Справа № 639/4938/18 Номер провадження 11-кп/814/1517/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
29 червня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018220500001099 за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 червня 2022 року,
встановила:
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, задоволено клопотання прокурора та
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Харків, українцю, громадянину України, із середньою освітою, розлученому, не працюючому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , не судимому,
обвинуваченому за ч. 1 ст. 115 КК України,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 04 серпня 2022 року, без визначення розміру застави.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 14 червня 2018 року приблизно о 1 год., перебуваючи за адресою кв. АДРЕСА_1 , в ході конфлікту наніс один удар ножем ОСОБА_8 , від чого останній помер.
Проаналізувавши можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, суд першої інстанції мотивував своє рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наявністю обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 особливо тяжкого злочину, у стані наркотичного сп'яніння, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 15 років, наявністю ризиків, передбачених ч.ч. 1, 5 ст. 177 КПК України, характеризуючими даними обвинуваченого, а саме, не працюючий, не має постійного стабільного джерела доходів, має борги у великих розмірах, розлучений, врахував вік та стан здоров'я обвинуваченого, який тяжких захворювань та інвалідності не має, зазначив, що ОСОБА_7 до арешту не проживав за місцем реєстрації, а фактично проживав за адресою: м. Куп'янськ Харківської області, що свідчить про відсутність соціальних зв'язків.
Також зазначив, що на даний час розгляд кримінального провадження не закінчено, оскільки призначено комісійну судово-медичну експертизу, тому вважає, що дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, необхідно продовжити.
На ухвалу суду захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, із покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Свої вимоги захисник мотивував тим, що вони з обвинуваченим не погоджуються із кваліфікацією інкримінованого ОСОБА_7 злочину, адже удар ножем було нанесено у стані необхідної оборони, тобто на даний час відсутня обгрунтована підозра у вчиненні обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення. Також зазначив, що обвинувачений має соціальні зв'язки, адже періодично приїжджає у квартиру, де проживають його батьки і ј частина якої належить йому на праві власності, та періодично їздить на побачення з донькою, яка проживає у будинку, розташованому поряд з будинком його батьків. Крім того, незважаючи на відсутність документів у справі, що підтверджують утримання ОСОБА_7 своєї дитини-інваліда, даний факт підтверджується тим, що обвинуваченим було надано доручення для реалізації автомобіля, кошти з якої витрачено на утримання дитини. Також у м. Харкові проживає цивільна дружина ОСОБА_7 .
Захисник зазначив, що у зв'язку з введенням на території України воєнного стану, що унеможливлює виїзд чоловіків, за межі території країни, значно зменшується ризик переховування від суду. Докази, які підтверджують ризики або підвищену соціальну небезпеку ОСОБА_7 у справі відсутні, а тяжкість покарання не може сама по собі бути підставою для тривалого тримання особи під вартою. Просить врахувати при постановленні ухвали, що ОСОБА_7 раніше не судимий, відсутні докази про вчинення ним адміністративних правопорушень, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, має дитину - інваліда, яка потребує додаткового батьківського піклування, оскільки її мати також є інвалідом, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має право власності на ј квартири у м. Харкові, має у власності автомобіль, яким здійснює перевезення пасажирів та отримує прибуток, закордонний паспорт не отримував, тому враховуючи зазначені обставини, ризики на які посилається прокурор у своєму клопотанні є незначними. Крім того, захисник просить врахувати, що місця відбування покарання і тримання осіб під вартою стають об'єктами ворожих нападів та обстрілів.
Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Апеляційним судом встановлено, що на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження №12018220500001099 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч. 2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.
За змістом ст. 199 КПК України, при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.
Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.
Ухвалюючи рішення, суд, проаналізувавши можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, врахував положення наведених вище норм процесуального закону, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не перестали існувати.
Твердження захисника про неправильну кваліфікацію інкримінованих ОСОБА_7 злочинів підлягають ретельній перевірці під час судового розгляду справи по суті. Суд на даній стадії розгляду провадження не може надавати оцінку будь-яким доказам, у тому твердження захисника про те, що обвинуваченим удари ножем було нанесено у стані необхідної оборони, колегією суддів не розглядаються.
Також суд належним чином врахував, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого у стані наркотичного сп'яніння, що додатково свідчить про його підвищену суспільну небезпеку, та обґрунтовано звернув увагу на можливе покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, а саме покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, так як відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.
Також, суд врахував особу обвинуваченого: не працюючий, не має офіційних джерел отримання прибутку, при наявності боргів у великих розмірах, розлучений, не має соціальних зв'язків, врахував вік та стан здоров'я обвинуваченого, а саме відсутність тяжких захворювань чи інвалідності.
Крім того, наведені захисником доводи про наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, права власності на 1/4 квартири у м. Харкові, автомобіля, соціальних зв'язків, а саме, батьків, цивільної дружини та неповнолітньої дитини-інваліда, відсутність судимостей, те, що обвинувачений не притягувався до адміністративної відповідальності, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, не свідчать про зменшення ризиків, на які посилається суд першої інстанції. Також, періодичні побачення з донькою, не свідчить про утримання ОСОБА_7 дитини-інваліда, а документи, які підтверджують даний факт, у справі відсутні.
Доводи захисника про зменшення ризику переховування від суду у зв'язку із введенням на території України військового стану є непийнятними, оскільки відповідно до роз'яснень ВС №1/0/2-22 від 03 березня 2022 року як відповідний додатковий ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.
Зазначені вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Також, суд зазначив, що судовий розгляд даного кримінального провадження, у зв'язку з призначенням комісійної судово-медичної експертизи, ще триває, тому правомірно дійшов висновку про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою та відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КК України, відсутність підстав для визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості ухвали є неспроможними, оскільки судом було належним чином перевірено наявні матеріали, а наведені захисником доводи, не можуть бути безумовними підставами для застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, і підстави для її скасування відсутні, а тому у задоволенні апеляційної скарги захисника необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 405, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 червня 2022 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4