30 червня 2022 року справа №200/12320/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Казначеєва Е.Г., Сіваченка І.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі №200/12320/21 (головуючий І інстанції Олішевська В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 16.06.2021 року № 056550003540 щодо неврахування в трудовій стаж всіх періодів трудової діяльності які є в трудовій книжці позивача,
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву від 15.06.2021 року про призначення пенсії за віком із зарахуванням всіх періодів трудової діяльності зазначених в трудовій книжці від 09.07.1979 року, а саме періодів роботи в Ясинуватській дистанції колії Донецької залізниці з 02.06.1997 року по 12.06.2000 року, з дати призначення пенсії за віком, тобто з 31.05.2021 року.
В обґрунтування позову зазначив, що звернувся з заявою до пенсійного органу про призначення пенсії за віком за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», надав всі необхідні документи.
Проте Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області протиправно при призначенні пенсії не врахувало спірні періоди роботи позивача в Ясинуватській дистанції колії, посилаючись на недоліки в оформленні трудової книжки та відсутність уточнюючої довідки, що підтверджує пільговий характер роботи позивача у спірний період роботи.
Однак, недоліки виявлені Пенсійним фондом при оформленні трудової книжки не можуть вважатися достатньою підставою для відмови у зарахуванні стажу на підставі трудової книжки. Крім того, в трудовій книжці, яка є основним документом для підтвердження трудової діяльності позивача, є всі записи щодо спірних періодів його роботи.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не зарахування при призначення пенсії ОСОБА_1 періоду роботи в Ясинуватській дистанції колії Донецької залізниці з 02.06.1997 року по 31.12.1998 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 31.05.2021 року зарахувавши до страхового стажу періоду роботи в Ясинуватській дистанції колії Донецької залізниці з 02.06.1997 року по 31.12.1998 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат по справі.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач - ГУ ПФУ в Донецькій області звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Позивачу призначено пенсію за віком з 31.05.2021 з урахуванням страхового стажу 28 років 1 місяць 12 днів (стаж враховано по 31.03.2021).
Позивач надав заяви для перерахунку пенсії для з наданням додаткових документів.
З урахуванням наданих довідок управлінням було зараховано до страхового стажу позивача всі періоди роботи, окрім в Ясинуватській дистації колії Донецької залізниці, та проведено перерахунок, після якого страховий стаж позивача склав 42 роки 8 місяців 20 днів (стаж враховано по 31.03.2021)
При цьому, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи позивача з 02.06.1997 року по 31.12.1998 року, оскільки печатка та її реквізити в трудовій книжці позивача не читабельні.
Отже, управління діяло в межах та у спосіб визначений чинним законодавством, отже відсутні підставі для задоволення позовних вимог та врахування до страхового стажу періодів роботи з 02.06.1997 року по 31.12.1998 року.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача, не надаючи оцінку рішенню в тій частині, яка сторонами не оскаржується.
Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
15.06.2021 року ОСОБА_1 через вебпортал Пенсійного фонду України звернувся із заявою про призначення пенсії (а.с. 71).
Рішенням № 056550003540 від 23.06.2021 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 31.05.2021 року. Протокол призначення пенсії свідчить, що страховий стаж позивача становить 28 років 1 місяць 12 днів, пенсія з 31.05.2021 року призначена в розмірі 6396,89 грн. (а.с. 95).
Згідно повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке надіслано позивачу в електронному кабінету Пенсійного фонду, до страхового стажу не зараховані періоди роботи, що містяться в трудовій книжці, оскільки печатка, якою завірена трудова книжка не читається.
Також за період з 09.07.1979 року по 02.11.1979 року мають місце виправлення в наказі на звільнення.
Потрібно надати підтверджуючу довідку за період з 09.07.1979 року по 02.11.1979 року, або надати довідки про періоди роботи зазначені в трудовій. Для зарахування до навчання до стажу необхідно надати уточнюючу довідку про періоди навчання, оскільки в трудовій книжці вказано періоди навчання з виправленням і без наказів на зарахування і відрахування з навчання (а.с. 29).
Позивач 01.07.2021 року через вебпортал Пенсійного фонду України надав заяву про перерахунок пенсії та скановані копії довідки про період роботи з 09.07.1979 року по 02.11.1979 року у Слов'янській дистанції сигналізації та зв'язку № 743- 5/210 від 25.06.2021 року, довідку № 1/293 від 25.06.2021 року про підтвердження періоду навчання з 01.09.1976 року по 27.06.1980 року, видану Бахмутським коледжем транспортної інфраструктури, довідку № 18 від 25.06.2021 року, видану Лиманської дистанцією сигналізації та зв'язку про періоди роботи з 27.08.1984 року по 29.01.1986 року.
Згідно протоколу про перерахунок пенсії, на підставі рішення № 056550003540 від 06.07.2021 року позивачу проведено перерахунок пенсії з 31.05.2021 року, у зв'язку з донарахуванням стажу, який після перерахунку пенсії став складати 29 років 6 місяців 17 днів (а.с. 94).
13.07.2021 року позивач через вебпортал Пенсійного фонду України подав заяву про перерахунок пенсії та надав скановані копії довідок про період роботи в Лиманській дистанції колії з 31.01.1986 року по 31.05.1997 року, з 19.02.2001 року по 16.01.2012 року, з 12.02.2016 року по 28.08.2017 року, в Волноваській дистанції колії з 12.06.2000 року по 19.02.2001 року.
Протокол про перерахунок свідчить, що на підставі рішення № 056550003540 від 20.07.2021 року позивачу проведено перерахунок пенсії з 31.05.2021 року, у зв'язку з донарахуванням стажу, який після перерахунку пенсії став складати 40 років 10 місяців 17 днів (а.с. 93).
23.07.2021 року позивач надав заяву про перерахунок пенсії та скановану копію довідки про період роботи в Лиманській дистанції колії з 01.08.1980 року по 03.06.1982 року.
Протокол про перерахунок пенсії свідчить, що на підставі рішення № 056550003540 від 29.07.2021 року позивачу проведено перерахунок пенсії з 31.05.2021 року, у зв'язку з донарахуванням стажу, який після перерахунку пенсії став складати 42 роки 8 місяців 20 днів (а.с. 92).
Згідно записівв трудової книжки позивача:
з 09.07.1979 року прийнятий на роботу до Донецького ордеру Леніна залізничної дороги Слов'янської дистанції сигналізації та зв'язку для проходження виробничої практики на посаду електромонтера зв'язку 3 розряду;
01.11.1979 року встановлений 4 розряд;
02.11.1979 року звільнений у зв'язку з закінченням виробничої практики;
з 01.09.1976 року по 08.07.1979 року, з 03.11.1979 року по 30.06.1980 року проходив навчання в Артемівському технічному залізничного транспорту;
01.08.1980 року прийнятий на Дистанцію сигналізації та зв'язку станції Красний Лиман Донецької залізничної дороги на посаду електромонтера 4 розряду;
03.06.1982 року звільнений у зв'язку з призивом до Збройних сил;
з 04.06.1982 року по 18.06.1984 року служба в лавах Радянської Армії;
27.08.1984 року прийнятий на Дистанцію сигналізації та зв'язку станції Красний Лиман Донецької залізничної дороги електромеханіком;
29.01.1986 року звільнений у зв'язку з переведенням;
31.01.1986 року прийнятий до Краснолиманської дистанції шляху на посаду електромонтера зв'язку 5 розряду;
20.11.1989 року призначений майстром по ремонту та експлуатації машин та механізмів;
11.11.1990 року переведений наладчиком машини ВПРС- 500 6 розряду;
01.07.1996 року призначений інженером вагону ІІ категорії;
31.05.1997 року звільнений у зв'язку з переведенням;
02.06.1997 року прийнятий до Дистанції колії Ясинувата Донецька залізниця наладчиком контрольно - вимірювального вагону;
24.02.1998 року переведений заступником начальника вагону дефектоскопа № 431;
12.06.2000 року звільнений у зв'язку з переведенням;
12.06.2000 року прийнятий до Волноваської дистанції шляху начальником вагону дефектоскопа № 321;
19.02.2001 року звільнений у зв'язку з переведенням;
19.02.2001 року прийнятий до Краснолиманської дистанції шляху начальником вагону дефектоскопа № 321;
16.10.2012 року переведений начальником вагону дефектоскопа № 046 Дорожньої лабораторії діагностики залізничної колії;
09.02.2016 року звільнений за переведенням;
12.02.2016 року прийнятий до Структурного підрозділу «Краснолиманська дистанція колії» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» начальником вагону дефектоскопу № 046;
28.08.2017 року звільнений у зв'язку з переведенням;
29.08.2017 року прийнятий Філії «Центр діагностики залізничної інфраструктури» ПАТ «Укрзалізниця» начальником вагону - дефектоскопу № 046 виробничого підрозділу філії (а.с. 12-19).
З розрахунку стажу встановлено, що на час розгляду справи, страховий стаж позивача складає 42 роки 8 місяців 20 днів, до страхового стажу позивача зараховано періоди з 01.09.1976 року по 08.07.1979 року (навчання), з 09.07.1979 року по 02.11.1979 року (період роботи), з 03.11.1979 року по 27.06.1980 року (навчання), з 01.08.1980 року по 03.06.1982 року (період роботи), з 04.06.1982 року по 18.06.1984 року (військова служба), з 27.08.1984 року по 29.01.1986 року, з 31.01.1986 року по 31.05.1997 року, з 01.01.1999 року по 10.06.2000 року, з 12.06.2000 року по 31.12.2000 року. з 01.01.2001 року по 19.02.2001 року. з20.02.2001 року по 31.12.2003 року, з 01.01.2004 року по 16.01.2012 року, з 01.02.2012 року по 09.02.2016 року, з 12.02.2016 року по 28.08.2017 року, з 01.09.2017 року по 31.03.2021 року (періоди роботи) (а.с. 98).
До страхового стажу не враховано періоди роботи в Ясинуватській дистанції колії Донецької залізниці з 02.06.1997 року по 31.12.1998 року.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Оцінка суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
На підставі частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі Закон № 1058, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до абзаці 1 частини першої статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. (абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону №1058)
На підставі статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637 (далі Порядок 637) , основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 3 Порядку 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).
Пунктом 17 Порядку 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить, що органі ПФУ мають великий обсяг прав та обов'язків при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
Отже, пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
Як свідчать матеріали справи, пенсійним органом не враховано до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Ясинуватській дистанції колії Донецької залізниці з 02.06.1997 року по 31.12.1998 року, оскільки печатка та її реквізити в трудовій книжці позивача не читабельні.
Трудова книжка позивача щодо спірного періоду містить наступні записи:
- №19 02.06.1997 року прийнятий до Дистанції колії Ясинувата Донецька залізниця наладчиком контрольно - вимірювального вагону №431 в порядку переведення (наказ №106 від 02.06.1997 року);
-№20 24.02.1998 року переведений заступником начальника вагону дефектоскопа № 431 (наказ №58 від 24.02.1998 року);
-№21 12.06.2000 року звільнений у зв'язку з переведенням (наказ №401 від 12.06.2000 року.
При цьому відповідач, повідомляючи про відсутність підстав для включення спірного періоду роботи до страхового стажу, не ставить під сумнів правильність записів про періоди її роботи, зазначені в трудовій книжці.
Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58).
Станом на час початку ведення трудової книжки позивача, діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 року №162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162), пункти 2.2, 2.3 та 4.1 якої містять положення, подібні положенням пункту 2.2, 2.4 та 4.1 Інструкції № 58.
Пунктом 1.4 Інструкції №162 визначалося, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС віл 06.09.1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок №656) та цією Інструкцією.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції №162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповіднодо чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
На підставі пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи,організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства,установи,організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Крім того, аналогічні норми містяться і у постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства,установи,організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства,установи,організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, тому відсутні підстави для неврахування спірних періодів до страхового стажу позивача.
Оскільки трудова книжка позивача містить необхідні записи про період його роботи в Ясинуватській дистанції колії Донецької залізниці з 02.06.1997 року по 31.12.1998 року, зазначений період повинен бути врахований до страхового стажу ОСОБА_1 .
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі №200/12320/21- залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі №200/12320/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 30 червня 2022 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 30 червня 2022 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді Е.Г. Казначеєв
І.В. Сіваченко