29 червня 2022 року Справа № 280/8680/21 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
17 вересня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Запорізькій області форми «Ф» № 0087225-2404-0827 від 10.03.2021 щодо нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 2 232,64 грн за 2020 рік;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Запорізькій області форми «Ф» № 0087224-2404-0827 від 10.03.2021 щодо нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 12 526,74 грн за 2020 рік.
22 вересня 2021 р. ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощенного позовного провадження, судове засідання призначено на 26 жовтня 2021 року о/об 09 год. 00 хв.
01.10.2021 р. позивачем направлено на адресу суду заяву про зміну предмету позову в якій Позивач зазначив що в вересні 2021 йому стало відомо що відносно цих же об'єктів нерухомості приймались податкові повідомлення рішення 2017, 2018, 2019 роки, а саме:
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Запорізькій області форми «Ф» № 0023769-4905-0827 від 15.06.2020 щодо нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 11 067,98 грн за 2019 рік;
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Запорізькій області форми «Ф» № 0023768-4905-0827 від 15.06.2020 щодо нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 1 972,64 грн за 2019 рік;
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Запорізькій області форми «Ф» № 0022360-4907-0827 від 03.10.2018 щодо нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 40 128,00 грн за 2017 рік;
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Запорізькій області форми «Ф» № 0019196-4907-0827 від 04.06.2019 щодо нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 14 811,68 грн за 2018 рік.
У зв'язку з тим, що про існування вищевказаних ППР позивачу стало відомо лише 23.09.2021 коли їх надіслали на запит про надання інформації, просить суд прийняти заяву про зміну предмета позову до розгляду.
У зв'язку з перебуванням судді Сацького Р.В. з 17.10.2021 по 29.10.2021 на лікарняному, що підтверджується довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2021 №02-35/21/67 та листками непрацездатності №955736-2001593100-1, №955736-2001598520-1, №955736-2001812822-1, питання щодо подальшого вирішення справи вирішується суддею у порядку черговості.
12 листопада 2021 р. ухвалою суду відкладено судове засідання на 18 листопада 2021 року о 09 год. 00 хв.
25 листопада 2021 р. ухвалою суду зупинено провадження у справі до 01 лютого 2022 року об 15 год. 00 хв.
01 лютого 2022 р. продовжено зупинення провадження у справі № 280/8680/21 до 04 квітня 2021 року об 16 год. 00 хв.
04 квітня 2022 р. сторони та їх представники у судове засідання не прибули.
13.06.2022 поновлено провадження в адміністративній справі № 280/8680/21 з 23 червня 2022 року. Призначено судове засідання на 23 червня 2022 року о 14 год. 00 хв
23.06.2022 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягав в повному обсязі. Від Відповідача представник у судове засідання не з'явився. За таким обставин фіксування судового засідання не здійснювалося.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність правових підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу визначено податкове зобов'язання на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2017 - 2020 роки. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він володіє житловим будинком АДРЕСА_2 , решта об'єктів, є допоміжними спорудами, нежитловими приміщеннями. Вони не є об'єктами оподаткування. Також у власності Позивача перебуває квартира загальною площею 74,5 кв. м (житлова площа 38,9 кв.м) що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5 «Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки). Відповідно до п.п.2.5.1 Рішення Запорізької міської ради від 26.02.2016 № 30, ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, на 2015 рік становить 2 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:
- квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;
- будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;
- різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів». Отже, рішенням Запорізької міської ради від 26.02.2016 № 30 встановлено нульову ставку податку для квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв.м. та для різних типів об'єктів житлової нерухомості 370 кв. м. Рішенням Михайлівської сільської ради від 06.05.2019 (зі змінами) затверджено Положення про порядок обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Михайлівської сільської ради. Відповідно до п. 5.1 вищевказаного рішення Михайлівської сільської ради база оподаткування об'єктів житлової нерухомості зменшується:
- квартири/квартир, незалежно від їх кількості на 60 кв. метрів;
- будинку/будинків, незалежно від їх кількості на 120 кв. метрів;
- різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), на 180 кв. метрів».
Відповідач, при прийнятті оскаржуваних ППР застосовував пільгу визначену рішенням Михайлівської сільської ради в розмірі 180 кв. м не зважаючи на те, що у позивача у власності перебувають об'єкти, які розміщені в різних населених пунктах. Також позивач зазначає, що оскільки податковою адресою позивача є м. Запоріжжя та сплата податку відбувається на казначейські рахунки ГУ ДПС у Запорізькій області в ГУ ДКСУ у Запорізькій області, вважає за необхідне використовувати пільги зі сплату податку на нерухоме майно визначені рішенням Запорізької міської ради № 5 від 28.01.2015 (зі змінами). Тобто площа квартири та будинку повинна бути зменшена на 370 кв. м, а не на 180 кв. м. Таким чином контролюючим органом невірно визначено базу оподаткування та оскаржуванні ППР підлягають скасуванню. Крім того оскаржуваним рішенням встановлено пільгу для житлових будинків, а отже площа об'єкту оподаткування повинна бути зменшено на таку площу. Також позивач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення рішення не надсилались та не вручались платнику податків, а отже неможливо встановити чи своєчасно вони були прийняті що невілює обов'язок платника податку сплачувати зобов'язання За таких обставин позивач вважає, що у контролюючого органу були відсутні підстави для визначенні позивачу суми грошового зобов'язання.
19 жовтня 2021 року вх. №59538 від представника відповідача поданий відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що Відповідно до підпункту 266.3.1 та підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу визначено, що базою оподаткування податком па нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості та обчислюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації") платника податку на відповідні платіжні реквізити за місцезнаходженням об'єкту житлової та нежитлової нерухомості.
Згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування території громад, залежно від місця розташування та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Не дозволяється сільським, селищним, міським радам та радам об'єднаних територіальних громад, що створені згідно з законом та перспективним планом формування територій громад, встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб підприємців і Фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів (підпункт 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу).
Як зазначає представник відповідача, ставки податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності Фізичних осіб, встановлюються за рішенням місцевої ради, залежно від місця розташування та типів таких об'єктів, а не від бази оподаткування (загальної площі) об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток.
У відзиві представник відповідача просить суд у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником:
- житлового будинку загальною площею 418 кв.м (житлова площа 130,7 кв.м), що розташований за адресою: АДРЕСА_4 ;
- квартири загальною площею 74,5 кв. м (житлова площа 38,9 кв.м) що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Таким чином у власності позивача перебуває два об'єкти нерухомості, що розташовуються в різних населених пунктах.
В серпні 2021 року ОСОБА_1 отримав податкові повідомлення - рішення з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за формою «Ф» щодо сплати:
- 2 232,64 грн за 2020 рік ППР № 0087225-2404-0827 від 10.03.2021;
- 12 526,74 грн за 2020 рік ППР № 0087224-2404-0827 від 10.03.2021.
23.09.2021 у відповідь на запит про надання інформації Позивач отримав ще ряд ППР, а саме:
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Запорізькій області форми «Ф» № 0023769-4905-0827 від 15.06.2020, щодо нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 11 067,98 грн за 2019 рік;
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Запорізькій області форми «Ф» № 0023768-4905-0827 від 15.06.2020, щодо нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 1 972,64 грн за 2019 рік;
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Запорізькій області форми «Ф» № 0022360-4907-0827 від 03.10.2018, щодо нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 40 128,00 грн за 2017 рік;
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Запорізькій області форми «Ф» № 0019196-4907-0827 від 04.06.2019, щодо нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 14 811,68 грн за 2018 рік.
Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.
Згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Вирішуючи спір суд зазначає, що відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Положення підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначають, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
У відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Абзацом сьомими підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень став висновок контролюючого органу про те, що позивач є власником наступної нерухомості:
- житлового будинку загальною площею 418 кв.м (житлова площа 130,7 кв.м) що розташований за адресою: АДРЕСА_4 ;
- квартири загальною площею 74,5 кв. м (житлова площа 38,9 кв.м) що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Як встановлено з оскаржуваних податкових повідомлень - рішень позивачу визначено зобов'язання, як власнику саме житлової нерухомості, про що зазначено в податкових повідомленнях - рішеннях.
Разом з тим, судом встановлено, що контролюючим органом помилково використано загальну площу всіх об'єктів відображених в реєстрі при визначенні суми податку.
Судом встановлено , що відповідно до п.п.2.5.2 рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 5 (зі змінами), ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, починаючи з 1 січня 2017 року становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:
- квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;
- будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;
- різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів»
При визначенні суми податку за 2019, 2020 роки в ППР за формою «Ф» № 0023768-4905-0827 від 15.06.2020 та № 0087225-2404-0827 від 10.03.2021 контролюючий орган безпідставно визначив суму податку, не врахувавши при цьому що відповідно до рішення Запорізької міської ради № 5 від 30.06.2015 (зі змінами) квартира загальною площею 74,5 кв. м (житлова площа 38,9 кв.м) що розташована за адресою: АДРЕСА_3 оподатковується за нульовою ставкою.
Ставки податку щодо житлового будинку загальною площею 418 кв.м (житлова площа 130,7 кв.м) що розташований за адресою: АДРЕСА_4 визначаються рішеннями Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 4 від 10.03.2017, №7 від 16.05.2019 (зі змінами).
Відповідно до п.п.266.5.1. п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Однак при прийнятті оскаржуваних ППР за формою «Ф»:
- № 0022360-4907-0827 від 03.10.2018 щодо нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 40 128,00 грн за 2017рік;
- № 0019196-4907-0827 від 04.06.2019 щодо нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 14 811,68 грн за 2018 рік;
- № 0023769-4905-0827 від 15.06.2020 щодо нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 11 067,98 грн за 2019 рік;
- № 0087224-2404-0827 від 10.03.2021 щодо нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 12 526,74 грн за 2020 рік Відповідачем не враховано вимоги Податкового кодексу України щодо встановлення граничної ставки податку на рівні 1,5 % а також рішення Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, № 4 від 10.03.2017, №7 від 16.05.2019 (зі змінами) якими визначено ставки податку а також пільги щодо зменшення бази оподаткування.
У той же час, суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі").
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах які зачіпають виборчі права (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення "Москаль проти Польщі").
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії").
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" та у справах "Ґаші проти Хорватії", "Трґо проти Хорватії").
У зв'язку із цим, податкові повідомлення-рішення є безпідставними та підлягають скасуванню.
Водночас, слід зазначити, що суд не наділений повноваженнями замість податкового органу здійснювати розрахунки податкових зобов'язань зі сплати податків суб'єктами господарювання та в ході судового розгляду фактично проводити перевірку. Такі функції належать виключно відповідачу як суб'єкту владних повноважень та фіскальному органу.
Крім того, нормами Податкового кодексу України встановлено, що виключно податкові органи наділені повноваженнями визначення розміру грошових зобов'язань та штрафних санкцій, що підлягають накладенню на платників податків.
Як передбачено п. 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Суд звертає увагу на те, що повноваження щодо визначення суми грошових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є дискреційним повноваженням таких контролюючих органів.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності рішення, передбаченим у Кодексі адміністративного судочинства України критеріям, не може підміняти контролюючий орган та перебирати на себе повноваження щодо визначення грошового зобов'язання та застосування штрафу в іншому розмірі.
Дана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 23.10.2018 у справі №804/3230/17 та від 06.11.2018 у справі №813/3274/17.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частинами першою та другоюстатті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другоїстатті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно достатті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Відповідно до приписів частини першоїстатті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.2264878833.1 від 14.09.2021.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Запорізькій області форми «Ф» № 0022360-4907-0827 від 03.10.2018 щодо нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 40 128,00 грн за 2017 рік;
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Запорізькій області форми «Ф» № 0019196-4907-0827 від 04.06.2019 щодо нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 14 811,68 грн за 2018 рік;
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Запорізькій області форми «Ф» № 0023769-4905-0827 від 15.06.2020 щодо нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 11 067,98 грн за 2019 рік;
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Запорізькій області форми «Ф» № 0023768-4905-0827 від 15.06.2020 щодо нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 1 972,64 грн за 2019 рік;
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Запорізькій області форми «Ф» № 0087225-2404-0827 від 10.03.2021 щодо нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 2232,64 грн за 2020 рік;
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Запорізькій області форми «Ф» № 0087224-2404-0827 від 10.03.2021 щодо нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 12 526,74 грн за 2020 рік.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663, 69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення в повному обсязі складено та підписане суддею 29 червня 2022 року.
Судддя Р.В. Сацький