справа№380/20523/21
30 червня 2022 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/20523/21 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення митної вартості товарів, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив:
- Визнати протиправними дії Галицької митниці Держмитслужби щодо підвищення митної вартості автомобіля SUBARU JUSTY, TSMNHY51S00243433, 2005 р.в.;
- Скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів UA209000/2021/700007/2 від 18.05.2021.
- Зобов'язати Львівську митницю повернути додатково внесені кошти в розмірі 20349,98 грн. за митною декларацією UA209180/2021/022060.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що в період з 01.05 по 20.05.2021 ним здійснювалось митне оформлення в Галицькій митниці Держмитслужби придбаного транспортного засобу SUBARU JUSTY, TSMNHY51S00243433, 2005 р.в., для здійснення митних формальностей позивачем було визначено митну вартість вказаного транспортного згідно із п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом визначення митної вартості товару (за ціною договору (контракту)) щодо товарів, які імпортуються (вартості операції). Проте, у Управління адміністрування платежів та митно-тарифного-регулювання Галицької митниці Держмитслужби виникли сумніви у достовірності заявленої митної вартості автомобіля, у зв'язку з відсутністю відомостей щодо ціни ідентичних або подібних товарів, а також у зв'язку з розбіжністю в поданих документальних матеріалах. Внаслідок чого, Галицькою митницею Держмитслужби було використано у якості джерела інформації інтернет-ресурс та прийнято рішення про коригування митної вартості автомобіля UA209000/2021/700007/2 від 18.05.2021, з 600 до 2499 євро та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач зазначає, що відповідачем не було взято до уваги договір купівлі-продажу, який засвідчує передачу ОСОБА_1 готівкових коштів представнику продавця транспортного засобу.
Внаслідок чого позивач вважає винесення рішення про коригування митної вартості товарів безпідставним.
Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому проти позову заперечив з підстав, що під час здійснення митного контролю була виявлена цінова пропозиція до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції подібного автомобіля, що міститься на загальнодоступних інтернет ресурсах, де вартість є значно вищою за заявлену декларантом. Також у переліку зареєстрованих підприємств особа «Oneal Chapagain», яка вказана як така, що видала документ, відсутня. Декларантом не надано жодних документів, котрі могли б засвідчити, що «Oneal Chapagain» належним чином веде бухгалтерський облік. Таким чином, у Львівської митниці відсутні підстави вважати, що поданий рахунок від 24.04.2021 б/н складений з дотриманням принципів бухгалтерського обліку та може слугувати підтвердженням заявленої митної вартості.
Також, у поданій до митного оформлення декларації країни відправлення у «Графі 2» експортером зазначено ROMANCHUK OLEH.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 54 МКУ митний орган має право у випадках, встановлених Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів.
Однак, жодних додаткових документів на вимогу митного органу декларантом надано не було.
Враховуючи зазначене відповідач просив в задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 07 грудня 2019 року у даній справі відкрито спрощене провадження у справі.
Судом встановлені наступні обставини.
24.04.2021 року відповідно до наданої позивачем довіреності ОСОБА_2 , в Німеччині відповідно до договору купівлі-продажу у «Oneal Chapagain» для власних потреб було придбано автомобіль SUBARU JUSTY, TSMNHY51S00243433, 2005 р.в., вартість якого на день купівлі склала 500 євро.
07.05.2021 ОСОБА_2 було доставлено транспортний засіб в митну зону.
11.05.2021 року подано митну декларацію UA209180/2021/020614 із всіма наявними документами, а саме: Сертифікат відповідності; Рахунок-фактура (інвойс); Декларація про походження товару; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару; Висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями; Внутрішній договір (контракт) доручення; Висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом; Паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; Інші некласифіковані документи; Платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів.
При поданні декларації ОСОБА_1 керувався п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України та визначив митну вартість автомобіля відповідно до 1 - основного методу визначення митної вартості товару (за ціною договору (контракту)) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тобто згідно з договору купівлі-продажу - 600 євро.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 54 МКУ декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів наступного змісту: «Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-УІ необхідне подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме:
«Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
виписку з бухгалтерської документації;
каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями».
Жодних додаткових документів на вимогу митного органу декларантом надано не було.
З метою обрання методу для визначення митної вартості митним органом було послідовно розглянуто можливість застосування методів 2а - 2г та встановлено відсутність можливості застосування методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні. Для визначення митної вартості було обрано метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу . Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 10.03.2021 № UА209270/2021/002463.
Джерелом інформації для визначення митної вартості використано цінову пропозицію щодо продажу аналогічного ТЗ у інтернет ресурсі.
18.05.2021 Галицькою митницею Держмитслужби винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/700007/2.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з вказаними рішенням про коригування митної вартості товарів не погоджується, вважає його протиправним та таким, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій статті цієї статті.
Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Згідно з частиною четвертою 54 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).
З системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку проте, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Як вбачається з матеріалів справи, під час митного оформлення на підтвердження ціни імпортованого товару позивачем подано рахунок-фактуру б/н від 24.04.2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
Разом з тим, прихідний касовий ордер, касовий чек чи інший документ про прийняття визначеної суми готівки від громадянина до митного оформлення не подавалися.
Відповідно до вимог Тимчасового порядку та ч. 3 ст. 53 МК України, Галицька митниця Держмитслужби повідомила декларантові про можливість доведення достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу шляхом подання визначеного переліку документів, разом з тим, такі подані не були.
Таким чином, оскільки платежі, які були здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю, позивачем підтверджені не були, зважаючи на вимоги ч. 3 ст. 58 МК України (у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу), основний метод застосуванню не підлягав.
Статтями 57, 58 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини восьмої статті 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Як встановлено судом на момент перевірки заявленої позивачем митної вартості з метою обрання методу для визначення митної вартості митним органом було послідовно розглянуто можливість застосування методів 2а - 2г та встановлено відсутність можливості застосування методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні. Для визначення митної вартості було обрано метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу .
Таким чином, митницею послідовно застосовувались методи визначення митної вартості, разом з тим, таку визначити за жодним з них не вдалося.
Суд також звертає увагу на те, що визначення митної вартості оцінюваних товарів має відповідати принципам та положенням статті VII ГАТТ «Оцінка товару для митних цілей» та Угоди про застосування статті VII ГАТТ.
Відповідно до п. 2(а) ст. VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.
Згідно з п. 2(b) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продасться або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.
Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.
Відповідно до додатка 1 до статті VII формування пунктів (а) і (b) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар.
Враховуючи наведене, митним органом у якості джерела інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Позивач не надав банківських платіжних документів щодо оплати за товар або чеків про оплату готівкою, а надані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого автомобіля.
Таким чином, відсутні будь-які документи про оплату за транспортний засіб, що унеможливлює підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до п. 4 та п. 5 ч. 2 ст. 53, ст. 58, ст. 368 МК України. Додаткових документів для спростування обґрунтованих сумнівів митниці в об'єктивності заявленої митної вартості товарів позивачем надано не було.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд вважає, що Галицька митниця Держмитслужби з дотриманням вимог ст. 58 МК України здійснила визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, за достатніх на те підстав та з дотриманням порядку черговості послідовного використання методів, визначених ст. 59-63 МК України, що свідчить про те, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів прийняті правомірно, тому підстави для їх скасування відсутні.
З цих же підстав судом враховуються заперечення відповідача, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які документи про фактичну оплату за транспортний засіб, що унеможливлює підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до п. 4 та п. 5 ч. 2 ст. 53, ст. 58, ст. 368 МК України. Галицька митниця Держмитслужби з дотриманням вимог ст. 58 МК України, здійснила визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу, оскільки позивачем, на підтвердження заявленої митної вартості, не було подано, зокрема, банківських платіжних документів, також до митного оформлення не подавалися прихідний касовий ордер, касовий чек чи інший документ про прийняття визначеної суми готівкою, а тому відповідачем правомірно здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, за достатніх на те підстав та з дотриманням порядку черговості послідовного використання методів, визначених ст. 59-63 МК України.
Отже, рішення про коригування митної вартості товарів прийнято правомірно і підстави для його скасування відсутні.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 809/33/17.
Відповідно до вимог ст. 139 КАС України, судові витрати на користь позивача не присуджуються.
Керуючись ст.ст.19-21, 72-77, 132, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Львівської митниці (79000, м.Львів, вул. Костюшка, 1) про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення митної вартості товарів, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5. п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Рішення складено у повному обсязі 30.06.2022 року.
Суддя Гавдик З.В.