Справа № 304/342/20
Закарпатський апеляційний суд
29.06.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав представник ОСОБА_1 - адвокат Штефаняк І.І.,
Постановою судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 27 квітня 2020 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючого, громадянина України,
визнано винним у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення й на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
Згідно постанови, 07 березня 2020 року о 00.05 год. ОСОБА_1 між населеними пунктами с. Порошково та с. Свалявка Перечинського району Закарпатської області, керуючи транспортним засобом марки «Chery Amulet», д/н НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги передбачені п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).
Крім цього, 05 квітня 2020 року о 16.54 год. ОСОБА_1 по вул. Центральній, №106 в с. Порошково Перечинського району Закарпатської області, керуючи транспортним засобом марки «Chery Amulet», д/н НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги передбачені п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі адвокат Штефаняк І.І. вказує на те, що постанова судді є незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що ОСОБА_1 жодних судових повісток не отримував та ніхто з його близьких родичів не повідомляв про судову повістку чи будь-який інший лист з Перечинського районного суду. Разом з цим, ОСОБА_1 не визнає свої вини, оскільки ТЗ у стані алкогольного сп'яніння не керував, а знаходився поряд, також зазначає, що свідки, які зазначені в протоколі також стояли біля ТЗ разом із ОСОБА_1 і від них жодних пояснень працівники поліції не відбирали, протокол вони не підписували. Стверджує, що відповідно до закону, особи, які керували ТЗ у стані алкогольного сп'яніння, відстороняються від керування цими ТЗ, однак, даних вимог закону поліцейськими не було дотримано. Також у протоколі не зазначено відповідно до якого саме установленого законом порядку ОСОБА_1 повинен був пройти освідчення, не міститься даних про те, що ОСОБА_1 пропонувалось пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки та про наявність у працівників поліції приладу Драгер під час оформлення протоколу, а наявні в матеріалах справи пояснення свідків не є доказом адміністративного правопорушення. Зазначає, що копію оскаржуваної постанови отримав 07.05.2020, яка надійшла листом з Перечинського районного суду, а тому просить поновити пропущений строк на оскарження судового рішення, постанову скасувати, а провадження в справі закрити за відсутності складу і події адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що пропущений на оскарження судового рішення строк підлягає поновленню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає із таких підстав.
Так, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 був обізнаний з тим, що у провадженні Перечинського районного суду перебуває справа про адміністративне правопорушення щодо нього. Про те, що справа, призначена до розгляду у суді 27 квітня 2020 року апелянту надіслана судова повістка, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, її отримав член його сім'ї. Водночас, з оскаржуваної постанови убачається, що ОСОБА_1 до суду не з'явився, жодних заяв та клопотань про відкладення судового засідання на інший день не подавав. При цьому, копію оскаржуваного судового рішення йому направлено у встановлений законом триденний строк, однак, дані про те, що апелянт її отримав своєчасно, - відсутні. Тому, апеляційний суд вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що строк на апеляційне оскарження постанови був пропущений через поважні причини, які унеможливили подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, адвоката Штефаняка І. І., неявка яких, враховуючи положення ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, береться до уваги те, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку SMS - повідомлень від 09.12.2021, і від них не надходило жодних клопотань про відкладення судового засідання на інший день чи заяв про розгляд справи без його участі. При цьому, апеляційний суд, вирішуючи питання щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, адвоката Штефаняка І. І. враховує і той факт, що судові засідання неодноразово відкладалися за заявами адвоката Штефаняка І. І., а саме: 19.06.2020; 09.10.2020, а також 14.04.2021 та 07.12.2021, тому доцільним є врахування практики Європейського Суду з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України», у якій Суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє з огляду таке.
Апеляційний суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у справі, досліджених суддею місцевого суду та перевірених апеляційним судом доказів, яким дана правильна оцінка у постанові.
Апеляційний суд, враховуючи положення ст. 294 КУпАП, переглядає справу у межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винувата особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правильним.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №059003, 07 березня 2020 року, о 00 год 05 хв, між населеними пунктами с. Порошково та с. Свалявка, Перечинського району Закарпатської області, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Chery Amulet», д/н НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння підтвердили свідки події, громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які у своїх поясненнях засвідчили цей факт (а. с. 1, 2).
З копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №272576 убачається, що водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, й накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять гривень).
З відеозапису з бодікамер поліцейських убачається, що водій ОСОБА_1 на законну вимогу поліцейських пройти освідування на місці зупинки відповів відмовою. При цьому, не заперечив той факт, що транспортним засобом керував саме він, а не інша особа, між тим висловив обурення щодо зупинки його автомобіля поліцейськими (а. с. 5).
Окрім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №388347, 05 квітня 2020 року, о 16 год 54 хв, по вул. Центральній, № 106, у с. Порошково, Перечинського району Закарпатської області, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Chery Amulet», д/н НОМЕР_1 , відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Поясненнями свідків, громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтверджуються обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння.
Згідно з копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №275450, водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, й накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять гривень).
На відеоматеріалі, що міститься на DVD- диску зафіксовано, що автомобіль, яким керував ОСОБА_1 поліцейські зупинили на підставі того, що на лінію «102» надійшло повідомлення, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного сп'яніння. На законну вимогу працівників поліції пройти освідування на місці зупинки або в закладі охорони здоров'я, водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вищенаведені докази, які є належними та допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень під час їх збирання у ході розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2. 5 Правил дорожнього руху України, та його винуватість у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що поліцейські ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які склали протокол серії ОБ №059003 та серії ДПР18№388347 і відібрали пояснення у свідків події, були упереджені під час спілкування та при направленні водія ОСОБА_1 на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а відтак при складанні протоколу за ознаками передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, що у них були підстави для фальсифікації протоколів чи обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, - у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не посилається сторона захисту в апеляційній скарзі.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які дані, які би свідчили про зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи, - у підтвердження цього немає жодних доказів не лише у матеріалах справи, такі не додано до апеляційної скарги й на такі не посилається сторона захисту в апеляційній скарзі.
У матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про те, що у поліцейських ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , були підстави для обмови особи, яка притягується до адміністративної ОСОБА_1 у тому, що останній відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров'я, - у підтвердження таких даних також відсутні які-небудь належні докази.
Суд також вважає, що підстави не довіряти або мати сумніви щодо правдивості та об'єктивності показів свідків - громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також свідків події, яка мала місце 05.04.2020, громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , - відсутні, оскільки всі без виключення свідки були ознайомлені зі своїми обов'язками та правами, визначеними ст. 63 Конституції України, їх покази є послідовними та логічними і не спростовуються іншими доказами у справі.
З цих підстав апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що у свідків події жодних пояснень працівники поліції не відбирали, протокол вони не підписували. Апеляційний суд вважає, що пояснення вказаних у протоколах свідків, відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, є належними доказами у справі про адміністративне правопорушення, адже вони відібрані у встановленому законом порядку, містять усі необхідні дані, підписані особисто свідками та поліцейськими, жодних зауважень від свідків не надходило і сумнівів у достовірності та об'єктивності цих пояснень апеляційний суд на вбачає. Відхиляючи твердження апелянта у цій частині, апеляційний суд, окрім цього, враховує і те, що жодних доказів, на підтвердження того, що пояснення свідків не можна вважати належним доказом у справі, ні ОСОБА_1 , ні його захисник, адвокат Штефаняк І. І. не надали у суді першої інстанції.
Такими, що спрямовані виключно на намагання ОСОБА_1 ухилитися від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є твердження адвоката Штефаняка І. І. про те, що ОСОБА_1 не визнає свої вини, оскільки автомобілем у стані алкогольного сп'яніння не керував, а перебував на пасажирському сидінні.
Дослідивши наявні у справі докази на предмет належності, достовірності та достатності, у тому числі відеоматеріали, які містяться на DVD- дисках, на яких безумовно зафіксовано факти відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки автомобіля, та в закладі охорони здоров'я, апеляційний суд визнає, що жодних сумнівів у тому, що за кермом автомобіля марки «Chery Amulet», д/н НОМЕР_1 перебувала інша особа, а не ОСОБА_1 , - немає. Окрім цього, сам ОСОБА_1 цей факт не заперечував, що також підтверджується відеозаписами з місця подій. Тому, враховуючи вищенаведене, вказані у апеляційній скарзі доводи про те, що ОСОБА_1 перебував на пасажирському сидінні автомобіля, апеляційний суд визнає безпідставними.
При оцінці тверджень адвоката Штефаняка І. І. про те, що відповідно до закону, особи, які керували транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, відстороняються від керування автомобілем, однак ОСОБА_1 відсторонено не було, апеляційний суд бере до уваги таке.
На відеозаписі зафіксовано, що під час перевірки особи водія, ОСОБА_1 відмовився надавати посвідчення водія та інші документи, що встановлюють право власності на автомобіль. Законну вимогу поліцейських надати вищевказані документи ОСОБА_1 ігнорував. Тому, доводи апелянта в цій частині спростовуються доказами, які досліджені та перевірені місцевим та апеляційним судом.
Крім того, на переконання апеляційного суду, ці твердження жодним чином не впливають на висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 на законну вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння відповів категоричною відмовою. Відтак, те, що ОСОБА_1 заперечує свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як спосіб самозахисту та намагання уникнути адміністративну відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Необґрунтованими апеляційний суд визнає твердження адвоката Штефаняка І. І. про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено відповідно до якого саме встановленого законом порядку ОСОБА_1 повинен був пройти освідування, крім того процесуальний документ не містить даних про те, що водію пропонувалось пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки. У цьому контексті суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП саме за відмову особи, яка керувала транспортним засобом з ознаками сп'яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння. Отже, викладена у протоколі суть правопорушення є зрозумілою та відповідає диспозиції ч. 1 ст.130 КУпАП. Доводи скарги в частині не відповідності протоколу вимогам закону, - є безпідставні.
Тому, апеляційний суд доходить висновку, що суддею місцевого суду ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у порушенні вимог п. 2. 5 ПДР; що винуватість ОСОБА_1 у скоєнні цього правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у справі, досліджених суддею місцевого суду, перевірених апеляційним судом, наведених вище доказів, яким у постанові дана правильна оцінка; що адміністративне стягнення на підставі ст. ст. 33 - 35 КУпАП накладено на нього у межах санкції вищевказаних статей, у зв'язку з чим, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, яке має підвищену суспільну небезпеку й належить до грубих порушень ПДР України як таке, що безпосередньо впливає на безпеку дорожнього руху та її учасників, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Отже, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння сприятиме досягненню основної мети - виховання правопорушника у дусі додержання законів України.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Вищенаведене дає обґрунтовані підстави вважати, що доводи апеляційної скарги, які не знайшли свого підтвердження і жодними чином не спростовують та не впливають на висновки суду першої інстанції, спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувану постанову суду першої інстанції як законну та обґрунтовану необхідно залишити без зміни, а подану адвокатом Штефаняком І. І. в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу без задоволення.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу, у тому числі й про виклик свідків чи витребування доказів, стороною захисту не заявлялось; що ОСОБА_1 та його захисник, адвокат Штефаняк І. І., не з'явившись на розгляд справи, позбавили себе можливості довести обґрунтованість доводів апеляційної скарги та надати відповідні докази в їх підтвердження.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити представнику ОСОБА_1 - адвокату Штефаняку І.І. строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційну скаргу, яку подав представник ОСОБА_1 - адвокат Штефаняк І.І., залишити без задоволення.
Постанову судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 27 квітня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Іван Стан