29 червня 2022 року м.Київ № 320/14103/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, оформлене витягом з протоколу №26-21 від 18.02.2021;
- зобов'язати комісію Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян визначити ОСОБА_1 статус особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3, та видати посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та має інвалідність 2 групи, з захворювання, що призвело до інвалідності з впливом аварії на ЧАЕС. У березні 2019 року вона втратила оригінал посвідчення громадянки, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_1 від 04.07.1997 та вкладку № НОМЕР_2 до посвідчення громадянки, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Через втрату вказаного оригіналу, вона звернулася до Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради із заявою про видачу дублікату посвідчення. Однак, у квітні 2021 року дізналася, що рішенням Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відмовлено у визначенні їй статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3 через те, що її навчання на денному відділенні в м.Києві з 01.09.1988 по 01.11.1991 унеможливлює постійне проживання не менше 2-х років у смт Поліське станом на 01.01.1993. Проте, факт її проживання в смт Поліське підтверджується записами у трудовій книжці, довідкою виконавчого комітету Поліської селищної ради, свідоцтвом про шлюб. За наведених обставин, позивачка стверджує, що відповідач порушив право позивачки на отримання статусу особи, потерпілої внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорія 3.
Ухвалою суду від 29.11.2021 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі без проведення судового засідання.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин. У зв'язку з відсутністю коштів на відправлення поштової кореспонденції, ухвала суду про відкриття провадження від 29.11.2021, копія позовної заяви з додатками були надіслані 14.01.2021 на офіційну електронну пошту відповідача - doc@koda.gov.ua, що підтверджується довідкою про доставку судового рішення по e-mail.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , має інвалідність ІІ групи з захворювання, пов'язаного з захворювання пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_4 , виданим 16.11.2016 та витягом з акту огляду МСЕК серії КИО-І №037826.
Згідно довідки виконавчого комітету Поліської селищної ради народних депутатів Поліського району Київської області від 26.09.1991 та відповіді Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м.Києві та Київській області від 05.03.2020 №80.3230-126/80.3230.4-20, ОСОБА_1 була прописана та проживала в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у період з 18.09.1990 по 04.03.1996 у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС , смт Поліське відноситься до зони безумовного (обов'язкового) відселення.
Відповідно до записів трудової книжки позивачка працювала у періоди:
- з 17.01.1991 до 18.03.1991 - охоронцем Поліського РК ДОСААФ;
- з 01.10.1991 до - архивістом у Поліському міськархиві Київської області;
- з 01.02.1992 по 17.02.1993 - діловодом військового облікового стану у Поліській селищній раді.
Також, трудова книжка позивачки містить запис про зарахування її студенткою географічного факультету КДУ ім.Шевченка у період з 01.09.1988 до 01.11.1991.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 14.07.1990, позивачка уклала шлюб у відділі РАЦС Поліського райвиконкому Київської області.
На цій підставі, 04.07.1997 їй було видано посвідчення громадянки, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 .
Однак, у березні 2019 року, позивачка втратила вказане посвідчення, що підтверджується оголошенням в ПП «Загальнополітичне видання «Сільські вісті» від 21.03.2019.
У квітні 2021 року позивачка звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради з заявою про видачу дублікату вказаного посвідчення.
За наслідками розгляду клопотання позивачки, протокольним рішенням комісії Київської обласної державної адміністрації з визнання статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян від 18.02.2021 №26-21 про відмову у визначення статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3 (навчання на денному відділенні в м.Києві з 01.09.1988 по 01.11.1991 унеможливлює постійне проживання не менше 2-х років в смт. Поліське станом на 01.01.1993).
Вважаючи, вказане рішення протиправним, позивачка, звернулась за захистом своїх прав та інтересів до суду із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає про таке.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, визначення соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі по тексту - Закон №796-XII).
Згідно статті 65 Закону №796-XII (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин), учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту першого).
Посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документом, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом (пункт третій).
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України (пункт четвертий).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі по тексту - Порядок №551).
Згідно пункту 11 Порядку №551, посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами.
У разі встановлення регіональними комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення цієї комісії підлягає вилученню уповноваженими органами (абзац сімнадцятий).
Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний строк з дня надходження необхідних документів до уповноважених органів (абзац вісімнадцятий).
Розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 23.08.2018 №469 затверджено положення про комісію Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, зареєстровано в Головному територіальному управлінні юстиції у Київській області 07.09.2018 за №109/1136, яким встановлено, зокрема, що комісія Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі - Регіональна комісія) - це постійно діючий колегіальний орган, що утворюється розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації (пункт 1.2).
До основних завдань та повноважень комісії входить, зокрема, перевірка правильності визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідних категорій, та іншим категоріям громадян, на підставі первинних документів, які надходять за поданням районних державних адміністрацій Київської області, державних установ, департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації та опрацювання особових справ громадян (пункт 3.2).
Пунктом 3.3 Положення про комісію Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян визначено, зокрема, що регіональна комісія відповідно до покладених на неї завдань приймає рішення про визначення/відмову у визначенні статусу осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян; про підтвердження/відмову у підтвердженні статусу осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян; про встановлення факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії.
Судом встановлено, що комісією Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, прийнято рішення, оформлене протоколом від 18.02.2021 №26-21, яким відмовлено у визначенні статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3 .
Як вбачається зі змісту витягу з протоколу засідання комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян від 18.02.2021 №26-21, підставою для відмови у визначенні позивачці статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3 слугували непідтверження постійного проживання позивачки в смт Поліське через навчання на денному відділенні в м.Києві з 01.09.1988 по 01.11.1991.
Питання віднесення осіб до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи визначенні нормами ст.11 вказаного Закону.
Так, за приписами пункту 2 частини 1 статті 11 Закону № 796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій.
Положеннями статті 15 Закону №796-XII (в редакції, чинній на час видачі позивачу посвідчень) встановлено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Підставою для визначення статусу евакуйованих із зони відчуження, відселених і тих, які самостійно переселилися, відповідно до статті 4 є довідка про евакуацію, відселення, самостійне переселення.
Підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Визначення рівнів забруднення, доз опромінення, відновлення їх шляхом розрахунку здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідних державних органів та обласних державних адміністрацій (частина четверта).
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для відмови у визначенні статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3 слугувало те, що навчання позивачки на денному відділенні в м.Києві з 01.09.1988 по 01.11.1991 унеможливлює постійне проживання не менше 2-х років в смт Поліське станом на 01.01.1993.
Втім, суд не може погодитись з такими висновками комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, виходячи з такого.
Як було встановлено судом, факт проживання позивачки в смт поліське Київської області підтверджується довідкою виконавчого комітету Поліської селищної ради народних депутатів Поліського району Київської області від 26.09.1991 та відповіді Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м.Києві та Київській області від 05.03.2020 №80.3230-126/80.3230.4-20, згідно яких ОСОБА_1 була прописана та проживала в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у період з 18.09.1990 по 04.03.1996 у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС , смт Поліське відноситься до зони безумовного (обов'язкового) відселення.
Крім того, відповідно до записів трудової книжки позивачка працювала:
- з 17.01.1991 до 18.03.1991 - охоронцем Поліського РК ДОСААФ;
- з 01.10.1991 до - архивістом у Поліському міськархиві Київської області;
- з 01.02.1992 по 17.02.1993 - діловодом військового облікового стану у Поліській селищній раді.
Також, трудова книжка позивачки містить запис про зарахування її студенткою географічного факультету КДУ ім.Шевченка у період з 01.09.1988 до 01.11.1991.
Однак, відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 14.07.1990, позивачка уклала шлюб саме у відділі РАЦС Поліського райвиконкому Київської області.
Вказані обставини підтверджують проживання позивачки у смт Поліське з липня 1990 року по 01.01.1993, що складає 2 роки 6 місяців.
У відповідності до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, згідно з додатком №1.
Згідно даного додатку в Поліському районі до зони відчуження віднесено, зокрема, смт Поліське.
Отже, з наведеного слідує, що позивачка у період з липня 1990 року по 01.01.1993 проживала та працювала у смт Поліське Поліського району, яке відноситься до зони безумовного (обов'язкового) відселення населення.
Суд звертає увагу, що за приписами пункту 2 частини 1 статті 11 Закону № 796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій.
Крім того, п. 12 Порядком №551, визначено, що у разі втрати або зіпсування посвідчення замість нього видається повторне посвідчення на підставі раніше поданих документів, зазначених у пункті 11 цього Порядку, особистої заяви (із зазначенням номера та дати видачі посвідчення, поясненням обставин втрати або зіпсування) та опублікованого в пресі повідомлення про визнання посвідчення недійсним.
Водночас, відповідачем вказані обставини під час прийняття оскаржуваного рішення враховано не було, що призвело до необґрунтованого висновку відповідача про відмову у визначенні статусу потерпілої від наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 3.
За висновком суду, наявні у матеріалах справи та у комісії докази не містять очевидних розбіжностей, які б свідчили про обґрунтовані сумніви щодо факту проживання позивачки у зоні безумовного обов'язкового відселення у період з липня 1990 року по 01.10.1993.
Також, судом встановлено, інвалідність позивача пов'язана зі впливом Чорнобильської аварії, що підтверджується витягом із акту огляду у МСЕК серії КИО-І №037626 від 13.05.1997.
Отже, зважаючи на встановлені судом обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість рішення (протоколу) комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, №26-21 від 18.02.2021 про відмову у визначенні статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача підтвердити позивачці статус особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3 та видати посвідчення особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Суд зазначає, що дискреційні функції відповідача як суб'єкта владних повноважень щодо надання особі статусу потерплого від Чорнобильської катастрофи категорії 3 на етапі, коли особа, яка звернулась, є інвалідом та вже мала такий статус, а також має докази на підтвердження проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення терміном понад два роки, а тому зазначені підстави відмови, що на думку відповідача взагалі позбавляють позивачку статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, - не належить до передбачених законом підстав відмови у наданні позивачці статусу особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3 та видачі відповідного посвідчення.
При цьому, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З урахуванням тієї обставини, що оскаржувані дії відповідача за таких обставин не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача підтвердити позивачці статус потерплої від Чорнобильської катастрофи категорії 3 та видати позивачу посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи категорії 3.
При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своєї відмови у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору, судові витрати у справі відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, оформлене витягом з протоколу №26-21 від 18.02.2021.
Зобов'язати комісію Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (код ЄДРПОУ - 00022533) визначити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) статус особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3, та видати посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.