707/898/17
2/707/6/22
23 червня 2022 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді Смоляра О.А.
при секретарі Зарубі Н.М.
з участю прокурора Куліш А.А.
представника Державного підприємства «Черкаське лісове господарство»
Стадного О.М.
представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Державне підприємство «Черкаське лісове господарство», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Черкаська районна державна адміністрація, Державний реєстратор виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області Дудіна-Богданова Катерина Олександрівна про витребування земельної ділянки,-
Позивач звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи його тим, що рішенням Черкаського районного суду від 23.06.2016 у справі №707/2196/15-ц, задоволено позов заступника прокурора Черкаської області до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 , реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ДП «Черкаське лісове господарство». Судом визнано недійсним розпорядження голови Черкаської РДА від 11.09.2014 № 242 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» з усіма його додатками в частині, що стосується ОСОБА_4 , та скасовано рішення про державну реєстрацію за ним права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:01:002:0027.
Рішенням Черкаського районного суду від 08.06.2016 у справі № 707/2190/15-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 27.10.2016, задоволено позов заступника прокурора Черкаської області до Черкаської РДА, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ДП «Черкаське лісове господарство», Управління Держгеокадастру у Черкаському районі, ПП «Гарант». Судом визнано недійсним розпорядження голови Черкаської РДА від 11.09.2014 № 242 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» з усіма його додатками в частині, що стосується ОСОБА_3 , та скасовано рішення про державну реєстрацію за нею права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:01:002:0019.
Наведені судові рішення обґрунтовано зокрема тим, що земельні ділянки з кадастровими номерами 7124986000:01:002:0027 та 7124986000:01:002:0019 надані як землі рекреаційного призначення для дачного будівництва, однак вони попередньо відносились до земель лісогосподарського призначення та перебували у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство». Таким чином, при передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відбулася протиправна зміна їх цільового призначення, проекти землеустрою, на підставі яких вони сформовані та безоплатно передані власність, не були належним чином розроблені і не містили усіх висновків щодо їх погодження, постійний користувач земель не надавав згоду на вилучення вказаних земельних ділянок, а Черкаська РДА не мала права ними розпоряджатися.
Разом з тим, незважаючи на те, що законність отримання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 спірних земельних ділянок оскаржувалась прокуратурою в судовому порядку, останні 08.04.2016 на підставі договору купівлі-продажу № 1615 та 09.04.2016 на підставі договору купівлі-продажу №1642 продали, а ОСОБА_1 придбав ці ділянки.
Державний реєстратор виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області Дудіна-Богданова К.О., 27.05.2016 прийняла рішення №14723003 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на спірні земельні ділянки. Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області земельні ділянки з кадастровими номерами 7124986000:01:002:0027 та 7124986000:01:002:0019 об'єднані та присвоєно кадастровий номер 7124986000:01:002:0035.
Оскільки, спірні землі попередньо обліковувалися за ДП «Черкаське лісове господарство», у справах № 707/2193/15-ц та №707/2190/15-ц встановлено, що припинення права власності на спірні земельні ділянки та припинення права постійного користування ними відбулося у спосіб не передбачений законом, шляхом прийняття Черкаської РДА незаконного розпорядження поза межами її компетенції. Таким чином, факт незаконного розпорядження Черкаською РДА з подальшим незаконним набуттям ОСОБА_4 та ОСОБА_3 права власності на спірні земельні ділянки за рахунок державних земель господарського призначення не потребує повторного доказування, оскільки обставина вже встановлена щодо них попереднім судовим рішенням.
Враховуючи те, що незаконність передачі у приватну зласність спірних земельних ділянок за кадастровими номерами 7124986000:01:002:0027 та 7124986000:01:002:0019, та які у подальшому об'єднані та присвоєно кадастровий номер 7124986000:01:002:0035, була встановлена у рішеннях Черкаського районного суду від 23.06.2016 та 08.06.2016, які набрали законної сили, а також те, що законом визначено спеціальний порядок скасування рішення про державну реєстрацію прав, підлягає скасуванню в судовому порядку рішення державного реєстратора виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради, Черкаського району, Черкаської області Дудіної-Богданової К.О. № 14723003 від 27.05.2016, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано речове право на спірну земельну ділянку. Враховуючи вищевикладене прокурор просив суд витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,1909 га, кадастровий номер - 7124986000:01:002:0035, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами веленого пункту. Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку загальною площею 0,1909 га (кадастровий номер земельної діянки - 7124986000:01:002:0035, загальною вартістю 939228 грн. за ОСОБА_1 , винесене 27.05.2016 державним реєстратором конавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області Дудіної-Богданової К.О., номер: 14723003. Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Черкаської області сплачений судовий збір в сумі 16488,42 грн.
22.05.2017 року ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області справа прийнята до розгляду та призначена до судового розгляду.
13.07.2018 року ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області справабула розглядом зупинена до закінчення розгляду пов'язаної з нею іншої справи № 707/2196/15 за позовом заступника прокурора Черкаської області до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 , Реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції Черкаської області, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору Державне підприємство «Черкаське лісове господарство» про визнання недійсним розпорядження державної адміністрації.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 28.07.2021 року провадження в даній справі було відновлено в звязку з тим, що постановою Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 07 жовтня 2019 року у справі № 707/2196/15 залишено без змін.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 19.10.2021 року клопотання прокурора про заміну позивача в справі задоволено, та замінено позивача по справі Кабінет Міністрів України, залучивши правонаступника Черкаську обласну державну адміністрацію.
20.10.2021 року прокурор подав до суду заяву про зміну предмету позову, згідно якої просив змінити змінити п. 2 прохальної частини позову, а саме «Скасувати державну реєстрацію від 27.05.2016, запис номер 14723003, з припиненням речового права приватної власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:002:0035, загальною площею 0,1909 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області», зважаючи на те що позов поданий до суду 03.05.2017 року та на даний час змінилося законодавство. На підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 05.12.2019 за № 340-IX, які набули чинності з 16.01.2020 р., ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладена в новій редакції. Зокрема, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому п.п. «а» п.2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення про державну реєстацію права власності, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Підлягають виконанню виключно такі судові рішення (п.п. 29, 32 постанови). Таким чином, відповідно до ст.ст. 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV, судове рішення про витребування у відповідача спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення буде підставою скасування державної реєстрації відповідного речового права приватної власності на земельну ділянку площею 0,1909 га, кадастровий номер 7124986000:01:002:0035, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області.
При цьому, як вище зазначалось, ухвалення судом рішення, зокрема, про визнання недійсними чи скасування документів на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації речового права, допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Отже належним способом захисту порушеного права держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації буде позовна вимога про скасування державної реєстрації та припинення права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:002:0035 площею 0,1909 га.
В судовому засіданні прокурор позовні вимоги, та заяву про зміну предмету позову підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечувала в повному обсязі, та просила суд залишити позовну заяву без розгляду мотивуючи її тим, що заступником прокурора Черкаської області всупереч вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на момент звернення до суду з позовною заявою) у справі не дотримано процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом. Заступником прокурора до позовної заяви від 03 травня 2017 року не було надано жодних доказів, які підтверджують отримання останнім письмової вказівки чи наказу Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника на представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України. У позовній заяві від 03 травня 2017 року заступником прокурора також не було підтверджено виключні випадки для здійснення представництва інтересів держави в особі Кабіннту Міністрів України. В позовній заяві від 03 травня 2017 року є посилання заступника прокурора на те, що позивач - Кабінет Міністрів України на захист порушених прав держави до суду не звертався, тому у прокурора виникло право на звернення до суду у зв'язку з бездіяльністю цього органу. Втім, належних доказів, які свідчили б про неналежне виконання Кабінетом Міністрів України повноважень щодо захисту державних інтересів у спірних правовідносинах прокурором надано не було. Відтак, бездіяльність Кабінету Міністрів України у справі № 707/898/17, де позовними вимогами є витребування земельної ділянки, не підтверджено належними доказами.
Представник третьої особи Державного підприємства «Черкаське лісове господарство» Стадний О.М., позов підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Представник Черкаської обласної державної адміністрації та треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представник Черкаської районної державної адміністрації в судове засідання не зяв'илися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Третя особа Державний реєстратор виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області Дудіна-Богданова К.О. в судове засідання не зявилася, але на адресу суду надала листа в якому просила суд розглянути справу без її участі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до вимог ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Відповідно до вимог ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до вимог ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом встановлено, рішенням Черкаського районного суду від 23.06.2016 у справі №707/2196/15-ц, задоволено позов заступника прокурора Черкаської області до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 , реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ДП «Черкаське лісове господарство». Судом визнано недійсним розпорядження голови Черкаської РДА від 11.09.2014 № 242 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» з усіма його додатками в частині, що стосується ОСОБА_4 , та скасовано рішення про державну реєстрацію за ним права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:01:002:0027.
Рішенням Черкаського районного суду від 08.06.2016 у справі № 707/2190/15-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 27.10.2016, задоволено позов заступника прокурора Черкаської області до Черкаської РДА, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ДП «Черкаське лісове господарство», Управління Держгеокадастру у Черкаському районі, ПП «Гарант». Судом визнано недійсним розпорядження голови Черкаської РДА від 11.09.2014 № 242 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» з усіма його додатками в частині, що стосується ОСОБА_3 , та скасовано рішення про державну реєстрацію за нею права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:01:002:0019.
Наведені судові рішення обґрунтовано зокрема тим, що земельні ділянки з кадастровими номерами 7124986000:01:002:0027 та 7124986000:01:002:0019 надані як землі рекреаційного призначення для дачного будівництва, однак вони попередньо відносились до земель лісогосподарського призначення та перебували у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство». Таким чином, при передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відбулася протиправна зміна їх цільового призначення, проекти землеустрою, на підставі яких вони сформовані та безоплатно передані власність, не були належним чином розроблені і не містили усіх висновків щодо їх погодження, постійний користувач земель не надавав згоду на вилучення вказаних земельних ділянок, а Черкаська РДА не мала права ними розпоряджатися.
Разом з тим, незважаючи на те, що законність отримання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 спірних земельних ділянок оскаржувалась прокуратурою в судовому порядку, останні 08.04.2016 на підставі договору купівлі-продажу № 1615 та 09.04.2016 на підставі договору купівлі-продажу №1642 продали, а ОСОБА_1 придбав ці ділянки.
27.05.2016 Державний реєстратор виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області Дудіна-Богданова К.О., прийняла рішення №14723003 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на спірні земельні ділянки. Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області земельні ділянки з кадастровими номерами 7124986000:01:002:0027 та 7124986000:01:002:0019 об'єднані та присвоєно кадастровий номер 7124986000:01:002:0035.З наведених обставин вбачається порушення права державної власності на землю, відновлення якого можливо лише шляхом витребування земельної ділянки.
Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України земля, яка знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частинами 1 і 2 ст. 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.
Згідно з частинами 1, 2, 5 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юидичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками шляхом їх передачі із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
До прийняття Черкаською РДА спірних розпоряджень, земельна ділянка відносилася до земель лісогосподарського призначення, що підтверджується наступним.
Відповідно до ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Згідно з п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Правовий статус спірних лісових ділянок посвідчується Проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «Черкаське лісове господарство» Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства (Свидівоцьке лісництво) та листа зазначеного підприємства від 12.02.2015 № 171/03, що підтверджують факт розташування зазначеної земельної ділянки на території лісового фонду Свидівоцького лісництва кв. 1 вид. 4, 5.
Згідно з ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
За загальним правилом, визначеним у ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, землі лісогосподарського призначення належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, значеним цим Кодексом.
Єдиним виключенням є передбачена ч. 2 ст. 56 даного Кодексу можливість передачі громадянам та юридичним особам безоплатно або за плату у власність за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади замкнених земельних ділянок лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.
Таким чином, розпорядження Черкаською районною державною адміністрацією землями лісогосподарського призначення не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, та реєстрація права власності на землю за громадянином, які визнано недійсними у судовому порядку, не можуть бути розцінені як вираження волі держави на таке розпорядження, а відтак наявні підстави для витребування майна на підставі статті 388 ЦК України.
Крім того, у даному випадку відсутнє законодавчо встановлене погодження Кабінету Міністрів України щодо зміни цільового призначення спірних земель.
Вказана правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду країни від 25.01.2017 у справі №3-1533гс16 №916/2131/15.
27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляціїу сфері земельних відносин», (далі - Закон України 1423-ІХ).
Відповідно до ч. 8 ст. 122 ЗК України Кабінет Міністрів України передає лише земельні ділянки із земель державної власності у власність або користування, які не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забружнення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Таким чином, Кабінет Міністрів України не може здійснювати вилучення та надання земельних ділянок державної власності лісогосподарського призначення
Згідно ч. 5 ст. 122 ЗУ України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
П.4 ч. 1 ст. 31 ЛК України визначено, що обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.
Підпунктом 58 пункту 4 розділу І Закону України 1423-ІХ, внесені зміни до розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, зокрема, доповнено пунктом 24 який передбачає, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств).
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
Відповідно до ст. ст. З, 321 ЦК України неприпустимим є позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно озбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Так само, ст. 153 ЗК України встановлено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених дим Кодексом та іншими законами України.
Оскільки, як зазначалось вище, спірні землі попередньо обліковувалися за ДП «Черкаське лісове господарство», у справах № 707/2193/15-ц та №707/2190/15-ц встановлено, що припинення права власності на спірні земельні ділянки та припинення права постійного користування ними відбулося у спосіб не передбачений законом, шляхом прийняття Черкаської РДА незаконного розпорядження поза межами її компетенції.
Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, факт незаконного розпорядження Черкаською РДА з подальшим незаконним набуттям ОСОБА_4 та ОСОБА_3 права власності на спірні земельні ділянки за рахунок державних земель лісогосподарського призначення не потребує повторного доказування, оскільки ця обставина вже встановлена щодо них попередніми судовими рішеннями.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути у нього витребуване.
Згідно із ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а ст. 388 ЦК України встановлено право власника на витребування майна від добросовісного набувача, у разі якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.
Рішеннями Черкаського районного суду від 23.06.2016 та 08.06.2016 встановлено, що спірні земельні ділянки вибули з володіння держави та з постійного користування ДП «Черкаське лісове господарство» не з їхньої волі, шляхом прийняття Черкаською РДА незаконного розпорядження з перевищенням наданих їй повноважень.
Відповідно до ст. ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише шляхом витребування спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння на користь держави.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року в справі № 359/3373/16-ц володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе,оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності. Так відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крімлісів, що перебувають у державній або приватній власності. Згідно зі статтею 10 ЛКУкраїни ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності суб'єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України. Відповідно до статті 12 ЛК України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.
Відповідно до частини п'ятої статті 1 ЛК України лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.
Отже, в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору,зокрема про витребування лісової земельної ділянки, але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такоюземельною ділянкою.
Тому Велика Палата Верховного Суду підтверджує свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення знезаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності. Такий висновок випливає з пoстанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), на яку посилається Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, постанов Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14- 96цс18), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, розділ 1.5.4).
Водночас, як зазначено вище, заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки в принципі, жодних умов не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певного метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою.
Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певного особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі №48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13)). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 70)).
Відповідно до змісту рішень Черкаського районного суду від 23.06.2016 та 08.06.2016 спірна ділянка повинна відноситися до земель лісогосподарського призначення, щодо яких встановлений особливий режим охорони та користання.
Так, ст. 18 ЗК України передбачено, що категорії земель України мають особливий правовий режим.Зокрема, землі лісогосподарського призначення можуть користовуватися лише спеціалізованими лісогосподарськими підприємствами для лісогосподарських потреб, які зобов'язані здійснювати комплекс заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (ст. 57 ЗК України, ст. ст. 63, 64 ЛК України).
Натомість, землі рекреаційного призначення мають зовсім інший режим використання та охорони.При цьому, ліси України відповідно до ст. 1 ЛК України визнані національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах.
Фактичне перебування спірної ділянки у власності відповідача, як землі реаційного призначення, не лише порушує право власності держави на неї, унеможливлює контроль за збереженням і відтворенням лісу, раціональним використанням землі та забезпеченням іншим громадянам Конституційного права на доступ до споживання природніх властивостей лісу (ст. 13 Конституції України, ст. 66 ЛК України).
Щодо повноважень прокурора в даній цивільній справі, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до вимог ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокуратурою області до пред'явлення даного позову до Черкаського районного суду отримано письмову вказівку заступника Генерального прокурора України від 27.04.2017 № 05/1-254вих17 щодо можливості звернення до суду з позовом в інтересах Кабінету Міністрів України, та 28.04.2017 за № 05-787вих17 направлено повідомлення Кабінету Міністрів України про намір пред'явити даний позов.
В судовому засіданні прокурор надала для огляду оригінал вищевказаного листа.
Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено виключні підстави для представництва прокурором в суді законних інтересів держави - у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Так, у п. 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що участь прокурора в судовому процесі можлива, крім іншого, за умови обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме: має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах компетентним органом або підтверджено його відсутність (ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні компетентний орган, який відсутній або всупереч вимогам закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, 15.01.2020 у справі № 698/119/18 сформовано позицію щодо виконання прокурором вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», обґрунтування ним наявності підстав для представництва у разі звернення до суду в якості самостійного позивача.
Зокрема, в цих постановах Верховний Суд дійшов висновку, якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами 3 і 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час пред'явлення позову) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Частиною третьою, четвертою, п'ятою статті 56 ЦПК України (у редакції, чинній на час пред'явлення позову) передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
Урегульовуючи розбіжності щодо застосування норм права щодо повноважень прокурора на представництво інтересів громадянина або держави у суді, викладені у правових позиціях касаційних судів, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у справі № 910/11919/17 (п. 56 постанови від 17.10.2018), виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтереси держави».
Аналогічна позиція щодо виключних випадків представництва прокурором інтересів держави в суді викладена Верховним Судом у постановах від 23.10.2018 № 906/240/18, від 31.10.2018 № 910/6814/17, від 21.12.2018№ 922/901/17 та інших.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію: «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».
ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
Щоб інтереси держави не залишалися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (ухвала Верховного Суду від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17).
Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є доведені та обгрунтовані, тому підлягають до задоволення у повному обсязі.
Питання щодо судових витрат судом вирішуються відповідно до положень ст.141 ЦПК України, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судови витрати, які складаються із судового збору при зверненні із позовом.
Керуючись ст.ст. 263-268 Цивільно-процесуального кодексу України, суд,-
Позов - задовольнити.
Витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1909га, кадастровий номер 7124986000:01:002:0035, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області.
Скасувати державну реєстрацію від 27.05.2016, запис номер 14723003, з припиненням речового права приватної власності ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:002:0035, загальною площею 0,1909га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Черкаської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02911119) судові витрати у справі, що складаються із судового збору у розмірі 16488,42 грн.
Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішенням, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - http://reyestr.court.gov.ua.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах Черкаського апеляційного суду через Черкаський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено та підписано 27.06.2022 року.
Суддя: О. А. Смоляр