ним права власності на всю квартиру АДРЕСА_1 в м.Донецьку, суд першої інстанції виходив з того, що неповнолітня ОСОБА_2 також є спадкоємцем першої черги і має право на отримання спадщини після смерті її батька ОСОБА_4, строк на прийняття спадщини нею не пропущений. Доводи позивача про те, що він самотужки займався приватизацією квартири, на яку відкрилася спадщина, оплачує комунальні послуги, несе матеріальні збитки, судом не враховані, оскільки ці доводи не ґрунтуються на законі.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач посилається на те, що суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права. 17 лютого 2004р. він подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та повідомив нотаріусу про відсутність інших спадкоємців. При отриманні 09 вересня 2004р. свідоцтва про право на спадщину на Уі частку спадщини нотаріус показала йому заяву про прийняття спадщини ОСОБА_3 за погодженням ОСОБА_2, в заяві була зазначена дата 03 червня 2004р. та його отримання 26 червня 2004р. Після подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_3 почала йому шкодити. В липні 2005р. він встановив, що із спадкової справи пропала перша заява про прийняття спадщини ОСОБА_3 та в ній опинилася інша заява про прийняття спадщини ОСОБА_2 за згодою матері ОСОБА_3, в якій зазначена дата 03 червня 2004р. На його думку ця заява сфабрикована 14 травня 2005р., в зв'язку з чим представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 пропустила шестимісячний строк на подання заяви про прийняття спадщини, а він у порядку успадкування має право на всю квартиру, яка належала його сину. Суд не врахував вимоги ст. 1224 ЦК України про усунення від права на успадкування та ст. 1241 ЦК України про зменшення розміру обов'язкової частки у спадщині.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач також посилається на те, що в порушення вимог закону суд допустив до участі у справі прокурора, призначивши його представником відповідача. Суд не дав йому можливості задати питання представнику відповідача ОСОБА_2, на його клопотання не викликав свідків ОСОБА_7, нотаріуса ОСОБА_6 та її керівника ОСОБА_8 для встановлення обставин знищення первинної заяви ОСОБА_3 про прийняття спадщини та виготовлення повторної заяви. Суд не надав йому можливості виступити у судових дебатах. В порушення вимог ст.218 ЦПК України суд не проголосив рішення, про його зміст йому стало відомо лише 07 лютого 2006р. після отримання копії рішення поштою.
В апеляційній інстанції позивач ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав.
Прокурор Барановський Є.М. проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін.
Законний представник неповнолітньої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та сама ОСОБА_2 до апеляційного суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1, прокурора Барановського Є.М., дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав:
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини 4 ст. 1268 ЦК України неповнолітня особа вважається такою, що прийняла спадщину, крім випадків, коли за згодою батьків, піклувальника і органу опіки та піклування вона відмовилася від прийняття спадщини.
Тобто для неповнолітніх осіб, якою є спадкоємець ОСОБА_2, законодавець робить виняток і незалежно, де і з ким вони проживають і чи подали останні заяву до нотаріуса про прийняття спадщини у встановлений законом строк, вони вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо вони від спадщини не відмовилися.
З матеріалів справи встановлено, що спадкоємець ОСОБА_2 від спадщини не відмовлялася.
Виходячи з наведеного, доводи позивача про фальсифікацію заяви про прийняття спадщини ОСОБА_2 та про пропуск нею строку на прийняття спадщини не заслуговують на увагу.
Доводи позивача про наявність підстав для усунення неповнолітньої доньки померлого від права на спадкування не ґрунтуються на законі.
Висновок суду про те, що неповнолітня ОСОБА_2 має право на спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4 і своєчасно її прийняла відповідає вимогам закону.
Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що допомога позивача спадкодавцю в приватизації квартири, на яку відкрилася спадщина, сплата ним комунальних послуг після смерті спадкодавця, наявність інших витрат позивача на утримання спірної квартири після відкриття спадщини не є підставою для позбавлення іншого спадкоємця - ОСОБА_2 права на успадкування спірної квартири та визнання за позивачем права власності на всю квартиру.
Посилання позивача на порушення судом норм процесуального права, а саме, що йому не надано право виступу в судових дебатах, не проголошено рішення суду, спростовуються матеріалами справи. Згідно протоколу судового засідання від 27 січня 2006р. позивач виступав у судових дебатах, в судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення. Зауваження на протокол судового засідання
позивачем не приносилися. Прокурор Барановський Є.М. у суді апеляційної інстанції також підтвердив, що і позивач, і він виступали у судових дебатах, після яких він не став чекати рішення суду і пішов із суду.
Що стосується клопотання позивача про допит свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 для встановлення обставин знищення первинної заяви ОСОБА_3 про прийняття спадщини та виготовлення повторної заяви, апеляційний суд вважає, що у задоволенні цього клопотання судом позивачу відмовлено законно. Ці докази не містять інформації щодо предмета доказування, оскільки для неповнолітньої особи подання заяви про прийняття спадщини не є обов'язковим, вона вважається такою, що прийняла спадщину в силу закону.
Доводи позивача щодо незаконної участі у справі прокурора також не ґрунтуються на законі. Відповідно до ст.45 ЦПК України у випадках, встановлених законом, прокурор може звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. Прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.
Підставою представництва прокурором у суді інтересів неповнолітньої ОСОБА_2, яка мешкає з матір'ю в іншій державі, є ст.35 та ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру".
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необгрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.307, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м.Донецька від 27 січня 2006р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців
Головуючий Судді: