справа №759/12266/21
головуючий у суді І інстанції Сенько М.Ф.
провадження № 22-ц/824/2373/2022
28 червня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Зиль Т.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик Марія Олексіївна, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович,
У червні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», ТОВ «Фінансова компанія «ІнвестХаус», ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», ТОВ «Фінансова компанія «ІнвестХаус», за яким просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 9 вересня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., за реєстровим № 3257 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованості, що виникла за кредитним договором № 1852-0201001-1/ФКВ-08 від 12 вересня 2008 року з усіма додатками та додатковими угодами, який укладався між ТОВ «Український промисловий банк» (правонаступник ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на підставі договору відступлення права вимоги за кредитними договорами № 2268/К від 23 червня 2020 року) та ОСОБА_1 в загальній сумі 840247,64 грн.
Позов мотивовано тим, що спірний виконавчий напис вчинено за відсутністю необхідних документів. Крім того позивач зазначав, що відповідач повторно намагається стягнути з позивача заборгованість за кредитом, оскільки виконавче провадження №60051660 про примусовому стягненню на користь ПАТ «Дельта Банк» боргу в сумі 188545,05 грн на підставі виконавчого листа з примусового виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 липня 2013 року було закінчено у зв'язку із фактичним виконанням рішення в повному обсязі.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик М.О., приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 9 вересня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В., зареєстрований в реєстрі за № 3257, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованості за Кредитним договором № 1852-0201001-1/ФКВ-08 від 12 вересня 2008 року за період з 23 червня 2020 року по 20 серпня 2020 року в розмірі 840247 грн 64 коп, що складається з: суми заборгованості за кредитом - 404516 грн 31 коп, суми заборгованості за відсотками - 435413 грн 33 коп, суми плати за вчинення виконавчого напису 300 грн.
Стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6500 грн, а також судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908 грн та за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 454 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Керівник юридичного відділу ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» - Семченкова Н.С. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що станом на дату подання апеляційної скарги заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» за кредитним договором є непогашеною, зобов'язання по виплаті кредитних коштів не виконані та не виконуються, внаслідок чого відбувається порушення прав відповідача. Відповідач, реалізуючи своє право на захист порушених цивільних прав нотаріусом, звернувся до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Т.В. за вчиненням виконавчого напису на кредитному договорі.
Твердження позивача, що нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис, оскільки нотаріусом не було перевірено безспірності заборгованості є припущенням і не має під собою належного правового обґрунтування, оскільки нормами чинного законодавства України, зокрема, не передбачено обов'язку нотаріуса перевіряти вказані обставини.
Зазначає, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15. Однак жодне з перелічених положень не містить обов'язку для нового кредитора письмово повідомляти боржника про відступлене право вимоги, а також не містить строку такого повідомлення.
Вважає, що єдиним правовим наслідком неповідомлення боржника про зміну кредитора в зобов'язанні, що прямо передбачено нормами чинного законодавства України, є випадки виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові, що презюмується належним виконанням.
Звертає увагу суду на те, що оскільки під час виконання виконавчого провадження №63811204 встановлено факт відсутності у боржника коштів, на які можна було б звернути стягнення з метою погашення заборгованості перед ТОВ ФК «EJIIT ФІНАНС», виконавцем звернено стягнення на належне боржнику майно, а саме на автомобіль.
3 лютого 2022 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Іванчук М.М., в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вказує, що апелянт вводить суд в оману повідомляючи, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1852-0201001-1/ФКВ - 08 від 12 вересня 2008 року непогашена. Зазначене твердження спростовується наявними в справі, та дослідженими судом першої інстанції перед ухваленням рішення у справі, письмовими доказами.
Вважає, що судом першої інстанції було правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права. А саме - визначено, що спірний виконавчий напис був вчинений 9 вересня 2020 року, тобто на момент, коли вже були скасовані внесені постановою КМУ від 26 листопада 2014 року № 662 зміни та діяла редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, яка передбачає вчинення виконавчого напису на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Іванчук М.М. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на електронну адресу (а.с. 138-139, Т. 2).
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції із урахуванням правових висновків Верховного Суду виходив із того, що не є безспірною заборгованість, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» за вчиненим 9 вересня 2020 року виконавчим написом приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Т.В. за кредитним договором № 1852-0201001-1/ФКВ-08 від 12 вересня 2008 року за період з 23 червня 2020 року по 20 серпня 2020 року в сумі 840247,64 грн, а також вказав, що приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис з порушення вимог чинного законодавства.
Колегія суддів у цілому погоджується із указаним висновком суду, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 12 вересня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 був укладений договір № 1852-0201001-1/Ф.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 липня 2013 року у цивільній справі №759/6968/13 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк», заборгованість по кредитному договору укладеному між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 від 12 вересня 2008 року, яка виникла і обчислена за розрахунками по договору за станом на 5 квітня 2013 року в сумі 186678,27 грн, а також судовий збір в сумі 1866,78 грн, а всього 188545,05 грн.
На виконання рішення суду 5 травня 2014 року Святошинським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист.
Приватним виконавцем Кошарським О.В. 12 вересня 2020 року було відкрито ВП №60051660, на підставі виконавчого листа виданого 5 травня 2014 року у справі №759/6968/13.
Правонаступником ПАТ «Дельт Банк» за вказаним кредитним договором на підставі Договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 2268/К від 23 червня 2020 року стало ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».
9 вересня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №3257, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованості за Кредитним договором № 1852-0201001-1/ФКВ-08 від 12 вересня 2008 року за період з 23 червня 2020 року по 20 серпня 2020 року, що складається з: 404516,31 грн - заборгованість за кредитом, 435431,33 грн - заборгованість за відсотками, а також суми плати за вчинення виконавчого напису - 300 грн.
19 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64592306 на підставі виконавчого напису №3257, виданого 9 вересня 2020 року.
Звертаючись до суду першої інстанції із позовом сторона позивача вважала вказаний виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений з порушенням вимог законодавства.
За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Встановлені судом обставини у цій справі свідчать, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 9 вересня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) ? «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання».
Позивач звертаючись до суду, як на підставу для задоволення позовних вимог посилався на те, що укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Отже, за змістом позову чітко визначено підстави оскарження спірного виконавчого напису, зокрема вказано: вчинення виконавчого напису, нотаріусом відбулося за договором укладеним у простій письмовій формі, а тому суперечить діючому законодавству, оскільки передбачається можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору; виконавчий напис вчинено нотаріусом поза межами строку визначеного положеннями ст. 88 Закону України «Про нотаріат»; виконавчий напис вчинено щодо сум, які не входять до складу договірних зобов'язань.
Так, оцінивши доводи позивача суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими.
Як вказано у позові та підтверджується матеріалами справи кредитний договір №1852-0201001-1/Ф від 12 вересня 2008 року, на якому вчинено виконавчий напис, вчинено в простій письмовій формі.
Діючим законодавством станом на момент вчинення виконавчого напису (9 вересня 2020 року) та на даний час вчинення виконавчого напису на підставі правочинів вчинених в простій письмовій формі (не в нотаріальній формі), зокрема, Кредитного договору в простій письмовій формі - не передбачено.
Як вірно вказано судом першої інстанції, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
Неможливість вчинення виконавчого напису на кредитному договорі без його нотаріального посвідчення відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17 (провадження №12-5гс21) та висновкам Верховного Суду, що зокрема викладені у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі №172/1652/18, від 12 березня 2020 року у справі №757/24703/18-ц.
Правовий висновок полягає у тому, що вчинення виконавчого напису можливе лише на оригіналі нотаріально посвідченого договору, а не на правочині, вчиненому у письмовій формі. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (п. 95).
Вказаний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду підтверджує правильність висновків суду першої інстанції та спростовує доводи апеляційної скарги, в частині чинності постанови №1172 та можливості вчинення виконавчого напису на договорі, вчиненому в письмовій формі.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Із матеріалів справи вбачається, що спірний виконавчий напис № 3257 від 9 вересня 2020 року вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано- Франківської області Личук Т.В. на Кредитному договорі, вчиненому у письмовій формі. До матеріалів справи позивачем надано власний примірник такого договору.
Приватний нотаріус Личук Т.В. жодних документів та пояснень ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надавав.
Відповідачем, як правонаступником кредитора, також не надано доказів наявності оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору.
Згідно ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно вимог ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Таким чином, матеріали справи не містять доказів надання кредитором приватному нотаріусу необхідних для вчинення виконавчого напису документів, а саме оригіналу нотаріально посвідченого договору (договорів) і документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки суду не було надано доказів на підтвердження того, що відповідач звертаючись до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, надавав необхідні для вчинення такої дії документи.
Крім того, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Так, у постанові Верховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, на яку правильно послався суд першої інстанції вказано, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Тобто, під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.
Із матеріалів справи вбачається, що за укладеним між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 кредитним договором, останньому були надані кредитні кошти у сумі 18168,00 доларів США з датою повернення до 11 вересня 2015 року. Сторони погодили процентну ставку у розмірі 14,35 % річних.
Сума заборгованості за виконавчим написом визначена за період з 23 червня 2020 року по 20 серпня 2020 року та становить 840247,64 грн, що складається з: суми заборгованості за кредитом - 404516,31 грн.; суми заборгованості за відсотками - 435431,33 грн., суми плати за вчинення виконавчого напису - 300 грн.
Разом з тим, за висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У цій же постанові зазначено, що у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
До того ж, судом першої інстанції було правильно враховано, що за вказаним кредитним договором рішенням суду з позивача вже було стягнуто заборгованість. Тому нарахування будь-яких додаткових відсотків відповідачем є неправомірним.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність оскаржуваного рішення, яким визнано виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню внаслідок недотримання стягувачем під час звернення до нотаріуса вимог ст. 87 та 88 Закону України "Про нотаріат".
Ураховуючи викладене, колегія апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню залишити без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і доводи апеляційної скарги відповідача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення судового рішення без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 червня 2022 року.
ГоловуючийТ.О. Писана
Судді К. П. Приходько
С.О. Журба