30 червня 2022 року № 320/9770/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами у м. Києві адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 04.03.2020 № 0027021-5505-1015, рішення ДПС України від 11.09.2020 № 3930/В/99-00-06-02-04-09 та податкову вимогу від 03.09.2020 № 195639-55.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 позовну заяву залишено без руху, визначено спосіб та встановлено п'ятиденний строк для усунення її недоліків.
10 листопада 2020 року позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків, з якою позивачем подано до Київського окружного адміністративного суду уточнений адміністративний позов, у якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.03.2020 № 0027021-5505-1015 та податкову вимогу від 03.09.2020 № 195639-55.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року позовну заяву повернуто позивачеві через не усунення недоліків позовної заяви.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року задоволено, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року скасовано, справу № 320/9770/20 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Зобов'язано відповідача подати до суду належним чином засвідчені копії усіх документів, які слугували прийняттю податкового повідомлення рішення від 04.03.2020 № 0027021-5505-1015 та податкової вимоги від 03.09.2020 № 195639-55
У якості підстави позову позивач зазначив про незаконність винесення відповідачем податкового повідомлення рішення від 04.03.2020 № 0027021-5505-1015 та податкової вимоги від 03.09.2020 № 195639-55, оскільки у силу норм п.п. «ж» 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України, об'єкт нерухомості не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
02.04.2021 до суду від ГУ ДПС у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому, представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити, з урахуванням того, що як ФОП ОСОБА_1 внесено запис до Єдиного державного реєстру щодо припинення підприємницької діяльності 09.02.2016, тож, вищезазначений об'єкт нерухомості позивача перебуває у власності позивача, як фізичної особи і у господарській діяльності використовується не як сільськогосподарським товаровиробником. Також, зазначено, що позивач не скористався правом звернення до контролюючого органу для проведення звірки даних щодо наявних на праві власності земельних ділянок. У зв'язку із наявною заборгованістю по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по позивачу було сформовано податкову вимогу.
Від Державної податкової служби України до суду відзив не надходив.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є співвласником нежитлової будівлі, літ. «А» площею 851,2 кв.м. (бокс « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), що знаходиться по АДРЕСА_1 . Позивачу належить 1/6 частка у праві приватної спільної часткової власності на вказану будівлю. Право власності на вказане нерухоме майно зареєстроване 29.09.2008 у КП КОР «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації».
Нежитлова будівля літ. «А» площею 851,2 кв.м. (бокс «А»), що знаходиться по АДРЕСА_1 належала СТОВ «Олександрівка» та за своїм функціональним призначенням є будівлею сільськогосподарського призначення, що підтверджується свідоцтвом про право на нерухоме майно від 29.09.2008, видане на підставі рішення виконкому Олександрівської сільської ради № 34 від 29.07.2008 та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20398281 від 29.09.2008 року, технічним паспортом нежитлової будівлі, літ. «А» площею 851.2 кв.м. (бокс « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Позивач стверджує, що належність об'єкту нерухомості до будівель саме сільськогосподарського призначення підтверджується також витягом; з протоколу № 1 від 22.05.2008 загальних зборів власників майнових сертифікатів АТ «Жовтень» СТОВ «Олександрівка». Вказане нерухоме майно у вигляді частки у праві спільної часткової власності на нього, було набуто позивачем в процесі приватизації та виділення в натурі майна, що належало СТОВ «Олександрівка». Позивач наголошує на тому, що частку в нежитловому приміщенні він використовує в процесі сільськогосподарської діяльності для зберігання зерна, розміщення сільськогосподарської техніки по обробці і збиранню сільськогосподарської продукції.
Зокрема, позивач обробляє власну земельну ділянку площею 2.48 га, яка розміщена на території Олександрівської сільської ради та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення. Також, позивач обробляє земельну ділянку, яка належить його дружині ОСОБА_2 площею 2.48 га, яка розміщена на території Олександрівської сільської ради та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення. У будь-якій інший спосіб (надання в оренду, лізинг, позичку тощо), відмінній від сільськогосподарської діяльності, позивач повідомляє, що вказане нежитлове приміщення не використовує.
У червні 2020 року на адресу позивача надійшло податкове рішення-повідомлення ГУ ДПС у Київській області від 04.03.2020 року № 0027021-5505-1015, згідно з яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 5920.10 грн. зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2019 року. При зверненні до Миронівської ДПІ щодо підстав нарахування такого податку позивачу роз'яснено, що податок нарахований відповідно до даних, наданих Олександрівською сільською радою та встановлених сільською радою ставок податків на 2019 рік, зокрема ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2019 року встановлено у розмірі 1% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач оскаржив його до Державної податкової служби України, надавши документи, що підтверджують належність об'єкту нерухомості до будівель саме сільськогосподарського призначення та здійснення ним саме сільськогосподарської діяльності. Вказану скаргу отримано ДПС України 24 липня 2020 року.
Рішенням ДПС України від 11 вересня 2020 року № 3930/В/99-00-06-02-04-09 за результатами розгляду, скаргу залишено без задоволення, а ППР ГУ ДПС у Київській області від 04.03.2020 року № 0027021-5505-1015 залишено без змін.
23 вересня 2020 року на адресу позивача надійшла податкова вимога від 03 вересня 2020 року № 195639-55 (надалі оскаржувана вимога) про наявність податкового боргу у розмірі, встановленому ППР № 0027021-5505-1015 від 04.03.2020 року.
Позивач вважає, що оскаржувані рішення та податкова вимога є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки нерухоме майно, що йому належить, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що і зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом. При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до статті 265 ПК України, податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. За змістом пункту 266.1.1 статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пункт 266.2.1 статті 266 ПК).
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України).
Вичерпний перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування зазначеним податком, наведено у підпункті 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
За змістом підпункту «ж» пункту 266.2.2 статті 266 ПК України, передбачалося, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Як вказав Верховний Суд у постанові від 01.10.2019 по справі № 0340/1905/18, правовий аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов: власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Для цілей вирішення даного спору, суд також звертає увагу, що Законом України від 23.11.2018 № 2628-VIII, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, викладено в новій редакції, згідно з якою не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Вирішуючи питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену пунктом «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, слід враховувати, що об'єкти нерухомості, які належить позивачу на праві приватної власності і щодо яких контролюючим органом донараховані податкові зобов'язання, є будівлями/спорудами, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Звільнення від сплати податку та збору - це одна із форм надання податкової пільги (підпункт «г» пункту 30.9 статті 30 ПК).
Відповідно до норм пункту 30.2 цієї статті 30 ПК України, підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Пільга, встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Тож, виходячи із буквального тлумачення цієї норми, з урахуванням значення слова «призначення» як «мета використання чого-небуть», «відповідати меті», можна зробити висновок, що будівлі і споруди, про які йдеться в цій нормі, повинні відповідати меті, способу та критеріям використання у сільськогосподарській діяльності. Вимоги, що будівлі і споруди повинні використовуватися (експлуатуватися) у сільськогосподарській діяльності текст цієї норми не містить.
На користь висновку, що норма підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, не ставить у залежність право на податкову пільгу від фактичного використання об'єкта нерухомості у сільськогосподарській діяльності, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Як і Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII, законодавець не встановив обов'язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об'єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.
У справі відсутні докази, що цільове призначення спірної нерухомості у спірний період було відмінним від сільськогосподарського.
Зокрема, підпунктом «ж» зазначеної норми ПК України, до таких об'єктів належать, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Так, Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507, затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України.
Відповідно до положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, клас будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства з кодом 1271 включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. При цьому, він не включає споруди зоологічних та ботанічних садів (2412). До будівель з кодом 1271 також відноситься: будівлі для тваринництва (1271.1); будівлі для птахівництва (1271.2), будівлі для зберігання зерна (1271.3), будівлі силосні та сінажні (1271.4), будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (1271.5). будівлі тепличного господарства (1271.6), будівлі рибного господарства (1271.7), будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (1271.8), будівлі сільськогосподарського призначення інші (1271.9).
Отже, з наведеного слідує висновок, що сільськогосподарським виробником може бути фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, які здійснюють виробництво і самостійну переробку власно-виробленої продукції рослинництва і тваринництва. За даних же обставин, позивач займається виробництвом сільськогосподарської продукції та її реалізацією, використовуючи у своїй сільськогосподарській діяльності належне йому нерухоме майно у вигляді 1/6 частки нежитлової будівлі, літ. «А» площею 851,2 кв.м. (бокс «А»). Таким чином, належна позивачу 1/6 частка нежитлової будівлі, літ. «А» площею 851,2 кв.м. (бокс «А»), не є в силу положень пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінним від земельної ділянки.
На підтвердження посилань позивача на те, що він є сільськогосподарським товаровиробником та/або виробником сільськогосподарської продукції, позивач надав суду державний акт IV-КВ № 034879, виданий Олександрівською сільською радою 19.10.2001 про право власності на земельну ділянку, державний акт IV-КВ № 034880, виданий Олександрівською сільською радою 19.10.2001 про право власності на земельну ділянку, свідоцтво про реєстрацію трактора серії НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію причіпа серії НОМЕР_2 від 09.04.2008.
Суд вважає, що відповідачем помилково не було враховано посилання позивача на те, що підстави звільнення від оподаткування нерухомого майна, передбачені п. п. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, обумовлені статусом такого майна, а не поданням відповідної заяви власника про статус нерухомого майна до податкового чи будь-якого іншого органу.
Щодо того, чи є позивач, саме як фізична особа, сільськогосподарським товаровиробником, на якого поширюється пільга, передбачена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, суд зазначає таке.
Відповідно до норм підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Проте, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку, йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).
Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Крім того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис», виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Щодо доводів сторони відповідача, які стосуються права звернення до контролюючого органу про об'єкти нерухомого майна, суд вважає за необхідне акцентувати увагу на такому.
Згідно пункту 266.7.3 статті 266 ПК України, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Звернення до контролюючого органу для проведення звірки даних є правом, а не обов'язком платника податків. Реалізація такого права не впливає на можливість застосування пільг, встановлених чинним законодавством.
Тож, нарахування за оскаржуваним податковим повідомленням позивачу зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2019 рік на суму 5920,10 грн. є безпідставним, а саме податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 04.03.2020 № 0027021-5505-1015 є протиправним та підлягає скасуванню. Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також, матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що оскаржувана податкова вимога від 03.09.2020 № 195639-55 на суму 5920,10 грн. прийнята у зв'язку із наявною у позивача заборгованістю по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нарахованого саме за податковим повідомленням-рішенням від 04.03.2020 № 0027021-5505-1015. У зв'язку з тим, що вказане податкове повідомлення-рішення суд визнає протиправним та скасовує, податкова вимога також підлягає скасуванню, як похідна від самого рішення, яким нараховано грошове зобов'язання позивачу.
Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, по суті спору позовні вимоги є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження під час розгляду спору, а тому, підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові виграти, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми «Ф» від 04.03.2020 № 0027021-5505-1015.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Київській області форми «Ф» від 03.09.2020 № 195639-55.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.)
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Київській області (ЄДРПОУ 43141377, 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а), Державна податкова служба України (04053, м. Київ, Львівська площа 8)
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
рішення виготовлено у повному обсязі та підписане 30.06.2022
Суддя Панченко Н.Д.