Справа № 2-3101/11 Головуючий у суді І інстанції Савицький О.А.
Провадження № 22-ц/824/3177/2022 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.
23 червня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Ігнатченко Н.В.,
суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
за участю секретаря судового засідання - Череп Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та акціонерного товариства «Універсал Банк» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 5 листопада 2021 року у справі за заявою акціонерного товариства «Універсал Банк» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, заінтересована особа - ОСОБА_1 ,
У серпні 2021 року акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернулося до суду з вказаною вище заявою, обґрунтовуючи її тим, що 3 жовтня 2011 року Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено рішення, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 листопада 2012 року, яким задоволено позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 503 244,58 грн.На виконання цього судового рішення 18 квітня 2013 року стягувачу було видано виконавчий лист № 2-3101/11, який неодноразово пред'являвся до примусового виконання, останній раз - 12 червня 2015 року у ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві. В подальшому з Автоматизованої системи виконавчих проваджень банку стало відомо, що 18 вересня 2017 року старшим державним виконавцем Бурлакою Р.В. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Однак зазначений документ та оригінал виконавчого листа № 2-3101/11 від суб'єкта владних повноважень до стягувача не надходив. АТ «Універсал Банк» неодноразово зверталось з письмовими запитами до Солом'янського РВ ДВС у м. Києві, на що отримало довідку державного виконавця про те, що виконавчий лист був втрачений під час пересилання засобами поштового зв'язку. Вищевказані обставини також підтверджуються довідкою про перевірку журналів вхідної кореспонденції за 2016-2021 роки та актом про проведення перевірки оригіналів документів за підписом уповноважених осіб банку.
На підставі викладеного заявник просив суд поновити йому строк для пред'явлення до виконання виконавчого документа у справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості у розмірі 1 503 244,58 грн та видати дублікат цього виконавчого лита № 2-3101/11.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 5 листопада 2021 року у задоволенні заяви АТ «Універсал Банк» відмовлено. Стягнуто з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2 930,00 грн.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що представником заявника не доведено поважності причин пропуску встановленого законом строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, що у свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для видачі його дубліката, а тому заява не підлягає задоволенню.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити мотивувальну частину зазначеного судового рішення, а саме уточнити та доповнити його доречними, конкретними та важливими обставинами, які свідчать про недбалість заявника щодо пропуску процесуальних строків пред'явлення виконавчого документу до виконання, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції усіх обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги боржника зводяться до того, що відмовляючи у задоволенні заяви у даній справі, суд першої інстанції неправильно визначив документ від 8 грудня 2019 року як належний запит стягувача до Солом'янського РВ ДВС у м. Києві про стан виконавчого провадження, оскільки він не був надісланий банком на вірну поштову адресу відділу, його направлення не підтверджене відповідними розрахунковими документами, а зміст - описом вкладення. Суд не надав оцінки допустимості наданій стягувачем довідці державного виконавця без дати про втрату виконавчого листа під час пересилання, адже втрата поштової кореспонденції належним чином не підтверджена згідно Інструкції № 14 від 27 січня 1998 року, встановлення причин відсутності кореспонденції у стягувача не відноситься до повноважень державного виконавця, який при цьому не працював у відділі в 2017 році під час направлення постанови, а прийнятий на роботу лише у 2020 році. Також районним судом в оскаржуваній ухвалі не враховано та жодним чином не зазначено про важливі обставини, на які вказував боржник у своїх запереченнях, зокрема, щодо недбалості ставлення стягувача до своїх процесуальних прав та обов'язків, що є суттєвим для правильного вирішення справи. Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 918/333/13-г стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримавши у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи. Втім, у даному випадку банк не вживав ніяких заходів більше 4 років з дати відкриття виконавчого провадження, а також будь-яких заходів більше ніж 1,5 року з дати направлення запиту державному виконавцю.
У своїй апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк» просить скасувати вищевказане судове рішення скасувати з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким вимоги заяви задовольнити.
Аргументи апеляційної скарги стягувача полягають в тому, що суд першої інстанції, відмовляючи банку у видачі дублікату виконавчого листа та поновлення строку на його пред'явлення, дійшов помилкового висновку про не наведення заявником поважних причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, оскільки саме суб'єктом владних повноважень було визнано, що виконавчий документ був втрачений під час пересилання засобами поштового зв'язку. Крім того, всі документи, отримані банком по виконавчим провадженням, долучаються до матеріалів наглядової справи в паперовому вигляді, тому наданий заявником акт про проведення перевірки оригіналів документів повністю підтверджує не лише відсутність вказаних постанов та оригіналу виконавчого листа у стягувача, але й ненадходження даних документів на адресу банку. Згідно із постановою Верховного Суду від 9 жовтня 2020 року у справі № 910/22695/13 у стягувача відсутній обов'язок вистежувати самостійно стан виконавчого провадження, зокрема за допомогою АСВП, а ненадходження на адресу стягувача постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа та самого оригінала виконавчого листа, не давало підстав банку вважати, що виконавчий лист не перебуває на виконанні у ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві та повернутий стягувачу. Заявник вважає, що строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання пропущено з поважних причин і саме з підстав неналежного направлення даного виконавчого документа відділом ДВС до стягувача, наслідком чого стала втрата виконавчого листа. Отже, ухвала суду першої інстанції є необгрунтованою, не підтвердженою належними доказами та такою, що грунтується на припущеннях, а також, спрямована на покладення вини пропуску строку для вчасного пред'явлення виконавчого листа до виконання лише на стягувача, що у свою чергу є перепоною в завершенні судового провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу боржник просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги заявника в повному обсязі, зокрема з підстав відсутності належних доказів дійсної втрати виконавчого листа та направлення запитів до органу ДВС, обізнаності стягувача про порушення його прав та неоскарження дій державного виконавця, а також закінчення термінів архівного зберігання виконавчого провадження.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, що з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, а також відзиву на них, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з таких підстав.
За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 листопада 2012 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 503 244,58 грн.
На виконання вказаного судового рішення 18 квітня 2013 року уповноважений представник банку за довіреністю - Куцкір Н.І. отримала безпосередньо в суді першої інстанції виконавчий лист № 2-3101/11.
Вказаний виконавчий лист був пред'явлений стягувачем з метою примусового виконання до ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві, у зв'язку з чим 18 червня 2015 року старшим державним виконавцем Бурлакою Р.В. відкрито виконавче провадження № 47896680.
Як вказував заявник, на підставі відомостей із Автоматизованої системи виконавчих проваджень ним було з'ясовано, що 18 вересня 2017 року старшим державним виконавцем Бурлакою Р.В. ухвалено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, копія якої разом з оригіналом виконавчого листа № 2-3101/11 до банку не надходила.
З матеріалів справи вбачається, що 9 грудня 2019 року представник АТ «Універсал Банк» - Прудка О.В. направила на поштову адресу Солом'янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві - 03186, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 40-А, запит без вихідного номера і дати про хід виконавчого провадження № 47896680.
6 квітня 2021 року представник заявника - Прудка О.В. надіслала на поштову адресу Солом'янського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) - 03186, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 76-А, заяву без вихідного номера і дати щодо надання інформації стосовно виконання виконавчого листа № 2-3101/11 від 18 квітня 2013 року щодо ОСОБА_1 , в якій, вказавши, що станом на 31 березня 2021 року у стягувача відсутня інформація про здійсненні державним виконавцем заходи примусового характеру і відповідь на запит про хід виконавчого провадження не надійшла, зокрема, просила в разі відсутності виконавчого листа на примусовому виконанні надати довідку про втрату виконавчого документу та/або про не перебування виконавчого листа на примусовому виконанні.
Згідно довідки без номера і дати, складеної старшим державним виконавцем Солом'янського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пилипишиним П.Б., виконавчий лист № 2-3101/11 від 18 квітня 2013 року був втрачений під час пересилання засобами поштового зв'язку.
У відповідності до акту про проведення перевірки оригіналів документів без номера і дати, складеного двома працівниками АТ «Універсал Банк», за результатами перевірки, яка включає перевірку поштової кореспонденції, перевірку судових справ та перевірку архівних судових справ, оригінал виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_1 не виявлено.
Так, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року в справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
В частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
За змістом статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», чинного на момент видачі виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження (далі - Закон № 606-XIV), виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Відповідно до положень пункту 2 частини першої, пункту 1 частини другої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Згідно із частиною другою статті 22 Закону № 606-XIV строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Отже, за загальним правилом, встановленим Законом № 606-XIV, виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Як свідчать матеріали справи та не заперечувалось сторонами, виконавчий лист № 2-3101/11 на виконання рішення суду від 3 жовтня 2011 року, яке набрало законної сили 21 листопада 2012 року, про стягнення з боржника на користь стягувача заборгованості за кредитним договором був виданий районним судом 18 квітня 2013 року, на його примусове виконання ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві 18 червня 2015 року відкрито виконавче провадження № 47896680, яке закінчене 18 вересня 2017 року на підставі постанови старшого державного виконавця Бурлаки Р.В. про повернення виконавчого документа стягувачу.
5 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), за змістом частин першої, другої статті 12 Закону, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили.
Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 5 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).
Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування його норм до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.
Аналогічний по суті висновок зроблений в постановах Верховного Суду у від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13, від 2 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6), від 1 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 521/21810/17, від 29 січня 2020 року у справі № 344/19847/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 242/2375/16-ц, від 15 жовтня 2020 року у справі № 202/20331/13-ц.
Згідно частини п'ятої статті 12 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Таким чином, з урахуванням повернення державним виконавцем виконавчого листа № 2-3101/11 стягувачу 18 вересня 2017 року та не спливу строку пред'явлення його до виконання станом на час набрання чинності Закону № 1404-VIII, цей виконавчий документ міг бути пред'явлений стягувачем до примусового виконання відносно боржника у строк до 18 вересня 2020 року.
Звертаючись 17 серпня 2021 року до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред'явлення його до виконання, представник заявника - Прудка О.В. як на підставу вимог про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, посилалась на те, що вказаний строк був пропущений з поважних причин, а саме внаслідок того, що постанова державного виконавця та виконавчий лист на адресу стягувача не надходили, а тому банк був позбавлений можливості повторно пред'явити виконавчий лист до виконання в межах вказаного строку з урахуванням його переривання.
У частині шостій статті 12 Закону № 1404-VIII передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
З наведеного слідує, що підставою для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.
Аналіз змісту даних норм дає підстави для висновку, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий документ до примусового виконання.
Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв'язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Зазначене повинно підтверджуватися належними і допустимими засобами доказування.
Окрім того, поважність причин пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання пов'язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Відмовляючи у задоволенні заяви АТ «Універсал Банк», суд першої інстанції обґрунтовано виходив із недоведеності поважності причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання за весь прострочений період, оскільки протягом тривалого часу, а саме більше ніж трьох років після повернення виконавчого листа стягувачу, заявником, який зобов'язаний сумлінно користуватися своїми правами, не вчинялися дії з метою з'ясування стану відомого йому виконавчого провадження, тому наведенні представником заявника підстави є суб'єктивними обставинами для вирішення питання поновлення пропущеного строку.
Пред'являючи у ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві виконавчийлист до примусового виконання та маючи при цьому численний штат представників, стягувач знав про відкриття виконавчого провадження та проведення певних виконавчих дій, мав можливість та повинен був контролювати стан виконання рішення суду. Проте, лише у квітні 2021 року банк звернувся до районного відділу державної виконавчої служби з метою отримання інформації та, внаслідок свого зволікання, втратив можливість отримати необхідні йому матеріали виконавчого провадження.
Суд першої інстанції правильно прийняв до уваги, що після першого звернення до органу ДВС із запитом (без вихідного номера і дати) про хід виконавчого провадження у грудні 2019 року, наступна заява представником заявника була направлена вже на іншу адресу до органу ДВС через тривалий проміжок часу, а саме у квітні 2021 році (також без вихідного номера і дати), водночас стягувач з метою оперативного з'ясування інформації про стан виконавчого провадження не скористався у розумний інтервал часу передбаченим законом правом ознайомитись з його матеріалами та/або інформаційною базою «Автоматизована система виконавчого провадження», а обставин, що об'єктивно цьому перешкоджали не встановлено, відтак така поведінка сторони стягувача свідчить про незабезпечення належного контролю за вказаним виконавчим провадженням, свідоме зволікання у захисті своїх прав та інтересів і неналежну зацікавленість у реальному виконанні рішення суду, яке набрало законної сили.
У рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стягувача про те, що строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання пропущено з поважних причин, а саме виключно через неналежне направлення даного виконавчого документа відділом ДВС, оскільки відповідно до сталої практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення процесуального строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервала часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справи «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
У постановах Верховного Суду від 8 жовтня 2020 року та від 12 жовтня 2021 року у справі № 918/333/13-г зазначено, що «стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримавши у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи».
У даному випадку заявник як юридична особа, яка багато років здійснює банківську діяльність в Україні і має значний досвід участі у судових процесах (як свідчать дані Єдиного державного реєстру судових рішень), міг усвідомлювати порушення своїх прав як стягувача та передбачити відповідні процесуальні обмеження в подальшому.
При цьому колегія суддів враховує запит без номера і дати про хід виконавчого провадження № 47896680 був направлений представником банку на поштову адресу Солом'янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві - 03186, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 40-А, яка в дійсності не є та не була офіційною адресою цього відділу, а тому вказаний доказ взагалі є неналежним, адже не містить інформації щодо предмета доказування в частині обґрунтування того, що банк контролював виконавче провадження та у квітні 2019 року звертався до органу державної виконавчої служби із запитом щодо стану виконавчого документа.
Отже, заявником не зазначено достатніх підстав та не надано належних доказів, які заважали йому, як стягувачу, при належній турботливості і обачності звернутися до державної виконавчої служби потягом тривалого часу із заявою з приводу стану відомого йому виконавчого провадження та потворно пред'явити до виконання виконавчий документ у встановлений законом строк після його повернення, а також не наведено поважні обставини, що не залежали від його волевиявленняі внаслідок яких він пропустив строк пред'явлення виконавчого листа до виконання.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені заявником обставини не є поважними причинами пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки матеріали справи не містять доказів того що, починаючи з дня отримання виконавчого листа та протягом строку, встановленого Законом України «Про виконавче провадження», заявник вживав активні дії для реалізації своїх прав з виконання рішення суду, звертався з відповідними заявами до виконавчої служби з приводу з'ясування місцезнаходження виконавчого листа, обставин повернення його стягувачу тощо.
Колегія суддів вважає, що наявність норм Конституції України, положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про обов'язковість виконання судового рішення та рішень Європейського суду з прав людини з цього приводу не можуть бути єдиною достатньою підставою для поновлення пропущеного без поважних причин строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки вимагають добросовісної та законної поведінки кожного учасника судового процесу, у тому числі і стягувача на стадії виконання судового рішення.
Як вказано в підпункті 17.4 пункту 17 Розділу XIII ЦПК України «Перехідні положення» у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
За змістом пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому, виданий він може бути лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд не вбачав підстав для його поновлення, то за результатами розгляду заяви в частині видачі дубліката втраченого виконавчого листа районний суд правильно відмовив у задоволенні цієї вимоги.
Враховуючи вищенаведене, надаючи оцінку обставинам, на які посилалося АТ «Універсал Банк», як на причини пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, та встановивши, що такі причини є неповажними, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа щодо боржника ОСОБА_1 до виконання, а також для видачі дубліката виконавчого листа.
Перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині зміни мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення, а саме його уточнення та доповнення обставинами, які свідчать про недбалість заявника щодо пропуску процесуальних строків пред'явлення виконавчого документу до виконання, колегія суддів дійшла висновку, що такі посилання ґрунтуються на власному розумінні стороною боржника спірних правовідносин та положень законодавства, вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій про відмову у задоволенні заяви через неповажність наведених стягувачем причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання і не дають підстав вважати, що районним судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як підстави для зміни ухвали суду.
Не врахування місцем судом деяких обставин, на які боржник посилався в письмових запереченнях на заяву стягувача та в апеляційній скарзі, не призвели до неправильного вирішення справи, а правильне по суті рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.
Як вказав Європейський суд з прав людини, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків районного суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, її учасникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг є необгрунтованими, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконанняу даній справіпостановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційні скарги залишаються без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат сторін відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України не проводиться.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 5 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду в частині вирішених вимог про видачу дубліката виконавчого документа відповідно до пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.
В частині вирішених вимог про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України.
Головуючий Н.В. Ігнатченко
Судді: М.В. Мережко
С.І. Савченко