Справа № 699/813/22
Номер провадження № 2/699/306/22
щодо самовідводу судді
01.07.2022 року м. Корсунь-Шевченківський
Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Свитки С.Л.,
за участю секретаря судового засідання Таран О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням,
28.06.2022 року заявник позивач ОСОБА_1 звернулася до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області із позовом у якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду в сумі 50 000 грн.
В порядку автоматизованого розподілу справу передану судді Свитці С.Л.
При ознайомленні з матеріалами справи стало відомо, що син позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 працює на посаді головного спеціаліста у Корсунь-Шевченківському районному суді Черкаської області.
У зв'язку з вказаною обставиною головуючим у справі заявлено про самовідвід з метою уникнення сумнівів у його неупередженості та об'єктивності.
Відповідно до ч.9 ст.40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності на те підстав (обставин), вичерпний перелік яких визначений ст. ст. 36, 37 ЦПК України.
Зокрема, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо наявні інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості та об'єктивності судді.
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів діяльності судді, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46).
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
Так, у рішенні від 15.10.2009 у справі «Мікаллеф проти Мальти», ЄСПЛ вказав, що «будь-який суддя щодо якого наявна достатня підстава (legitimate reason) побоювання відсутності неупередженості повинен усунутись» (Micallef v. Malta, заява № 17056/06, § 98). У рішенні від 15.07.2005 у справі «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що «слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною» (Meznaric v. Croatia, заява № 71615/01, § 31).
Відповідно до висновку покладеного в основу рішення Європейського суду з прав людини, постановленого 09.01.2013 р. у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11, п. 104) безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності.
У вказаному пункті рішення суд зазначив, що згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
З вказаних підстав, приймаючи до уваги те, що син позивача ОСОБА_3 працює у Корсунь-Шевченківському районному суді на посаді головного спеціаліста, тому наявні обставини можуть викликати сумнів в об'єктивності та неупередженості судді Свитки С.Л. під час розгляду справи, поставити під сумнів законність ухваленого ним рішення.
Тому з метою уникнення сумнівів у неупередженості або об'єктивності судді при розгляді даної справи, вважаю необхідним заявити про самовідвід та задовольнити вказаний самовідвід, оскільки вважаю його обгрунтованим.
Керуючись ст.ст.36, 39, 40, 41, 261 ЦПК України,
суд
Самовідвід головуючого у справі судді Свитки С.Л. задовольнити.
Цивільну справу №699/813/22 передати до канцелярії Корсунь-Шевченківського районного суду для повторного розподілу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Свитка С.Л.