Головуючий у суді першої інстанції: Петришин Н.М.
Єдиний унікальний номер справи № 1007/7074/2012
Апеляційне провадження № 22-ц/824/4920/2022
23 червня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Ігнатченко Н.В., Савченка С.І.,
секретар - Олешко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2021 року про заміну сторони виконавчого провадження у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», ОСОБА_1 , про заміну сторони у виконавчому провадженні.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -
У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про заміну сторони стягувача із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» на його правонаступника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні відкритому за виконавчим листом № 1007/7074/12, виданим на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2018 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття лінії.
У заяві посилався на те ,що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2018 року задоволено частково позов ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» . Стягнуто із ОСОБА_1 на користь товариства 147612, 77 EUR, що в еквіваленті складає 4697760, 76 грн., та судовий збір у розмірі 3282 грн.
На підставі вищевказаного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 січня 2019 року видано виконавчі листи, але встановлено, що до виконання вони не пред'являлись.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду від 26 жовтня 2020 року замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест».
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» та ОСОБА_2 04 серпня 2021 року укладено договір №04082021 купівлі-продажу прав вимоги. Відповідно до умов цього договору Продавець зобов'язується передати покупцю Право вимоги до боржника за кредитними договорами, а Покупець зобов'язується прийняти зазначене вище Право вимоги та сплатити Продавцю грошові кошти в порядку та розмірі, передбачених цим договором. Покупець після переходу до нього Прав вимоги стає Кредитором за Кредитними договорами, укладеним між Банком і Боржником, та одержує право замість Продавця вимагати від Боржника належного виконання ними зобов'язань за Кредитними договорами. Права кредитора за Кредитними договорами переходять до Покупця у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відчуження Права вимоги. При цьому, покупець, окрім статусу Кредитора, у зв'язку з набуттям Права вимоги набуває статусу Кредитора за всіма договорами, що забезпечують виконання Боржником його зобов'язань за кредитними договорами.
Отже, як зазначає заявник, він з 04 серпня 2021 року набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню ОСОБА_1 , а тому просив замінити сторону стягувача у виконавчому провадженні .
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2021 року заяву задоволено .
Замінено стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» на його правонаступника ОСОБА_2 у виконавчих провадженнях за виконавчими листами № 1007/7074/12, виданими на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2018 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Авістар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на порушення норм процесуального права, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції . В апеляційній скарзі зазначає, що він не надавав повноважень адвокату Шевчуку С.А. щодо визнання вимог заяви про заміну сторони стягувача.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 03 березня 2022 року, 23 червня 2022 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило . Представник ОСОБА_2 приймав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції .
До канцелярії апеляційного суду 22 червня 2022 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи на дату яка припадає на період післявоєнного стану оголошеного в Україні згідно з Указом Президента України № 341\2022 « Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15 травня 2022 року затвердженого Законом України № 2263-1Х від 22 травня 2022 року .
Разом з тим колегія суду зауважує, що будь-яких доказів на підтвердження неможливості прибуття у судове засідання з поважних причин ОСОБА_1 не додав , а тому відсутні підстави вважати причини неявки поважними . З огляду на положення ч.2 ст. 372 ЦПК України , неявка особи , належним чином повідомленої про день та час розгляду справ , яка приймає участь у справі , не перешкоджає розгляду справи .
Від інших осіб , які приймають участь у справі заяв і клопотань про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходило, а тому вважати причини їх неявки до суду поважними , відсутні.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до ст. 15 Закону України « Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
За змістом ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст.442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона(заінтересована особа),державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до ст. 512 ЦК України ОСОБА_2 з 04 серпня 2021 року набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню ОСОБА_1 ,
Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України та ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Процесуальний порядок правонаступництва визначений ст.55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно вимог чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону (відступлення права вимоги) є частковим правонаступництвом (сингулярне правонаступництво), оскільки не передбачає переходу всієї сукупності прав та обов'язків до правонаступника (що має місце у випадках припинення юридичної особи та спадкового наступництва у випадку смерті фізичної особи), однак є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Виходячи із норм Конституції України , ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв'язку із такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту ст. ст. 512, 514 ЦК України , Закону України «Про виконавче провадження» .
При цьому, виконання судового рішення - це заключний етап юрисдикційної діяльності. Без належної реалізації цієї стадії юрисдикційної діяльності втрачається сенс попередньої діяльності суду та інших органів, які уповноважені на здійснення захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних, юридичних осіб, територіальних громад та держави.
Виконанням судового рішення завершується процес захисту суб'єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян та юридичних осіб шляхом їх фактичної реалізації у спосіб та в порядку, визначених Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Обов'язковість рішень суду є також однією з основних засад судочинства в Україні .
Отже, після набрання законної сили відповідним судовим рішенням, воно підлягає обов'язковому виконанню сторонами справи, які, виходячи із суті такого рішення, зазвичай набувають процесуального статусу стягувача та боржника, а у разі відсутності добровільного виконання судового рішення боржником - вчиняються дії щодо його примусового виконання у спосіб та в порядку, що визначені, зокрема Законом України «Про виконавче провадження», зокрема ініціювання відкриття виконавчого провадження, тощо. Крім того, забезпечення належного виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Як видно із матеріалів справи , рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2018 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь товариства 147612, 77 EUR, що в еквіваленті складає 4697760, 76 грн., та судовий збір у розмірі 3282 грн набуло законної сили . До ОСОБА_2 у повному обсязі перейшли всі права та обов'язки за договором відступлення права вимоги від ТОВ « Фінансова компанія «Гефест», відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦПК України, при цьому всі правовідносини й умови договорів повністю зберігаються , що не вимагає переукладення чинних договорів або внесення до них будь-яких змін.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те що він не надав адвокату Шевчуку А.А. повноважень щодо визнання вимог викладених у заяві ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні , спростовуються наявним в матеріалах справи ордером адвоката Шевчука А.А. № 1164168 серії АА від13 січня 2021 року від імені ОСОБА_1 на надання правничої( правової) допомоги у Броварському міськрайонному суді Київської області ( а.с. 89) . У даному ордері зазначено , що повноваження адвоката не обмежуються .
Ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) та іншими законами України.
Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката.
Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 р. № 41 затверджено нову редакцію «Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги» (далі - Положення про ордер).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі №9901/736/18 (провадження № 11-989заі18) зазначається, що, виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону № 5076-VI, ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 Кримінального кодексу
України).
Надання адвокатом додаткових документів (договору або витягу з договору) на підтвердження повноважень чинним законодавством не передбачено.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними. Будь-яких інших доводів апеляційна скарга не містить .
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає ,що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 371, 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, суд ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлено 28 червня 2022 року.
Головуючий
Судді