Справа №708/1253/15-к
Провадження №1-О/712/5/22
29 червня 2022 року м.Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
засудженого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву засудженого ОСОБА_7 про перегляд вироку Апеляційного суду Черкаської області від 23.10.2009 за нововиявленими обставинами,
ОСОБА_7 звернувся до суду з заявою від 27.06.2013 про перегляд вироку Апеляційного суду Черкаської області від 23.10.2009 за нововиявленими обставинами, в якій він просить скасувати вирок Апеляційного суду Черкаської області від 23.10.2009.
Заява обґрунтована тим, що докази, на підставі яких ОСОБА_7 визнали винуватим у вбивстві доньки, були створені штучно, а також вказує на численні порушення норм матеріального та процесуального законодавства під час досудового слідства та судового розгляду справи, фальсифікацію експертиз та інших матеріалів кримінальної справи. У заяві зазначається, зокрема:
- в матеріалах справи відсутня постанова, якою слідчий постановила прийняти справу до свого провадження, а також немає даних про направлення такої постанови прокурору;
- слідчий завідомо неправильно під час порушення кримінальної справи кваліфікувала діяння за ч.1 ст.115 КК України, знаючи, що, якщо в умисному вбивстві підозрюється особа, яка раніше була судима за умисне вбивство, то це діяння має кваліфікуватися за п.13 ч.2 ст.115 КК України;
- кримінальна справа була підслідна слідчому іншого підрозділу органу внутрішніх справ, а не слідчому ОСОБА_8 , хоча саме цей слідчий 11 лютого 2008 року порушив кримінальну справу, а 12 лютого 2008 року притягнув його як обвинуваченого у справі за ч.1 ст.115 КК України;
- слідчий ОСОБА_8 завідомо неправильно застосувала закон, щоб провести слідчі дії без участі захисника, оскільки при кваліфікації діяння за п.13 ч.2 ст.115 КК України відповідно до ст.45 КПК України участь захисника є обов'язковою, що призвело до незаконного обвинувачення;
- слідчий ОСОБА_8 умисно 11 лютого 2008 року о 16 год. 30 хв. до затримання провела допит ОСОБА_7 у якості підозрюваного без захисника, протокол допиту у якості підозрюваного не підписаний адвокатом, а у протоколі затримання ОСОБА_7 наполягає на залученні адвоката;
- технічно неможливе вчинення ОСОБА_7 злочину, оскільки тіло людини не могло вміститися у грубу в його будинку та бути там спаленим згідно з температурним режимом груби;
- апеляційним судом було визнано, що знайдені рештки кісток не ідентифіковані, але слідчий ОСОБА_9 в протоколі почерком слідчого ОСОБА_10 дописує, кому саме належать знайдені рештки кісток, умисно не зазначаючи у протоколі виїмки: чи оглядалися речові докази під час виїмки, чи ні; ким була опечатана і чи не була порушена цілісність упаковки речових доказів; ким були підписані відповідні бирки на упаковці речових доказів і якою датою. При цьому, місцем проживання понятих у протоколі указана адреса Черкаського обласного бюро СМЕ;
- судово-медичний експерт ОСОБА_11 12 лютого 2008 року не знайшов матеріалу для проведення передбачених правилами обов'язкових досліджень трупа: гістологічного, цитологічного, токсикологічного, імунологічного;
- 31 жовтня 2011 року ОСОБА_12 було подане звернення до Черкаського обласного бюро СМЕ з проханням вказати дати та установи, куди направлялися рештки кісток на дослідження. 07 листопада 2011 року він отримав відповідь, що Черкаське обласне бюро СМЕ не має інформації про потерпілого. Це підтверджує той факт, що знайдені рештки залишаються не ідентифіковані, а докази стосовно їх ідентифікації є штучними;
- суд під час ухвалення вироку послався на покази свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які є родичами засудженого, й на досудовому слідстві показали, що засуджений вів аморальний спосіб життя і заважав їм повноцінно жити, у зв'язку з чим вони були змушені продати квартиру і переїхати у село. Вказані свідки не були допитані у судовому засіданні і безпосередньо заслухані, а зазначені їх покази не відповідають дійсності;
- свідок ОСОБА_16 в суді 18 серпня 2008 року дала покази про його невинуватість, а саме про те, що вона з 07 по 11 лютого 2008 року бувала у будинку ОСОБА_7 і не помітила, щоб груба в хаті була розібрана. Вказаний свідок невдовзі була вбита з метою приховати її покази, які могли виправдовувати засудженого;
- 11 лютого 2008 року він подав до Чигиринського РВ УМВС заяву про зникнення його доньки, й саме після цієї заяви шляхом морального та фізичного тиску він написав зізнання у її начебто вбивстві;
- вказує, що його донька ОСОБА_17 жива, перебуває у Російській Федерації в Підмосков'ї, не може повернутися в Україну, оскільки тут її відразу знищать з метою приховати факт фальсифікації справи. Свідоцтво про смерть доньки було видане Худоліївською сільською радою Чигиринського району Черкаської області незаконно, оскількизнайдені рештки кісток не були ідентифіковані, й відповідні посадові особи сільради мають нести за це кримінальну відповідальність; інші.
В доповненнях до заяви від 27.06.2013 ОСОБА_7 вказав на висновки експертного дослідження спеціалістів Національного медичного університету ім. О.Богомольця в галузі судово-медичної експертизи від 07.06.2017, які ставлять під сумнів належність решток кісток ОСОБА_17 (дочки засудженого), а також зауважив на відсутності речових доказів, а саме ребер трупу, які нібито досліджувались під час досудового розслідування. Засуджений також зазначив, що в матеріалах кримінального провадження не зафіксовано наявність трупу, проведення його огляду, його переміщення, тощо.
Також, засуджений вказує, що під час кримінального провадження проведено дослідження крові невідомого походження, яка йому не належить, що свідчить про штучне створення і підроблення доказів (висновку експерта №90 від 25.03.2008; висновку експерта №87 від 25.03.2008; висновку експерта №404 від 22.05.2009; висновку експерта №20-446 від 16.07.2009). На підтвердження вказаних обставин до суду надано лист комунальної установи «Черкаське обласне бюросудово-медичної експертизи» від 16.05.2018 №01-111/280, згідно з яким 18.03.2008 у відділення судово-медичної імунології установи були доставлені зразки рідкої крові обвинуваченого ОСОБА_7 , 1967 р.н. у шприці ємністю 5 мл, у шприці знаходилась кров в кількості 4 мл. Водночас, під час кримінального провадження для експертного дослідження 17.03.2008 в СІЗО м. Черкаси у ОСОБА_7 відібрано кров в кількості 0,5 мл (протокол відібрання зразків крові для експертного дослідження від 17.03.2008).
В судовому засіданні ОСОБА_7 подану заяву (з доповненнями) підтримав з мотивів, які в ній наведені, та просив її задовольнити. Засуджений вказав, що кримінальна справа була сфальсифікована проти нього з метою відібрати у нього та його доньки і продати двох малолітніх дітей (його онуків).
Захисник ОСОБА_6 підтримала заяву засудженого ОСОБА_7 , вказала на їїобґрунтованість та просила її задовольнити. Захисник зазначила, що є висновок Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, складений за її зверненням та в якому зазначається, що оформлення результатів експертного висновку №404 Одеського обласного бюро СМЕ від 22.05.2009 не відповідає правилам проведення даних експертиз. Крім того, захисник вказала на лист комунальної установи «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 16.05.2018 №01-111/280, який підтверджує недопустимість висновків експертиз у кримінальній справі, у зв'язку з неналежністю зразків крові засудженому ОСОБА_7 .
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви, тазазначив, що обставини, на які посилається засуджений ОСОБА_7 у своїх заявах про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Черкаської області від 23.10.2009 не є нововиявленими в розумінні ст.459 КПК України, оскільки всі вони були наявні на час розгляду по суті кримінальної справи за його обвинуваченням, які були предметом розгляду в касаційному порядку Верховним Судом України. Крім того, прокурор вказав, що наявність нововиявлених обставин в частині підробки висновків експертиз, штучного створення доказів обвинувачення має бути підтверджена належними засобами доказування, зокрема, вироком суду, що набрав законної сили, що узгоджується із судовою практикою Кримінального касаційного суду Верховного Суду.
Потерпіла ОСОБА_13 неодноразово повідомлялась про дати, час та місце розгляду заяви за нововиявленими обставинами, до суду не з'явилася, про причини неявки не повідомила.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, колегія суддів вважає необхідним зазначати наступне.
Судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами (ч.1 ст.459 КПК України).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.459 КПК України нововиявленими обставинами визнаються: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок.
Згідно з п.4 ч.2 ст.462 КПК України у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду.
Таким чином, системне тлумачення положень кримінального процесуального законодавства вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінального провадження в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки: вони існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового розгляду; вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Необхідним при цьому є дотримання принципу юридичної визначеності, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема, у справі «Желтяков проти України», який вимагає щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їх рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.
Процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у ч.2 ст.459 КПК України обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.
Отже, нововиявлені обставини - це встановлені розслідуванням або вироком суду, що набрав законної сили, юридичні факти, що перебувають в органічному зв'язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні і спростовують через їх невідомість й істотність висновки, які містяться у вироку чи ухвалі, що набрали законної сили, як такі, що не відповідають об'єктивній дійсності.
Судом встановлено, що вироком Апеляційного суду Черкаської області від 23 жовтня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 23 березня 2010 року, ОСОБА_7 був засуджений за п.13 ч.2 ст.115 КК України до довічного позбавлення волі.
Згідно з вказаним вироком суду (т.3, а.с.184-191), ОСОБА_7 був засуджений за те, що він, будучи раніше судимим за вчинення умисного вбивства, 07 лютого 2008 року за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1 близько 21 години на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно убив свою дочку ОСОБА_17 , завдавши їй сильного удару емальованою каструлею в ділянку тім'яної частини голови. З метою приховання трупу дочки ОСОБА_7 розібрав у будинку цегляну грубу та сховав у ніші труп потерпілої, замурував грубу, після чого протягом 20 годин спалював у ній дрова.
ОСОБА_7 подано до суду заяву про перегляд вироку суду за новоявленими обставинами з доповненнями (далі - заява).
Вивчивши доводи заяви, колегія суддів не може оцінити як нововиявлені обставини доводи засудженого: про технічну неможливість вчинення ним злочину, оскільки тіло людини не могло вміститися у грубу в його будинку та бути там спаленим згідно з температурним режимом груби; про не ідентифікацію виявлених останків та порушення в ході відповідних експертиз; про процесуальні порушення з боку слідчих та інших працівників правоохоронних органів щодо проведення окремих процесуальних дій та складання окремих процесуальних документів і ухвалення процесуальних рішень; про фальсифікацію та штучне створення доказів стороною обвинувачення; про недотримання судом норм матеріального закону; про застосування до нього недозволених методів слідства; про незаконний склад суду; про неналежність і недопустимість окремих доказів його винуватості; про поверховий підхід при дослідженні доказів судом; про неврахування судом окремих доказів, які його виправдовують, тощо.
Всі перелічені в заяві засудженого доводи, крім доводу стосовно живої доньки, за змістом являються доводами щодо намагання засудженого повторно оскаржити чинний вирок суду щодо нього по суті, й не мають відношення до нововиявлених обставин.
Зміст доводів засудженого зводиться до його бажання спонукати суд повторно й по-іншому оцінити існуючі в його кримінальній справі докази, що є неможливим в порядку перегляду вироку суду за нововиявленими обставинами за правилами глави 34 КПК України 2012 року.
За змістом положень цієї глави КПК України, суд не має права повторно переоцінювати наявні у кримінальній справі докази, а також не має права давати оцінку певним з точки зору заявника порушенням норм матеріального і процесуального закону, які були допущені в ході досудового слідства чи судового розгляду справи, оскільки таке право виключно належить лише суду вищої інстанції, який має право переглядати судове рішення в порядку його оскарження, що вже мало місце з боку Верховного Суду України.
Ключовою ознакою нововиявленої обставини, яка може бути підставою для перегляду чинного судового рішення, відповідно до змісту ч.2 ст.459 КПК України 2012 року, є те, що ця обставина не була відома суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення. Тоді як доводи обвинуваченого щодо штучності створення доказів ґрунтуються на даних матеріалів кримінальної справи, які були предметом судового розгляду при ухваленні вироку Апеляційним судом Черкаської області та при розгляді скарги на нього Верховним Судом України.
Відомості, які були додатково здобуті засудженим після вступу вироку відносно нього у законну силу та вкладені в додатках до його заяви й інших наданих суду документах, також не можуть вважатися нововиявленими обставинами, оскільки їх зміст стосується не нових обставин по суті справи, а додаткових аргументів щодо спростування вже давно наявних і досліджених в тому числі й Верховним Судом України по суті у кримінальній справі фактів, доказів, відомостей тощо.
В якості нововиявлених обставин у справі засуджений посилається на п.1 ч.2 ст.459 КПК України, а саме штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілої, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок.
Суд зазначає, що належним засобом доказування вказаних обставин в якості нововиявлених, зважаючи на встановлення кримінальної відповідальності за зазначені діяння, слід вважати процесуальне рішення за наслідками здійснення кримінального провадження, яким би було встановлено відповідні факти.
З огляду на те, що за завідомо неправдивий висновок експерта, за дії пов'язані зі штучним створенням доказів обвинувачення у ст.384 КК України передбачено кримінальну відповідальність, тому належним засобом доказування існування викладених у заяві засудженого обставин слід вважати процесуальне рішення за наслідками здійснення кримінального провадження, яким би було встановлено відповідні факти.
Відповідні правові позиції викладені в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №315/793/16-к (провадження №51-3062 км 19); постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23.02.2021 у справі №754/10422/16-к (провадження №51-3917км20).
Крім цього, суд зазначає, що штучне створення або підроблення (фальсифікація) доказів, поєднане з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину, є окремим тяжким злочином, який передбачений ч.2 ст.372 КК України, і за вчинення якого окремо передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Це ж стосується і твердження засудженого про те, що свідок ОСОБА_16 була вбита з метою приховати її виправдувальні покази від суду.
Тому твердження засудженого про те, що в ході досудового слідства та/або судового розгляду справи хтось штучно створив докази з метою його безпідставно звинуватити у вчиненні вбивства, за своїм змістом є твердженням про вчинення відносно нього окремого тяжкого злочину, а тому факт такого штучного створення або підроблення доказів має бути підтверджений чинним вироком суду або, принаймні, результатами розслідування за цим фактом.
Так само відповідно до ч.3 ст.459 КПК України, лише вироком суду або, принаймні, матеріалами розслідування, має бути підтверджений будь-який факт зловживання слідчого, прокурора, суду під час кримінального провадження, для того, щоб такий факт міг бути прийнятий судом у якості нововиявленої обставини.
Проте належного підтвердження доводів у частині підроблення висновку експерта, штучного створення доказів обвинувачення, зловживань слідчого засуджений суду не надав.
На підтвердження нововиявлених обставин засудженим подано до суду, зокрема, висновок експертного дослідження спеціалістів Національного медичного університету ім. О.Богомольця від 07.06.2017 (а.с.229-236 т.7), які ставлять під сумнів належність решток кісток ОСОБА_17 (дочки засудженого); та лист комунальної установи «Черкаське обласне бюросудово-медичної експертизи» від 16.05.2018 №01-111/280, який, на думку засудженого, підтверджує недопустимість висновків експертиз через проведення аналізу крові невідомого походження, неналежної ОСОБА_7 .
Суд вважає вказані докази неналежними засобами доказування обставин, передбачених п.1 ч.2 ст.459 КПК України; та вважає їх «новими» доказами, не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами виявлення після ухвалення такого рішення доказів, які підтверджують або спростовують факти, досліджені судом. Нові докази можуть слугувати підставою для перевірки судового рішення в апеляційному порядку, але не у зв'язку з нововиявленими або виключними обставинами.
За таких обставин доводи сторони захисту щодо неправомірності висновків судових експертиз як підстава для перегляду вироку за нововиявленими обставинами, є помилковими.
Крім того, суд зазначає, що обставини, викладені в заяві ОСОБА_7 існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, були відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового розгляду.
Зокрема, такі твердження ОСОБА_7 про відсутність постанови слідчого про прийняття справи до свого провадження та направлення вказаної постанови прокурору, неправильна кваліфікація слідчим діяння під час порушення кримінальної справи за ч.1 ст. 115 КК України, проведення слідчих дій 11.02.2008 зокрема його допиту, відтворення обстановки та обставин подій без участі захисника, огляд місця події не можуть бути нововиявленою обставиною, так як ці обставини двічі досліджувались під час судового розгляду (а.с.173 т.2, а.с.122 т.3), і відповідно надавалась таким документам правова оцінка. При цьому, судом такі слідчі дії визнані достовірними та допустимими доказами при ухвалені вироку (а.с.187 т.3).
Питання щодо здійснення фізичного та психологічного тиску також судом перевірялось (а.с.158 т.2), при цьому підсудний ОСОБА_7 повідомляв суду, що не визнає покази, які давав на досудовому слідстві, так як до нього застосовувалось з боку працівників міліції насильство. Також суд зауважує, що протокол огляду місця події від 11.02.2008 визнаний судом недопустимим доказом і суд не посилався на нього під час обґрунтування вироку.
Щодо питання наявності або відсутності ребер жертви, на відсутність яких звертає увагу ОСОБА_7 , суд встановив, що за протоколом від 04.03.2009 з імунологічного відділення Черкаського обласного бюро СМЕ відбулась виїмка фрагментів ребер, які були вилучені в ході досудового слідства (а.с.54 т.3), а не ребер, про що вказує засуджений.
Як фрагменти ребер в кількості 5 од. були досліджені під час молекулярно-генетичної експертизи від 22.05.2009 №716-03. Це дає підстави вважати, що предметом дослідження під час проведення вказаної експертизи були не самі ребра, а губчаста речовина кісткової тканини ребра (кісткові рештки).
Про залишки ребер, а не цілі ребра вказував під час допиту в суді 02.02.2009 експерт ОСОБА_11 (а.с.135 т.3).
Питання щодо наявності та належності ребер ОСОБА_7 ставилось перед судом 01.10.2009 (а.с.160 т.3), а також ставилось і обговорювалось питання щодо речових доказів, а саме халату, спортивних штанів, светра зі слідами крові (а.с.159 т.3).
Про фальсифікацію та процесуальні порушення, а також порушення його прав на захист, про протиріччя та неоднозначність висновків експерта щодо встановлення батьківства по залишках кісток, які були виявлені під час огляду місця події, ОСОБА_7 заявлялось в судових дебатах 08.10.2009 (а.с.163-164 т.3) .
Також судом дана оцінка доводам підсудного про начебто фальсифікацію органами досудового слідства доказів по справі, які суд визнав їх безпідставними, так як спростовані іншими доказами (а.с.188 т.3).
Вказані обставини були перевірені касаційним судом, що викладено в ухвалі Верховного Суду України від 23.03.2010 (а.с.247-249 т.3).
Таким чином всі перелічені вище обставини ОСОБА_7 , які він зазначив у своїй заяві від 27.06.2013, суд не вважає нововиявленими, про їх існування йому було відомо до ухвалення судового рішення, вони піддавались дослідженню судом та оцінені.
Щодо висновків експертного дослідження спеціалістів Національного медичного університету ім. О.Богомольця від 07.06.2017 (а.с.229-236 т.7), які засуджений ОСОБА_7 вважає нововиявленою обставиною, суд вважає за необхідне додатково зазначити таке.
Згідно з результатами експертного дослідження, спеціалісти вказали на невиявлення 3 локусів ДНК в тканинах ребра та наявність кумулятивного показника випадкового збігу виявлених ознак, який становить 1,7х10-5. Тобто вірогідність ідентифікації кісткових рештків за результатами ДНК експертизи №404 від 22.05.2009 вказує, що дане поєднання досліджених генетичних ознак зустрічається у 17 осіб на кожний 1000000 населення, а тому неможливо стверджувати, що рештки кісток, які були виявлені 11.02.2008 у помешканні ОСОБА_7 належать саме ОСОБА_17 , батьком якого є ОСОБА_7 . Отже, зазначений висновок спеціалістів вказує на наявність певних недоліків висновку експерта від 22.05.2009, які мають значення при оцінці його повноти і достовірності.
Надаючи оцінку обставинам, викладеним у висновку спеціалістів від 07.06.2017, варто звернути увагу, що основним недоліком експертного висновку від 22.05.2009 є необхідність врахування того, що кумулятивний показник випадкового збігу виявлених ознак свідчить про можливу похибку при формулюванні експертного висновку з питання встановлення особи, якій належали рештки губчастої речовини тканини ребра, та визначення коефіцієнту вірогідності правильності встановлення такої особи. Така похибка складає 0,0017% і з огляду на невиявлення 3 локусів ДНК (із можливих 16) дозволяє дійти висновків про неможливість однозначного ствердження про належність матеріалу, наданого на експертизу (губчаста речовина тканини ребра), конкретній особі - ОСОБА_17 .
Водночас, суд звертає увагу, що недоліки експертного висновку від 22.05.2009, які відображені у висновку спеціалістів від 07.06.2017, не спростовують належності та допустимості такого доказу в цілому, а лише вказують на ознаки, які мають бути взяті до уваги при оцінці достовірності такого висновку з точки зору достатності та взаємозв'язку з іншими доказами по справі для прийняття відповідного процесуального рішення. Системний аналіз змісту таких недоліків свідчить про наявність коефіцієнту похибки, який має бути взятий до уваги при оцінці складеного експертом висновку від 22.05.2009. Проте ступінь значення такої похибки не спростовує загального висновку щодо вірогідності доведеного батьківства («батьківство практично доведене»), враховуючи який у взаємозв'язку з іншими доказами, суд дійшов висновку, щодо винуватості засудженого та наявності підстав для притягнення його до кримінальної відповідальності та призначення покарання.
Крім того, під час судового розгляду заяви засудженим не надано до суду жодних доказів на підтвердження того факту, що його дочка ОСОБА_17 жива; також дочка не представлена до суду безпосередньо чи в режимі відеоконференції з приміщення суду для належної перевірки її особи та з'ясування всіх інших обставин під час розгляду заяви. Засудженим не надано конкретних даних щодо місця проживання його доньки ОСОБА_17 , тощо.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заявником не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність нововиявлених обставин, зокрема, тих, які не були відомі Апеляційному суду Черкаської області на час судового розгляду при ухваленні судового рішення від 23.10.2009 і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку, що належить переглянути у розумінні п.1 ч.2 ст.459 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 376, 459, 462, 466, 467 КПК України, суд-
Заяву засудженого ОСОБА_7 про перегляд вироку Апеляційного суду Черкаської області від 23.10.2009 за нововиявленими обставинами - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Соснівський районний суд м. Черкаси протягом семи днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою з дня отримання її копії.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3