Провадження № 11-кп/803/1718/22 Справа № 193/1321/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
27 червня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2022 року щодо ОСОБА_7 , -
Встановила:
Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2022 року було відмовлено у задоволенні клопотання засудженого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, раніше неодноразово судимого, останній рази:
- 26.01.2021 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. ч. 1, 4 ст.70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;
- 10.03.2021 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі,
про умовно-дострокове звільнення.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції послався на те, що засуджений ОСОБА_7 на протязі одинадцяти років 13 разів засуджувався за вчинення злочинів проти власності, серед яких переважно тяжкі злочини, до останнього двічі застосовувалося звільнення від відбування покарання з випробуванням та двічі умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання, проте ОСОБА_7 після звільнення щоразу вчиняв нові злочини, серед яких і низка умисних тяжких злочинів проти власності.
Крім того, суд зазначив, що засуджений ОСОБА_7 має невідшкодовані за задоволеними цивільними позовами матеріальні та моральні збитки, завдані потерпілим внаслідок вчинення ним злочинів, а також процесуальні витрати на загальну суму 46 610,68 грн., а наявність лише 1 заохочення, за наявності 22 стягнень, не свідчать про безумовне виправлення останнього.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави, які б вказували на сумлінну поведінку засудженого і те, що ставленням до праці він довів своє виправлення, тому на час розгляду його відповідного клопотання не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
В апеляційній скарзі:
- засуджений просить вказану ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити його клопотання про умовно-дострокове звільнення від покарання.
Вважає оскаржувану ухвалу суду необґрунтованою.
Зазначає, що він працевлаштований на добровільній основі без оплати праці та має заохочення за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці, відбуваючи покарання в ДУ «Софіївська виправна колонія (№45)».
На його думку, можливість застосування умовно-дострокового звільнення не залежить від кількості судимостей, від характеру раніше вчинених злочинів, адже право на умовно-дострокове звільнення від покарання мають право всі засуджені.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав ухвалу суду законною та обґрунтованою, засудженого, який просив задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши надані матеріали, співставивши їх з доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до роз'яснень, які викладені в п. п. 2, 17 Постанови № 2 від 26 квітня 2002 року Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці.
Згідно ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та всіх прокладених на засудженого обов'язків. Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів, обладнання. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Апеляційним переглядом встановлено, що ОСОБА_7 відбуває покарання в ДУ «Софіївська виправна колонія (№45)» за вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.03.2021 року, за яким його засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання: 21.05.2018 року. Кінець строку відбування покарання: 21.11.2022 року.
Відповідно до наданої адміністрацією установи характеристики, ОСОБА_7 в місцях позбавлення волі перебуває з 21.05.2018 року. Під час утримання в ДУ «Криворізька установа виконання покарань (№3)» характеризувався негативно, заохочень не мав, 22 рази порушував режим утримання, через що до нього у відповідній кількості застосовувалися стягнення, в тому числі 4 суворих.
З 27.05.2021 року міру кримінального покарання ОСОБА_7 відбуває в ДУ «Софіївська виправна колонія (№45)». За час відбування покарання стягнень не мав, та один раз, 20.01.2022 року заохочувався за добру поведінку та сумлінне ставлення до праці.
За час відбування покарання у цій виправній колонії засуджений ОСОБА_7 дотримується умов та правил відбування покарання і розпорядку дня, за станом здоров'я є практично здоровий, працездатний, виконує усі роботи з благоустрою. За власним бажанням без оплати праці працевлаштований старшим днювальним відділення. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, підтримує з ними рівні стосунки. Дбайливо ставиться до майна та предметів, якими користується. У стосунках з персоналом установи виконання покарань ввічливий, адекватно реагує на критику в свою адресу. Заходи виховного впливу відвідує. Підтримує зв'язки з рідними шляхом листування та телефонних розмов. За вироками судів має невідшкодовані цивільні позови на суму 46 610,68 грн., але виконавчі листи до установи не надходили.
Відповідно довідки про заохочення та стягнення, засуджений ОСОБА_7 за період з 20.07.2018 року по 16.12.2020 року мав такі стягнення: 17 доган, 3 рази ДІЗО (10 діб), 1 раз Карцер (5 діб) та одне попередження. Має 1 заохочення від 20.01.2022 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що процес виправлення ОСОБА_7 не досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання у вигляді позбавлення волі перестає бути доцільним і подальше його виправлення можливе в інших умовах - без ізоляції від суспільства.
Як вбачається з матеріалів справи та технічного запису судового засідання, суд першої інстанції в повному обсязі дослідив всі обставини провадження, дані про особу засудженого та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання останнього.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б слугували підставою для скасування ухвали суду першої інстанції під час перевірки провадження в порядку апеляційної процедури, - не встановлено.
Ухвала суду за своїм змістом є належно вмотивованою, обґрунтованою та законною.
Доводи апеляційної скарги засудженого про те, що він працевлаштований на добровільній основі без оплати праці та має заохочення за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці, на думку колегії суддів не може бути безумовними підставами для задоволення його клопотання про умовно-дострокове звільнення.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу суду першої інстанції, як законну, - слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2022 року щодо ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4