П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 червня 2022 р.м. ОдесаСправа № 420/22631/21
Суддя в суді І інстанції Радчук А.А. Рішення суду І інстанції прийнято у м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Дачненській сільській раді Біляївського району Одеської області, а саме: визнання протиправною бездіяльність щодо ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 2 (два) масиву 6 (шість) Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області у власність для ведення особистого селянського господарства; зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 2 (два) масиву 6 (шість) Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області у власність - для ведення особистого селянського господарства.
При цьому, разом з адміністративним позовом позивачем подано заяву про забезпечення адміністративного позову з вимогою про накладення заборони Дачненській сільській раді Біляївського району Одеської області здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження спірної земельної ділянки - земельної ділянки 2 (два) масиву 6 (шість) Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області (передавати у власність, користування чи оренду).
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення адміністративного позову.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану ухвали, та прийняти нову, якою задовольнити його заяву про забезпечення позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про залишення без задоволення заяви позивача про забезпечення адміністративного позову, так як на його переконання, невжиття заходів забезпечення може призвести до відчуження бажаної земельної ділянки, а як наслідок унеможливить виконання рішення суду у даній справі.
Крім того, апелянт вважає, що ним доведено протиправність оскаржуваної бездіяльності сільської ради.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що у межах спірних правовідносин відсутня необхідність вжиття заходів забезпечення позову, внаслідок чого судом першої інстанції зроблено висновок про відмову у задоволенні поданої заяви, з яким погоджується судова колегія, з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності бездіяльності Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області щодо надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
При цьому, позивач вважає, що можливе відчуження спірної земельної ділянки до закінчення перевірки правомірності оскаржуваної бездіяльності суб'єкта владних повноважень, може унеможливити виконання рішення суду у даній справі.
В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви позивача про забезпечення адміністративного позову у межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивачів в адміністративному процесі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Між тим, колегія суддів зазначає, що наявність у позивача бажання отримати у власність земельну ділянку, а також подання ним заяви про виготовлення проекту землеустрою, не створює для позивача будь-яких прав щодо володіння або користування такою земельною ділянкою.
В даному випадку, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року, у справі №815/5987/14 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року, у справі № 545/808/17, від 22 лютого 2019 року, у справі № 813/1631/14, від 15 вересня 2021 року, у справі № 740/4635/16-а.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що накладення заборони для сільської ради на виконання частини своїх законних повноважень не є співмірним заходом забезпечення адміністративного позову з позовними вимогами у даній справі.
В свою чергу, погодження з посиланнями позивача про протиправність оскаржуваної бездіяльності, без дослідження обставин та доказів у справі, на думку колегії суддів, є фактично вирішенням цього спору по суті, що у свою чергу не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Тому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушень процесуального права при вирішенні справи не допущено, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Яковлєв О.В.
Судді Єщенко О.В. Крусян А.В.