Рівненський апеляційний суд
Іменем України
30 червня 2022 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ? ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 08 червня 2022 року про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42019000000002494 стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч.1 ст.14, ч.3 ст.27, п.11 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, -
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 08 червня 2022 року задоволено клопотання прокурора Рівненської обласної прокуратури Рівненської області ОСОБА_5 та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 06 серпня 2022 року включно.
Відмовлено захиснику обвинуваченого адвокату ОСОБА_6 в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Не погодившись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій покликається на безпідставність та незаконність ухвали суду першої інстанції та вважає, що вона підлягає скасуванню.
Зазначає, що прокурор не довів наявність ризиків, наведених в клопотанні, не надав до клопотання жодного належного та допустимого доказу реальної наявності таких ризиків.
Вказує, що обвинувачений перебуває під вартою понад два роки, що суттєво перевищує допустимий процесуальний термін.
Наголошує, що ОСОБА_7 має тісні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, має родину та утриманців, зокрема дружину пенсійного віку, також офіційне місце роботи та законне джерело прибутку.
Крім того зазначає, що згідно медичних обстежень в обвинуваченого діагностовано хвороба Бехтерева, ленсопатія обох очей, проте незважаючи на наявні діагнози, з огляду на наявний досвід захисту територіальної цілісності України ОСОБА_7 може бути цінним у підготовці мешканців м. Рівне відповідним навичкам в умовах воєнного стану та безпосередньо сам здійснювати захист м.Рівне та території України.
Тому просить скасувати ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 08 червня 2022 року про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постановити нову ухвалу, якою звільнити останнього з-під варти для захисту територіальної цілісності України, або в разі неможливості звільнення його з-під варти, обрати останньому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційної скарги.
Судове рішення стосовно продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його продовження, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі продовження існування ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно з положеннями ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Дані вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 місцевим судом були дотримані в повній мірі.
При розгляді в суді першої інстанції клопотання про продовження запобіжного заходу прокурор довів обставини, які свідчать про наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати про існування хоча б одного із ризиків про те, що обвинувачений може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, що застосований до нього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, що вірно встановив суд.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підставами для продовження строку тримання під вартою стали наявність обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, що свідчить про наявність ризику переховування від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Також необхідно зазначити, що ОСОБА_7 , будучи представником громадських організації, може здійснювати тиск на свідків, потерпілого, так як представники таких організації були присутні в судових засіданнях та їм відомі вказані особи.
Судом надано відповідну оцінку і тому, що ОСОБА_7 намагався вирішити бізнес-інтереси для отримання доходів шляхом вбивства людини, тому є достатні підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі, може продовжити свою злочинну діяльність.
Доводи апелянта про те, що тривале перебування ОСОБА_7 під вартою є невиправданим, колегія суддів вважає необґрунтованими, позаяк при позбавленні особи волі та продовженні такого заходу забезпечення кримінального провадження, суд врахував особливості конкретної справи, в якій необхідне тривале утримання особи під вартою, обставини справи в сукупності з особою обвинуваченого, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Ці висновки узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
На переконання колегії суддів апеляційного суду, з моменту взяття обвинуваченого під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, дані обставини не змінилися, та не змінились обставини, які дають суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Наявність тяжких захворювань, які можуть лікуватися в умовах слідчого ізолятора, не можуть бути визнані обставинами, які перешкоджають триманню ОСОБА_7 під вартою. У разі погіршення стану здоров'я та за відсутності можливості проведення лікування в умовах медичної частини Державної установи, обвинувачений відповідно до вимог внутрішніх Інструкцій може бути направлений до лікувальних закладів м. Рівне.
Крім того слід зазначити, що питання надання медичної допомоги особам, узятим під варту, до яких зокрема належать особи, які тримаються під вартою на підставі ухвали суду щодо застосування до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врегульовано наказом МЮ України та МОЗ України № 239/5/104 від 10.02.2012 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.02.2012 року за № 212/20525 «Про затвердження порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту».
Посилання захисника ОСОБА_6 на наявність у нього міцних соціальних зв'язків не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді та обрання обвинуваченому запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою. Крім того, дані обставини не завадили останньому вчинити тяжкі злочини.
Щодо бажання обвинуваченого ОСОБА_7 брати участь у бойових діях для оборони територіальної цілісності України, то колегія суддів зазначає, що Законом України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або його зміни з інших підстав" від 15 березня 2022 року № 2125-ІХ, встановлено порядок скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби, відповідно до якого обвинувачений має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу і за результатами розгляду клопотання обвинуваченого, прокурор має право звернутися до суду, який розглядає кримінальне провадження з клопотання про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Отже, обставини, на які посилається апелянт, жодним чином не зменшують тих ризиків, які встановив місцевий суд та не можуть бути підставою для застосування до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу.
Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення суду в апеляційній скарзі не наведено та не надано під час апеляційного розгляду справи.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 08 червня 2022 рокупро продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42019000000002494стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч.1 ст.14, ч.3 ст.27, п.11 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3