Дата документу 28.06.2022 Справа № 336/8065/20
Єдиний унікальний № 336/8065/20 Головуючий у 1 інстанції: Дмитрюк О.В.
Провадження № 22-ц/807/1453/22 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
«28» червня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Дашковської А.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Кочеткової І.В.,
секретар: Рикун А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2022 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої пенсії,
В грудні 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої пенсії.
Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області суму надмірно виплаченої пенсії у розмірі 32064,49 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2022 року позов залишено без розгляду.
ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивача, в якій просила компенсувати їй судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 100 грн.
В обґрунтування заяви зазначила, що пред'явлений позивачем позов є необґрунтованим, позивач діяв недобросовісно, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, нараховуючи переплату пенсії у сумі 32 064,49 грн. за період з 24 грудня 2018 року по 30 червня 2020 року, порушив її право на отримання пенсії, не надав правового обґрунтування, що посада, на яку вона працевлаштувалась з 24 грудня 2018 року не дає права працювати на цій посаді та отримувати пенсію за вислугу років, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що факт переплати пенсії, відбувся внаслідок зловживань з її боку.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у компенсації судових витрат.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість позову та дій позивача, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просила скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення її заяви.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про компенсацію судових витрат, суд першої інстанції виходив з недоведеності необґрунтованості дій позивача.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Матеріалами справи підтверджено, що в грудні 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої пенсії.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2022 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 28 червня 2022 року, позов залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою належним чином повідомленого позивача в судове засідання.
За приписами пункту третього частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно з частиною дев'ятою статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими чи недобросовісними та свідчать про зловживання процесуальними правами.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17- ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18.
З аналізу зазначених норм вбачається, що обов'язковою умовою є зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони.
Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними права дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Таким чином, саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені.
З огляду на обставини справи, доводи заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з позовом, в той же час вирішення питання обґрунтованості позову вирішується лише шляхом ухвалення рішення суду за результатами розгляду цивільної справи, в той час як залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, не встановлено.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2022 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 30 червня 2022 року.
Головуючий А.В. Дашковська
Судді: О.М. Кримська
І.В. Кочеткова