Справа № 320/2230/21 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.
29 червня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, третя особа: Міністерство оборони України про стягнення коштів,
ОСОБА_1 до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, в якому просив:
- стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 29 років служби в сумі 485503,50 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідачемподано апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апелянтаґрунтуються на тому, що Державне підприємство обслуговування повітряного руху України є державним комерційним підприємством, яке не отримує кошти ні з державного, ні з будь-якого місцевого бюджету та не має юридичних підстав для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовців з військової служби, оскільки така виплата має здійснюватись відповідно до чинного законодавства України виключно за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволеннюз наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 26.12.2020 №680 підполковника ОСОБА_1 , провідного інженера (старшого офіцера) відділу автоматизації та телекомунікації Украероцентру Державного підприємства обслуговування повітряного руху України звільнено з військової служби у запас за підпунктом "б" (за станом здоров'я).
Наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху від 03.02.2021 №84/о підполковника ОСОБА_1 , провідного інженера (старшого офіцера) відділу автоматизації та телекомунікації Украероцентру Державного підприємства обслуговування повітряного руху України звільнено із займаної посади 04.02.2021.
У наказі вказано, що календарна вислуга років позивача у Збройних Силах України становить 29 років 05 місяців.
Відповідно до виданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України довідки від 09.02.2021 №1-23.2/1291/21 загальна сума грошового забезпечення позивача становить 33483,00 грн.
Позивач зазначає, що при звільненні з військової служби в порушення норм чинного законодавства України відповідачем не була виплачена йому одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, внаслідок чого звернувся до суду з позов за захистом своїх прав.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». При цьому, оскільки виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до підприємства із залишенням на військовій службі, здійснюється за рахунок коштів цього підприємства, виплата одноразової грошової допомоги зазначеним військовослужбовцям при звільненні зі служби також здійснюється за рахунок коштів підприємства.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Між сторонами виник спір щодо визначення особи, відповідальної за нарахування і виплату одноразової грошової допомоги при звільненні за вказаних умов.
Законом, що визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року.
Абзацом першим пункту 2 статті 15 зазначеного Закону встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно з частиною десятою статті 6 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - № 2232-XII)військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних (освітніх) закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями у таких державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних (освітніх) закладах, затверджується Президентом України.
Відповідно до абзацу 4,5 частини другої статті 15 Закону №2011-ХІІ виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання. Військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.
Особливості виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у разі одночасного припинення служби на займаній посаді та військової служби Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» прямо не врегульовані.
Водночас абзац 3 частини четвертої статті 9 вказаного Закону передбачає, що порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 19 липня 1999 року №1281 «Про створення об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України» грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, здійснювати у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ».
Відповідно до п. 1 Порядку № 104, військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, особового складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби.
Разом з тим, положеннями частини другої статті 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що до складу грошового забезпечення входять, зокрема, одноразові додаткові види грошового забезпечення.
У свою чергу п. 2.1.1.2 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12 березня 2012 року №333 передбачає, що видатки на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби військовослужбовців, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу здійснюються за кодом «Грошове забезпечення військовослужбовців».
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що одноразова грошова допомога при звільненні за своїх характером є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення і виплачується за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені військовослужбовці.
Визначення органу, відповідального за нарахування і виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, відрядженому до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та звільненому з військової служби було також предметом дослідження Верховним Судом.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 19 липня 2019 року у справі № 2а-5473/12/0170/21, оскільки виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до підприємства, здійснюється за рахунок коштів цього підприємства, виплата одноразової грошової допомоги зазначеним військовослужбовцям при звільненні зі служби також здійснюється за рахунок коштів підприємства.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, оскільки виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, здійснюється за рахунок коштів цього підприємства, то виплата одноразової грошової допомоги зазначеним військовослужбовцям при звільненні зі служби також здійснюється за рахунок коштів Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.
Зі змісту наведених положень чинного законодавства, Міноборони не здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, та не несе відповідних зобов'язань зі здійснення таких видатків.
Тобто, виплата позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби повинна була здійснюватися саме Державним підприємством обслуговування повітряного руху України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першї інстанції про наявність підстав длязадоволення позову.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції в зазначеній частині.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального права, а тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя І.В. Федотов
Судді Н.М. Єгорова
Є.О. Сорочко