Справа № 638/15693/21 Номер провадження 22-ц/814/1757/22Головуючий у 1-й інстанції Яковлева В.М. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.
30 червня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Хіль Л.М.,
суддів: Карпушина Г.Л., Кузнєцової О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві провадження за апеляційною скаргою Харківського національного університету внутрішніх справ на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2021 року по справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості щодо витрат на утримання у навчальному закладі.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,-
У жовтні 2021 року Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошові кошти в розмірі 42400 грн 12 коп.
В обґрунтування позову вказував, що ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України з 22 липня 2017 року по 17 вересня 2019 року.
Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 22 липня 2017 року № 225 о/с відповідача прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом ХНУВС від 14 серпня 2017 року.
01 листопада 2017 року на виконання наказу МВС від 01 березня 2017 року №786 «Про затвердження Типового форми контракту про здобуття освіти у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських» між відповідачем , ХНУВС та ГУМВС України укладено контракт №786 про здобуття освіти у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських. Відповідно до пункту 5 розділу 4 Контракту цей контракт діє до 01 вересня 2024 року.
Згідно Наказу ХНУВС від 17 вересня 2019 року №338 о/с відповідача відраховано зі складу курсантів та звільнено зі служби національної поліції України на підставі п.7 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" ( за власним бажанням).
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості щодо витрат на утримання у навчальному закладі у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.ю
Роз'яснено позивачу право звернутися з вимогами до Харківського окружного адміністративного суду.
Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржив представник ХНУВС Завалій Е.Т. посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права просив скасувати ухвалу та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не дослідив ту обставину, що договір про відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року був укладений з ОСОБА_1 вже після звільнення з органів поліції, як з цивільною особою, у зв'язку з цим відстуні підстави вважати, що справа має публічно-правовий характер.
Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у відкритті провадження , суд першої інстанції послався на статті 4,19 КАС України та дійшов висновку, що спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби. Отже спір виник у зв'язку з проходженням відповідачем публічної служби, тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
За вимогами частини першоїстатті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, перш за все цивільних, господарських та адміністративних між собою. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Частиною першою статті 19 ЦПК Україниви значено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до положень Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Професійне навчання поліцейських складається з:1) первинної професійної підготовки; 2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання; 3) післядипломної освіти; 4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності.
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно достатті 74 Закону України "Про Національну поліцію" підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першоїстатті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першоїстатті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Спори, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративногосудочинства.
Тобто між сторонами виник публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, тому цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів.
Колегія суддів звертає увагу, що спори пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби є публічно правовими спорам, оскільки відшкодування таких витрат безпосередньо пов'язано із відмовою відповідача щодо подальшого проходження публічної служби.
Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.12.2018 року по справі № 804/285/16, відступивши від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року в справі № 461/5577/15-ц, 31 жовтня 2018 року у справі № 820/5761/15.
У рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписівстатті 19 КАСУкраїни, у редакціїЗакону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Із урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду про те, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а тому висновок суду про відмову у відкритті провадження по справі з підстав п. 1 ч. 1ст.186 ЦПК України є правильним, оскільки у межах цивільного судочинства суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Доводи апеляційної скарги про те, що договір про відшкодування витрат з розстрочення платежу до одного року було укладено з ОСОБА_1 вже після його звільнення з органів поліції, як з цивільною особою, а тому спір має приватноправовий характер не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з матеріалів справи договір укладений 11.09.2019 року , а звільнено його було 17.09.2019 року.
За таких обставин, апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ слід залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374,375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий судя Л.М. Хіль
Судді Г.Л. Карпушин
О.Ю. Кузнєцова
Повний текст постанови складено 30.06.2022 року