30 червня 2022 року справа №200/8897/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року у справі № 200/8897/21 (головуючий суддя І інстанції Дмитрієв В.С.), складеного у повному обсязі 23 листопада 2021 року у м. Слов'янськ Донецької області, за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
19 липня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про:
- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
- зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини 3035 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідач, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач не набув права на день звільнення та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, оскільки до спірних правовідносин застосовується саме наявність календарної вислуги років, яка повинна становити не менше 10 років.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серія НОМЕР_1 від 30 березня 2015 року.
Позивач проходив військову службу у Військовій частині 3035 Національній гвардії України.
Наказом командира військової частини 3035 Національній гвардії України від 28 січня 2019 року № 21 вирішено виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення старшину ОСОБА_1 , звільненого відповідно до підпункту «к» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з вказаним наказом вислуга років ОСОБА_1 на військовій службі складає у календарному обчисленні - 06 років 02 місяці 13 днів.
Відповідно до довідки військової частини 3035 Національної гвардії України від 10 листопада 2021 року №40/35/9/1-1898 вислуга років ОСОБА_1 на момент звільнення в календарному обчисленні складала -06 років 02 місяця 13 днів, в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 07 років 02 місяця 16 днів, загальний страховий стаж для призначення пенсії (з врахуванням пільгового періоду) - 13 років 04 місяця 29 днів.
При звільненні зі служби одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби не нараховувалася і не виплачувалася.
На заяву позивача щодо виплати грошової допомоги, відповідач листом від 30 квітня 2021 року №40/35/32-711/С-32 повідомив про відсутність права у ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків за кожний повний календарний рік служби, у зв'язку з відсутністю календарної вислуги десять років.
Відповідачем не заперечується, що у день звільнення позивачу не була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби. Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на отримання спірної допомоги порушено та підлягає відновленню.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Так, згідно із абзацом першим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Аналогічна правова норма міститься в пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" (надалі - Порядок № 393).
У розумінні вказаних правових норм слідує, що поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби».
При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше».
Таким чином, в частині другій статті 15 Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.
Отже, правовими нормами Порядку № 393 та Закону № 2011 законодавець лише визначає періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах. Тобто, законодавець визначає лише способи обчислення вислуги років.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 806/2104/17.
Матеріалами справи підтверджується, що вислуга років на час звільнення позивача складає: у календарному обчисленні становить: календарна 06 років 02 місяця 13 днів, загальна з урахуванням пільгової 13 років 04 місяця 29 днів, тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги дотримана. Оскільки інші підстави відмови, крім недостатності років вислуги, у призначенні грошової допомоги відсутні, відповідно позивач має право на таку виплату.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про протиправність відмови відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року у справі № 200/8897/21 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року у справі № 200/8897/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 30 червня 2022 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць