20 червня 2022 року
справа №380/13491/21
провадження № П/380/13671/21
зал судових засідань № 12
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кузана Р.І.,
секретар судового засідання Ящишин І.А.,
за участю:
представників позивача Пилипця Р.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу та припису, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (місцезнаходження: 79005, м.Львів, пл.Міцкевича, буд.8, код ЄДРПОУ 39778297) (далі - відповідач, ГУ Держпраці у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЛВ8673/1358/ПД/АВ/ФС від 26.07.2021;
- визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Львівській області про усунення виявлених порушень №ЛВ8673/1358/АВ/П від 20.05.2021.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 28.09.2020 інспектором праці ГУ Держпраці у Львівській області проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , за результатами якого складено акт інспекційного відвідування від 20.05.2021 №ЛВ8673/1358/ПД/АВ та винесений припис №ЛВ8673/1358/АВ/П від 20.05.2021. Крім цього, на підставі висновків акту інспекційного відвідування 26.07.2021 відповідачем винесена постанова про накладення штрафу №ЛВ8673/1358/ПД/АВ/ФС. Позивач вважає, що відповідач протиправно оскаржуваною постановою наклав штраф на позивача в розмірі 180000,00 грн, оскільки вказані відповідачем особи не були його працівниками та не виконували трудової функції передбаченої законодавством про працю. Вказує, що відповідачем зроблено хибний висновок про наявність трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Зазначає, що ФОП ОСОБА_1 в магазині, в якому проведене інспекційне відвідування, здійснює лише реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а в іншій частині магазину здійснює продаж продуктів ФОП ОСОБА_5 . Зазначає, що зафіксовані під час інспекційного відвідування особи проходили стажування та згодом були прийняті на роботу до ФОП ОСОБА_5 .
Крім цього, позивач зазначає, що на підставі протоколу №ЛВ8673/1358/АВ/П/ПТ про адміністративне правопорушення постановою Городоцього районного суду від 01.07.2021 у справі №441/1215/21 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян (8500 грн.), а тому, враховуючи позицію Верховного Суду зазначає, що його не може бути одночасно притягнуто за ч. 2 ст. 265 КЗпП та за ч.3 ст.41 КУАП. З цих підстав позивач вважає висновки акту інспекційного відвідування необґрунтованими, а прийняті на їх підставі постанову про накладення штрафу та припис такими, що необхідно скасувати.
З врахуванням наведених обставин позивач звернувся до суду за судовим захистом.
Ухвалою від 16.08.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 16.08.2021 суд задовольнив заяву представника позивача про забезпечення позову. Зупинив дію постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЛВ8673/1358/ПД/АВ/ФС від 26.07.2021 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/13491/21.
Відповідач 21.09.2021 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що 11.05.2021 інспекторами праці здійснено інспекційне відвідування у ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . В ході даного заходу інспекторами праці зафіксовано (засобами фото та відеофіксації, які долучені до матеріалів інспекційного відвідування) осіб, які представилися: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (зафіксовано за виконанням трудової функції продавця при обслуговуванні покупців). З усних пояснень ОСОБА_2 встановлено, що вона стажується у ФОП ОСОБА_1 на посаді продавця впродовж трьох тижнів позмінно, трудового договору ще не укладала. ОСОБА_3 також усно повідомила, що працює на посаді продавця у ФОП ОСОБА_1 впродовж 5-ти років, без офіційного працевлаштування. 17.05.2021 повторно здійснено вихід за адресою здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 та зафіксовано особу, яка представилася ОСОБА_6 . З пояснень ОСОБА_4 встановлено, що вона стажується у ФОП ОСОБА_1 на посаді продавця впродовж тижня, трудового договору ще не укладала.
Представник відповідача зазначає, що ФОП ОСОБА_1 щодо вищевказаних працівників не надано жодних документів, які б підтверджували належне оформлення трудових відносин, однак надано письмове пояснення, у якому зазначено, що станом на 17.05.2021 у магазині за адресою АДРЕСА_2 , стажується на посаду продавця ОСОБА_4 на протязі 5-ти днів. Наданий позивачем договір про надання послуг №15 від 15.04.2021, письмові пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та накази про прийняття вищевказаних осіб на роботу до ФОП ОСОБА_5 жодним чином не спростовують виявленого порушення вимог ч.1.3 ст.24 КЗпП. ПКМУ №413, оскільки отримані поза межами проведення заходу державного контролю та спрямовані на уникнення відповідальності за порушення законодавства про працю. Водночас. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в ході заходу державного контролю повідомили, що працюють саме у ФОП ОСОБА_1 .
Крім того зазначає, що в даному випадку працівники, які нібито проходили стажування, не були студентами вищого або учнями професійно-технічного навчального закладу, також було відсутнє направлення на стажування від центру зайнятості, а тому ОСОБА_2 та ОСОБА_6 не можуть вважатись стажистами відповідно до норм трудового законодавства.
Також посилається на те, що у зв'язку з неможливістю особистого вручення акту та припису, такі направлено рекомендованим листом на адресу позивача, тому при проведенні перевірки відповідачем виконано вимоги Порядку №823.
З огляду на наведене відповідач вважає, що прийнята на підставі інспекційного відвідування постанова про накладення штрафу №ЛВ8673/1358/ПД/АВ/ФС від 26.07.2021 є законною та такою, що не підлягає скасуванню.
Від представника позивача 20.09.2021 надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою від 13.10.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив. Просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання. Клопотань про розгляд справи без участі його представника до суду не надходило.
Керуючись ст.205 КАС України, враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи за наявним у справі доказами суд ухвалив розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
11.05.2021 начальником управління з питань праці О.Єзерською підготовлено доповідну записку №3281/3, з якої вбачається необхідність проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування у Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 у відповідності до п.п.3 п.5 Порядку №823.
На підставі наказу ГУ Держпраці у Львівській області від 11.05.2021 № 0636- П та направлення від 11.5.2021 № 0623 посадовими особами ГУ Держпраці у Львівській області проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , на предмет додержання законодавства про працю щодо оформлення трудових відносин.
За результатами інспекційного відвідування 20.05.2021 складено акт №ЛВ8673/1358/ПД/АВ.
Згідно з актом інспекційного відвідування посадовими особами відповідача виявлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог частини ч. 3 ст. 41 КУпАП, ст. 265 КЗпП України.
Із змісту вказаного акту слідує, що в ході даного заходу інспекторами праці зафіксовано засобами фото та відеофіксації, які долучені до матеріалів інспекційного відвідування осіб, які представилися: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (зафіксовано за виконанням трудової функції продавця). З усних пояснень ОСОБА_2 встановлено, що вона стажується у ФОП ОСОБА_1 на посаді продавця впродовж трьох тижнів позмінно, трудового договору ще не укладала.
ОСОБА_3 також усно повідомила, що працює на посаді продавця у ФОП ОСОБА_1 впродовж 5-ти років, без офіційного працевлаштування.
17.05.2021 повторно здійснено вихід за адресою здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 та зафіксовано особу, яка представилася ОСОБА_6 .
З пояснень ОСОБА_4 встановлено, що вона стажується у ФОП ОСОБА_1 на посаді продавця впродовж тижня, трудового договору ще не укладала.
Вказані обставини підтверджуються відеозаписами, які долучені до матеріалів перевірки.
З інформації Пенсійного Фонду України встановлено, що станом на 17.05.2021 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не перебували, повідомлення про прийняття на роботу зазначених вище осіб до органу ДПС України не подавались.
Позивачем під час інспекційного відвідування надано письмове пояснення, у якому зазначено, що станом на 17.05.2021 у магазині за адресою АДРЕСА_2 , стажується на посаду продавця ОСОБА_4 протягом 5-ти днів.
З урахуванням вказаних обставин відповідач дійшов висновку про фактичний допуск до роботи працівників, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики.
20.05.2021 на підставі вищевказаного акта інспекційного відвідування інспектором праці Кривонос В.Л. винесено припис про усунення виявлених порушень №ЛВ8673/1358/АВ/П, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_1 усунути встановлені в акті порушення у строк до 14.06.2021. Про виконання цього припису у визначені в ньому строки слід надати письмове повідомлення із долученням копій первинних документів.
Також, 04.06.2021 посадовою особою Управління Держпраці у Львівській області складено протокол про адміністративне правопорушення № ЛВ/8673/1358/АВ/П/ПТ, який направлено на розгляд до Городоцького районного суду Львівської області.
Постановою Городоцького районного суду Львівської області від 01.07.2021 у справі № 441/1215/21 ФОП ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 8500,00 грн гривень в дохід держави. Постанова набрала законної сили 12.07.2021.
26.07.2021 ГУ Держпраці у Львівській області винесено постанову №ЛВ8673/1358/ПД/АВ/ФС про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, а саме: вимог ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 24 КЗпП України та ПКМУ № 413 в розмірі 180000,00 грн.
Вважаючи оскаржувані постанову та припис протиправними, а накладений постановою штраф незаконним, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з оскаржуваними рішеннями Головного управління Держпраці у Львівській області, вважає їх протиправними, оскільки позивача притягнуто двічі до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення всупереч вимогам статті 61 Конституції України, тому звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Згідно з ст. 43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим за підстав, наведених в частині першій статті 24 КЗпП України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 24 КЗпП України).
На виконання частини третьої статті 24 КЗпП України Кабінет Міністрів України прийняв постанову Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу № 413 від 17.06.2015 (далі - Постанова № 413).
За правилом, визначеним Постановою № 413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.
Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Позивачем не подано суду доказів на спростування висновків відповідача про відсутність в органів Державної фіскальної служби повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 також не підтвердила факту повідомлення територіальних органів Державної фіскальної служби до початку роботи вказаних осіб за трудовими договорами. При цьому, суд не бере до уваги долучену позивачем копію податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, поданого ФОП ОСОБА_5 , оскільки такий розрахунок поданий нею в липні 2021 року, відтак не підтверджує наявності трудових договорів саме на дату інспекційного відвідування.
Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Відповідно до ч. 1 ст. 260 КЗпП України державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96), визначено, що центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, є Державна служба України з питань праці (Держпраці).
Згідно з п. 7 Положення № 96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держпраці у Львівській області, затвердженого наказом Держпраці від 03.08.2018 № 84 (далі - Положення № 84) Управління є територіальним органом Держпраці, що їй підпорядковується.
Згідно з пп. 1 п. 3 Положення № 84 завданням Управління є, зокрема, реалізація державної політики у сфері охорони праці, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Відповідно до пп. 9 п. 4 Положення № 84 Управління на виконання покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.08.2004 № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року № 1986-IV, та Законом України «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823.
Відповідно пункту 2 Порядку № 823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Згідно з підпунктом 3 пункту 5 Порядку № 823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема, рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
З матеріалів справи випливає, що підставою здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ФОП ОСОБА_1 на предмет перевірки додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин є наказ Головного Управління Держпраці у Львівській області «Про проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 » від 11.05.2021 № 0636-П, який винесений за результатами аналізу інформації, викладеній у доповідній записці начальника Управління з питань праці О.Єзерською від 11.05.2021 № 3281/3.
У вказаній доповідній записці повідомлено, що інспекторами праці ГУ Держпраці у Львівській області у ході проведення роз'яснювальної роботи виявлено працівників, що працюють без укладання трудових відносин у ФОП ОСОБА_1 . За даними Пенсійного Фонду України виявлені у ФОП ОСОБА_1 працівники не застраховані. Вищезазначене зумовлює необхідність проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин за результатами аналізу інформації, отриманої з інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 здійснене за наявності підстави, визначеної підпунктом 3 пункту 5 Порядку № 823, інформації, що міститься в доповідній записці від 11.05.2021 № 3281/3 та даних Пенсійного фонду України про кількість найманих працівників.
Отже, відповідачем дотримано порядок призначення інспекційного відвідування позивача в частині визначення підстав проведення інспекційного відвідування, у зв'язку з чим, суд вважає безпідставними доводи позивача в цій частині.
Відповідно до п.16 Порядку №823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Суд встановив, що за результатами інспекційного відвідування позивача посадовими особами відповідача виявлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про працю, а саме ч.1 ст.21 та ч.3 ст.24 КЗпП України та Постанови №413, відтак за результатами інспекційного відвідування складено акт № ЛВ8673/1358/ПД/АВ від 20.05.2021 та припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ЛВ8673/1358/АВ/П від 20.05.2021.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).
Відповідно до п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.
Штрафи накладаються на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв'язку з невиконанням вимог припису; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування; акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Згідно з п. 3 Порядку № 509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Відповідно до п. 4 Порядку під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб'єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв'язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.
Постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЛВ8673/1358/ПД/АВ/ФС від 26.07.2021 на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 180000 грн за фактичний допуск до роботи працівників, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушень з його боку вказаних вимог трудового законодавства, оскільки виявлені під час інспекційного відвідування особи перебували в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_5 . При цьому, позивачем долучено до позовної заяви копії: договору про надання послуг відбору (пошуку) персоналу №15/4 від 15.04.2021 між ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_1 ; заяв та наказів про прийняття на роботу; трудових договорів та письмових пояснень ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Суд критично оцінює такі докази та надає перевагу доводам та долученим доказам відповідача.
Так, матеріалами відеофіксації підтверджується, що виявлені під час інспекційного відвідування працівники ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на запитання інспекторів ствердно відповіли, що працюють саме в ФОП ОСОБА_1 . Жодна з вказаних працівників не повідомила, що нею подано заяву, підписано трудовий договір та отримується заробітна плата у ФОП ОСОБА_5 . Ба більше, позивач під час інспекційного відвідування письмовими поясненнями підтвердив, що в магазині, в якому він здійснює підприємницьку діяльність, в нього стажується продавець ОСОБА_6 . Жодних інших пояснень чи документів на спростування висновків акту інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 до акту інспекційного відвідування не надав, хоча про наявність договору з ФОП ОСОБА_5 про надання послуг з відбору персоналу міг та зобов'язаний був повідомити інспекторів праці.
Вказане дає підстави суду дійти висновку про відсутність таких документів на час проведення інспекційного відвідування.
Суд також критично оцінює письмові пояснення, надані ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оскільки такі є суперечливими. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_3 не могли чітко пояснити суду обставини написання таких письмових пояснень, водночас підтвердили, що пояснення інспекторам праці під час інспекційного відвідування надавались ними з власної ініціативи та без жодного примусу чи тиску. Свідки не могли пригадати дати та обставин написання ними заяв та підписання трудових договорів з ФОП ОСОБА_5 . При цьому, свідок ОСОБА_3 повідомила, що її трудова книжка не надавалась ФОП ОСОБА_5 , в ній відсутні записи про працевлаштування у вказаного підприємця.
Суд також враховує, що постановою Городоцького районного суду Львівської області від 01.07.2021 у справі № 441/1215/21 ФОП ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 8500,00 грн гривень в дохід держави. Постанова набрала законної сили 12.07.2021. Позивач вказаної постанови не оскаржував, штраф заплатив добровільно. Тобто, вина позивача у допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору встановлена судовим рішенням.
Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
При цьому, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Тобто, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.
З огляду на вищенаведені законодавчі норми суд вважає, що постанова Городоцького районного суду Львівської області від 01.07.2021 у справі № 441/1215/21 є обов'язковою в даному випадку в питаннях, чи мали місце дії (зокрема, допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору) та чи вчинені вони цією особою (в даному випадку ФОП ОСОБА_1 ).
Водночас, для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами визначеними процесуальним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
При розгляді справи судом встановлено, що ні під час проведення інспекційного відвідування, ні в процесі розгляду справи про накладення штрафу, ні до суду позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин щодо укладення договору про проходження стажування ОСОБА_6 чи іншими особами. Також, відсутні докази того, що вищевказані працівники є студентами вищого чи учнями професійно-технічного навчального закладу або що вказані особи зареєстровані як безробітні, як і відсутні індивідуальні програми стажування, робочі навчальні плани і програми. Не надано також і наказ про стажування вказаних осіб із зазначенням місця проходження стажування, спеціальності (кваліфікації) або професії (кваліфікаційного рівня) стажиста, режимом стажування, а також керівника стажування.
Пунктом 21 Порядку №823 встановлено, що якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дня, що настає за днем підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Незважаючи на це, жодних зауважень до акта ФОП ОСОБА_1 в порядку, передбаченому п. 21 Порядку №823, не подав. Під час розгляду справи №441/1215/21 Городоцького районного суду Львівської області ОСОБА_1 також не заявляв про безпідставність висновків інспекторів праці та відсутність обставин для притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення.
Окрім того, як встановлено в доповідній записці №3281/3, згідно з даними Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області виявлені працівники, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не застраховані.
Таким чином, враховуючи положення ч. 6 ст. 78 КАС України та постанову Городоцького районного суду Львівської області від 01.07.2021, суд вважає доведеним факт допуску ФОП ОСОБА_1 працівників до роботи без укладення трудового договору.
З урахуванням наведеного суд вважає, що спірний припис про усунення виявлених порушень №ЛВ8673/1358/АВ/П від 20.05.2021 винесений посадовою особою ГУ Держпраці у Львівській області правомірно на виконання законодавчих вимог у зв'язку з виявленням фактів допуску до роботи фізичних осіб з порушенням норм трудового законодавства, а тому такий скасуванню не підлягає.
Щодо доводів позивача про подвійне притягнення його до відповідальності за одне й те саме правопорушення, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
При цьому, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Відповідно до ч. 3 ст. 41 КУпАП фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У справі встановлено, що постановою Городоцького районного суду Львівської області від 01.07.2021 у справі № 441/1215/21 позивача притягнуто до відповідальності за ч.3 ст.41 КУпАП на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 04.06.2021 за № ЛВ/8673/1358/АВ/П/ПТ та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 8500,00 грн гривень в дохід держави.
Суд звертає увагу на те, що в обох випадках зміст правопорушення зводиться до допущення до роботи працівників без укладення трудового договору. При цьому, при винесенні оскаржуваної у цій справі постанови відповідач керується ст. 265 КЗпП України.
Суд вважає за потрібне вказати, що Об'єднана палата Верховного Суду під час розгляду справи № 260/1743/19 за схожих правовідносин у постанові від 22.12.2020 дійшла висновку, що в умовах одночасного застосування санкцій до фізичної особи - підприємця за статтею 265 КЗпП України та статтею 41 КУпАП, має місце подвійне застосування щодо однієї і тієї ж особи двох штрафних каральних заходів. Це є не лише непропорційним та надмірним обтяженням щодо такої особи, але й ставить у нерівне правове становище при вчиненні аналогічного правопорушення у діяльності юридичної особи та фізичної особи-підприємця не на користь останнього.
Розмежування статусу фізичної особи та фізичної особи - підприємця не зумовлює можливостей відходу від цих висновків, оскільки в обидвох випадках каральна мета відповідальності реалізується щодо єдиного суб'єкта права - фізичної особи, яка з метою законного здійснення господарської діяльності отримує додатковий правовий статус. Оскільки правовий статус підприємця фізична особа з повною цивільною дієздатністю набуває в порядку реалізації свого права на здійснення підприємницької діяльності, яка не заборонена законом (згідно з частиною першою статті 42 Конституції України та частиною першою статті 50 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 128 Господарського кодексу України).
Отже, фізична особа - підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Об'єднана палата Верховного Суду у цій постанові сформулювала правовий висновок, відповідно до якого:
- штрафи, передбаченні статтею 265 Кодексу законів про працю України, є заходами фінансової відповідальності, а тому підстав відносити їх до заходів адміністративної відповідальності немає;
- фізична особа - підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у зв'язку з порушенням принципу non bis in idem як складового елементу принципу верховенства права.
Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Цією конституційною нормою встановлено заборону саме подвійного, а не повторного притягнення до відповідальності. Застосування зазначеного конституційного положення не залежить від того, за яким рішенням особу було притягнуто до відповідальності раніше.
Підхід, застосований відповідачем, в контексті обставин цієї справи, призвів до того, що позивача фактично притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу за одне й те саме порушення двічі. Такий результат правозастосування, не зважаючи на причини його виникнення, не узгоджується з цілями ст. 61 Конституції України.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 19.03.2021 у справі №300/195/20.
Відтак, враховуючи висновки Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 22.12.2020 року у справі № 260/1743/19, суд зауважує, що за встановлених обставин ФОП ОСОБА_1 не може бути одночасно притягнутий до відповідальності за ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 КпАП України в частині допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору у зв'язку з порушенням у такому випадку суб'єктом владних повноважень принципу «non bis in idem» як складового елементу принципу верховенства права.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією а законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, враховуючи викладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1800,00 грн
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЛВ8673/1358/ПД/АВ/ФС від 26.07.2021.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Держпраці у Львівській області (місцезнаходження: 79005, пл.Міцкевича, 8, м.Львів, код ЄДРПОУ 39778297) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1800 (одна тисяча вісімсот) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складене та підписане 30.06.2022.
Суддя Р.І. Кузан