10 червня 2022 року м. Дніпросправа № 160/10497/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Чабаненко С.В. ,
суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у справі №160/10497/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просила:
- скасувати податкове повідомлення-рішення; форми “Р” відповідача №0011483305 від 08.04.2020 року, яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 250715,28 гривень;
- скасувати податкове повідомлення-рішення форми “Р” відповідача № 0011513305 від 08.04.2020 року, яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 20892,94 гривень;
- скасувати податкове повідомлення-рішення форми “ПС” відповідача № 0011473305 від 08.04.2020 року, яким до позивача було застосовано штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 170,00 гривень;
- скасувати податкову вимогу форми “Ф” відповідача № 258139-52 від 11.09.2020 року про сплату податкового боргу позивачем у розмірі 297645,45 грн.;
- скасувати рішення про опис майна позивача у податкову заставу № 258139-52/61 від 11.09.2020 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна не скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, 12.11.2007р. між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір №800002617, з метою забезпечення виконання зобов'язань за яким було укладено договір іпотеки від 12.11.2007р. Крім того, 12.05.2011р. сторонами договору було укладено Договір про внесення змін і доповнень №1/80030037, що підтверджується копія відповідних договорів та листа АТ «Альфа-Банк» №82161-23.1-б/б від 21.09.2021р. (а.с.31-46,132-133).
Листом №107565 від 12.06.2018р. ПАТ «Альфа-Банк» ОСОБА_1 було направлено Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням, яким, зокрема, повідомлено позивача про те, що у випадку задоволення вимог іпотекодержателя в порядку вимог ст.37 Закону України «Про іпотеку» їй буде прощено (анульовано) залишок непогашеної заборгованості за Кредитом, у зв'язку з чим вона буде зобов'язана сплатити 18% податку на доходи фізичних осіб та 1,5% військового збору з доходу у вигляді основної суми боргу, анульованого кредитором (а.с.137-138).
Також АТ «Альфа-Банк» на адресу ОСОБА_1 було направлено довідку №19330-102-б/б від 26.02.2019р. про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, згідно якої Банк повідомив позивача про те, що їй прощено (анульовано) залишок заборгованості за Кредитним договором №800002617 від 12.11.2007р. та Договором про внесення змін і доповнень №1/800030037 від 12.05.2011р. та у відповідності до вимог Податкового кодексу України до складу її річного доходу за 2018 рік включається дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу в розмірі 1 115 220,84 грн, який підлягає оподаткуванню (а.с.134).
Відповідно до наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 1768-п від 19.12.2019 року, на підставі приписів п.п. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України в період з 24.01.2020р. по 27.01.2020р. посадовою особою контролюючого органу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р., за результатами якої був складений акт від 28.01.2020р. за №4643/04-36-33-05/ НОМЕР_1 .
Відповідно до висновків акту перевірки встановлено наступні порушення:
- п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (зі змінами і доповненнями), а саме: неподання податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2018 рік;
- пп .«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.п.168.2.1 п.168.2 ст.168 та з урахуванням п.п.165.1.55 п.165.1 ст.165, п.167.1 ст.167, п.п.1.2, п.п.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами та доповненнями), а саме: заниження загального річного оподатковуваного доходу шляхом не декларування доходу, у зв'язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом, в результат чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік на суму 200572,22 грн. та військового збору на суму 16714,35 грн., що підтверджується змістом копії наведеного акту перевірки (а.с.13-25, 113-119).
На підставі висновків акта перевірки, 08.04.2020р. ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення:
- форми “Р” №0011483305, за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 250715,28 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 200572,22 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 50143,06 грн.;
- форми “Р” №0011513305, за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 20892,94 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 16714,35 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4178,59грн.;
- форми “ПС” відповідача №0011473305, за яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн. за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік, що підтверджується їх копіями, наявними у справі (а.с.26-28,111-112).
В подальшому, у зв'язку із несплатою грошових зобов'язань, визначених у вищенаведених податкових повідомленнях-рішеннях, контролюючим органом були прийняті:
- податкова вимога форми “Ф” №258139-52 від 11.09.2020 року, за якою станом на 10.09.2020р. за позивачем обліковується податковий борг на загальну суму 297645,45 грн., у тому числі за основні платежі - 217286,57 грн., штрафні (фінансові) санкції - 54491,65 грн., пеня - 25867,23 грн.
- рішення про опис майна у податкову заставу №258139-52/61 від 11.09.2020 року (а.с. 29,30).
Вирішуючи спір щодо законності вищенаведених рішень, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки факт анулювання (прощення) АТ "Альфабанк" боргу ОСОБА_1 у розмірі 1 115 220,84 грн., доведено належними доказами, такий прощений борг є доходом останньої у вигляді додаткового блага, а тому позивач зобов'язана була задекларувати за 2018 рік та сплатити ПДФО і військовий збір. Таким чином, контролюючим органом правомірно були нараховані грошові зобов'язання з ПДФО та військового збору, та застосовані штрафні санкції за неподання податкової звітності за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями, а, відповідно, правомірно прийняті оскаржувані податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, спірні правовідносини врегульовано приписами Податкового кодексу України (далі ПК України).
Відповідно до ст. 16 ПК України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Приписами п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.
Відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платником податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно з п. 163.1 ст.163 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Приписами п.164.1 ст.164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 статті 164 ПК України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень, 08.04.2020 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Відповідно до норм п.п.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Підпунктом «в» п.176.1 ст.176 ПК України встановлено, що платники податку зобов'язані, зокрема, подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
Згідно з п.179.1, п.179.7 ст.179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пп.162.1 ст.162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 цього Кодексу.
Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року та не включаються суми процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. При цьому, у разі отримання такого оподатковуваного доходу у вигляді наведеного додаткового блага (прощення кредитором основної суми боргу (кредиту), платник податку зобов'язаний подати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), сплатити суму податкового зобов'язання, яка зазначена у такій декларації, а також і нарахувати та сплатити з такого доходу військовий збір.
Виходячи з викладеного та враховуючи усталену позицію Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що додатковим благом є тільки основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, яка підлягає оподаткуванню та декларуванню. До цієї суми боргу (кредиту) не включаються проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками, 12.11.2007р. між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір №800002617, з метою забезпечення виконання зобов'язань за яким було укладено договір іпотеки від 12.11.2007р., а також і 12.05.2011р. було укладено Договір про внесення змін і доповнень №1/80030037 (а.с.31-46,132-133).
АТ «Альфа-Банк» було направлено на адресу ОСОБА_1 довідку №19330-102-б/б від 26.02.2019р. про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, згідно якої Банк повідомив позивача про те, що їй прощено (анульовано) залишок заборгованості за Кредитним договором №800002617 від 12.11.2007р. та Договором про внесення змін і доповнень №1/800030037 від 12.05.2011р. та у відповідності до вимог Податкового кодексу України до складу її річного доходу за 2018 рік включається дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу в розмірі 1115220,84 грн., який підлягає оподаткуванню (а.с.134).
Листом від 20.08.2019р. №78734-11-б/б АТ «Альфа-Банк» повідомив контролюючий орган, що нарахування та виплата доходів на користь фізичної особи ОСОБА_1 зумовлена проведенням АТ «Альфа-Банк» у 4 кварталі 2018р. операції з прощення (анулювання) основної кредитної заборгованості за власним рішенням Банку до закінчення строку позовної давності у розмірі 1115220,84 грн., та на виконання вимог, встановлених пп.164.2.17 «д» Податкового кодексу України, Банк повідомляв позивача про обов'язок сплатити податки та збори з доходу сум прощеного боргу шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням, що підтверджується копією відповідного листа, наявною у справі (а.с.146).
Таким чином, наведене свідчить, що анульована (прощена) банком позивачці сума основного боргу (тіло кредиту) за кредитним договором є доходом, який отриманий позивачем як додаткове благо, а відповідно, такий дохід підлягає включенню до річного оподатковуваного доходу за 2018 рік шляхом відповідного декларування позивачем такого доходу та з такого доходу позивач був зобов'язаний нарахувати ПДФО та військовий збір у встановленому податковим законодавством у відповідному розмірі.
Водночас, позивачем не дотримано обов'язку, визначеного ст. 16 ПК України, щодо декларування доходу як додаткового блага за анульованим (прощеним) основним боргом в сумі 1 1152 20,84 грн., відповідної декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік у встановлений строк не подано та суми ПДФО і військового збору не сплачено, що не заперечується позивачем.
Внаслідок наведеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що податковим органом правомірно були нараховані грошові зобов'язання з ПДФО та військовому збору та застосовані штрафні санкції за неподання податкової звітності за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями, а, відповідно, правомірно прийняті оскаржувані податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу.
Відповідна правова позиція також узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 23.09.2019р. у справі №825/599/17 та від 01.10.2019р. у справі №819/2619/14-а, яка є обов'язковою для застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
В свою чергу колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта стосовно того, що судом першої інстанції не було досліджено питання визначення позивачці грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з суми прощеного боргу, оскільки відповідачем невірно здійснено розрахунок суми доходу позивача як додаткового блага; відповідач не пересвідчився у дійсності основного боргу; у документах банку, які стали підставою для нарахування позивачеві грошових зобов'язань за оспорюваними рішеннями, наявні неточності та описки та із них неможливо встановити походження суми доходу у вигляді додаткового блага позивачеві у сумі 1 115 220,84 грн. з огляду на те, що зазначені обставини не є предметом даного спору та є питаннями взаємовідносин позивача і банку. При цьому доказів звернення до суду із позовом в порядку цивільного судочинства до банківської установи щодо оскарження розміру прощеного боргу матеріали справи не містять, тому викладені обставини не можуть бути обрані обґрунтованими підставами для скасування спірних рішень контролюючого органу у цій справі.
Водночас, з наведеного питання колегія суддів зазначає, що податковий орган отримав відповідне повідомлення від банківської установи про отримання ОСОБА_1 додаткового блага в сумі 1 115 220,84 грн. та до повноважень контролюючого органу не віднесено здійснення перевірки правильності розрахунку суми основного боргу за прощеним кредитом банком.
Крім того, колегія суддів зазначає, що до повноважень податкового органу також не віднесено питання перевірки отримання платником податків відповідного повідомлення від банківської установи.
Також, колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта стосовно того, що контролюючим органом було порушено процедуру проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки позивача не було повідомлено про необхідність надання відповідних документів та початок проведення перевірки, що є грубим порушенням податкового законодавства.
Водночас, наведені доводи апелянта спростовуються наявними в матеріалах справи копіями наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №1768-п від 19.12.2019р., повідомлення №696 від 19.12.2019р. про проведення такої перевірки з 24.01.2020р. та необхідність забезпечення надання всіх документів, що стосуються предмету такої перевірки, а також і копією поштового конверту щодо повернення на адресу контролюючого органу наведених наказу та повідомлення із позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання», що вважається належним повідомленням позивача, виходячи з вимог ст.ст. 42, 58 ПК України. (а.с.147, 147, 55-156).
Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо порушення відповідачем порядку оформлення акту перевірки та не зазначення у ньому інформації, передбаченої п.2 ст.4 Розділу ІІІ Порядку №727, оскільки наведене спростовується наявною копією акту перевірки від 28.01.2020р. № 4643/04-36-33-05, який містить всі відомості щодо виявлених порушень з посиланням на документи, надані банком та норми чинного законодавства, якими регулюються спірні відносини, та зазначені норми, порушені позивачем (а.с.13-25).
Щодо податкової вимоги про сплату податкового боргу позивачем та рішення про опис майна позивача у податкову заставу, то згідно приписів ст.ст 59, 88-89 ПК України вказані рішення прийняті на підставі та в межах повноважень за наявності податкового боргу у позивача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно частини статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у справі №160/10497/21 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак
суддя І.В. Юрко