ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"21" червня 2022 р. справа № 300/704/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі
судді Могили А.Б.,
за участі:
секретаря судового засідання Заречної В.К.,
представника позивача Тепак Л.П.,
представника відповідача Гавадзина М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Дністровського басейнового управління водних ресурсів до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2021 №008973/0705,-
Дністровське басейнове управління водних ресурсів звернулося в суд із позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказу від 31.08.2021 №1663-п "Про проведення документальної позапланової перевірки Дністровського басейнового управління водних ресурсів" та податкового повідомлення-рішення від 01.11.2021 №008973/0705.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.02.2022, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2022, відмовлено Дністровському басейновому управлінні водних ресурсів у відкритті провадження в справі за його позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 31.08.2021 №1663-п "Про проведення документальної позапланової перевірки Дністровського басейнового управління водних ресурсів".
Обґрунтовуючи доводи про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача, Управління посилається на те, що у відповідача були відсутні підстави для проведення позапланової перевірки. Контролюючий орган фактично стверджує про отримання інформації, яка свідчить про можливе порушення платником податків податкового законодавства при дослідженні ланцюга постачання згідно інформаційних баз даних контролюючого органу. Підставою ж для проведення перевірки згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України можливе лише у разі отримання податкової інформації, направлення з цього приводу запиту і неотримання відповіді та документального підтвердження на запит. Проте в самому запиті відсутня конкретизована інформація про отримання податкової інформації, а сам платник не ухилявся від надання відповіді. Порушення вказані відповідачем не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, висновки контролюючого органу про те, що нібито встановлено нереальність господарських операцій з ТОВ "БУДПРОЕКТ ІФ" за грудень 2020 року не відповідають дійсності. Документальними доказами, що надавалися Управлінням у ході проведення перевірки підтверджується фактичність та реальність здійснення господарських операції із вказаним контрагентом. З урахуванням викладеного, вважає податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов до суду 19.05.2022. Свою позицію обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено виконання робіт ТОВ "БУДПРОЕКТ ІФ" для позивача в грудні 2020 року на загальну сум 20810465,23 грн. В той же час, встановлено що у контрагента позивача відсутні складські приміщення, площадки тощо для зберігання ТМЦ, немає необхідної кількості працівників відповідної кваліфікації для виконання робіт, відсутній факт формування виробничих ресурсів у даного Товариства, як ресурсу внаслідок власного виробництва або реального придбання, для виконання робіт на об'єктах. По суті перевіркою встановлено неможливість реального здійснення господарських операцій з ТОВ "БУДПРОЕКТ ІФ" за грудень 2020 року в сумі податкового кредиту 3468410,87 грн. ПДВ при виконанні робіт для Дністровського БУВР. На підставі акту перевірки, відповідачем 01.11.2021 прийнято податкове повідомлення-рішення №008973/0705. Просив у задоволенні позову відмовити (т.1, а.с.141-150).
У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 24.05.2022 позивач вказав на відсутність правових підстав для проведення перевірки Товариства, в томі числі наявність мораторію на її проведення, відповідачем не надано жодних доказів того, що контролюючим органом отримано інформацію, яка зумовлює виникнення обґрунтованої необхідності зі здійснення належного податкового контролю. Посилання відповідача на дані інформаційних ресурсів ДПС про звітність контрагента, не спростовують фактичного руху активів та зміни майнового стану позивача та достовірність первинних документів позивача (т.2, а.с. 162-165).
У запереченні на відповідь на відзив, яке надійшло до суду 01.06.2022, відповідач вказав, що листом ДПС України від 07.05.2021 року в межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, доведено до відпрацювання Дністровське БУВР, а саме за грудень 2020 року на суму ПДВ 3468,4 тис.грн. по взаємовідносинах з ТОВ "БУДПРОЕКТ ІФ". Проведеним аналізом отриманих копій документів неможливо підтвердити здійснення господарської діяльності позивача із даним контрагентом за грудень 2020 року, а саме з'ясувати рух активів в процесі здійснення операцій, наявність розумної економічної мети. Відповідно до наявної інформації із ЄДР судових рішень, ТОВ "БУДПРОЕКТ ІФ" є фігурантом кримінального провадження за фактом розтрати бюджетних коштів. Обираючи контрагента позивач не керувався належною обачністю, чим ставить під сумнів виконання договорів. Дослідивши подані позивачем первинні документи по взаємовідносинах з даним контрагентом, контролюючий орган вважає, що такі не підтверджують реального виконання господарських операцій (т.2, а.с.175-182).
У додаткових письмових поясненнях, які надійшли до суду 06.06.2022 позивач посилаючись, на практику Верховного Суду, вказує на право позивача при оскарженні податкового повідомлення-рішення посилатися на допущені контролюючим органом порушення при призначенні та проведенні перевірки. Відповідачем не представлено жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладенні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій. Доказів, які б свідчили про наявність вироку відносно контрагента позивача, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи не може слугувати доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 відкрито провадження у справі щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2021 №008973/0705, за правилами загального позовного провадження.
Згідно ухвали суду від 26.05.2022 закрито підготовче провадження в справі, розгляд справи розпочато по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях. Просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та запереченні. Просив в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.
Дністровське басейнове управління водних ресурсів пройшло процедуру державної реєстрації 19.12.1994, перебуває на обліку в органі податкової служби, зареєстроване платником ПДВ (т.1, а.с.164-174).
Видами діяльності платника податків за КВЕД-2010 є регулювання та сприяння ефективному веденню економічної діяльності; допоміжна діяльність у рослинництві; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; будівництво житлових і нежитлових будівель; будівництво водних споруд (т.1, а.с.164).
Згідно з п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до вимог пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2021 року у справі №816/228/17, відступивши від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14), сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, коли отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що у контролюючого органу при цьому є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.
Згідно з підпунктом 20.1.3 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали.
Пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 15.02.2021 скеровано позивачу запит за №1118/6/09-19-07-04-18, в якому контролюючий орган фактично стверджував про отримання інформації, яка свідчить про можливе порушення платником податків податкового законодавства при дослідженні ланцюга постачання згідно інформаційних баз контролюючого органу. У запиті йдеться, що згідно поданих накладних за грудень 2020 року ТОВ "БУДПРОЕКТ ІФ" придбано товари/послуги відмінні від того, що були в подальшому реалізовані на адресу позивача, що на думку контролюючого органу ставить під сумнів реальність господарських операцій (т.2, а.с.100-102).
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №826/12168/17, запит контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків повинен містити конкретні підстави, тобто, чітко окреслені обставини, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об'єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.
Проте на думку суду, запит відповідача від 15.02.2021 не містить посилань на те, у чому саме полягає недостовірність поданої податкової звітності позивача. Відсутність конкретизації господарських операцій, без чітких посилань на конкретну податкову звітність та підстави, з якими податковий орган пов'язує наявність у позивача недостовірних даних у податковій звітності, не може вважатися запитом оформленим у відповідності до положень податкового законодавства та свідчити про правомірність визначених контролюючим органом підстав для ініціювання надіслання запиту в порядку пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, та в подальшому видачі наказу.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 червня 2019 року у справі № 820/420/18; від 25 березня 2019 року у справі №2806/4875/14); від 17 липня 2019 року у справі №2808/553/18; від 16 квітня 2020 року у справі №820/4706/16; від 22 квітня 2021 року у справі №820/2993/16.
Суд звертає увагу, що у процесі розгляду справи, позивачем долучено до матеріалів справи копію відповіді №09-17/08/301 від 10.03.2021 на запит контролюючого органу, і як вбачається така містить інформацію щодо змісту та суті правовідносин, які відбулися між контрагентом та позивачем протягом запитуваного періоду, а також щодо особливостей діяльності самого Управління. Як неодноразово вказано представником позивача під час розгляду справи, позивач не отримав запиту, оформленого належним чином, який містив би вказівку на конкретні суперечності у відомостях, якими володіють контролюючі органи. Позивачу не зрозуміло було із змісту отриманого запиту про те, що саме потрібно підтвердити чи спростувати. Поданими позивачем доказами підтверджено, що на запит контролюючого органу позивачем були надані відповіді в межах запитуваної інформації, яка була зрозумілою для позивача та первинні документи на підтвердження фінансово-господарських відносин із ТОВ "БУДПРОЕКТ ІФ" (т.2, а.с.103-104).
При цьому, суд також бере до уваги ту обставину, що відповідачем не було направлено позивачу жодного повторного запиту, не запропоновано надати додаткові пояснення та обґрунтування, та доведено до відома, які саме документи не були надані позивачем на виконання приписів вказаного запиту контролюючого органу.
Відповідач в свою чергу проігнорував, що вимога про надання відповідної інформації має визначати у запиті саме фактичні дані - підстави, тобто наявність конкретних обставин. У разі наявності обставин для подання інформаційного запиту, що передбачені підпунктом 1 та підпунктом 3 абзацу 3 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, податковим органом має бути вказано в такому запиті які саме факти, що свідчать про порушення платником податків законодавства, виявлено податковим органом. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не в змозі надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.
Зазначене звільняє платника податків від обов'язку надавати пояснення та документи на такий запит контролюючого органу, а у останнього при цьому відсутні законодавчо визначені підстави для призначення документальної позапланової перевірки.
Попри це, відповідно до наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 31.08.2021 №1663-п "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Дністровського басейнового управління водних ресурсів", на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.1 п. 78 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо взаємовідносинах з контрагентом, із переліку ризикових платників податків, які визначені у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до постанови Верховної Ради від 24.04.2020 №568-ІХ, зокрема із ТОВ "БУДПРОЕКТ ІФ" за грудень 2020 року, за результатами якої складено акт №5409/09-19-07-05/13646270 від 30.09.2021 (т.1, а.с.19, 67-113).
В ході перевірки контролюючий орган дійшов висновку про недостовірність даних відповідних первинних документів по господарських відносинах позивача із вказаним контрагентом. Як наслідок, податковий орган вважав, що позивачем завищено податковий кредит, відобразивши в податковому обліку оформлені первинні документи на придбані в ТОВ "БУДПРОЕКТ ІФ" виконані роботи, в загальній сумі 3468410,87 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 3468410,87 грн., в тому числі за грудень 2020 року в сумі 3468410,87 грн.
Не погодившись із висновками акту, позивачем 18.10.2021 подано заперечення, за результатами розгляду якого Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області, висновок акту перевірки від 30.09.2021 залишено без змін (т.1, а.с.47-66)
Далі, контролюючим органом прийнято спірне в цій справі податкове повідомлення-рішення від 01.11.2021 №008973/0705, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4335514 грн. (т.1, а.с.21-23).
Скориставшись правом адміністративного оскарження, позивачем 16.11.2021 подано скаргу, а 29.12.2021 додаткові пояснення до скарги, до ДПС України на прийняте податкове повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої 19.01.2022 прийнято рішення №844/5/99-00-06-01-05-05, яким податкове повідомлення-рішення 01.11.2021 №008973/0705 залишено без змін, а скаргу без задоволення (т.1, а.с.114-123, 125-140).
Вважаючи призначення перевірки, а також податкове повідомлення-рішення таким, що не ґрунтується на вимогах закону, позивач звернувся із даним позов до суду.
Що стосується посилання позивача на протиправність проведення контролюючим органом перевірки під час дії мораторію, суд зазначає наступне.
Як уже зазначено судом вище, в межах спірних відносин, наказ контролюючого органу серед підстав для проведення перевірки, містив посилання на підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.
Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.
На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Тобто, вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України пов'язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких завершується дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 9 грудня 2020 року № 1236 установлено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин.
Отже, Кабінетом Міністрів України на момент призначення перевірки позивача (серпень 2021 року) не приймалося рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а отже діяв мораторій на проведення документальних перевірок платників податків.
Відповідно до вимог пункту 4 розділу II Закону України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.
Отже, цією нормою запроваджено загальне правило, у силу якого протягом дії карантину не призначаються документальні та фактичні перевірки за окремими винятками.
На підставі цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №89 від 3 лютого 2021 року "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки" якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:
- тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними;
- документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;
- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб'єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року №568-ІХ);
- документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;
- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.
Водночас, мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялася.
Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.
Тобто, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків, дії мораторію може бути здійснення виключно шляхом прямого внесення змін до Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексі України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.
Беручи до уваги той факт, що пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України є нормою вищої юридичної сили, ніж постанова Кабінету Міністрів України № 89 від 3 лютого 2021 року, тому суд вважає, що за загальним правилом вирішення колізій, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, а тому у даному випадку, підлягають застосуванню саме норми Податкового кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21.
Відповідно до п. 7.3 ст. 7 Податкового кодексу України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Суд зазначає, що прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення мало місце за результатами проведеної перевірки, з недодержанням вимог п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, а тому підлягає скасуванню.
Тобто, акт перевірки, отриманий в результаті позапланової перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі висновків акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатися правомірними та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку фінансово-господарським операціям між позивачем та контрагентом ТОВ "БУДПРОЕКТ ІФ", суд зазначає, що підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
В підтвердження доводів про реальність господарських операцій з контрагентом, позивачем подано до суду первинні документи, в тому числі договори, акти виконаних робіт, платіжні доручення, довідки про вартість робіт та інші документи, які досліджені під час судового розгляду.
Зокрема судом встановлено, що 07.04.2020 між позивачем (замовник) та ТОВ "БУДПРОЕКТ ІФ" укладено договір №17 про виконання робіт за державні кошти. За предметом даного договору мало місце виконання роботи з реконструкції водозахисної дамби на р.Вовчинець в с.Ганнусівка Тисменицького району Івано-Франківської області (т.1, а.с.184-189). До вказаного договору були укладені додаткові угоди 07.04.2020,14.09.2020, 12.10.2020 та 29.12.2020 (т.1, а.с.190-193). На виконання умов даного договору позивачем надано копії довідки про вартість виконання будівельних робіт та витрати за грудень 2020 року, акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року та відомості ресурсів до нього (т.2, а.с.55-62).
Пізніше, 19.10.2020 між цими ж сторонами укладено договір №09/2020 про надання послуг будівельних механізмів, де ТОВ "БУДПРОЕКТ ІФ" виступав замовником (т.1, а.с.194-196). За результатами виконаних робіт по договору №09/2020, сторонами 08.12.2020 сформовано акт виконаних екскаваторних робіт (т.1, а.с.197).
Окрім цього, між позивачем (замовник) та ТОВ "БУДПРОЕКТ ІФ" (підрядник) укладено ряд наступних договорів, зокрема:
- від 03.09.2020 №129, предметом якого було відновлення підрядником дамби на р.Лімниця в с.Бабин Середній Калуського району, Івано-Франківської області, пошкодженої стихією 12-25 червня 2020 року. Капітальний ремонт (45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи - СРV) (т.1, а.с.220-226). В матеріалах справи наявні копії довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2020 року, а факт виконання зобов'язань за договором підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року разом із відомістю ресурсів (т.2, а.с.29-35);
- від 17.09.2020 №148, предметом якого було виконання робіт по відновленню берегоукріплення на р.Прут в с.Кийданці Коломийського району Івано-Франківської області, пошкодженого стихією 12-25 червня 2020 року. Капітальний ремонт (45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи - СРV) (т.1, а.с.227-233). На підтвердження виконання вказаної господарської операції в матеріалах справи наявні копії довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2020 року, акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року та відомості ресурсів до них (т.2, а.с.22-28);
- від 19.10.2020 №193, разом із додатковими угодами від 23.10.2020, 29.12.2020, предметом якого було капітальний ремонт водозахисної дамби на р.Прут в с.Борщів Снятинського району Івано-Франківської області (45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи - СРV) (т.1, а.с.234-241). В матеріалах справи наявні копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2020 року, а факт виконання зобов'язань за договором підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року разом із відомостями ресурсів (т.1, а.с.242-253, т.2, а.с.1-21);
- від 17.11.2020 №276, разом із додатковою угодою від 30.12.2020, предметом якого було відновлення дамби на р.Черемош на території Горішньозалучанської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області, пошкодженої стихією 12-24 червня 2020 року. Капітальний ремонт (45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи - СРV) (т.2, а.с.36-43). На підтвердження виконання вказаної господарської операції в матеріалах справи наявні копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2020 року, актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року та відомостей ресурсів до них (т.2, а.с.44-54).
З урахуванням виникнення податкових зобов'язань, платником податку ТОВ "БУДПРОЕКТ ІФ" в грудні 2020 року складено ряд податкових накладних (т.2, а.с.63-88).
Оплата вартості робіт наданих контрагентом здійснювалася позивачем у безготівковій формі, про що свідчать виписка органу казначейської служби за 30.12.2020, копії платіжних доручень, меморіальних ордерів (т.1, а.с.198-219).
Суд вважає, що наявність вказаних документів, які надавалися позивачем до перевірки та які надані суду, спростовують твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, викладені в акті перевірки.
Судом не приймаються як належні докази посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Суд зазначає, що відповідачем висновок про нереальність господарських операцій здійснено без проведення звірок взаємовідносин з його контрагентом.
В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагент позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а отже позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду складі Касаційного адміністративного суду від 27.03.2018 по справі №816/809/17, від 26.06.2018 по справі №826/3006/14 та 06.02.2018 у справі №821/589/17.
Податковий кодекс України не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуги) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків - покупець товарів (послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Тобто, у разі підтвердження факту отримання товарів/послуг, як у даній ситуації, підприємство не може відповідати за порушення, допущені контрагентами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, актом перевірки під час здійснення контрольного заходу таких обставин не встановлено.
Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.
Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.
В спірних правовідносинах господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача. Оплати, використання та отримання доходу від реалізації та придбаних послуг не заперечується відповідачем.
Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом період, що перевірявся, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Посилання контролюючого органу на відсутність у контрагента позивача основних фондів також не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань за укладеними ним договорам.
Даний висновок викладений у Постанові Верховного суду від 13 січня 2021 року по справі №808/2547/16.
До того ж, невідповідність штату працівників контрагента може свідчити про можливі порушення контрагентом порядку оформлення трудових відносин, але це аж ніяк не свідчить про порушення податкового законодавства.
Така позиція також підтримується практикою Верховного Суду, де звертається увага на можливість залучення будь-яких ресурсів на умовах оренди тощо. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 №826/19384/16.
Стосовно посилання відповідача щодо того, що контрагент позивача виступає фігурантом у матеріалах досудового розслідування, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, суд зазначає про відсутність підстав для врахування вказаного посилання, як доказу.
Разом з тим, ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб ТОВ "БУДПРОЕКТ ІФ" відсутня.
Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.
Вказані правові висновки відповідають постановам Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18), від 13 березня 2018 року у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18), від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170).
При цьому, суд також приймає до уваги висновки акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Дністровського басейнового управління водних ресурсів за період з 01.04.2018 по 31.03.2021 (т.1, а.с.24-30). Предметом дослідження були видатки на капітальне будівництво, реконструкцію та ремонт; використання бюджетних коштів, виділених на проведення невідкладних заходів з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, яка виникла в червні 2020 року. Комісією в складі представника позивача, представника ТОВ "БУДПРОЕКТ ІФ" та в присутності головного державного фінансового інспектора контролю у сфері будівництва проведено вибіркові контрольні огляди фактично виконаних будівельних робіт по відновленню дамби, берегоукріплень, укріпленню схилів (згідно досліджених вище договорів), за результатами яких підтверджено виконання робіт, що закладені в акти приймання виконаних робіт. По суті фактична кількість виконаних робіт відповідає кількості відображеній в актах приймання виконаних робіт (т.1. а.с.24-32).
Щодо нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, то суд додатково зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку та відповідно витрат платника податків.
Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.
Тобто право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів/послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару /послуги.
Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.
Як стверджує позивач, податкові накладні було включено до складу податкового кредиту за грудень 2020 року, що підлягав перевірці, відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України. Проте позивачем не проводилося зменшення податкових зобов'язань на суму податкового кредиту по жодних податкових накладних, оскільки товари та послуги, які отримані від контрагентів використовуються не в господарській діяльності, спрямованій на отримання доходів. Відповідно, включення суми ПДВ в розмірі 3468410,87 грн. по податкових накладних, отриманих від ТОВ "БУДПРОЕКТ ІФ", до податкового кредиту, не вплинуло жодним чином на розрахунки з бюджетом, оскільки дана сума ПДВ була включена до податкових зобов'язань в грудні 2020 року.
Будь-яких заперечень щодо складання, оформлення та реєстрації податкових накладних у податкового органу не виникло.
Відповідно суд вважає, що акт перевірки в описаній вище частині порушень не відповідає вимогам законодавства, оскільки викладені в ньому факти не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що прямо суперечить Податковому кодексу України.
Тому висновок про порушення позивачем податкового законодавства при нарахуванні податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зроблений відповідачем в акті перевірки, є необґрунтованим та недоведеним.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 01.11.2021 №008973/0705 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 24810 грн.
Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає таке.
Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 Кодексу).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.
На підтвердження факту залучення адвоката і понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16000 грн., позивачем надано суду копії договору про надання юридичних послуг та правничої допомоги від 14.02.2022 №005МТА/ІФ-22, укладеного між адвокатським об'єднанням «МТА Партнери» в особі заступника голови об'єднання Тепак Л.П. та Дністровським басейновим управлінням водних ресурсів в особі начальника Михайлюка Р.Й., ордер серії АТ №1021475, копії свідоцтва на право на зайняття адвокатською діяльністю серії ІФ№001178 від 31.05.2017, замовлення №1 на надання юридичних послуг та правничої допомоги від 14.02.2022, акту №005МТА/ІФ-22 про надання правничої допомоги від 14.06.2022 (т.2, а.с.119-124,198-199).
Представник відповідачів зазначив, що зважаючи на категорію складності справи, сума витрат на правничу допомогу у розмірі 16000 грн. не є співмірною та не відповідає принципу справедливості.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи у суді, суд враховує наступне.
Згідно акту №005МТА/ІФ-22 про надання правничої допомоги від 14.06.2022 вбачається, що адвокатом вчинено наступні дії:
- проведення консультацій з клієнтом з метою з'ясування обставин справи, правовий аналіз наданих клієнтом документів, підготовка правової позиції, стратегії та тактики захисту, аналіз судової практики з аналогічних спорів, ознайомлення з матеріалами справи тривалістю 0,5 год., вартістю 1000 грн.;
- підготовка відповіді на відзив та додаткових письмових пояснень тривалістю 5 год., вартістю 10000 грн.,
- підготовка до участі та участь у судових засіданнях тривалістю 2,5 год., вартістю 5000 грн.
Беручи до уваги зміст виконаних робіт (наданих послуг), суд вважає, що витрати на правничу допомогу за такі послуги є неспівмірними та завищеними, оскільки час, який був витрачений адвокатом на етапі підготовка відповіді на відзив та додаткових письмових пояснень вочевидь, не відповідає складності та змістовності поданих процесуальних документів. Адже вказані пояснення, частково вже лягли в обґрунтування позовної заяви. Позивачем не доведено, що витрати по даному пункту були фактичними і неминучими. Крім того, суд бере до уваги наявність певної судової практики, щодо правових підстав проведення перевірок контролюючим органом під час дії мораторію, а тому, на переконання суду, розмір, заявлений до відшкодування за надання таких послуг підлягає зменшенню до 5000 грн.
У постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (76397938) Верховним Судом поряд з іншим підкреслено на необхідності детального аналізу та вивчення документів, поданих на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, з метою уникнення випадків її присудження за доцільні, дублюючі одна одну, послуги, які не мали впливу на хід розгляду справи та не потребували спеціальних професійних навиків.
Витрати, пов'язані з проведенням консультацій, правовий аналіз тощо, підготовка та участь в судових засіданнях, сумнів у суду не викликають, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, а також фактичний об'єм виконаної роботи суд вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача в розмірі 11000 грн. за всіма визначеними у договорі складовими професійних правничих послуг. Вказаний розмір витрат обумовлений об'єктивною тривалістю часу, яку мав витратити адвокат під час супроводу справи №300/704/22 у суді, якістю та об'ємом підготовлених матеріалів, а також складністю питань, які були предметом розгляду.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 01.11.2021 №008973/0705.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України в Івано-Франківській (код ЄДРПОУ 43968084, вул.Незалежності,20, м.Івано-Франківськ) на користь Дністровського басейнового управління водних ресурсів (код ЄДРПОУ 13646270, вул.Академіка Сахарова,23 А, м.Івано-Франківськ) сплачений судовий збір у розмірі 24810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять)грн. та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11000 (одинадцять тисяч)грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.
Рішення складене в повному обсязі 30 червня 2022 р.