Постанова
Іменем України
30 червня 2022 року
м. Київ
справа № 344/517/20
провадження № 61-10129св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: державний реєстратор Богородчанської селищної ради Івано-Франківської області Джурин Ярослав Олегович, товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестзахідгруп»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Калуського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Бабич Віталій Леонідович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області,
у складі судді Шамотайла О. В., від 24 лютого 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Фединяка В. Д., Девляшевського В. А., від 13 травня 2021 року,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до державного реєстратора Богородчанської селищної ради Івано-Франківської області Джурина Я. О., товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Інвестзахідгруп» про визнання протиправним та скасування рішення, визнання незаконним та скасування запису про державну реєстрацію змін.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 (іпотекодержатель) та
ТОВ «Інвестзахідгруп» (іпотекодавець) 23 січня 2018 року уклали договір іпотеки, згідно з яким іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно - диско-клуб, літера «В», за адресою:
АДРЕСА_1 , загальною площею 960,2 кв. м.
24 липня 2018 року ТОВ «Інвестзахідгруп» звернулося до державного реєстратора із заявою, за результатами розгляду якої без згоди іпотекодержателя до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) були внесені зміни, а саме:
- в частині «Актуальна інформація про об'єкт нерухомого майна» зазначено додаткові відомості про те, що до складу об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 164525426101 входить альтанка (тимчасова), літера «В5», яка займає площу 40,3 кв. м;
- в частині «Відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна» до запису «складова частина об'єкта нерухомого майна» - диско-клуб,
літера «В», загальною площею 960,2 кв. м, додано записи, зокрема, «складова частина об'єкта нерухомого майна» - незавершене будівництво, надбудова готовністю 98%, літера «В3», загальною площею 206,4 кв. м, «складова частина об'єкта нерухомого майна» - незавершене будівництво, ресторан готовністю 98%, літера «В4», загальною площею 116,7 кв. м.
30 липня 2018 року між позивачами укладено договір купівлі-продажу предмета іпотеки, згідно з яким ОСОБА_2 продала, а
ОСОБА_1 придбав у власність нежитлове приміщення
диско-клуб, літера «В», розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 960,2 кв. м.
Посилаючись на наявність суперечностей між заявленими
ТОВ «Інвестзахідгруп» та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, невідповідність зареєстрованих речових прав технічному паспорту, протиправність здійснення реєстрації речових прав, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , остаточно сформулювавши позовні вимоги, просили суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Богородчанської селищної ради Івано-Франківської області Джурина Я. О.
№ 42208782 від 24 липня 2018 року;
- визнати незаконним та скасувати запис про державну реєстрацію змін, яким внесені відомості до запису про об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 164525426101 та про його складові частини у Реєстрі, а саме доповнено відомостями про: альтанку (тимчасову)
літера «В5», площею 40,3 кв. м, незавершене будівництво, надбудова готовністю 98%, літера «ВЗ», загальною площею 206,4 кв. м, як складову частину нерухомого майна, незавершене будівництво, ресторан
готовністю 98%, літера «В4», загальною площею 116,7 кв. м, як складову частину нерухомого майна, який внесений державним реєстратором Богородчанської селищної ради Івано-Франківської області Джурином Я. О. на підставі рішення № 42208782 від 24 липня 2018 року.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 10 березня 2020 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено приватного нотаріуса Калуського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Бабича В. Л.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 24 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 травня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що твердження позивачів про порушення їхніх прав, свобод чи інтересів не мають належного обґрунтування.
Крім того, позивачам на момент укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки було відомо про державну реєстрацію змін, якими внесено відомості до запису про об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 164525426101.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18 червня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 травня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з міського суду.
У липні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Звертає увагу, що станом на 24 липня 2018 року, тобто на день прийняття реєстратором рішення про державну реєстрацію змін, об'єкт нерухомості, з приводу якого було прийняте рішення, перебував в іпотеці та під забороною.
Оспорювана державна реєстрація проведена без дозволу іпотекодержателя та на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт
від 04 грудня 2013 року, яка вичерпала свою дію. При цьому вказана реєстратором площа частини нежитлових будівель більша від тієї, що зазначена у технічному паспорті.
Вважає, що об'єкти незавершеного будівництва, щодо яких внесені зміни до предмету іпотеки, збудовані без дозвільних документів на земельній ділянці, яка виділена для обслуговування придбаного ним об'єкту нерухомості.
Наголошує, що відповідно до приписів статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягали державній реєстрації відомості про тимчасову альтанку,
літера «В5», площею 40,3 кв. м.
Вказує, що ТОВ «Інвестзахідгруп» оспорюваним рішенням легалізувало незаконне будівництво у складі належного йому об'єкта нерухомості з метою подальшого оформлення права власності на нього. Натомість він у такий спосіб позбавлений можливості реалізувати своє право на земельну ділянку під належним йому об'єктом нерухомості. Крім того, на належний йому диско-клуб разом із незавершеним будівництвом, яке було незаконно зареєстровано за адресою диско-клубу, накладено арешт у зв'язку з наявними у ТОВ «Інвестзахідгруп» боргами.
Стверджує, що поновлення його порушених прав та недопущення таких порушень у подальшому можливе лише шляхом вилучення записів із Реєстру, які були внесені на підставі рішення державного реєстратора
№ 42208782 від 24 липня 2018 року.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У липні 2021 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому, вважає касаційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відзив на касаційну скаргу, поданий ТОВ «Інвестзахідгруп», не може бути враховано касаційним судом, оскільки всупереч вимог частини четвертої статті 395 ЦПК України до відзиву не додані докази надсилання його копій всім учасникам справи, зокрема третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 грудня 2013 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області зареєструвала декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції адмінкорпусу під диско-клуб за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якої загальна площа будівлі за проектною документацією зазначена у розмірі 1 127,3 кв. м.
22 жовтня 2014 року державний реєстратор Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області Блигий А. М. провів державну реєстрацію за ТОВ «Інвестзахідгруп» права власності на об'єкт нерухомого майна - диско-клуб, літера «В», розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 960,2 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 164525426101.
23 січня 2018 року між ТОВ «Інвестзахідгруп» (іпотекодавець) і
ОСОБА_2 (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки, згідно з яким іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно - диско-клуб, літера «В», розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 960,2 кв. м. Будівля диско-клубу передана іпотекодавцем в іпотеку для забезпечення виконання основного зобов'язання перед іпотекодержателем за договором позики
від 23 січня 2018 року на суму 4 158 115,20 грн, зі строком повернення суми позики до 23 травня 2018 року. Цього ж дня нотаріус здійснив державну реєстрацію іпотеки та обтяження у виді заборони відчуження нерухомого майна.
Відповідно до пункту 1.5. договору іпотеки, сторонами погоджено, що вартість предмета іпотеки становить 4 199 486,98 грн.
Згідно з пунктом 3.8. договору іпотеки іпотекодавець зобов'язувався, зокрема, не відчужувати предмет іпотеки (будь-яку його частину) у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями на користь третіх осіб, не передавати предмет іпотеки в лізинг, в управління, в спільну діяльність, не передавати в наступну іпотеку тощо, не видавати довіреності на розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем (гарантом) за третіх осіб або вчиняти інші дії, наслідком яких є зміна правового статусу предмета іпотеки без отримання попередньої письмової згоди на це від іпотекодержателя. У будь-якому випадку, вчинення таких дій не позбавляє іпотекодержателя права отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
Відповідно до технічного паспорта на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 19 липня 2018 року на земельній ділянці за вказаною адресою розміщені диско-клуб, літера «В», прибудови літери «В1», В2», надбудова (незавершене будівництво готовністю 98%) літера «В3», ресторан (незавершене будівництво
готовністю 98%) літера «В4», альтанка (тимчасова) літера «В5».
24 липня 2018 року ТОВ «Інвестзахідгруп» звернулося до державного реєстратора із заявою про внесення змін до запису в Реєстрі щодо зміни складових частин об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 164525426101.
За результатами розгляду вказаної заяви, 24 липня 2018 року державний реєстратор Джурин Я. О. прийняв рішення № 42208782 та вніс до Реєстру такі відомості:
- в частині «Актуальна інформація про об'єкт нерухомого майна» зазначено додаткові відомості про те, що до складу об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 164525426101 входить альтанка (тимчасова), літера «В5», яка займає площу 40,3 кв. м;
- в частині «Відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна» до запису «складова частина об'єкта нерухомого майна» - диско-клуб,
літера «В», загальною площею 960,2 кв. м додано записи, зокрема, «складова частина об'єкта нерухомого майна» - незавершене будівництво, надбудова готовністю 98%, літера «В3», загальною площею 206,4 кв. м, «складова частина об'єкта нерухомого майна» - незавершене будівництво, ресторан готовністю 98%, літера «В4», загальною площею 116,7 кв. м.
30 липня 2018 року між ОСОБА_2 (продавець), що є іпотекодержателем за іпотечним договором від 23 січня 2018 року, та ОСОБА_1 (покупець) відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку» та розділу 5 договору іпотеки укладено договір купівлі-продажу предмета іпотеки, згідно з яким продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлові приміщення диско-клубу, літера «В», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 960,2 кв. м.
За погодженням сторін договору продаж предмету іпотеки вчинено за ціною 5 600 850 грн, що відповідає дійсним намірам сторін та висновку про оціночну вартість об'єкта оцінки від 26 липня 2018 року (пункт 2.3. договору купівлі-продажу).
Відповідно до витягу з Реєстру щодо об'єкта нерухомого майна диско-клуб, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 164525426101, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42301830
від 30 липня 2018 року внесено запис про право власності: 27266088, за ОСОБА_1 , розмір частки 1/1, підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу від 30 липня 2018 року.
У записі про право власності: 27266088 вказано додаткові відомості: нежитлові приміщення диско-клуб, літера «В», розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею
960,2 кв. м, окрім переходу на складові частини об'єкта нерухомого майна: незавершене будівництво, надбудова, готовністю 98%, літера «В3», загальною площею 206,4 кв. м; незавершене будівництво, ресторан, готовністю 98%, літера «В4», загальною площею 116,7 кв. м., альтанка (тимчасова), літера «В5», займає площу 40,3 кв. м, які не були предметом іпотеки за договором іпотеки від 23 січня 2018 року.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.
З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи законних інтересів.
Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем.
Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов'язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Відсутність порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
У розглядуваній справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заявлені вимоги про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора № 42208782 від 24 липня 2018 року, скасування запису про державну реєстрацію щодо об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 164525426101, переданого в іпотеку ОСОБА_2 , а в подальшому відчуженого на користь ОСОБА_1 .
Оспорюваним рішенням державного реєстратора від 24 липня 2018 року внесені зміни щодо складових частин об'єкта нерухомого майна, переданого в іпотеку.
ОСОБА_2 , реалізуючи своє право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки (стаття 38 Закону України «Про іпотеку»), та ОСОБА_1 , придбаваючи об'єкт нерухомості за договором
від 30 липня 2018 року, не могли не знати про наявність змін щодо складових частин об'єкту нерухомого майна, внесених державним реєстратором 24 липня 2018 року до Реєстру.
Однак, незважаючи на вказані зміни, позивачі визначили предметом купівлі-продажу за договором від 30 липня 2018 року нежитлове приміщення диско-клуб, літера «В», загальною площею 960,2 кв. м, по
АДРЕСА_1 , вартість якого погоджена сторонами правочину відповідно до звіту про оцінку майна у розмірі 5 600 850 грн.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні відомості про визнання судом недійсним договору купівлі-продажу від 30 липня 2018 року. При цьому в межах справи № 344/517/20, з огляду на предмет та підстави позову, суди і не були уповноважені вирішувати вказане питання.
За таких обставин, саме по собі прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення від 24 липня 2018 року та внесення змін щодо складових частин об'єкта нерухомого майна не свідчить про порушення прав, свобод чи законних інтересів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що правильно вказали суди попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях та з чим погоджується Верховний Суд.
Матеріали справи також не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 внаслідок прийняття оспорюваного рішення державним реєстратором не змогла реалізувати свої права іпотекодержателя за договором іпотеки від 23 січня 2018 року, а ОСОБА_1 не отримав придбане за договором купівлі-продажу від 30 липня 2018 року майно або будь-яким чином обмежений у володінні, користуванні чи розпорядженні придбаним нежитловим приміщенням.
Посилання ОСОБА_1 на те, що оспорюваним рішенням державного реєстратора легалізовано самочинне будівництво, на правильність висновків судів попередніх інстанцій не впливає, оскільки у разі, якщо факт здійснення самочинного будівництва буде доведено, реєстрація права власності не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного (подібні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13), та не перешкоджає захисту прав власника (користувача) земельної ділянки або реалізації своїх повноважень органами, що здійснюють контроль та нагляд за дотриманням законодавства в сфері містобудівної діяльності.
Доводи касаційної скарги щодо помилкового зазначення державним реєстратором площ складових частин об'єкту нерухомого майна не є підставою для задоволення позову, оскільки порядок виправлення технічної помилки під час внесення відомостей до Реєстру передбачено, зокрема статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Інші доводи касаційної скарги на законність оскаржених судових рішень не впливають.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).
Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення ЄСПЛ у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та місять висновки щодо обставин, які мають значення для вирішення спору.
Відповідно до частини другої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411
ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 24 лютого 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта