Справа № 948/88/22 Номер провадження 22-ц/814/1533/22Головуючий у 1-й інстанції Кравець С.В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
30 червня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Гальонкіна С.А., Кузнєцової О.Ю., при секретарі судового засідання: Бродській В.О., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 20 квітня 2022 року (ухвалене суддею Кравець С.В., відомості щодо дати складення повного тексту судового рішення відсутні) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста криниця» про стягнення орендної плати, -
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста криниця» про стягнення орендної плати.
В обгрутування позовних вимог зазначив, що він є власником земельної ділянки площею 4, 2301 га розташованої на території Кошманівської сільської ради Машівського району. Вказував, що 08.12.2015р. між ним та відповідачем укладено договір оренди вказаної земельної ділянки за умовами якого орендна плата вноситься у розмірі 8 313, 53 грн з урахуванням індексу інфляції від 01.01.2014 р. до 31 березня і останній день вересня, тобто двічі на рік у визначеному розмірі. Позивач вважає, що орендар став щорічно зменшувати розмір орендної плати, в той час як повинен був її збільшувати на рівень інфляції та сплачувати, а саме: у 2019 році - 42 981, 30 грн; у 2020 році - 43 992, 14 грн; у 2021 році - 48 286, 93 грн. У зв?язку з цим, позивач направив відповідачу претензію про сплату на його рахунок 81 640, 26 грн орендної плати, з урахуванням індексів інфляції з 01.01.2014 р. щодо кожного з трьох років, а також збитки на підставі ст. 625 ЦК України, але відповіді не отримав.
У зв?язку з наведеним позивач просить стягнути з відповідача 84 570, 49 грн, що включає орендну плату з урахуванням інфляції в розмірі 62 985, 43 грн, 3% річних - 2 119, 73 грн, пеню 19 465, 33 грн та судові витрати.
Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 20 квітня 2022 року у задоволенні позовуОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста криниця» про стягнення орендної плати - відмовлено повністю.
З вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення Машівського районного суду Полтавської області від 20 квітня 2022 року та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необгрунтованим, та таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом не повністю з?ясовано обставини, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не вірно трактовано зміст укладеного між сторонами договору. Зокрема вказує, що в п.7 Договору оренди чітко зазначено, що орендна плата вноситься орендарем в розмірі 8313,53 грн, а в п. 9 Договору зазначено, що вона вноситься в такі строки: до 31 березня і останній день вересня кожного року. Тобто, узгоджений розмір 8313, 53 грн. орендної плати в договорі повинен виплачуватися двічі на рік. Вказує, що суд не звернув уваги на той факт, що сторони в жодному пункті не визначили поняття розміру щорічної орендної плати.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4, 2301 га, кадастровий номер 5323082200:00:003:0362 призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кошманівської сільської (нині Машівської селищної) ради Машівського (нині Полтавського) району Полтавської області на підставі договору купівлі-продажу від 07.12.2015 року, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 49260397 від 07.12.2015 року (а.с.8).
08 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Чиста криниця» укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, за умовами якого договір укладено на 10 років (п.6), орендна плата вноситься з розрахунку на 01.01.2015 року у грошовій формі 8 313, 53 грн (п.7) до 31 березня і останній день вересня кожного року (п.9) з урахуванням індексів інфляції від 01.01.2014 р. (п.8).
У разі несвоєчасної сплати орендної плати сплачується пеня у розмірі 0,7% від несплаченої суми за кожен день прострочення (п.12), що підтверджується копією договору та Інформаційною довідкою № 52042790 від 25.01.2016р. (а.с.9-14).
З відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків № 918 від 14.12.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 у І кварталі 2019 року отримав орендну плату в розмірі 26287, 81 грн, у І кварталі 2020 року - 25977, 25 грн, І кварталі (лютий) 2021 року - 25679, 11 грн (а.с.15).
14.01.2022 року позивач направив відповідачу претензію з докладним розрахунком про сплату боргу: 1) за 2019 рік - 20 543, 54 грн з яких: не донарахована орендна плата - 16 693, 49 грн, а з урахуванням інфляційних втрат 19396, 49 грн; 3 % річних - 1147, 05 грн; 2) за 2020 рік - 21 153, 12 грн з яких: не донарахована орендна плата - 18 014, 89 грн, а з урахуванням інфляційних втрат 20 457, 20 грн; 3 % річних - 695, 92 грн; 3) за 2021 рік - 39 943, 60 грн з яких: не донарахована орендна плата - 22 607, 82 грн, а з урахуванням інфляційних втрат 23 131, 74 грн; 3 % річних - 195, 11 грн; пеня за 105 діб - 16 616, 75 грн. Всього позивач просив спалити йому 81 640, 26 грн протягом 7 календарних днів з дня отримання претензії (а.с.16-19).
Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач у 2019, 2020, 2021 році отримав орендну плату у більшому розмірі, тому суд дійшов висновку про те, що доводи позивача щодо необхідності отримання орендної плати в більшому розмірі є безпідставними.
Разом з цим місцевий суд зазначив, що оскільки суд дійшов висновку, що орендна плата була виплачена позивачу у розмірі навіть більшому ніж визначено договором, а відтак є безпідставними доводи про стягнення з відповідача 3% річних та пені, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.
Проте, з таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов?язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов?язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною 1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за несплату.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Так, зі змісту укладеного між сторонами Договору оренди від 08.12.2015 року вбачається, що сторонами погоджено, що він укладається на 10 років (п.6), орендна плата вноситься з розрахунку на 01.01.2015 року у грошовій формі 8313,53 грн (п.7) до 31 березня і останній день вересня кожного року (п.9) .
Отже, сторони чітко погодили щорічний розмір орендної плати - 8313,53 грн, яка сплачується до 31 березня і останній день вересня кожного року.
В пункті 7 Договору відсутнє жодне посилання на те, що розмір орендної плати - 8313,53 грн - це орендна плата за рік.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що сторони погодили щорічний розмір орендної плати - 8 313, 53 грн, яка сплачується до 31 березня та останнього дня вересня кожного року є помилковоми.
Крім того, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не мав права тлумачити зміст укладеного між сторонами договору за відсутності відповідних вимог відповідача у вигляді зустрічного позову.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, за змістом укладеного між сторонами договору узгоджений розмір орендної плати у сумі 8313,53 грн повинен виплачуватися двічі на рік: перший раз до 31 березня кожного року; і другий раз - в останній день вересня (30 вересня) кожного року.
У пункті 8 договору оренди сторони узгодили, що орендна плата сплачується з урахуванням індексів інфляції, починаючи з 01.01.2014 року
Таким чином, сторони уклали договір оренди 08.12.2015р., з урахуванням індексів інфляції з 2014 року, з чим погодився відповідач, а відтак з визначених законодавцем індексів інфляції вбачається, що він становив: за 2014 рік - 124, 9 %; за 2015 рік - 143, 3%; за 2016 рік - 112, 4%, за 2017 рік - 113, 7 %, за 2018 рік - 109, 8 %, за 2019 рік - 104, 1%, за 2020 рік - 105,0%, за 2021 рік - 110,0%.
Однак, з наданих матеріалів справи вбачається, що орендарем ТОВ «Чиста криниця» здійснена наступна оплата: за 2015 рік - орендну плату отримав попередній власник землі; за 2016 рік - 22446,52 грн (а.84) - це орендна плата в розмірі 8313,53 грн помножена на інфляцію; за 2017 рік - 24153,23 грн (а.с.100) - це орендна плата в розмірі 8313,53 грн помножена на інфляцію; за 2018 рік - 26561,10 грн (а.с.116) - це орендна плата в розмірі 8313,53 грн помножена на інфляцію; за 2019 рік - 26287,81 грн (а.с.129, 135-138) - це орендна плата в розмірі 8313,53 грн помножена на інфляцію та за мінусом податків і зборів; за 2020 рік - 25977,25 грн (а.с.145, 152-155) - це орендна плата в розмірі 8313,53 грн помножена на інфляцію та за мінусом податків і зборів; за 2021 рік - 25679,11 грн (а.с.163, 169-172) - це орендна плата в розмірі 8313,53 грн помножена на інфляцію та за мінусом податків і зборів.
Тобто, з вищевикладеного вбачається, що за 2019, 2020, 2021 рік сума орендної плати стала виплачуватися у неповному розмірі, що і стало підставою для більш детального перегляду умов договору та порядок його виконання.
Мотиви суду першої інстанції, що позивач раніше не звертався з даного питання до відповідача, що вказує на законність дій останнього, є необгрунтованими, оскільки вони не виправдовують дій відповідача щодо ухилення від виконання обовязків щодо строків виплати орендної плати передбачених договором.
Так, за змістом ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно наданого позивачем розрахунку вбачається, що сума боргу за 2019-2021 роки складає 84570,49 грн (20566,87+21178,29+42825,33) у тому числі: сума боргу з урахуванням інфляції: 19396,49+20457,20+23131,74=62985,43 грн; 3% річних: 1170,38+721,09+228,26 = 2119,73; пеня 19465,33 грн.
Колегія суддів, що здійснений позивачем розрахунок є правильним.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Машівського районного суду Полтавської області від 20 квітня 2022 року з ухваленням нового рішенняпро задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч. 1, п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 при подачі позовної заяви до суду сплачував судовий збір у розмірі 992, 40 грн, а при подачі апеляційної скарги 1488,60 грн.
Враховуючи те, що даною постановою суду вимоги позивача ОСОБА_1 задоволено, а рішення суду першої інстанції скасовано, відтак з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста криниця» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненнюсума понесених ним судових витрат пов'язаних з оплатою судового збору у розмірі 2481,00 гривень.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат в частині витрат понесених ОСОБА_1 на правову допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктами 1,4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частинами 2, 3 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано суду: договір про надання правової допомоги від 11 січня 2022 року; акт приймання передачі від 11 лютого 2022 року на суму 20000 грн, від 06 квітня 2022 року на 12000 грн, та від 16 травня 2022 року на 7000 грн; копії квитанції до прибуткових касових ордерів.
Так, за змістом укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору про надання правової допомоги від 11 січня 2022 року вбачається, що сторони домовилися, що оплата послуг адвоката в частині вивчення наданих Замовником документів, збирання додаткової доказової бази та складання й друкування претензії та позовної заяви складає 20000,00 грн. Оплата послуг адвоката за додаткові послуги, як участь у судових засіданнях оплачується з розрахунку 1500 (одна тисяча) гривень за одне судове засідання без врахування витраченого часу на судове засідання. У разі отримання позитивного результату понад 50% від суми позову за предметом цього договору, то Замовник сплачує адвокату гонорар успіху в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень.
Згідно з пунктом 4.3 Повний розрахунок Замовника із адвокатом здійснюється по факту виконання послуг, за попередньою домовленістю між сторонами. Фактом виконання послуги є: 4.3.1 подання адвокатом позовної заяви (або претензії або апеляційної скарги) та однин з фактів отримання за цією вимогою. Всі зазначені в цьому пункті договору суми замовник зобовязаний передати (перерахувати) протягом трьох календаних днів з моменту отриммання (гонорар, судовий збір, і за послуги адвоката), або фіксовану суму гонорару від дня безпідставної для адвоката відмови заявника від позовних вимог.
З акту прийому-передачі про надання правової допомоги від 11 лютого 2022 року вбачається, що адвокатом витрачено часу на: вивчення та аналіз документів необхідних для подання позовної заяви - 2 години; складання претензії - 10 годин; складання позовної заяви - 8 годин. Тобто, загальна сума наданих послуг з розрахунку 1000 грн. за одну годину роботи адвоката складає 20000 грн. (2+10+8*1000).
З акту прийому-передачі про надання правової допомоги від 06 квітня 2022 року вбачається, що адвокатом витрачено часу на: вивчення та аналізу відзиву на позовну заяву - 2 години; складання відповіді на відзив - 4 години. Сплачений гонорар успіху 6000 грн. Тобто, загальна сума наданих послуг складає 12000 грн. (6000 грн. (2+4*1000), та гонорар успіху 6000 грн).
З акту прийому-передачі про надання правової допомоги від 16 травня 2022 року вбачається, що адвокатом витрачено часу на складання апеляційної скарги - 7 (сім) годин. Тобто, загальна сума наданих послуг складає 7000 грн (7*1000) грн.
З копій квитанції до прибуткових касових ордерів вбачається, що сума понесених витрат на правову допомогу складає 39000 грн.
З матеріалів справи вбачається, що у відповіді на позовну заяву ТОВ «Чиста криниця» ставиться питання про відмову позивачу у відшкодуванні судових витрат пов?язаних з правовою допомогою. Вказує, що розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірними з наданими послугами. Крім того, зазначає, що позивач ОСОБА_1 є адвокат за фахом, який має значну практику та досвід. Тому залучати іншого адвоката тим більше свою доньку ОСОБА_2 , з метою представництва своїх інтересів є безпідставним.
Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення витрат на правову допомогу у заявленому розмірі та обґрунтованості таких витрат, колегія суддів враховує наступне.
У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі №911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/.
Так, за змістом ч.4 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору про надання правової допомоги від 11 січня 2022 року вбачається, що сторони домовилися про оплату послуг адвоката в розмірі 20000 грн, гонорар визначено у розмірі 6000 грн. Розмір однієї години роботи адвоката вказаним договором не визначено, а визначено лише за судове засідання, проте адвокат Калафута Д.В. не брала участі у судових засіданнях як в суді першої так і апеляційної інстанції.
За вказаних вище обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн, що на думку суду є обґрунтованими, та відповідають принципу розумності, є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої та апеляційної інстанції, а також витрати понесені позивачем на оплату судового збору у розмірі 2481,00 гривень, а всього 15 481,00 грн.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 20 квітня 2022 року- скасувати.
Постановити нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста криниця» про стягнення орендної плати - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста криниця» на користь ОСОБА_1 84570 (вісімдесят чотири тисячі пятсот сімдесят) гривень 49 коп., що включає орендну плату з урахуванням інфляції в розмірі 62 985, 43 грн, 3% річних - 2 119, 73 грн, пені 19 465, 33 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста криниця» на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані з правовою допомогою та оплатою судового збору у розмірі 15 481,00 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Повний текст постанови виготовлено 30 червня 2022 року.
Головуючий суддя : __________________ Г.Л. Карпушин
Судді: _______________ С.А. Гальонкін _______________ О.Ю. Кузнєцова