Провадження № 33/821/251/22 Справа № 707/941/22 Категорія: ч.1 ст.130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Тептюк Є.П. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.
01 липня 2022 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Биба Ю.В., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Балакіна Є.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Балакіна Є.В. на постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 02 червня 2022 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого, інваліда 2 групи з дитинства,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП ,-
Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 02 червня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , 14.05.2022 о 17 год. 00 хв., керував автомобілем марки ВАЗ-21011, д.н. НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Р10, 56 км, що в Черкаському районі Черкаської області, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, чим порушив вимоги п.2.9 а) ПДР України. Огляд на стан сп?яніння поводився у встановленому законом порядку, із застосуванням приладу Alcotest 6820, при безперервній відеофіксації.
В діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - керування транспортним засобом у стані алкогольного сп?яніння.
Не погодившись із оскаржуваною постановою, вважаючи її такою, що винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права, захисник ОСОБА_1 -Балакін Є.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 02.06.2022, а провадження у справі закрити в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційну скаргу мотивував тим, що працівники патрульної поліції при складанні протоколу про адмінправопорушення відносно ОСОБА_1 допустили порушення вимог ч.2 ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 за №1452/75, а саме, порушена процедура, огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер 6820» №738 за відсутності свідків.
Апелянт зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, що водієві пропонувалося пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, про це не йде мова і у поясненнях свідків, та в них не зафіксовано відмову ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров?я.
Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - Балакіна Є.В., який підтримав вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи і обміркувавши над доводами апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно положень ст.280 КУпАП посадова особа при розгляді справи зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи.
Вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримано у повному обсязі і висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин наведених у постанові, підтверджується зібраними по справі доказами. Висновки, які викладені в постанові суду відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події.
У відповідності до вимог п.2.9. а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особам в стані алкогольного сп'яніння.
При винесенні постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що підтверджується: даними протоколу про адміністративне правопорушення від 14.05.2022, Серія ААБ №276340; даними алкотесту «Драгер 6820» від 14.05.2022 №738, за якого у ОСОБА_1 виявлено стан алкогольного спяніння (0,80 проміле), актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, даними рапорту, CD диском з відеозаписом події.
Що стосується доводів апелянта, про те, що працівниками поліції було порушено порядок огляду на стан сп'яніння, у зв'язку з чим він є недійсним а протокол недопустимим доказом, то вони є безпідставними.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 підписав його та будь-яких зауважень, щодо його складання з боку працівників поліції, не висловив (а.с.1), а в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів в якому вказано результати його огляду на стан сп'яніння - 0,80‰ поставив свій підпис, про те що згідний з вказаним результатом (а.с.4).
Також, судом апеляційної інстанції був переглянутий відеозапис з нагрудних камер (бодікамер) працівників патрульної поліції, відповідно до якого 14.05.2022 під час спілкування працівників патрульної поліції з водієм автомобіля ВАЗ-21011 ОСОБА_1 у нього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням приладу «Драгер». ОСОБА_1 погодився пройти такий огляд, результат якого засвідчив перебування його в стані алкогольного сп'яніння - 0,80‰, при цьому ОСОБА_1 повідомив поліцейським, що напередодні випив одну пляшку пива. Працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичній установі, однак останній відмовився від такого огляду та погодився пройти огляд за допомогою приладу «Драгер».
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Доводи апелянта, що працівниками поліції були порушені вимоги чинного законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки відеозапис події від 14.05.2022 за участю ОСОБА_1 здійснювався без участі свідків, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки працівники поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, повністю дотримались вимог ст.266 КУпАП, відповідно до якої огляд на стан сп'яніння водія проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і присутність свідків не є обов'язковою умовою такого огляду. І як вбачається з матеріалів справи та відеозапису події від 14.05.2022 за участю ОСОБА_1 , він погодився з результатами проведеного огляду за допомогою приладу «Драгер» не наполягав на проведенні такого огляду в медичному закладі.
У рішенні по справі «О?Галлоран та Франціс проти Сполученого Королвства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов?язки у правовому полі.
Відтак, доводи апелянта про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію останнього слід розцінювати, як намагання уникнути установленої законом відповідальності за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
З урахуванням всіх обставин справи, в тому числі і тих, на які посилається апелянт ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі, підстав для скасування постанови судді місцевого суду і закриття провадження по справі щодо правопорушника за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, немає.
Адміністративне стягнення судом накладено з дотриманням правил, передбачених вимогами ст.ст.33, 34, 35 КУпАП з урахуванням всіх обставин адміністративного провадження та особи правопорушника є розмірним до вчиненого і справедливим.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що вищенаведені докази, які суд першої інстанції поклав в основу оскаржуваного рішення є належними та допустимими по даній справі, та доводять ту обставину, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом у зазначеному місці та у зазначений в протоколі час в стані алкогольного сп?яніння.
З урахуванням всіх обставин справи, в тому числі і тих, на які посилається апелянт ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, підстав для скасування постанови судді місцевого суду і закриття провадження по справі щодо правопорушника за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, немає.
Враховуючи обставини справи, вважаю, що постанова судді Черкаського районного суду Черкаської області від 02 червня 2022 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя, -
Постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 02 червня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Балакіна Є.В., - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.В. Биба