Дата документу 02.06.2022 Справа № 314/111/22
Єдиний унікальний №314/111/22 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/909/22 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
02 червня 2022 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за клопотанням засудженого
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відбуває покарання у Державній установі «Софіївська виправна колонія (№55)»,
про умовно-дострокове звільнення,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Дніпровська виправна колонія (№89)»,
захисника-адвоката ОСОБА_8 .
Прокурор Запорізької окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_9 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 лютого 2022 року, якою задоволено клопотання засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відбуває покарання у ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)», про умовно-дострокове звільнення. Звільнено ОСОБА_6 умовно-достроково від подальшого відбування покарання, призначеного йому за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 листопада 2016, на невідбутий строк, що складає 1 рік 04 місяці 07 днів.
Своє рішення суд мотивував тим, що клопотання засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення підлягає задоволенню, так як згідно з поданими та перевіреними в судовому засіданні доказами, засуджений довів своє виправлення і заслуговує на звільнення його від відбування покарання на строк, який залишився, умовно-достроково.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні подання ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
В обґрунтування скарги зазначає, що судом не дотримано вимог кримінального законодавства, спрямованих на встановлення у справі об'єктивної істини, а оскаржувана ухвала є незаконною і підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження.
Прокурор вказує, що засуджений ОСОБА_6 за час відбування покарання має 3 заохочення у вигляді подяки. Також на нього накладалися 5 стягнень.
Згідно з характеристикою, засуджений не завжди дотримується правомірних відносин з персоналом, до виконання передбачених законом вимог персоналу ставиться не завжди сумлінно, не приймає участі у програмах диференційованого впливу, не приймає участі в роботі самодіяльних організацій.
Заохочення засуджений отримував виключно в період, що передував поданню клопотання про умовно-дострокове звільнення.
Прокурор вважає, що вказана кількість заохочень та стягнень, їх періодичність, разом з даними, що характеризують засудженого, свідчить про нестабільну поведінку і тим більше не може свідчити про його безумовну зразкову поведінку, а також те, що останній довів своє виправлення.
Також прокурор зазначає, що сам по собі факт відбуття певного строку покарання не є виключною підставою для умовно-дострокового звільнення засудженого.
На думку апелянта, матеріалами справи у повній мірі не доведено дотримання усіх умов, передбачених законодавством, необхідних для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання особи.
Вважає, що суд ухвалюючи рішення не надав оцінку та не взяв до уваги поведінку засудженого протягом усього строку відбування покарання в цілому.
Згідно з ухвалою суду, до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відбуває покарання у Державній установі «Софіївська виправна колонія (№ 55)», про умовно-дострокове звільнення.
У судовому засіданні засуджений на задоволенні клопотання наполягав.
Представник установи виконання покарань у вирішенні клопотання засудженого покладався на розсуд суду.
Прокурор з приводу клопотання засудженого не заперечував.
Заслухавши доповідь судді; засудженого, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженого і вважав ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.2 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого та доведеності того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Висновок щодо виправлення засудженого повинен базуватися на врахуванні даних про його поведінку в цілому та ставлення до праці за весь період знаходження у виправній установі, а не час, що безпосередньо передує розгляду клопотання.
При цьому висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися також й на аналізі даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому.
Відповідно до положень КВК України, основним засобом виправлення і ресоціалізації засуджених є, зокрема, суспільно корисна праця.
Проте, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції при розгляді клопотання засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відбуває покарання у ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)», про умовно-дострокове звільнення даних вимог закону та рекомендацій, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України, не дотримався.
Так, з матеріалів провадження убачається, що засуджений ОСОБА_6 відбуває покарання за вчинення тяжких злочинів, раніше він неодноразово судимий також за вчинення тяжких злочинів, вже відбував покарання у виді позбавлення волі, вже звільнявся від відбування покарання умовно-достроково, проте протягом умовно-дострокового звільнення вчинив нове тяжке кримінальне правопорушення.
За час відбування покарання засуджений допустив 5 порушень режиму відбування покарання, за що до нього застосовувалися стягнення у виді: догани, суворої догани та ДІЗО. І хоча ці стягнення є погашеними, проте вони характеризують поведінку засудженого ОСОБА_6 за час відбування покарання.
Той факт, що засуджений ОСОБА_6 отримав два заохочення у 2021 року та одне у 2022 році, тобто безпосередньо перед зверненням з клопотанням, не може бути розцінено як виправлення засудженого та безумовно свідчити про те, що він став на шлях виправлення.
За змістом наданої ДУ «Софіївська ВК (№55)» характеристики на засудженого, останній за увесь час відбування покарання в місцях позбавлення волі з 16 лютого 2017 року характеризується посередньо. Вказаним обставинам суд першої інстанції не надав належної оцінки.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що відомості про поведінку засудженого ОСОБА_6 в цілому за весь період знаходження у виправній установі, а не тільки за час, що безпосередньо передував розгляду клопотання, свідчать про те, що поведінка засудженого ОСОБА_6 протягом строку відбування покарання не була стабільно позитивною та активною.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що засуджений ОСОБА_6 не проявив себе як такий, що довів своє виправлення та перевиховання, а отже підстав для його умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання немає.
Оскільки суд першої інстанції при розгляді клопотання не з'ясував належним чином всі обставини, що підлягають з'ясуванню, та не врахував положення закону, яким визначено підстави та порядок умовно-дострокового звільнення засуджених, оскаржувана ухвала не може бути визнана законною та обґрунтованою та підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали - про відмову у задоволенні клопотання.
Керуючись ст.ст. 404-405, 407, 409 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора Запорізької окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_9 задовольнити.
Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 лютого 2022 року, якою задоволено клопотання засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відбуває покарання у ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)», про умовно-дострокове звільнення; звільнено ОСОБА_6 умовно-достроково від подальшого відбування покарання, призначеного йому за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 листопада 2016, на невідбутий строк, що складає 1 рік 04 місяці 07 днів, скасувати.
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення, відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3