Справа № 559/1275/22
Номер провадження 3/559/667/2022
30 червня 2022 року місто Дубно Рівненська область
Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Ралець Р.В.,
за участі захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності адвоката Мишак Д.Е.,
розглянувши матеріали, які надійшли Дубенського РВП ГУНП у Рівненській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , не працюючого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 164 ч. 1 КУпАП, роз'яснивши ст. 268 КУпАП, -
До суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення щодо вказаної особи. Відповідно до протоколу серії ВАБ №395519 від 26.05.2022, 26.05.2022 гр. ОСОБА_1 порушив правила провадження господарської діяльності, а саме, здійснював оплатне перевезення пасажирів, без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, без повідомлення про початок господарської діяльності, якщо обов'язковість надання такого повідомлення передбачена законом та не маючи відповідних дозволів, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому заперечив, надав пояснення, що підприємницькою і господарською діяльністю не займався, того дня їздив по своїх справах, заодно, підвозив родичів у м.Дубно з с.Повча та назад, безкоштовно.
В судовому засіданні захисник надав пояснення згідно поданого письмового клопотання (а.с.20-24), просив провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторону захисту, суд приходить до висновку про необхідність закрити провадження у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу правопорушення виходячи із наступних доводів.
Відповідно до положень ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.ст.10, 11 КУпАП).
Згідно ст.. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Частиною 1 ст.164 КУпАП передбачено відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Отже, диспозиція ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачає відповідальність за дії, які полягають у провадженні господарської діяльності: без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування. Суб'єктом відповідальності в даному випадку є суб'єкт господарювання.
Тому, в межах протоколу про адміністративне правопорушення слід зазначити, що істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є:
-факт надання послуг за винагороду,
-систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності.
Таким чином, відповідно до вищезазначених норм, для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.164 КУпАП суд має отримати докази того, що він здійснював господарську діяльність з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на автомобілі без державної реєстрації як суб'єкта господарювання та без відповідної ліцензії, а також отримував від здійснення зазначеного виду діяльності дохід.
Слід також зазначити, що норма ст. 164 КУпАП є бланкетною, а відтак в протоколі обов'язково має бути посилання на норму спеціального закону, за порушення якої настає відповідальність, в даному випадку, на відповідну статтю Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 року № 222-VIII, яким передбачена видача ліцензії на перевезення пасажирів суб'єктам підприємницької діяльності. Однак, таке посилання у протоколі відсутнє.
У самому протоколі про адміністративне правопорушення відсутня вказівка на конкретних осіб (пасажирів), яким ОСОБА_1 надавав послуги з перевезення, а також їх пояснення.
У п.14.1.36 ст.14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, при цьому господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями. Згідно ст.42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Таким чином, істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, є не тільки факт надання послуг за винагороду, а систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності.
У той же час у протоколі серії ВАБ №395519 від 26.05.2022 при викладі обставин вчинення правопорушення, в порушення вищезазначених норм, відображено одиничний факт, що мав місце 26.05.2022, у супереч вимогам ст. 256 КУпАП, без зазначення точного часу та місця, а не систематичну діяльність, яка має здійснюватися протягом певного періоду часу.
Але, одиничний факт надання платних послуг по перевезенню пасажирів не утворює складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
При цьому навіть при наявності кількох протоколів щодо однієї особи за кожним окремим фактом здійснення певного виду діяльності не надає суду можливості притягнути цю особу до відповідальності, оскільки, саме в протоколі про адміністративне правопорушення мають бути відображені всі істотні обставини справи, які мають відображати всі елементи складу правопорушення. Зокрема, стосовно ч.1 ст.164 КУпАП у протоколі необхідно зазначати наступні обставини:
- протягом якого часу особа здійснювала відповідну діяльність (у даному випадку це має бути проміжок часу, а не конкретна дата й час, адже господарська діяльність обов'язково має тривалий, а не одноразовий характер);
- всі задокументовані окремі факти такої діяльності, які в своїй сукупності підтверджують самостійний, ініціативний і систематичний характер діяльності, яку здійснює особа, адже ці ознаки є обов'язковими для господарської діяльності;
- інші обставини, які мають істотне значення (наприклад, що особа не перебуває в трудових відносинах з юридичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а також, що ця особа не працює на іншого суб'єкта без укладення трудового договору з порушенням вимог ст.24 КЗпП України, адже в такому разі діяльність цієї особи не матиме характерного для господарської діяльності самостійного та ініціативного характеру, натомість, у даному випадку до відповідальності необхідно буде притягувати указаного суб'єкта за ч.1 ст.164 КУпАП, якщо він не є суб'єктом підприємницької діяльності, та/або за ст.265 КЗпП України, якщо він має всі дозвільні документи на відповідний вид діяльності, але допустив працівника до роботи без укладання трудового договору).
Доказів, які би свідчили, чи зареєстрований ОСОБА_1 у встановленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, матеріали справи не містять і суду такі не надані.
Згідно зі ст. 252 КУПАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь які фактичні дані на основі яких у встановленому законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення
Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів. Надані в якості підтвердження вчинення правопорушення докази, а зокрема: заява ОСОБА_2 від 26.05.2022(а.с.5), пояснення ОСОБА_3 від 26.05.2022(а.с.6), пояснення ОСОБА_4 від 26.05.2022(а.с.7), пояснення ОСОБА_2 від 26.05.2022(а.с.8), подані в копіях, які не завірені належним чином, та є нечитабельними - відтак суд оцінює їх критично, та визнає неналежними та недопустимими доказами. Окрім того, на долученому до матеріалів справи відеозаписі(а.с.4), зафіксовано, не в повній мірі процес складання протоколу, що не може вважатися доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Суд ще раз наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КУпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням». Тим більше «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої (тоді як за КК України мінімальний штраф становить тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
У справі «Малофєєва проти Росії»(«Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
З огляду на вищевказане, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №395519 від 26.05.2022, при складанні якого, посадовою особою були порушені вимоги ст. 256 КУпАП, не може бути беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 , оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання законності.
Нормою ст. 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючі вищевикладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність, отримував від цього прибуток, а його дії мають характер систематичності, самостійності та ініціативності, що становить суть господарської діяльності, а відтак відсутня подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, у зв'язку з чим, провадження по справі відносно відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю.
На підставі викладеного, ст.6,7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.. 164, ст.247 п.1, ст.284 ч.1 п.3, ст.294 КУпАП України, суд
Закрити справу щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області.
Суддя Р.В.Ралець