Провадження № 11-сс/803/960/22 Справа № 202/2877/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
28 червня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного (в режимі
відео конференції) ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кривого Рогу, Дніпропетровської області, громадянина України, неодруженого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.255, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28 КК України,
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2022 року клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Криничанського відділу Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_10 у кримінальному провадженні №22020220000000108 від 12.08.2020 року було задоволено. Застосовано щодо ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.255, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 58 діб, тобто до 12.08.2022 року, без визначення застави.
Рішення суду обгрунтовано тим, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №22020220000000108 від 12.08.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2ст.255, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.27 КК України. 14.06.2022 року ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.255, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28 КК України.
Причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується письмовими матеріалами кримінального провадження.
Крім того, слідчий суддя визнав наявним ризики переховування ОСОБА_8 від органів досудового слідства та суду, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, зважаючи на тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведення його винуватості, оскільки ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Також суд врахував дані про особу ОСОБА_8 , який неодружений, не працює, має постійне місце проживання, раніше не судимий, та зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», визнав виправданим необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки тільки такий запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та дотримання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Оскільки ОСОБА_8 підозрюється у кримінальному правопорушенні, вчиненому у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, слідчий суддя відповідно до пункту п'ятого частини 4 статті 183 КПК України не визначив заставу у кримінальному провадженні.
Захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 не погодився з даним рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2022 року та постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 , визначивши мінімальний розмір застави.
В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що14 червня 2022 року ПісларіюР. ОСОБА_11 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення у сфері обігу психотропних речовин, але в її обґрунтування не було надано відповідного висновку за результатами судової експертизи вилучених в нього речовин.
Також адвокат вважає, що в оскаржуваній ухвалі недостатньо обґрунтовано високий ступінь ризиків переховування ОСОБА_8 від органу досудового розслідування й незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні. До того ж, слідчим суддею не оцінено міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі перебування в нього на утриманні непрацездатної матері.
Посилається апелянт і на те, що в судовому засіданні прокурором не було доведено неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК, більш м'якими запобіжними заходами щодо ОСОБА_8 , ніж триманням під вартою.А при постановленні ухвали слідчим суддею було помилково застосовано п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК й не визначено розмір застави, про яку просила сторона захисту в судовому засіданні, хоча дане кримінальне правопорушення вчинено не пізніше, ніж 12 серпня 2020 року, а частину четверту статті 183 КПК доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 1094-ІХ від 16 грудня 2020 року, тобто, застосування цього положення у випадку ОСОБА_8 не відповідає вимогам ст. ст. 4, 5 КК та ст. 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Заслухавши доповідь головуючого судді, думку підозрюваного та його захисника, які, кожен окремо, підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, доводи прокурора, який вважав за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без змін, а скаргу без задоволення, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані, а доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі та в судовому засіданні щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, є безпідставними.
Так, з наданих матеріалів убачається, що під час судового розгляду слідчий суддя належним чином з'ясував, що 14.06.2022 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.255, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28 КК України.
Наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.255, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28 КК України, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, при цьому обставини, що дають підстави підозрювати його у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання, а саме: протоколами допитів свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; матеріалами проведеного комплексу негласних слідчих (розшукових) дій; висновками судових експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів; протоколом обшуку за адресою проживання підозрюваного ОСОБА_8 : АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: пістолет та магазин до нього, 27 мобільних телефонів, 3 планшети, 1 фотоапарат, 6 флешносіїв, 10 медичних шприців з речовиною невідомого походження, 21 сім карток та сім холдерів, 6 банківських карток, 26 пластикових трубочок з речовиною білого кольору, чорнові записи, 1 ніж, 1 биту, грошові кошти у розмірі 2300 грн., 2 мобільних телефони та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, колегія суддів зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Також приймається до уваги, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обгрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.
Таким чином, посилання сторони захисту на недоведеність провини підозрюваного у скоєнні вищезазначеного кримінального правопорушення, тобто безпідставність підозри, є неприйнятним для колегії суддів, оскільки при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обгрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування. Також необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу, тож апеляційні вимоги сторони захисту в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що доводи поданого клопотання є обґрунтованими, а ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України об'єктивно існують і для їх запобігання, необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Крім цього, у справі «Смірнови проти Росії» (п. 59) Європейський суд з прав людини зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 р. у справі «Летельєр проти Франції»).
Європейський суд з прав людини визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.
Таким чином, на думку колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку про застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде ефективним та доцільним, а тому посилання сторони захисту на безпідставність зазначених слідчим у клопотанні та встановлених судом ризиків не підлягають задоволенню.
Також апеляційний суд вважає, що слідчий суддя при постановленні ухвали врахував дані, характеризуючі підозрюваного, а саме те, що він не одружений, не працює, має постійне місце проживання, раніше не судимий, взяв до уваги й тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, міру покарання, яка передбачена за нього у виді позбавлення волі, та з метою запобігти встановленим ризикам судом першої інстанції було обгрунтовано задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Доводи ж захисника щодо неврахування судом характеризуючих його підзахисного обставин, зазначених в апеляційній скарзі, які, на думку апелянта, можуть бути підставою для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, є безпідставними та не впливають на обгрунтований висновок слідчого судді відносно наявності підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 . До того ж, ці обставини не зменшують ризиків, встановлених ч. 1 ст. 177 КПК України. Ці обставини існували і на момент вчинення злочинів, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в поведінці підозрюваного.
Що ж стосується посилання адвоката в апеляційній скарзі на неправомірність не визначення судом розміру застави її підзахисному, колегія суддів вважає його безпідставним з огляду на те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.255, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28 КК України, а відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Тож, в даному випадку слідчий суддя цілком обґрунтовано, керуючись нормами п.п.4,5 ч.4 ст. 183 КПК України, не визначив розміру застави у даному кримінальному провадженні. До того ж, частину 4 статті 183 було доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 671-IX від 04.06.2020 року, який набрав чинності 27.06.2020 року, а отже апеляційні доводи захисника в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції про обрання підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою цілком правильним і обгрунтованим та не знаходить підстав для його зміни на даному етапі досудового розслідування на інший запобіжний захід.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.255, ч.3 ст.307, ч.4 ст.28 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4