Справа № 308/13234/21
Закарпатський апеляційний суд
29.06.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подала адвокатка Різак Н. М. в інтересах ОСОБА_1 ,
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2021 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , гр. України, інженер-електронщик у ПП « ОСОБА_2 »,
визнаний винним у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення й на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн.
Відповідно до постанови, 26 вересня 2021 року приблизно о 14 год 25 хв водій ОСОБА_1 по вул. Заньковецької, 5 у м. Ужгороді керував транспортним засобом марки «Opel», номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, який підтверджено проведеним за допомогою приладу «Драгер» у встановленому законом порядку оглядом, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру поліцейських, чим порушив вимоги, передбачені п. 2.9а Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі адвокатка Різак Н. М. вказує на те, що постанова судді є незаконною та необґрунтованою. Стверджує, що судом першої інстанції порушено вимоги ч. 1 ст. 268 КУпАП, оскільки розгляд справи проведено без участі ОСОБА_1 . Посилається на те, що з показниками приладу «Драгер» ОСОБА_1 не погодився, про що ним зроблено відповідний запис у протоколі, однак працівники поліції не запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, після чого він самостійно звернувся до медичного закладу, де пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння, у результаті чого складено висновок про те, що він тверезий. При цьому, зазначає, що до моменту зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , останній не вживав алкогольних напоїв, а за тиждень до того мав захворювання горла та дихальних шляхів і вживав лікарські засоби. Крім того, вказує на те, що в матеріалах справи відсутнє направлення водія на огляд з метою визначення стану сп'яніння, що в свою чергу свідчить про те, що поліцейський не направляв ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я для проходження огляду, чим порушив його право на об'єктивне та неупереджене з'ясування всіх обставин справи. Стверджує і про те, що огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння проведено із значними порушеннями нормативних актів, які регулюють таку процедуру. Разом із тим, посилається на те, що суд не обґрунтував свій висновок у частині вирішення питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, що підтверджується тим, що у постанові взагалі не зазначено, які саме відомості та обставини суд бере до уваги при визначенні ОСОБА_1 виду та розміру адміністративного стягнення. Крім того, адвокатка зазначає, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин, оскільки постанова суду не була вручена їй у день проголошення, а отримана стороною захисту поштовим зв'язком 17.12.2021. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що строк на апеляційне оскарження судового рішення підлягає поновленню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає враховуючи таке.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності ОСОБА_1 та його захисниці, адвокатки Різак Н. М., неявка яких, враховуючи положення ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, береться до уваги те, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку SMS- повідомлення від 03.05.2022, і від них не надходило жодних клопотань про відкладення судового засідання на інший день чи заяв про розгляд справи без його участі.
Так, у матеріалах справи містяться відомості, про те, що ОСОБА_1 не брав участі у розгляді справи у місцевому суді, однак присутньою під час розгляду справи була адвокатка Різак Н. М., яка, відповідно до змісту оскаржуваної постанови, не заперечувала щодо проведення судового засідання за відсутності свого підзахисного ОСОБА_1 , який, за її словами, не зміг прибути до суду через зайнятість на роботі; копія оскаржуваної постанови від 24 листопада 2021 року йому направлена лише 03.12.2021, при цьому, відомостей про отримання ним копії судового рішення у матеріалах справи немає. Тому, апеляційний суд вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апелянтки про те, що строк на апеляційне оскарження постанови був пропущений через поважні причини, які унеможливили подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
Апеляційний суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у справі, досліджених суддею місцевого суду та перевірених апеляційним судом доказів, яким дана правильна оцінка у постанові.
Апеляційний суд, враховуючи положення ст. 294 КУпАП, переглядає справу у межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винувата особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правильним.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №264481, 26 вересня 2021 року, приблизно о 14 год 25 хв, по вул. Заньковецької, 5, у м. Ужгороді, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Opel», номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Освідування водія проведено за допомогою приладу «Драгер» у встановленому законом порядку, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру поліцейських. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги, передбачені п. 2.9 «а» ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. З протоколу окрім іншого убачається, що ОСОБА_1 відмовився,згідно ст. 63 Конституції України від дачі пояснень, своїми підписами підтвердив, що зміст протоколу йому відомий, копію документу отримав. У графі «Пояснення» зазначив, що з показниками приладу «Драгер» не згідний.
З акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів убачається, що освідування водія ОСОБА_1 проводилось за допомогою приладу «Драгер 7510» у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук (а. с. 3).
Роздруківкою приладу «Драгер» підтверджується, що на момент проходження огляду водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, з результатом - 0, 39 % проміле.
Розпискою ОСОБА_1 підтверджується факт залишення ним на зберіганні транспортного засобу марки «Opel», номерний знак НОМЕР_1 на місці зупинки автомобіля (а. с. 4).
Відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №4822629 убачається, що водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, й накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень (а. с. 5).
З відеозапису убачається, що поліцейські запинили водія ОСОБА_1 за порушення ним вимог п. 2.3 в ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 121 КУпАП. Під час спілкування з водієм у працівників поліції виникли сумніви щодо його тверезості, оскільки у ОСОБА_1 були очевидні ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. На пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» водій без будь-яких вагань погодився. Жодних заперечень чи зауважень щодо процедури проведення огляду, яка від початку і до кінця фіксувалася на бодікамеру поліцейських, а також відносно позитивних результатів освідування, а саме 0, 39 % проміле, водій ОСОБА_1 не висловлював. При цьому, поліцейським Віг О. В. вказав, що напередодні ввечері вживав алкоголь, тому імовірно вказаний результат пов'язаний із цим. Щодо складання протоколу не заперечував, однак почувши про адміністративне стягнення, яке може бути призначено судом за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 своєю поведінкою засвідчив, що намагається усіляко уникнути адміністративної відповідальності.
Оцінюючи кожен вищенаведений доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, не вбачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що поліцейські ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були упереджені при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в них були підстави для обмови ОСОБА_1 та фальсифікації протоколу та інших матеріалів справи, і що вони зацікавлені у результатах розгляду справи - у підтвердження таких даних у матеріалах справи відсутні які-небудь докази, і таких до апеляційної скарги не додано.
Тому, апеляційний суд доходить висновку, що вищевказані поліцейські при виконанні своїх функціональних обов'язків діяли виключно у межах наданих їм повноважень.
При цьому, не встановлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусової згоди на проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки автомобіля та підпису наявних у матеріалах справи документів, зокрема у протоколі про адміністративне правопорушення, акті огляду на стан алкогольного сп'яніння, постанові про накладення адміністративного стягнення, - на такі дані також не вказується в апеляційній скарзі.
Тому, апеляційний суд доходить висновку, що вищевказані поліцейські при виконанні своїх посадових обов'язків діяли виключно в межах наданих їм повноважень.
Апеляційний суд вважає, що доводи адвокатки Різак Н. М. щодо невинуватості її підзахисного у вчиненні адміністративного правопорушення, є необґрунтованими, оскільки сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить, що саме ОСОБА_5 , а не інша особа керував транспортним засобом і саме він, а не хто-небудь інший пройшов освідування в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер 7510».
Апеляційний суд розцінює критично твердження апелянтки про те, що судом першої інстанції порушено вимоги ч. 1 ст. 268 КУпАП, оскільки розгляд справи проведено без участі ОСОБА_1 . Відхиляючи ці доводи, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що під час розгляду справи у місцевому була присутня захисниця особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвокатка Різак Н. М., яка просила провести судове засідання без участі свого підзахисного, обґрунтовуючи це тим, що ОСОБА_1 не може прибути до суду у зв'язку із зайнятістю на роботі. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було відомо про зміст протоколу про адміністративне правопорушення, окрім того, апеляційний суд бере до уваги і те, що ОСОБА_1 користувався професійною допомогою адвоката, належним чином повідомлявся про судовий розгляд справи, тому на переконання апеляційного суду, право на захист ОСОБА_1 не було порушено. Тобто, відхиляючи ці твердження, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що місцевим судом була надана можливість ОСОБА_1 у повному обсязі реалізувати своє право на захист та взяти участь у розгляді справи щодо нього. При цьому, суд, на підставі наявних у матеріалах справи відомостей вважає, що своїми правами він скористався на власний розсуд. Окрім того, факт розгляду справи судом першої інстанції без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 апеляційним судом взято до уваги як підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. При цьому, вказана обставина не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції, яка вважається обґрунтованою та законною.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що з показниками приладу «Драгер» ОСОБА_1 не погодився, про що зроблено відповідний запис у протоколі, однак працівники поліції не запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, після чого він самостійно звернувся до медичного закладу, де пройшов освідування, у результаті чого складено висновок про те, що водій ОСОБА_1 був тверезий, апеляційний суд відхиляє враховуючи такі підстави.
Так, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, у тому числі відеоматеріал з бодікамер працівників поліції, який є інформативним, послідовним та хронологічно відтворює всі обставини події за участі ОСОБА_1 , апеляційний суд констатує, що відеозапис надає можливість повно та об'єктивно проаналізувати обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та дійти обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд визнає твердження апелянтки про те, що з результатами освідування ОСОБА_1 не погоджувався, про що свідчить відповідний запис у протоколі, - надуманими, позаяк на відеозаписі чітко зафіксовано, що під час та після проведення огляду на місці зупинки автомобіля за допомогою приладу «Драгер», ОСОБА_1 не висловлював жодних сумнівів у правомірності проведення процедури освідування та достовірності результатів, водночас після того, як поліцейські озвучили передбачене законом адміністративне стягнення за вчинення цього адміністративного правопорушення, а саме у виді штрафу у розмірі 17 000 грн, ОСОБА_1 усіляко намагався ухилитися від адміністративної відповідальності, стверджуючи, що для нього такий розмір штрафу є непомірним. Апеляційний суд визнає недоцільними доводи адвокатки Різак Н. М. про те, що працівники поліції не запропонували її підзахисному пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, адже такі, з огляду на приписи ст. 266 КУпАП та вимоги Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція) є необґрунтованими. Так, матеріалами справи підтверджено, що на пропозицію поліцейських пройти освідування за допомогою приладу «Драгер», на місці зупинки, ОСОБА_1 одразу погодився, відносно результатів не заперечував, на пропозицію працівника поліції повторно пройти освідування у тому числі і в медичному закладі ОСОБА_1 категорично відмовився, посилаючись на брак часу. Тому, вищенаведені твердження є такими, що спростовуються належними і допустимими доказами.
Не спростовує висновків суду першої інстанції щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, твердження адвокатки Різак Н. М. про те, що у матеріалах справи відсутнє направлення для проходження огляду у закладі охорони здоров'я, як це передбачено Інструкцією. У контексті цього, апеляційний суд звертає увагу на те, що направлення для проходження відповідного огляду надається у разі згоди водія пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, однак матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 без жодних вагань пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, між тим, на пропозицію поліцейських ще раз пройти освідування у закладі охорони здоров'я водій відповів категоричною відмовою.
Щодо того, що ОСОБА_1 самостійно звернувся до медичного закладу, де пройшов огляд на стан сп'яніння, у результаті чого складено висновок про те, що водій ОСОБА_1 був тверезий, апеляційний суд констатує, що вказані обставини жодним чином не впливають на висновки місцевого суду про наявність у діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Визнаючи вказані твердження недоцільними, апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний документ ніяк не впливає на висновки суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винуватим у порушенні вимог п. 2.9 «а» ПДР та скоєння ним адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не є підставою для скасування судового рішення.
Окрім того, апеляційний суд вважає, що відповідно до п. 9 розділу ІІ Інструкції затвердженої спільним Наказом МВД та МОЗ від 09.11.2015 року №1413/27858 з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. На переконання апеляційного суду, поліцейськими були дотримані вищевказані вимоги. Разом з тим, з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 на законну вимогу працівників поліції пройти освідування на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки погодився, відносно результатів огляду не заперечував, до медичного закладу для проведення повторного освідування їхати відмовився. Тому, жодні результати досліджень, надані апелянтом на підтвердження його невинуватості, - апеляційний суд не враховує, вважає їх такими, що не ставлять під сумніви законність висновків суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Такими, що не підтверджені жодними доказами є доводи апелянтки про те, що до моменту зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , водій не вживав алкогольних напоїв, а за тиждень до того мав захворювання горла та дихальних шляхів і приймав ліки, тому вказані твердження також до уваги не беруться. При цьому апеляційний суд бере до уваги і те, що сторона захисту не надала будь-які докази про те, що ОСОБА_1 мав захворювання горла та дихальних шляхів у зв'язку з якими вживав лікарські засоби, у тому числі докази, що лікарські засоби, які вживав ОСОБА_1 можуть призвести до появи в організмі алкоголю чи його сурогатів у кількості 0.39 проміле.
Отже, апеляційний суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважає необґрунтованими та безпідставними доводи адвокатки Різак Н. М. в інтересах ОСОБА_1 та розцінює такі дії як намагання водія ухилитися від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2. 9 «а» ПДР та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Аргументи апелянтки, викладені в апеляційній скарзі, не є підставою для закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП з огляду на те, що керування транспортним засобом у стані сп'яніння є умисним, грубим правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також, апеляційний суд враховує і рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'HalloranandFrancis v. the United Kingdom), заяви №15809/02 і №25624/02), де Суд наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, крім передбачених законодавством України прав, має ще й певні обов'язки, яких необхідно дотримуватися при експлуатації транспортного засобу за будь-яких обставин.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувану постанову суду першої інстанції як законну та обґрунтовану необхідно залишити без зміни, а подану адвокаткою Різак Н. М. в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу без задоволення.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу, у тому числі й про виклик свідків чи витребування доказів, стороною захисту не заявлялось; що ОСОБА_1 та його захисниця, адвокатка Різак Н. М., не з'явившись на розгляд справи, позбавили себе можливості довести обґрунтованість доводів апеляційної скарги та надати відповідні докази в їх підтвердження.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити адвокатці Різак Н. М. строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційну скаргу, яку подала адвокатка Різак Н. М. в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Іван СТАН