Провадження № 33/821/247/22 Справа № 705/689/22 Категорія: ч.1 ст.130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Піньковський Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.
01 липня 2022 року м.Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Биба Ю.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представника - адвоката Прилуцького В.С. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 травня 2022 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП ,-
Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 травня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 16.01.2022 о 02 год. 40 хв. у м.Умань по вул.Рєпіна,1, керував т/з PEUGEOT 605 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу на ALCOTEST 6810 ARAM 3557, а також від огляду в мед. закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5. ПДР України, за що відповідальність, передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погодившись із постановою суду, вважаючи її незаконною, винесеною з порушенням норм матеріального і процесуального права ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26.05.2022 р. відносно ного за ч.1 ст.130 КУпАП, а провадження в справі закрити за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Разом з тим, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив поновити йому пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20.05.2022. Вказує, що строк на апеляційне оскарження ним пропущено з поважних причин, оскільки оскаржувану постанову він отримав під розпис у суді 31.05.2022.
Апеляційні вимоги обґрунтував тим, що він не перебував за кермом автомобіля, оскільки дійсно він випив пива і попросив свою знайому ОСОБА_2 сісти за кермо, однак рухаючись автомобіль отримав пошкодження, а саме, пробилося переднє праве колесо. ОСОБА_2 зупинила автомобіль перед шиномонтажем по вул.Репіна, 1, а саме, поїхала ночувати додому, а він залишився ночувати в автомобілі. Коли до нього під'їхали працівники поліції він не перебував за кермом автомобіля, а саме, на вимогу працівників поліції він сів та проїхав близько трьох метрів ближче до приміщення монтажу, і ці його дії були зафіксовані на бодікамеру поліцейського, в подальшому коли йому працівники запропонували пройти огляд щодо перебування його в стані алкогольного сп'яніння, він зрозумів що всі його дії були спровоковані працівниками поліції з метою штучного створення показника щодо адміністративних порушень.
Зазначає, що суд не звернув уваги, що поліцейський не перевірив його пояснення щодо не керування автомобілем та не відібрав пояснення у ОСОБА_2 , а також в подальшому не допитав її в судовому засіданні, хоча він про це заявляв клопотання.
Вважає, що алкотестер «Драгер 6810», за допомогою якого йому пропонувалося пройти огляд на стан сп'яніння є поза законом, оскільки відповідно до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення не містить оцінки відповідності та державної реєстрації він не містить оцінки відповідності та державної реєстрації. При цьому, апелянт обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги послався на правову практику Європейського суду з прав людини.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника - адвоката Прилуцького В.С., які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи , наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав оскаржувану ним постанову 31.05.2022, що підтверджується розпискою, яку він підписав особисто (а.с.28), а апеляційну скаргу подав 02.06.2022, вважаю справедливим визнати названі скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді поважними, а також вбачаю необхідним його поновити.
Згідно з вимогами ст.245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, ст.251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та іншими.
Відповідно до ст.252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вважаю, що вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримано у повному обсязі і висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин наведених у постанові, підтверджується зібраними по справі доказами. Висновки, які викладені в постанові суду відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події.
Відповідно до п. 2.5. Правил Дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
При винесенні постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №158768 від 16.01.2022, складеним поліцейським ВРПП Уманського РУП ГУНП в Черкаській області Дібровою О.М.; актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеним відносно ОСОБА_1 , в якому зафіксовано виявлені в останнього ознаки алкогольного сп'яніння; диском з матеріалами відеозапису, який здійснений поліцейським за допомогою технічного засобу під час проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, доданим до протоколу ААБ №158768.
Таким чином, суддя апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції належно встановлені обставини, які дають обґрунтоване право притягнути ОСОБА_1 до відповідальності за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Будь-які докази відсутності вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в матеріалах справи відсутні і правопорушником суду апеляційної інстанції не надані.
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що винесена постанова є необґрунтованою та постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, то вони не заслуговують на увагу, оскільки в суді апеляційної інстанції не знайшли свого об'єктивного підтвердження.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому статтею 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 (далі Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.12.2008 №1103 (зі змінами) (далі Порядок), відповідно до яких особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан сп'яніння, який проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я, які мають право на проведення такого огляду, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Так, згідно п.7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп'яніння, на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я є підставою притягнення особи до відповідальності за ст.130 КУпАП.
Судом апеляційної інстанції, був переглянутий диск з відеозаписом події від 16.01.2022 за участю ОСОБА_1 з якого вбачається, що останній керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку (а.с.5). Так, з наданого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 на момент зупинки працівниками поліції автомобіля PEUGEOT 605 д.н.з. НОМЕР_1 перебував за кермом вказаного автомобіля та керував ним. У зв'язку з тим, що він мав ознаки алкогольного сп'яніння, йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, однак останній відмовився. А тому, твердження апелянта про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він не керував автомобілем спростовуються, як переглянутим в судовому засіданні вищевказаним диском, так і іншими матеріалами справи.
Доводи апелянта про те, що автомобілем керувала інша особа - ОСОБА_2 не можуть бути взяті до уваги, оскільки, як вбачається з переглянутого відеозапису події від 16.01.2022 за участю ОСОБА_1 , відсутній факт перебування ОСОБА_2 у його автомобілі, і при спілкуванні з працівниками поліції про те, що автомобілем керувала ОСОБА_2 він не повідомляв. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок місцевого суду про недоцільність допиту ОСОБА_2 в судовому засіданні.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королвства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відтак, доводи апелянта про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
З урахуванням всіх обставин справи, в тому числі і тих, на які посилається апелянт ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, підстав для скасування постанови судді місцевого суду і закриття провадження по справі щодо правопорушника за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, немає.
Адміністративне стягнення судом накладено з дотриманням правил, передбачених вимогами ст.ст.33, 34, 35 КУпАП з урахуванням всіх обставин адміністративного провадження та особи правопорушника є розмірним до вчиненого і справедливим.
Враховуючи обставини справи, вважаю, що постанова судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20.05.2022 відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновки суду першої інстанції.
Враховуючи обставини справи, вважаю, що постанова судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20.05.2022 відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст.294 КУпАП,-
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Уманського міськрайонного Черкаської області від 20 травня 2022 року.
Постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 травня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.В. Биба