29 червня 2022 року Справа № 160/6089/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/6089/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карвей» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -
І. ПРОЦЕДУРА
27.04.2022 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Карвей» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА100320/2022/000015/2 від 15.02.2022 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100320/2022/000314 від 15.02.2022 року.
Ухвалою суду від 02.05.2022 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до положень ст. 262 КАС України.
Також ухвалою суду від 02.05.2022 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, а саме копії:
- рішення про коригування митної вартості товарів №UА100320/2022/000015/2 від 15.02.2022;
- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100320/2022/000314 від 15.02.2022 року;
- митні декларації подані товариством;
- відомості/інформацію щодо підстав прийняття оскаржуваних рішень та інші наявні докази щодо суті спору.
20.05.2022 року відповідачем суду надано відзив на позовну заяву разом із витребуваними судом доказами по справі.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 29.06.2022 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою позивачем 15.02.2022 року митною декларацією №100320/2022/382464 через відсутність документального підтвердження відомостей, що піддаються обчисленню та підтверджують числові значення митної вартості товару за методом визначення митної вартості товару за ціною договору, внаслідок чого відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UА100320/2022/000015/2 від 15.02.2022 року, згідно з яким відповідачем було застосовано резервний метод визначення вартості товару та було сформовано картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100320/2022/000314 від 15.02.2022 року.
Позивач вважає зазначені рішення відповідача протиправними, що стало підставою звернення до суду з цим позовом.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
20.05.2022 року відповідачем надано відзив на позовну заяву позивача, в якому викладено перелік документів, які відповідач долучає до справи.
Обґрунтування правовірності прийнятого рішення суду не надано.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13.06.2018 року між Покупцем (Позивачем) та Продавцем (POLMOstrow Sp.zo.o.) було укладено Контракт №1/2013 на поставку запасних частин для автомобілів, згідно умов якого Постачальник постачає позивачу глушники, вихлопні труби та їх частини в асортименті та за цінами, що зазначені в інвойсі, які виставляються Постачальником в рамках даного Контракту та які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 2.1.2. Контракту № 1/2013 від 13.06.2018 року умови поставки EXW WYSOCKO WIELKIE (INCOTERMS 2010), якщо інше не обумовлено в Специфікації та інвойсі або не узгоджено сторонами в процесі виконання Контракту.
Згідно з п. 4.3. Поставки здійснюються в асортименті, кількості та за цінами, що зазначені в специфікації та інвойсі, отриманих Покупцем на кожну партію Товару, якщо інше окремо не обумовлено Сторонами в Контракті.
Відповідно до п. 5.2. Контракту: Ціна на фактурі буде виставлена у валюті Євро, після перерахування, згідно середнього курсу Національного Польського Банку в день виставлення інвойсу.
Пунктом 5.3. Контракту визначено, що оплата за кожну поставку здійснюється в Євро не пізніше 30 днів з моменту виставлення інвойсу.
18.06.2018 року Сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Контракту №1/2013 від 13.06.2018 року, згідно якої Сторони вирішили додати пункт 2.2. Вартість навантаження товару, входить до вартості товару.
Згідно Додаткової угоди № 2 від 30.12.2019 року до Контракту строк дії Контракту №1/2013 від 13.06.2018 року продовжено до 31.12.2020 року.
Згідно Додаткової угоди №3 від 20.07.2020 року до Контракту №1/2013 від 13.06.2018 року, винесено зміни до п. 5.2. Контракту та викладено його в такій редакції: Ціна на фактурі буде виставлена у валюті Євро або в Польських злотих; та в 5.3. Контракту, згідно якого оплата за кожну поставку здійснюється в Євро або Польських злотих не пізніше 30 днів з моменту виставлення інвойсу.
Згідно Додаткової угоди № 4 від 30.12.2020 року до Контракту строк дії Контракту №1/2013 від 13.06.2018 року продовжено до 31.12.2021 року.
Згідно Додаткової угоди № 5 від 30.12.2021 року до Контракту строк дії Контракту №1/2013 від 13.06.2018 року продовжено до 31.12.2022 року.
11.02.2022 року до Контракту між сторонами укладено Специфікацію №20 на поставку товарів загальною номенклатурою 157 позицій (елементи систем вихлопу автомобілів цивільного призначення: глушники, вихлопні труби та їх частини) на загальну суму 214 839,35 Польських злотих (PLN).
Вищезазначений товар за інвойсом (рахунком-фактурою) № FE 20/WY/2022 від 11.02.2022 року згідно Міжнародної товарно-транспортної накладної (International consignment note, CMR) № 022183 від 11.02.2022 року був ввезений на митну територію України та 15.02.2022 року був заявлений до митного оформлення до Київської митниці за ЕМД №UA100320/2022/382464.
До вказаної митної декларації від 15.02.2022 року товариством були подані такі документи:
пакувальний лист № FE 20/WY/2022 від 11.02.2022 року;
інвойс (рахунок-фактура) № FE 20/WY/2022 від 11.02.2022 року;
міжнародна товарно-транспортна накладна (International consignment note, CMR) №022183 від 11.02.2022 року;
сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.l (Movement certificate EUR. 1) PL/MF/AS0319627 від 11.02.2022 року;
довідка перевізника про транспорті витрати б/н від 10.02.2022 року;
прейскурант (прайс-лист) виробника товару № 0012/22 від 11.02.2022 року;
контракт № 1/2013 від 13.06.2018 року із POLMOstrow Sp.zo.o.
додаткова угода № 1 від 18.06.2018 року до контракту;
додаткова угода № 2 від 30.12.2019 року до контракту;
додаткова угода № 3 від 20.07.2020 року до контракту;
додаткова угода № 4 від 30.12.2020 року до контракту;
додаткова угода № 5 від 30.12.2021 року до контракту;
специфікація виробника товару № 20 від 11.02.2022 року;
договір про надання транспортно експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 0102-22 від 01.02.2022 року;
договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 01/01/2019 від 01.01.2019 року;
договір про надання послуг митного брокера № 10/09 від 10.09.2020 року;
лист від продавця б/н № 11.02.2022 року;
перепустка № 41410 від 15.02.2022 року;
копія митної декларації країни відправлення № 22PL394010E0166573 від 11.02.2022 року.
У митній декларації №UA100320/2022/382464 від 15.02.2022 року вартість товару визначено за ціною договору (контракту) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України.
Однак, позивачем отримано від митного органу електронне повідомлення, що документи, подані для підтвердження митної вартості містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей, щодо ціни, що фактично була сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: п. 5.1. Контракту № 1/2013 від 13.06.2018 року ціни на товар формуються, виходячи з діючих цін Постачальника; Постачальник інформує про ціни, що діють на момент поставки. Інформацію про ціни містить документ «Сеппік» від 11.02.2022 року №0012/22, проте ціни надані без умов поставки ІНКОТРЕМС, що не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.
У відповідь на електронне повідомлення відповідача листом від 15.02.2022 року позивач повідомив останнього, що немає можливості подати інші документи через їх відсутність.
За результатами перевірки митної декларації відповідачем заповнено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100320/2022/000314 від 15.02.2022 року та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА100320/2022/000015/2 від 15.02.2022 року
Не погодившись із вказаними рішеннями митного органу, позивач звернувся з відповідним позовом до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним Кодексом (далі - МК України), Податковим кодексом України (далі - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (ч. 2 ст. 1 МК України).
Приписами ст. 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Положеннями ч. 4 та ч. 5 ст. 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і ч. 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (ч. 3 ст. 53 МК України).
Частиною 5 статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 року у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 року у справі №803/1212/14, від 20.10.2020 року у справі №809/1056/16.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Розглядаючи цей спір, судом встановлено, що позивачем при декларуванні товару надано всі наявні у нього документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України.
Підставами для витребування відповідачем додаткових документів у зв'язку із сумнівами щодо заявленої позивачем митної вартості товару, крім іншого, стали розбіжності та неточності у поданих позивачем документах.
Щодо ненадання позивачем витребуваних додаткових документів для підтвердження митної вартості, суд, виходячи зі змісту ч.2 ст.53 МК України і наданих позивачем до митної декларації документів, вважає, що цих документів було достатньо для підтвердження заявленої митної вартості.
Так, відповідно до ч. 2. ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.
Частиною 3 статті 53 МК України встановлений обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як було встановлено судом, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів фактично обґрунтовано такими обставинами.
Згідно матеріалів справи, єдиним зауваженням, яке стало як підставою для витребування додаткових документів, так і підставою для винесення відповідачем спірних рішень - зауваження щодо прайс-листа.
На думку позивача, документи, подані для підтвердження митної вартості містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей, щодо ціни, що фактично була сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: п. 5.1. Контракту № 1/2013 від 13.06.2018 року ціни на товар формуються, виходячи з діючих цін Постачальника; Постачальник інформує про ціни, що діють на момент поставки. Інформацію про ціни містить документ «Сеппік» від 11.02.2022 року № 0012/22, проте ціни надані без умов поставки ІНКОТРЕМС, що не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.
Між тим, що такі доводи митного органу є передчасними з огляду на таке.
Слід вказати, що прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів.
Прайс-лист виробника товару не має імперативного характеру та не є документом, що підтверджує митну вартість товару, і за наявності його у декларанта може прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості.
Окрім цього, умови щодо поставки згідно Інкотермс обумовлені контрактом.
Відповідно до п. 2.1.2. Контракту № 1/2013 від 13.06.2018 року умови поставки ЕХW WYSOCKO WIELKIE (INCOTERMS 2010), якщо інше не обумовлено в Специфікації та інвойсі або не узгоджено сторонами в процесі виконання Контракту.
Відповідно до Додаткову угоду № 1 від 18.06.2018 року до Контракту №1/2013 від 13.06.2018 року, додано пункт 2.2: Вартість навантаження товару, входить до вартості товару.
Як вбачається іншого у наданій позивачем Специфікації № 20 від 11.02.2022 року не обумовлено. Та не змінювалось і не узгоджувалось сторонами в процесі виконання контракту.
Наданий до ЕМД №UAА100320/2022/382464 прайс-лист: «Сеппік» від 11.02.2022 року № 0012/22, відповідає основним критеріям щодо поставки оцінюваного товару-продавця, періоду часу поставки, валюті угоди, номенклатури товару та цінам.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 23.10.2020 року у справі №810/690/17: «Прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару».
Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що зазначені вище відповідачем обставини не є розбіжністю в поданих до митного оформлення документах і не свідчить про їх неповноту щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів.
У ч.3 ст.53 МК України зазначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015р. (справа 21-591а15).
У постанові від 09.04.2021 року у справі № 804/5143/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає: «митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Саме ж по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення».
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.07.2019 року у справі № 1140/3242/18, де зазначено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Надаючи оцінку таким доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Дослідивши матеріали справи, слід зазначити, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності прийнятих ним рішень.
За таких обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Карвей» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень.
Щодо розподілу судових витрат, а саме судового збору.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2669,07 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо витрат на правничу допомогу слід зазначити про таке.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст. 134 КАС України. Відповідно до ч. 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За приписами ч. ч. 3, 4 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 7 статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судом встановлено, що позивачем 01.04.2022 року було укладено договір №01-06-04/22 про надання правової допомоги.
У відповідності до п. 1.2. Договору про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ «КАРВЕЙ» (замовник) та Адвокатським бюро "Герман і партнери", правова допомога за договором здійснюється адвокатом Герман Мариною Миколаївною.
Згідно з п. 3.3 Договору про надання правової допомоги, замовник здійснює попередню оплату у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. без ПДВ вартості послуг, які надаються за цим Договором.
Факт попередньої оплати підтверджується рахунком-фактурою № 45/22 від 01 квітня 2022 року та платіжним дорученням про оплату № 6571 від 08 квітня 2022 року
Відповідно до п. 4.1. Договору про надання правової допомоги факт належного виконання Виконавцем зобов'язань з даного Договору фіксується повноважними представниками сторін у акті прийому-передачі наданих послуг.
Також, до матеріалів справи додано копію акту прийому-передачі наданих послуг від 26 квітня 2022 року, складений на підставі погодинної тарифікації адвокатських послуг за Договором №01-06-04/22 від 01.04.2022 року.
Слід вказати, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу було викладено у позовній заяві, докази надання послуг адвокатом позивача та докази оплати таких послуг позивачем наявні у матеріалах справи, а тому такі витрати є доведеними та підлягають стягненню на користь позивача.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Карвей» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА100320/2022/000015/2 від 15.02.2022 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100320/2022/000314 від 15.02.2022 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карвей» судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2669,07 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Карвей» (49000, м.Дніпро, вул. Винокурова, 1, адреса для листування: 49000, м.Дніпро, вул. Європейська, 10/10, код ЄДОРОУ 40173275).
Відповідач: Київська митниця (03124, м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8А, код ЄДРПОУ 43997555).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 29.06.2022 року.
Суддя В.В. Ільков