Провадження № 11-кп/803/1777/22 Справа № 176/755/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
28 червня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисників обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 01 червня 2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні № 12021041220000221,
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 01 червня 2022 року 20222 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 31 липня 2022 року, включно.
Рішення суду обґрунтовано тим, що в судовому засіданні було доведено наявність ризиків, які було встановлено під час обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які на даний час не змінились і не відпали, оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі, офіційно не працевлаштований, законного джерела доходів не має, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, має не погашену судимість, свідки по справі ще не допитані судом, що в своїх сукупності свідчить про те, що обвинувачений може вчинити спроби переховуватися від суду, продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення чи незаконно впливати на свідків з метою вплинути на їх покази.
Захисники обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не погодились з даним рішенням суду та подали апеляційну скаргу, в якій просять ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
В обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що запобіжний захід, який був обраний ОСОБА_8 ще на стадії досудового слідства, передбачав можливість внесення застави, в той час як суд першої інстанції продовжуючи строк дії запобіжного заходу, фактично застосував до обвинуваченого новий запобіжний захід - тримання під вартою, без можливості внесення застави, що є порушенням прав обвинуваченого, шляхом їх звуження.
Вказують, що ОСОБА_8 не визнає себе винним та не вважає, що підозра та обвинувачення щодо нього є обґрунтованими. Наявність по справі ризиків прокурором не доведено, а тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинуваченим не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою.
Зазначають, що судом не було взято до уваги наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, де він тривалий час мешкає з батьком, цивільною дружиною та малолітньою дитиною дружини, працює неофіційно.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється апеляційним судом за відсутності прокурора, який клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх участю до суду не направляв, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.
Провести судове засідання в режимі відеоконференції за участю обвинуваченого ОСОБА_8 не вдалось з технічних причин.
Враховуючи думки захисників - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності прокурора та обвинуваченого.
Заслухавши доповідь головуючого судді, думку захисників, які підтримали вимоги своєї апеляційної скарги та просили їх задовольнити, перевіривши надані матеріали та обговоривши скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як убачається з наданих матеріалів, в провадженні Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження № 12021041220000221 щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.
01 червня 2022 року судом першої інстанції в судовому засіданні було розглянуто питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 .
В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, суд повинен був з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив факт того, що обставини, які стали підставою для взяття ОСОБА_8 під варту, на даний час не змінилися; ризики, які були встановлено під час обрання запобіжного заходу і під час вирішення питання про продовження його дії, не зменшились, не перестали існувати та мають місце, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, з огляду на тяжкість обвинувачення, оскільки останній обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, які ще не допитані судом; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити свою злочинну діяльність з огляду на те, що ОСОБА_8 офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, звільнившись з місць позбавлення волі умовно-достроково та маючи непогашену судимість, знову вчинив кримінальне правопорушення.
При цьому апеляційний суд, як і суд першої інстанції, вважає, що тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Таким чином, висновки суду, що встановлені при обранні запобіжного заходу обставини та ризики не зменшились, і запобігання їх настанню можливо виключно шляхом продовження тримання ОСОБА_8 під вартою, а тому більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити виконання своїх обов'язків обвинуваченим, з урахуванням також неможливості винесення вироку у справі до спливу терміну тримання під вартою, підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами та зроблені з належним дотриманням вимог процесуального законодавства, а доводи апеляційної скарги захисників про незаконність та необґрунтованість ухвали суду, апеляційний суд вважає безпідставними.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, зокрема і ті, на які вказували захисники в своїй апеляційній скарзі, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
На підставі наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Твердження ж захисників про недоведеність прокурором ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, спростовуються наведеним вище.
Не заслуговують на увагу і апеляційні доводи сторони захисту про те, що підозра та обвинувачення ОСОБА_8 є необґрунтованими, оскільки на даному етапі провадження суд апеляційної інстанції не може вдаватися до аналізу обґрунтованості підозри, обвинувачення чи доведеності вини.
Доводи адвокатів про допущення судом першої інстанції прав обвинуваченого, шляхом їх звуження, застосувавши до останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без можливості внесення застави, на думку колегії суддів, є необґрунтованими. Так, відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Натомість, в частині застосованого запобіжного заходу у вигляді застави ухвала суду продовжує діяти. КПК України взагалі не визначено строку дії запобіжного заходу у вигляді застави, тому такий захід є безстроковим і діє до його скасування або зміни.
Отже, будь-яких порушень КПК України при постановленні оскарженої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисників обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_6 - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 183, 194, 331, 405, 407, 419 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисників обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 01 червня 2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні № 12021041220000221 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4