Справа № 712/12880/21
Провадження №2/712/922/22
23 червня 2022 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - Марцішевської О.М.
за участю секретаря судового засідання - Шевченко О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: неповнолітня ОСОБА_3 , від імені якої діє ОСОБА_1 , Орган опіки і піклування Черкаської міської ради про визнання особи таким, що втратив право користування житловим приміщенням, -
23 листопада 2021 року позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулася до відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) третя особа: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, обґрунтовуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , її малолітня донька - ОСОБА_3 , та її чоловік ОСОБА_4 отримали у власність у рівних частках квартиру АДРЕСА_2 . На вказаний час вони всі втрьох проживали у вказаній квартирі. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.06.2018 р. у справі № 712/6481/18 шлюб між позивачем та ОСОБА_4 розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. В травні 2018 року до неї звернувся її знайомий ОСОБА_2 з проханням надати дозвіл зареєструвати місце проживання у їхній з донькою квартирі, з його слів, для того, щоб влаштуватися на роботу, після чого він відразу зніметься з реєстрації за їхньою адресою. Вона погодилася, і 08 травня 2018 року він зареєстрував своє місце проживання у її квартирі. В квартирі він не проживав жодного дня, як ніколи і не був членом їхньої з донькою сім'ї.
На сьогоднішній день у квартирі зареєстровані позивач, її донька, та відповідач ОСОБА_2 . Згідно інформаційної довідки від з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 18.11.2021 р. № 285575784, право власності на квартиру АДРЕСА_2 в рівних частках зареєстровано за трьома особами: позивачем, її малолітньою донькою, та бувшим покійним чоловіком.
Те, що відповідач не знявся з реєстрації з квартири порушує її з донькою права, як власників квартири - вони не можуть обміняти квартиру на більш зручну, не можуть продати її, у зв'язку з тим, що у квартирі зареєстровано три особи вона несе додаткові витрати на оплату газопостачання, водопостачання та прибирання території.
Просить суд визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 таким, що втратив право на проживання у квартирі АДРЕСА_2 . Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у справі.
10 січня 2022 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
09 лютого 2022 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси клопотання позивачки про виклик свідків задоволено. Залучено до участі в справі в якості третьої особи Орган опіки і піклування Черкаської міської ради. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явилася, скерувала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовну заяву підтримує та просить її задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач та треті особи у судове засідання не з'явилися, причини неявки суду невідомі. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого Департаментом економіки та розвитку ЧМР від 10.02.2016 року власниками квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .
27 червня 2018 року шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси.
Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 2515.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме мано та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за калько ОСОБА_5 в розмірі 1/3 частки, ОСОБА_1 в розмірі 1/3 частки, ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частки.
Відповідно до акту опитування сусідів від 08.10.2021 року встановлено, що ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 не проживає.
Відповідно до відповіді з Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 з 11.03.1992 року дотепер, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 11.06.2014 року дотепер, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 08.05.2018 року дотепер.
Як вбачається з відповіді приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А.О. спадкова справа № 376 після смерті ОСОБА_4 заведена на підставі заяви ОСОБА_7 .
Згідно до ч.2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпоряджання своїм майном, відповідно до ст.391 ЦК України.
Як роз'яснено у постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 року, вирішення питання про зняття особи з реєстрації обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства. ( ст.ст. 71, 72, 116, 156, ЖК УРСР; ст. 405 ЦК України). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою. Право на реєстрацію у житловому приміщенні є похідним від наявності права на користування житлом.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до ст.. 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя та до свого житла. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Згідно з практикою ЄСПЛ втручання держави у право на житло є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснюється «згідно із законом», не переслідує легітимну мету - одну чи декілька з тих, що перелічені у пункті 2 вказаної статті, чи не розглядається як «необхідне в демократичному суспільстві».
Формулювання «згідно з законом» не лише вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах та передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування (п. 43 у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України»).
Втручання у право на повагу до житла має бути також «необхідним у демократичному суспільстві». Тобто, вона має відповідати «нагальній суспільній необхідності» та бути домірним переслідуваній легітимній темі. (п. 56 у справі «Зехентнер проти Австрії»).
При вирішенні питання «необхідності у демократичному суспільстві» втрати членом сім'ї власника житла права на його користування, слід керуватися принципом пропорційності, як дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар.
Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й з урахуванням виду спірних правовідносин, іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
Власникові належить право володіння, користування, та розпоряджання своїм майном частина 1 статті 317 ЦК України.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення свої прав.
В силу ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до ст.. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
За приписами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не можу бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Розглядаючи право користування житлом члена сім'ї власника у розумінні ст. 1 Протоколу першого Конвенції як право на майно, слід виходити з того, що воно не є абсолютним і законом встановлені умови його чинності.
Таким законом, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин є ч. 2 ст. 405 ЦК України, приписами якої визначено підстави втрати права користування житлом члена сім'ї власника у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Гарантією дотримання справедливого балансу між майновими правами власника житла та правом користування житлом члена сім'ї є позбавлення члена сім'ї - користувача такого права лише за рішенням суду про визнання його таким, що втратив право на користування житлом.
Із аналізу наведених вище норм слідує, що з вимогою про вирішення у судовому порядку спору про визнання члена сім'ї - користувача житла таким, що втратив право користування ним має право власник або співвласник житла, членом сім'ї якого є користувач житла. А при вирішенні спору встановленню підлягає доведеність на підставі ст.. 12, 81 ЦПК України відсутності користування членом сім'ї власника житлом протягом визначеного законом строку без поважних причин, у тому числі нездійснення витрат на утримання житла, відсутність у житлі майна користувача, що означає втрату інтересу у особи як до житла.
З огляду на викладене, позбавлення особи згідно із законом права користування житлом, до якого вона втратила інтерес відповідатиме легітимній меті здійснення власником своїх прав, не буде непропорційним втручанням у право на житло, що змусить її нести надмірний тягар, забезпечить справедливий баланс між правами власника у розумінні ст. 1 Протоколу 1 та правом особи на повагу до житла за змістом ст. 8 Конвенції.
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення в частині визнання відповідача такими, що втратив право користування житловим приміщенням, оскільки зібраними у справі доказами підтверджено, що відповідач понад один рік не проживає в належному позивачу житловому помешканні без поважних причин, однак не знятий з реєстрації, участі в оплаті комунальних послуг не бере, реєстрація відповідача у спірному житловому приміщенню створює перешкоди позивачу у користуванні належним їй майном, збільшуючи витрати по утриманню житла, чим порушує права позивача як власника, порушені права та законні інтереси позивача підлягають до поновлення та судового захисту.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 908 грн.
Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення, що передбачено ст.280 ЦПК України.
Керуючись п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-УІІІ «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст.4, 7, 10, 81, 141, 263-266, 280-282, 352-354 ЦПК України, ст.405 ЦК України, суд -
Позов задоволено.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд (з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Черкаського апеляційного суду) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, відповідачем у випадку залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення виготовлено 01 липня червня 2022 року.
Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 )
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП невідомо, АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 )
Третя особа: неповнолітня ОСОБА_3 , від імені якої діє ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 )
Третя особа: Орган опіки і піклування Черкаської міської ради (м. Черкаси, вул.. Благовісна, 170)