справа № 373/1058/21
провадження № 22-ц/824/6448/2022
головуючий у суді І інстанції Залеська А.О.
30 червня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2021 року у справі за позовом Управління соціального захисту населення Переяславської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побуту палива,
Управління соціального захисту населення Переяславської міської ради звернулося до суду з вказаним позовом та просило зобов'язати ОСОБА_1 повернути до державного бюджету виплачену субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива в розмірі 11597 грн 01 коп. Також просило стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 листопада 2018 року відповідач ОСОБА_1 з метою отримання субсидії на оплату житлово-комунальних послуг звернувся до позивача з заявою про призначення житлової субсидії, надавши декларацію про доходи і витрати. Надаючи до управління соціального захисту населення відповідну заяву та декларацію відповідач ОСОБА_1 не зазначив письмово про придбання 28 березня 2018 року мотоцикла, 2017 року випуску (з дати випуску якого минуло менше п'яти років). У відповідності до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат», який набрав чинності 21 грудня 2019 року, позивачем була проведена перевірка достовірності інформації, зазначеної у декларації ОСОБА_1 , та встановлено факт незадекларованого транспортного засобу, що перебував у власності ОСОБА_1 , що було зафіксовано в Акті державного соціального інспектора управління соціального захисту населення від 16 вересня 2019 року про проведення перевірки достовірності інформації, зазначеної в декларації про доходи і витрати та майновий стан, що надається заявниками для призначення житлових субсидій та соціальної допомоги. У зв'язку з цим, позивачем проведено перерахунок житлової субсидії і виявлено переплату коштів в розмірі 11597,01 грн, які підлягають поверненню до державного бюджету. 25 листопада 2019 року відповідачу ОСОБА_1 особисто було вручено повідомлення про припинення житлової субсидії. На вимогу органу соціального захисту населення ОСОБА_1 не здійснив добровільне повернення до бюджету коштів в розмірі 11597,01 грн, що змусило Управління звернутись з позовом до суду.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2021 року позов Управління соціального захисту населення Переяславської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побуту палива позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 до державного бюджету надміру виплачену субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побуту палива за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року в розмірі 11597,01 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Переяславської міської ради судовий збір у розмірі 2270 грн.
Не погоджуючись із указаним рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вказане рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує на те, що позивач отримавши відзив відповідача на позовну заяву подав до суду відповідь на відзив та клопотання про виправлення описок в позовній заяві, однак в порушення вимог ч.3,5 ст. 40 ЦПК України, копії відповіді на відзив на позовну заяву та клопотання про виправлення описок в позовній заяві відповідачу не надав, через що відповідач був позбавлений права подати до суду заперечення на відповідь на відзив позивача та висловити свою думку щодо клопотання про виправлення описок.
Звертає увагу, що судом першої інстанції порушено вимоги ст. 1215 ЦК України, оскільки не встановлено недобросовісності при оформлені субсидії.
У доводах апеляційної скарги звертає увагу також на ту обставину, що транспортний засіб хоч і був зареєстрований у свідоцтві за типом як мотоцикл, однак відповідно до паспорту транспортного засобу, який було надано до придбаного транспортного засобу, ТЗ скрізь значиться саме як мопед. А відповідно до Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2018 р. № 329) наявність мопеда не впливала на наявність підстав для отримання субсидії. Відповідач стверджує, що повідомляв про це під час подання заяви про оформлення субсидії.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
В порядку ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було доведено безпідставність отримання за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року ОСОБА_1 від Управління соціального захисту населення Переяславської міської ради субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива в сумі 11597 грн 01 коп., внаслідок власної недобросовісності, як набувача відповідних виплат, щодо виконання обов'язку декларування доходів.
Колегія апеляційного суду не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Переяславської міської ради з заявою про призначення житлової субсидії (а.с.9).
29 листопада 2018 року на підтвердження свого матеріального стану ОСОБА_1 подав декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, де у Розділі ІV Декларації «Відомості про транспортні засоби, які зареєстровані в установленому порядку і з дати випуску яких минуло менше ніж 5 років (крім мопеда), що перебувають у власності або володінні осіб, які входять до складу домогосподарства, а також членів сім'ї осіб зі складу домогосподарства незалежно від реєстрації їхнього місця проживання (фактичного місця проживання)» вказав про відсутність транспортних засобів (а.с.10).
Копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_1 свідчить про те, що у власності ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , знаходиться мотоцикл марки «FOXWELL», модель «DELTA», 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; дата реєстрації - 28 березня 2018 року. Дана обставина також підтверджується листом Територіального сервісного центру №3248 (ТСЦ №3248) Регіонального сервісного центру МВС в Київській області №31/10-627 від 12 вересня 2019 року (а.с.14-17).
16 вересня 2019 року державним соціальним інспектором управління соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької міської ради на підставі рішення начальника управління про проведення перевірки від 25 липня 2019 року за №74 проведено перевірку достовірності інформації, зазначеної в декларації про доходи і витрати та майновий стан ОСОБА_1 (субсидія № 12176 ) та встановлено, що останній в декларації про доходи від 29 листопада 2018 року не вказав, що 28 березня 2018 року він здійснив купівлю транспортного засобу вартістю 6840 грн, 2017 року випуску, з дати випуску якого минуло менше 5 років. Встановлено, що з жовтня 2018 року домогосподарство не мало права на субсидію і тому підлягає перерахунку і поверненню в державний бюджет (а.с.13).
Відповідно до довідки-розрахунку та акта перевірки достовірності інформації про доходи соціальним інспектором було виявлено, що член домогосподарства по АДРЕСА_1 , здійснив придбання транспортного засобу 28 березня 2018 року, з дати випуску якого минуло менше 5 років, але не задекларував його при поданні заяви про надання житлової субсидії. Як наслідок йому нараховано суму, яка була переплачена по субсидії за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року в загальному розмірі 11597,01 грн (а.с.12).
21 листопада 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про припинення надання житлової субсидії та зобов'язано добровільно повернути до державного бюджету перевиплачену суму субсидії в сумі 11597,01 грн. Повідомлено, що у разі відмови добровільно повернути суму надміру перерахованої житлової субсидії питання про її примусове стягнення буде вирішуватися в судовому порядку (а.с.11).
25 листопада 2019 року відповідач ОСОБА_1 особисто отримав відповідне повідомлення (а.с.11).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Постановою Кабінету Міністрів України №848 від 21 жовтня 1995 року «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» затверджено Положення про порядок призначення житлових субсидій, якою визначено механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Мінсоцполітики для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу у грошовій формі, умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про порядок призначення житлових субсидій, що затверджене постановою КМУ №848 від 21 жовтня 1995 року, «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» - житлова субсидія не призначається, якщо будь-хто із складу домогосподарства або член сім'ї особи із складу домогосподарства має у своєму володінні транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації із дати випуску якого минуло менше п'яти років (крім мопеда). Відповідна редакція положення була чинна на час звернення відповідача до позивача із заявою на призначення житлової субсидії та подання відповідачем декларації про доходи і витрати.
Законом України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» №324-IX від 3 грудня 2019 року визначено правові та організаційні засади здійснення верифікації та моніторингу державних виплат в Україні. Метою цього Закону є підвищення адресності державних виплат, сприяння розбудові системи соціального забезпечення, а також забезпечення ефективного використання бюджетних коштів.
Верифікація - комплекс заходів щодо збору та перевірки достовірності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання та розмір таких виплат, а також виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних (п.1 ч.1 ст. 1 цього Закону).
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 2 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 5 січня 2000 року, «Онер'їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 8 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 5 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Як убачається з матеріалів справи відомостей про те, що ОСОБА_1 , подаючи декларацію про доходи та майновий стан, не вказавши у ній відомості про транспортні засоби, які зареєстровані в установленому порядку із дати випуску яких минуло менше ніж 5 років (крім мопеда), що перебувають у власності або володінні осіб, які входять до складу домогосподарства, а також членів сім'ї осіб зі складу домогосподарства незалежно від реєстрації їхнього місця проживання (фактичного місця проживання), мав на меті навмисно приховати ці дані немає.
Крім того, як вбачається із доданих до позовної заяви документів, ОСОБА_1 29 листопада 2018 року звернувся до Управління соціального захисту населення Переяславської міської ради із заявою про призначення житлової субсидії. Цього ж дня ОСОБА_1 було заповнено декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії у формі, яка була затверджена Наказом Міністерства соціальної політики України №604 від 2 травня 2018 року.
У розділі 4 цієї форми було передбачено заповнення відомостей про транспортні засоби, які зареєстровані в установленому порядку із дати випуску, яких минуло менше ніж 5 років (крім мопеда), що перебувають у власності або володінні осіб, які входять до складу домогосподарства, а також членів сім'ї осіб зі складу домогосподарства незалежно від реєстрації їхнього місця проживання (фактичного проживання). При цьому у вказаній декларації міститься стовпчик із назвою лише одного типу транспортного засобу: «автомобіль марки», де ОСОБА_1 і написав «немає», стовпчика, де потрібно указати інші типи транспортного засобу, наприклад мотоцикл, відповідний розділ декларації не містив.
Крім того, відповідно до Положення про порядок призначення житлових субсидій у редакції від 20 жовтня 2018 року, а саме 2 підпункту пункту 6 було застережено, що житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо будь-хто із складу домогосподарства або член сім'ї особи із складу домогосподарства має у своєму володінні транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації і з дати випуску якого минуло менше п'яти років (крім мопеда).
До матеріалів справи позивачем було також подано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28 березня 2018 року номер НОМЕР_4 , у якому зазначено, що ОСОБА_1 належить: тип -мотоцикл А, марка - FOXWELL, модель - DELTA (загальний мотоцикл).
При цьому відповідач відповідний транспортний засіб вважав мопедом, оскільки відповідно до паспорту на транспортний засіб, який був наданий йому продавцем та доданий відповідачем до апеляційної скарги (а.с. 75-90), відповідний транспортний засіб значиться саме, як мопед.
Відповідна інформація щодо віднесення моделі - DELTA марки FOXWELL саме до типу мопедів, а не мотоциклів також міститься на сайтах в мережі Інтернет.
Відповідно до частин другої - третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Так, відповідно до частин третьої, восьмої, десятої статті 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
Відповідач додав до апеляційної скарги паспорт транспортного засобу та зазначив, що не отримав відповіді позивача на його відзив, який міститься у матеріалах справи, тому не міг своєчасно надати свої заперечення у спростування заперечень позивача.
Апеляційний суд бере до уваги, що відповідно до п. 3 ч.1 ст. 189 ЦПК України одним із завдань підготовчого провадження є визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.
У підготовчому засіданні суд, зокрема, може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі ; з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше (п.п.5, 6, 7, ч. 2 ст. 197 ЦПК України).
За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Водночас пунктами третім - четвертим частини п'ятої ст. 12 ЦПК України передбачено, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку щодо можливості розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами та роз'ясив право відповідача подати суду відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Поряд з цим, за відсутності судового засідання сторонам не було роз'яснено, які обставини входять до предмета доказування.
Підставою для задоволення позову суд першої інстанції зазначив на невказання відповідачем у декларації про доходи щодо здійснення купівлі транспортного засобу, з дати випуску якого минуло менше 5 років та вважав такі дії недобросовісними не вказавши, у чому полягає така недобросовісність (умисел). При цьому спростування презумпції добросовісності дій відповідача у відповідній категорії спорів покладено саме на позивача.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 N 14).
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що подані відповідачем до суду апеляційної інстанції докази мають істотне значення для правильного вирішення справи, які не були подані до суду першої інстанції з поважних причин, а тому такі докази беруться апеляційним судом до уваги.
Отже, хоч і в самому свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначено тип відповідного транспортного засобу, як мотоцикл однак у формі декларації, яка була затверджена Наказом Міністерства соціальної політики України № 604 від 2 травня 2018 року була відсутня графа для зазначення транспортного засобу «мотоцикл», оскільки міститься лише графа «автомобіль».
Таким чином, не можна погодитись із прозорістю та чіткістю самої форми декларації, а відтак і недобросовісністю дій ОСОБА_1 , який не зазначив власного транспортного засобу, який було ним придбано у 2018 році, як мотоцикл за відсутності відповідної графи для його декларування. Крім того, відповідач вважав його мопедом, відповідно до паспорту на транспортний засіб, який був наданий до цього транспортного засобу при його купівлі.
Також, апеляційний суд враховує, що Положення про порядок призначення житлових субсидій у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1184 від 15 листопада 2021 року передбачає, що при призначенні житлової субсидії не враховується мотоцикл, вартість якого на дату набуття права власності не перевищує чотирьох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня року з якого призначається субсидія, самостійно зібрані транспортні засоби, транспортні засоби одержані безкоштовно чи придбані на пільгових умовах через структурні підрозділи з питань соціального захисту населення утому числі за рахунок грошової допомоги на придбання автомобіля а також транспортні засоби придбані батьками, вихователями дитячих будинків сімейного типу.
Із складеного державним соціальним інспектором управління соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької міської ради Костюк Н.В. акта про проведення перевірки достовірності інформації, зазначеної в декларації про доходи і витрати та майновий стан, що надається заявниками для призначення житлових субсидій та соціальної допомоги встановлено, що ОСОБА_1 здійснив купівлю транспортного засобу 28 березня 2018 року вартістю 6 840 грн, рік випуску 2017. Заявник в декларації не повідомив про купівлю транспортного засобу із дати випуску якого не минуло 5 років.
Так, станом на 1 лютого 2018 року розмір мінімальної заробітної плати становив 3 723 грн (розмір чотирьох його розмірів склав 14 892 грн).
Таким чином, 6 840 грн не перевищує розміру чотирьох мінімальних заробітних плат.
Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України). Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).
Таким чином, хоч нова редакція затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Положення про порядок призначення житлових субсидій, якою передбачено, що при призначенні субсидії не враховується мотоцикли, вартість яких на дату набуття права власності не перевищує чотирьох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня року, з якого призначається субсидія, і набула чинності після винесення оскаржуваного рішення судом першої інстанції, однак такі зміни фактично звільняють від відповідальності відповідача. Окрім цього, судом апеляційної інстанції також встановлено обставини, які не можуть свідчити про недобросовісність дій відповідача.
З урахуванням наведеного колегія апеляційного суду не може погодитись із висновками суду першої інстанції щодо недобросовісних дій відповідача по недекларуванню указаного мотоцикла, який відповідач вважав мопедом відповідно до документів на підставі яких він його придбав, а відтак підстав для повернення надміру виплаченої субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побуту палива немає.
Ураховуючи наведе оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи наведене підлягає відшкодуванню за рахунок позивача сплачений відповідачем за розгляд апеляційної скарги судовий збір у розмірі 3 405 грн.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2021 року скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову Управління соціального захисту населення Переяславської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побуту палива.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Переяславської міської ради (ЄДРПОУ05408622) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) 3 405 (три тисячі чотириста п'ять) грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
ГоловуючийТ.О. Писана
СуддіК.П. Приходько
С.О. Журба