Справа №359/1568/22
Провадження №2/359/1655/2022
24.06.2022р. м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Чирки С.С.,
при секретарі Костенко С.В.
за участю
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Сінькевича В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Генерального директора Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» Дубревського Олексія Юрійовича, Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, поновлення допуску до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
У лютому 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом та обґрунтовує його тим, що він працює на посаді начальника групи експлуатації засобів командно-диспетчерського пункту аеропорту відділу радіонавігації та радіолокації служби радіосвітлотехнічного забезпечення польотів в державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
08.12.2021 Наказом №11-07/1-1542/w, що виданий генеральним директором ДП МА «Бориспіль» його було відсторонено з роботи з підстав ненадання підтверджуючого документу , щодо здійснення обов'язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Вважає оскаржуваний наказ протиправним, а тому просить суд визнати протиправним і скасувати цей наказ, зобов'язати відповідача поновити на роботі позивача шляхом допуску останнього до роботи на посаді начальника групи експлуатації засобів командно-диспетчерського пункту аеропорту відділу радіонавігації та радіолокації служби радіосвітлотехнічного забезпечення польотів в державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 15.02.2022 року було відкрито провадження у цивільній справі та призначено цивільну справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.24).
В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача заперечував у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог, пославшись на їх безпідставність.
Відповідач генеральний директор Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» Дубревський О.Ю. в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи.
Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що наказом ДП МА «Бориспіль» №11-07/1-1542/w від 08.12.2021 року ОСОБА_2 начальника групи експлуатації засобів командно-диспетчерського пункту аеропорту відділу радіонавігації та радіолокації служби радіосвітлотехнічного забезпечення польотів з 09.12.2021 року відсторонено від роботи без збереження заробітної плати до дати надання начальнику служби радіосвітлотехнічного забезпечення польотів документу, що підтверджує факт проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 ( в тому числі документу, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини проти COVID-19) або документу встановленої форми про одужання особи від COVID-19 із підтвердженням можливості відтермінування профілактичних щеплень проти COVID-19 або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров'я (а.с.13).
Згідно довідки ДП МА «Бориспіль» №14.5-59/1-270 від 10.02.2022 року дохід ОСОБА_2 за період з 01.06.2021 по 30.11.2021 склав 178 621,01 грн. (а.с14).
На підставі наказу від 16.11.2021 №01-07-59 ДП МА «Бориспіль» «Про необхідність виконання вимог про обов'язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (а.с.41-44) 17 листопада 2021 року було доведено до відома позивача вимоги чинного законодавства, правові наслідки відсторонення від роботи, а також про необхідність надання ним до 12 год. 00 хв. 06 грудня 2021 року керівникам структурних підрозділів документу, що підтверджує факт проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 або документа про одужання від COVID-19 або документа щодо наявності протипоказання до щеплення проти COVID-19. Невиконання працівниками підприємства цих вимог буде вважатьсь фактом їх ухилення від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Вказана обставина підтверджується аркушом ознайомлення з цим наказом (а.с.45).
З службової записки ДП МА «Бориспіль» № 48-10-408 від 06.12.2021 року вбачається, що на виконання вимог п.7 наказу про необхідність виконання вимог про обов'язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 16.11.2021 №01-07-59 надається список персоналу служби радіосвітлотехнічного забезпечення польотів,який не надав підтверджуючих документів, зазначених в п.4 Наказу від 16.11.2021 №01-07-59, а саме: начальник групи експлуатації засобів КДПА Кваша Максим (а.с.78).
У зв'язку з тим, що позивач не надав жодного із зазначених вище документів генеральний директор ДП МА «Бориспіль» видав наказ від 08.12.2021 №11-07/1-1542/w про відсторонення ОСОБА_2 з 09.12.2021 від роботи без збереження заробітної плати до дати надання ним відповідних документів (а.с.46). З даним наказом ОСОБА_2 ознайомився 08.12.2021, що підтверджується його підписом (а.с.47).
Згідно п.1 Статуту ДП МА «Бориспіль», затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України від 15 листопада 2021 року №613 ДП МА «Бориспіль» є державним комерційним підприємством цивільної авіації, засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (а.с.38-40).
Наказом ДП МА «Бориспіль» від 09.03.2022 року №11-07/1-470/п По особовому складу ОСОБА_2 начальника групи експлуатації засобів командно-диспетчерського пункту аеропорту відділу радіонавігації та радіолокації служби радіосвітлотехнічного забезпечення польотів комплексу аеродромно-технічного забезпечення підрозділів, підпорядкованих директору з операційної діяльності з 24.02.2022 року увільнено від роботи у зв'язку з призовом на військову службу зі збереженням за ним місця роботи , займаної посади та середньої заробітної плати (а.с.48).
Згідно ч.1 ст.46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
За правилами ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Наказом МОЗ України №2153 від 04.10.2021 року "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» передбачено, що обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання
поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів (п.4.6)
Згідно з п. 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:
1) контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік);
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” та частини третьої статті 5 Закону України “Про державну службу”, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я;
3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України “Про оплату праці” та частини третьої статті 5 Закону України “Про державну службу”; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов'язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
За статтею 5 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов'язані забезпечити пріоритетність охорони здоров'я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров'ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров'я в їх діяльності, а також виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я.
Відповідно до вимог пунктів «а» та «б» ст.10 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» громадяни України зобов'язані: піклуватись про своє здоров'я та здоров'я дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення
Зі статуту відповідача вбачається, що ДП МА «Бориспіль» належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади - Міністерства інфраструктури України.
Крім того, відповідно до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83, ДП МА «Бориспіль» віднесено до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Враховуючи наведене, всі працівники, які працюють в ДП МА «Бориспіль», у тому числі ОСОБА_2 , є такими, що підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України №2153 від 4 жовтня 2021 року.
Позивач всупереч вимогам ч.1 ст.81 ЦПК України не надав суду доказів на підтвердження того, що станом на момент винесення оскаржуваного наказу і на день відсторонення він мав протипоказання до вакцинації проти COVID-19, або мав інший документ, що підтверджує факт проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 або документ про одужання особи від COVID-19 із підтвердженням можливості відтермінування профілактичних щеплень проти COVID-19.
Відповідно до ч.1 ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Згідно з ч.2 ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі Вавржичка та інші проти Чеської Республіки (заява № 47621/13) від 08.04.2021 р., яке суд вважає необхідним застосувати у даних правовідносинах, "Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, при чому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним заданих обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (див., наприклад, Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [GC], №№ 28859/11 і 28473/12, § 167, 15 листопада 2016 р., з додатковим посиланням)."
ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов'язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.
В Україні таким законом є ЗУ "Про захист населення від інфекційних хвороб".
Розглядаючи питання, чи є мета для якої був встановлений обов'язок робити щеплення, законною, ЄСПЛ навів наступні аргументи:
"Що стосується мети, яку переслідує обов'язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров'я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров'я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8" .
Щодо питання необхідності в демократичному суспільстві обов'язкової вакцинації Суд вказує, що хоча система обов'язкових вакцинацій - не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами … в питаннях політики в галузі охорони здоров'я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними вданому контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.
В контексті охорони здоров'я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров'я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов'язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.
Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов'язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань.
З цих підстав суд визнав, що рішення застосувати обов'язкову вакцинацію має вагомі причини.
Що стосується порушення права на працю, про що зазначає позивач, який не вакцинувався, то ці обставини дійсно потягли для нього втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування, однак, як зазначає ЄСПЛ (п.306 вказаного Рішення), це було прямим наслідком рішення, у даному випадку позивача, свідомо відмовитися від виконання юридичного обов'язку, метою якого є захист здоров'я.
Вказане також відповідає позиції Верховного суду, викладеній у постанові від 10.03.2021р. у справі №331/5291/19, згідно з якою вимога про обов'язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров'я, а також здоров'я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об'єктивні підстави тобто було виправданим. Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов'язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов'язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров'я всіх учасників освітнього процесу, втому числі й самих дітей. Отже, право позивача на працю у шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовилася від обов'язкового щеплення. Втручання у вигляді обов'язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.
Також суд вважає безпідставним твердження позивача з приводу незаконності відсторонення її від роботи, через відсутність щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, так як таке не включене до Календаря профілактичних щеплень в Україні, оскільки відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.
Щодо твердження позивача про те, що перелік обов'язкових щеплень визначається виключно Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" у якому щеплення проти COVID-19 відсутнє, то суд вважає, що для аналізу норми ст. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" слід використати рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 28.04.2021 у справі "Вавржичка та інші проти Чеської Республіки". Зазначене рішення не стосується безпосередньо вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, але воно визначає підходи до розуміння ступеню можливого втручання держави у права громадян при запровадженні обов'язкової вакцинації.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
Так ЄСПЛ у п. 269 вищезазначеного рішення зазначає, що визначення терміну "закон" у словосполученні "відповідно до закону" необхідно розуміти не у формальному сенсі, а більш широкому, включаючи підзаконні нормативні акти.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що відсторонення ОСОБА_2 від роботи ґрунтується на ч.1 ст.46 КЗпП України та ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», а тому у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення позивача слід відмовити.
Оскільки позовна вимога про стягнення з відповідача середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від основної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу відповідача № 11-07/1-1542w від 08.12.2021 року, у задоволенні якої суд відмовив, то у задоволенні цієї вимоги також слід відмовити за її безпідставністю та необгрунтованістю.
З вищенаведеної підстави у задоволенні вимог ОСОБА_3 про поновленні на роботі шляхом допуску позивача до роботи також слід відмовити. Крім того, судом береться до уваги також наказ ДП МА «Бориспіль» №11-07/1-470/п від 09.03.2022 року яким ОСОБА_2 з 24.02.2022 року увільнено від роботи у зв'язку з призовом на військову службу у зв'язку із збереженням за ним місця роботи , займаної посади та середньої заробітної плати, як додаткова підстава для відмови у задоволенні позову в цій частині вимог і в попередній.
Керуючись ст.ст. 2,5,7,10-13, 258, 259, 263-265, 268,354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Генерального директора Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» Дубревського Олексія Юрійовича, Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, поновлення допуску до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 29.06.2022 року
Суддя Чирка С.С.