30 червня 2022 року м. Чернігів Справа № 620/3057/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 22.02.2022 за допомогою системи «Електронний суд» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, відповідач 1), Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - ГУДФС у Чернігівській області, відповідач 2), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ДФС України щодо неприйняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності за його заявою від 10.11.2021;
- зобов'язати ГУ ДФС у Чернігівській області згідно з процедурою, визначеною Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 №850, повторно подати на розгляд ДФС України висновок про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому третьої групи інвалідності за його заявою від 10.11.2021;
- зобов'язати ДФС України після отримання від ГУ ДФС у Чернігівській області матеріалів за його заявою від 10.11.2021 щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності розглянути матеріали про виплату одноразової грошової допомоги та за результатами розгляду прийняти рішення про призначення або відмову у призначенні вказаної виплати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч норм чинного законодавства ДФС України не розглянула матеріали про призначення йому одноразової грошової допомоги, а безпідставно повернула їх до ГУДФС у Чернігівській області.
Ухвалою суду від 04.05.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, установлено відповідачам строк для подачі відзиву на позов.
Від відповідачів у встановлений судом строк відзиви на позовну заяву не надійшли. Ухвали про відкриття провадження у справі повернулись неврученими. Оскільки судом направлено повідомлення про відкриття провадження на адреси, вказані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців, суд вважає, що вжив належних заходів для повідомлення суб'єктів владних повноважень про розгляд справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 проходив службу у відділі податкової міліції управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у Чернігівській області та наказом Державної податкової адміністрації від 29.12.2008 №525-о звільнений у запас з 08.01.2009 на підставі пункту 64 «Б» розділу VII Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР №114, у зв'язку з хворобою.
Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ, позивачеві з 03.06.2021 безтерміново встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС (а.с. 15).
Враховуючи наведене, 07.10.2021 ОСОБА_1 звернувся до ГУДФС у Чернігівській області, як правонаступника Державної податкової адміністрації у Чернігівській області, із заявою про проведення йому виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України від 20.12.1990 №565-ХІІ «Про міліцію» (в редакції Закону України від 13.02.2015 №208-VIIІ) (а.с. 16-17).
Листом від 29.10.2021 відповідач 2 повідомив позивача про необхідність надання документів для підготовки висновку про призначення одноразової грошової допомоги (а.с. 18).
На виконання вказаного листа ГУДФС у Чернігівській області ОСОБА_1 підготував заяву, до якої долучив відповідний пакет документів (а.с. 19-20, 23-24).
Згідно із вимогами Порядку та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України 21.10.2015 №850 (далі - Порядок №850), відповідач 2 направив до ДФС України матеріали щодо позивача для вирішення заяви по суті.
Листом від 16.12.2021 ДФС України заяву ОСОБА_1 повернула, зазначивши, що на виконання Закону України від 28.01.2021 №1150-ХІ «Про Бюро економічної безпеки України», постанов КМУ від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби та Державної митної служби України», від 12.05.2021 №510 «Про утворення Бюро економічної безпеки України», Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074, ДФС України втратила повноваження та припинила виконувати свої функції. Працівники звільнені зі служби, що унеможливлює проводити розгляд, погодження та затвердження матеріалів про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника податкової міліції, передбаченого наказом ДФС від 12.12.2015 №973 «Про порядок організації бухгалтерського обліку та по деякі фінансові питання» (зі змінами). На сьогодні у ДФС працює Комісія з реорганізації, яка забезпечує передачу справ до архіву (а.с. 22).
Про повернення матеріалів позивача повідомлено листом від 30.12.2021 (а.с. 21).
Вважаючи дії ДФС України щодо нерозгляду заяви про призначення одноразової грошової допомоги протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 356.1 статті 356 Податкового кодексу України зазначено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Згідно із частиною шостою статті 23 Закону України від 20.12.1990 №565-ХІІ «Про міліцію» (далі - Закон №565-ХІІ; в редакції Закону України від 13.02.2015 №208-VIII, який набрав чинності 12.03.2015) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Закон №565-ХІІ втратив чинність 07.11.2015 у зв'язку з набранням чинності Законом України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII). При цьому, в пункті 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за позивачем, який проходив службу в органі податкової міліції і якому встановлено інвалідність, у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з проходженням служби в ОВС, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію».
Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, в постановах від 07.03.2018 у справі №464/5571/16-а, від 21.06.2018 у справі №822/31/18 та від 28.08.2018 №804/6297/17.
Відповідно до пункту 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Підпунктом 2 пункту 3 Порядку №850 визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі: установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Відповідно до пунктів 7-9 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Таким чином, за особами, яким під час перебування на службі в органі податкової міліції, встановлено інвалідність, у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з проходженням служби, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію».
Відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся до ГУ ДФС в Чернігівській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із установленням інвалідності та надав відповідачу 2 документи, визначені пунктом 7 Порядку №850.
Отримавши відповідну заяву позивача та додані до неї документи, ГУ ДФС в Чернігівській області направило до центрального органу фіскальної служби України матеріали щодо виплати позивачу спірної одноразової грошової допомоги для прийняття рішення.
У своєму листі від 16.12.2021 ДФС України зазначило про повернення без розгляду надісланих ГУ ДФС у Чернігівській області матеріалів щодо позивача, оскільки відповідач 1 втратив повноваження та припинив виконувати свої функції.
Однак, такі доводи ДФС України суд вважає необгрунтованими, враховуючи таке.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
Установлено, що ДФС України продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
У Розпорядженні від 21.08.2019 №682-р «Питання Державної податкової служби» Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою України покладених на неї Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до Наказу ДПС України від 28.08.2019 №36 «Про початок діяльності Державної податкової служби України» розпочато виконання ДПС України функцій і повноважень ДФС України, що припиняється.
17.05.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено записи про державну реєстрацію ДПС України як юридичної особи, та про внесення рішення засновників (учасників) ДФС України щодо припинення такої як юридичної особи в результаті реорганізації.
Проте, запис про припинення ДФС України та ГУДФС у Чернігівській області в Реєстрі на момент вирішення судом даного спору відсутній. Вказані суб'єкти перебувають у стані припинення (а.с. 52, 53).
Отже, Постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №82-р свідчать про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво ДПС України. Тобто, про перехід до ДПС України функцій ДФС України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску.
Водночас, спір у цій справі виник у відносинах публічної служби і не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску чи інших функцій, що були передані ДПС України відповідно до даних нормативно правових актів.
Аналіз статті 104 Цивільного кодексу України свідчить, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
У свою чергу, суд звертає увагу, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому, обов'язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 10.09.2020 у справі №420/5772/18, від 06.10.2020 у справі №804/958/17, від 10.10.2020 у справі №804/958/17, від 03.12.2020 у справі №805/2173/16-а, від 30.12.2020 у справі №805/4361/17-а, у випадку, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб'єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого з публічних правовідносин суб'єкта владних повноважень як юридичної особи.
Крім того, відповідно до Порядку взаємодії структурних підрозділів ДФС, її територіальних органів, установ, організацій, що належать до сфери управління ДФС при виплаті одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника палаткової міліції, затвердженому наказом ДФС від 09.12.2015 №973 (у редакції наказу від 01.07.2020 №94), розгляд та затвердження документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу ІІІ, здійснює ДФС України (а.с. 25-30).
Враховуючи наведене, суд вважає, що саме ДФС України повинна проводити розгляд, погодження та затвердження матеріалів про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника податкової міліції.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, ДФС України жодне рішення за результатами розгляду матеріалів позивача щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності та втратою працездатності колишньому працівнику податкової міліції не приймалося.
За таких обставин, належним способом відновлення порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо нерозгляду заяви позивача про нарахування одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності, як інваліду ІII групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в податковій міліції, та зобов'язання ДФС України розглянути заяву позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності, як інваліду IІI групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в податковій міліції, та прийняти рішення за наслідком такого розгляду з урахуванням висновків, викладених у даному судовому рішенні.
Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.07.2019 у справі №712/1645/17.
Крім того, суд звертає увагу на підвищені гарантії соціальної захищеності осіб, що перебувають на службі в органах внутрішніх справ, з боку держави, що повинні бути реалізованими у комплексі заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або відставку (Рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист»).
У рішенні по справі «Budchenko v. Ukraine» від 24.07.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що відмова у задоволенні законного права заявника через відсутність механізму його реалізації, становить втручання у право власності згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а через нездатність забезпечити реалізацію такого права заявника в розумні терміни, держава поклала на нього надмірний та неспіврозмірний тягар, порушивши таким чином свої зобов'язання за статтею 1 Першого протоколу.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заявлених позивачем позовних вимог.
Щодо клопотання позивача про встановлення визначених ним в позовній заяві строків та способу виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.
Згідно із положеннями частини першої статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Крім того, суд зазначає, що згідно з вимогами статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до вимог статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, повноваження адміністративного суду накладати на суб'єкта владних повноважень зобов'язання вчиняти певні дії у визначені судом строки для виконання рішення є правом суду, а не його обов'язком, реалізація якого можлива у випадку доведення позивачем або встановлення судом під час розгляду справи, що за відсутності таких дій суду рішення суду залишиться не виконаним, чи для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Будь-яких пояснень на обґрунтування необхідності покладення на відповідачів додаткового обов'язку під час виконання судового рішення позивач у позовній заяві не зазначив. У свою чергу, судом під час розгляду справи обставин, які б вимагали встановлення судом строку та способу виконання рішення, не встановлено, а тому суд відмовляє у задоволенні вищевказаного клопотання позивача.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності, як інваліду ІII групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в податковій міліції, від 10.11.2021.
Зобов'язати Головне управління ДФС у Чернігівській області згідно із процедурою, визначеною Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, повторно подати на розгляд Державної фіскальної служби України матеріали щодо ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності за заявою від 10.11.2021.
Зобов'язати Державну фіскальну службу України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності, як інваліду IІI групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в податковій міліції, та прийняти рішення з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1587 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят сім) грн. 84 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 30 червня 2022 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач 1: Державна фіскальна служба України (код ЄДРПОУ 39292197, Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04655).
Відповідач 2: Головне управління ДФС у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39392183, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000).
Суддя С.В. Бородавкіна