Провадження № 11-кп/803/227/22 Справа № 196/279/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
23 червня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040600000601 від 08 грудня 2018 року, за апеляційними скаргами прокурора Царичанського відділу Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 червня 2020 року, ухваленого щодо
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Новопідкряж Царичанського району Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, громадянина України, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
за участю:
секретаря - ОСОБА_9
прокурора - ОСОБА_10 ,
обвинувачених - ОСОБА_8 , ОСОБА_7 ,
захисників - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , -
Вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 червня 2020 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , кожного окремо, визнано винуватими у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначено покарання: ОСОБА_8 - у виді позбавлення волі строком на 13 років, ОСОБА_7 - у виді позбавлення волі строком на 12 років. Окрім того судом вирішено питання про стягнення процесуальних витрат та долю речових доказів.
ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , кожного окремо, визнано винуватими у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, за таких обставин.
Так, 05 грудня 2018 року, близько 21.00 год. ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , перебували в приміщенні житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_8 та сумісно вживали алкогольні напої. В ході вживання спиртних напоїв ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вступили у злочинну змову між собою та домовилися позбавити життя їхнього спільного знайомого ОСОБА_13 , мешканця АДРЕСА_1 , так як останній погрожував їм фізичною розправою. З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_8 взяв до рук заздалегідь підготовлений предмет для нанесення тілесних ушкоджень - деревяну палицю (саморобну биту) та разом із ОСОБА_7 пішли до ОСОБА_13 за місцем його мешкання по АДРЕСА_1 . Після чого, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, близько 22.00 год. 05.12.2018 прибули на територію домоволодіння за місцем мешкання їхнього спільного знайомого ОСОБА_13 , яке розташоване за вищевказаною адресою, де через незачинені двері зайшли до приміщення житлового будинку, а саме: до кімнати, в якій на дивані спав ОСОБА_13 .
Далі, під час розмови між ОСОБА_8 та ОСОБА_13 розпочалася сварка, яка виникла на ґрунті давніх особистих неприязних відносин, в ході якої ОСОБА_8 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_13 , усвідомлюючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, за допомогою дерев'яної палиці (саморобної біти), котру приніс з собою умисно наніс ОСОБА_13 декілька ударів по лівій нозі, лівій руці та тулубу. Після чого, ОСОБА_7 діючи спільно з ОСОБА_8 на досягнення злочинного результата, а саме заподіяння смерті ОСОБА_13 взяв з підлоги в праву руку алюмінієву палицю для ходіння, яка належна ОСОБА_13 , підійшов до останнього та умисно наніс ОСОБА_13 декілька ударів в область грудної клітки. У подальшому, ОСОБА_8 взяв у вказаній кімнаті в руки металевий прут, який був з одного боку заточений, продовжуючи свої злочинні дії та діючи на досягнення злочинного результату, а саме заподіяння смерті ОСОБА_13 підійшов до останнього, який в той час вже підвівся і сидів на дивані та за допомогою вказаного металевого прута, який тримав у руках умисно наніс останньому один удар в область шиї зліва, після чого заточеною частиною прута наніс ще один удар в область шиї з правого боку та один удар в праву частину живота, від чого ОСОБА_13 знову впав на диван, після чого ОСОБА_8 вказаним металевим прутом наніс ще два удари в область спини ОСОБА_13 . Після чого ОСОБА_8 та ОСОБА_7 довівши свій злочинний умисел до кінця, з місця вчинення кримінального правопорушення зникли.
Своїми діями ОСОБА_8 та ОСОБА_7 спричинили ОСОБА_13 тілесні ушкодження, внаслідок яких настала його смерть, а саме тілесні ушкодження у вигляді: внутрішньочерепної травми з розповсюдженими субарахноїдальними та поодинокими дрібно вогнищевими внутрішньомозковими крововиливами в ділянці полюсу правої лобної частки з переходом на її бічну поверхню та в області міжпівкульної щілини правої лобної частки з розповсюдженням на її полюс та нижню поверхню, крововиливів у м'які покривні тканини голови, саден обличчя, забитих ран губ (три), колотих ран голови (правої скроні і на рівні лівого сосцевидного паростка), уламкового перелому кісток носа, травматичної екстракції верхнього правого першого зуба, синця носа, крововиливу у склеру і кон'юнктиву лівого ока, колотих ран шиї - дві ( зліва з ушкодженням кореня язика); тупої травми грудної клітки зліва, крововиливу у перикард, переломів ребер 7,8,10 по передньопахвовій лінії прямі, масивних синців грудної клітки з інфільтруючим крововиливом у товщі м'яких тканин грудної клітини з внутрішньої сторони відповідно; колотих ран (чотири) грудної клітки зліва, проникаючих в плевральну порожнину з ушкодженням лівої легені, лівостороннього пневмогемотораксу, колотої рани з пошкодженням м'яких тканин грудної клітки зліва по лопаточній лінії (не проникаючої в плевральну порожнину); колотої рани передньої черевної стінки, проникаючої в черевну порожнину з ушкодженням підшлункової залози, внутрішньочеревної кровотечі; колото - різаної рани лівого надпліччя, закритого перелому лівої ліктьової кістки в нижній третині, масивного синця лівого плеча і передпліччя, колото-різаних ран поверхових правого передпліччя і кисті, масивних синців стегон, яка ускладнилася розвитком шоку.
Тілесні ушкодження у вигляді колотих ран голови, шиї, грудної клітки і живота та колото-різаних ран правого передпліччя і кисті спричинені згідно даних медико - криміналістичного дослідження дією видовженого твердого предмету, з загостреним переднім кінцем, чотирьохгранної (хрестоподібної) форми в поперечному перерізі, розмірами протягом поринулої частини близько 7,0 х 7,5 мм, з добре вираженими (заточеними) ребрами. Тілесні ушкодження у вигляді - внутрішньочерепної травми, саден обличчя. забитих ран губ, уламкового перелому кісток носа, травматичної екстракції верхнього правого першого зуба, синця носа, крововиливу у склеру і кон'юнктиву лівого ока, тупої травми грудної клітки зліва, крововиливу у перикард, переломів ребер 7,8,10 по передньопахвовій лінії зліва, масивних синців грудної клітки і обох стегон, садна крила клубневої кістки зліва спричинені при дії з силою тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею чи об такі. Виявлені при дослідженні трупа вищеописані тілесні ушкодження прижиттєві, спричинені на протязі короткого проміжку часу до настання смерті, відносяться до категорії Тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя (на підставі п.2.1.3 в) й) к) о) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6) і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Смерть ОСОБА_13 настала від поєднаної комбінованої травми тіла, яка ускладнилася розвитком шоку.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просить вирок змінити та перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги, адвокат ОСОБА_6 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження. На переконання захисника, жодними доказами у провадженні, зокрема показами обвинувачених, експерта та свідків, прямо не підтверджується наявність умислу у обвинуваченого ОСОБА_7 на вбивство потерпілого та попередньої змови між обвинуваченими щодо вчинення цього злочину. Захисник вважає, що судом, при встановлені фактичних обставин провадження допущена однобічність, неповнота та неправильність в оцінці доказів на їх належність та допустимість, тому вирок підлягає зміні в частині правової кваліфікації дій ОСОБА_7 й призначення покарання в межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , кожного окремо, винним за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити покарання: ОСОБА_8 - у виді позбавлення волі строком на 15 років, та ОСОБА_7 - у виді позбавлення волі строком на 14 років.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги прокурор посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особам обвинувачених. Так, на переконання прокурора, суд, призначаючи покарання обвинуваченим, не надав належної оцінки суспільній небезпеці вчиненого злочину, зухвалості дій обвинувачених, та їх особам, які щиро не розкаялися, та не вжили заходів для відшкодування потерпілій спричиненної шкоди. Зокрема, ОСОБА_7 вину не визнав, й вживав заходів для уникнення кримінальної відповідальності за вчиненний злочин. Прокурор наголошує й на тому, що злочин було вчинено обвинуваченими після вживання алкогольних напоїв та щодо особи, яка мала фізичні вади, тому вважає, що обвинуваченим призначеного занадто м'яке покарання, внаслідок чого вирок суду підлягає скасуванню в цій частині.
Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, в цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції переглядає вирок в межах поданих апеляційних скарг.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , кожного окремо, у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та є обґрунтованими.
Разом з цим, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ніким не оскаржуються, тому апеляційним судом не переглядаються.
Перевіряючи доводи скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 щодо зміни вироку та перекваліфікації дій обвинуваченого з п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України, колегія суддів вважає їх необгрунтованими з огляду на таке.
Так, обвинувачений ОСОБА_7 хоча і заперечував винуватість у вчиненні інкримінованого злочину, однак підтвердив, що дійсно 05.12.2018 ввечері він разом з ОСОБА_8 , після вживання алкогольних напоїв, пішли до потерпілого ОСОБА_13 розібратися з ним з приводу сварки між ним та ОСОБА_14 . При цьому, ОСОБА_7 визнав факт нанесення ОСОБА_15 ударів алюмінієвим ціпком, який від цих ударів зламався, проте заперечував, що саме його дії знаходилися у причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті потерпілого.
Разом з цим, ОСОБА_8 підтвердив покази ОСОБА_7 , та вказував, що факт нанесення ним ударів той не бачив, оскільки вийшов на вулицю та заперечував факт змови між ними на вбивство потерпілого.
Не зважаючи на часткове визнання вини ОСОБА_7 та позицію обох обвинувачених, його винуватість у вчиненні інкримінованого злочину повністю підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами, зкрема показами потерпілої та свідків.
Так, з показів потерпілої ОСОБА_16 видно, що після того, як вона дізналась про смерть сина 08.12.2018, вона приїхала додому, де їй сусіди розповіли, що бачили ввечері в день вбивства біля будинку ОСОБА_8 та ОСОБА_17 . Також, потерпіла повідомила, що раніше у ОСОБА_8 із загиблим були неприязні стосунки, та він неодноразово бив його, за фактом чого проводилось досудове розслідування. Також, потерпіла зазначила, що у її сина були конфлікти з ОСОБА_18 , оскільки останній взяв скутер та не повернув, з приводу чого син звертався до поліції.
Факт неприязних відносин ОСОБА_8 з ОСОБА_19 , підтвердили і свідки ОСОБА_20 ОСОБА_21 та ОСОБА_22 . При цьому, свідок ОСОБА_21 вказував, що в день вбивства ОСОБА_13 в його дворі він бачив якихось людей, які сварилися, а свідок ОСОБА_23 , пояснив що ОСОБА_24 , напередодні смерті казав, що ОСОБА_25 приходив до нього та сварився з ним й погрожував йому.
Свідок ОСОБА_22 , повідомила суду, що в день вбивства ОСОБА_15 до неї прийшов син ОСОБА_25 разом з ОСОБА_18 , які були в стані сильного алкогольного сп'яніння й продовжили пити, та в цей час син їй розказав, що сильно побив ОСОБА_13 можливо й вбив його.
Окрім того, винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується й дослідженими письмовими доказами у провадженні.
Так, з протоколів проведення слідчих експериментів від 10.12.2018 за участю ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , кожного окремо, та відеозаписів до них видно, що обвинувачені, кожен окремо, розказали та показали, зокрема коли та чому вони прибули до домоволодіння ОСОБА_13 , де в той момент був загиблий та яким чином, чим, скільки та куди ними було нанесено ударів потерпілому.
Висновком судової медичної експертизи №11-143 від 28.02.2019 встановлено, що судово-медичні дані не протирічать можливості спричинення ушкоджень потерпілому ОСОБА_13 при обставинах, вказаних при проведенні слідчих експериментів за участі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , а саме при неодноразових ударах потерпілого з силою тупими предметами та штриканні тіла загостреним металевим предметом.
Згідно з висновком судової медичної експертизи №80-143 від 26.12.2018, на тілі ОСОБА_13 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: внутрішньочерепної травми з розповсюдженими субарахноїдальними та поодинокими дрібно вогнищевими внутрішньомозковими крововиливами в ділянці полюсу правої лобної частки з переходом на її бічну поверхню та в області міжпівкульної щілини правої лобної частки з розповсюдженням на її полюс та нижню поверхню, крововиливів у м'які покривні тканини голови, саден обличчя, забитих ран губ (три), колотих ран голови (правої скроні і на рівні лівого сосцевидного паростка), уламкового перелому кісток носа, травматичної екстракції верхнього правого першого зуба, синця носа, крововиливу у склеру і кон'юнктиву лівого ока, колотих ран шиї - дві ( зліва з ушкодженням кореня язика). Тупої травми грудної клітки зліва, крововиливу у перикард, переломів ребер 7,8,10 по передньопахвовій лінії прямі, масивних синців грудної клітки з інфільтруючим крововиливом у товщі м'яких тканин грудної клітини з внутрішньої сторони відповідно, колотих ран (чотири) грудної клітки зліва, проникаючих в плевральну порожнину з ушкодженням лівої легені, лівостороннього пневмогемотораксу, колотої рани з пошкодженням м'яких тканин грудної клітки зліва по лопаточній лінії (не проникаючої в плевральну порожнину), колотої рани передньої черевної стінки, проникаючої в черевну порожнину з ушкодженням підшлункової залози, внутрішньочеревної кровотечі, колото - різаної рани лівого надпліччя, закритого перелому лівої ліктьової кістки в нижній третині, масивного синця лівого плеча і передпліччя, колото-різаних ран поверхових правого передпліччя і кисті, масивних синців стегон, яка ускладнилася розвитком шоку. Тілесні ушкодження у вигляді колотих ран голови, шиї, грудної клітки і живота та колото-різаних ран правого передпліччя і кисті спричинені згідно даних медико - криміналістичного дослідження дією видовженого твердого предмету, з загостреним переднім кінцем, чотирьохгранної (хрестоподібної) форми в поперечному перерізі, розмірами протягом поринулої частини близько 7,0 х 7,5 мм, з добре вираженими (заточеними) ребрами. Тілесні ушкодження у вигляді - внутрішньочерепної травми, саден обличчя. забитих ран губ, уламкового перелому кісток носа, травматичної екстракції верхнього правого першого зуба, синця носа, крововиливу у склеру і кон'юнктиву лівого ока, тупої травми грудної клітки зліва, крововиливу у перикард, переломів ребер 7,8,10 по передньопахвовій лінії зліва, масивних синців грудної клітки і обох стегон, садна крила клубневої кістки зліва спричинені при дії з силою тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею чи об такі. Виявлені при дослідженні трупа вищеописані тілесні ушкодження прижиттєві, спричинені на протязі короткого проміжку часу до настання смерті, відносяться до категорії Тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя (на підставі п.2.1.3 в) й) к) о) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6) і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Смерть ОСОБА_13 настала від поєднаної комбінованої травми тіла, яка ускладнилася розвитком травматичного шоку.
Разом з цим, судовий експерт ОСОБА_26 пояснив суду, що смерть потерпілого настала від поєднаної комбінованої травми тіла, яка ускладнилася розвитком травматичного шоку. Потепілому було за короткий проміжок часу нанесено близько 20 ударів тупим предметом та близько 14 ударів гострим предметом, розподілити за тяжкістю удари та який саме удар спричинив смерть неможливо, оскільки вони утворюють поєднану комбіновану травму всього тіла, внаслідок якої настав травматичний шок.
Надаючи оцінку цим доказам у сукупності, колегія суддів вважає їх належними, допустимими і достовірними, й достатніми для доведеності винуватості обвинувачених, зокрема й ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину, та не вбачає підстав визнати наведені у вироку висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Що стосується доводів сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_7 складу інкримінованого злочину, через відсутність у нього умислу на вчинення вбивства та попередньої змови з обвинуваченим ОСОБА_14 , внаслідок чого його дії мають бути кваліфікованими за ч. 2 ст. 121 КК України, то колегія суддів вважає їх такими, що не ґрунтуються на належних та допустимих доказах у проваджені та вимогах кримінального і кримінального процесуального законів, з огляду на таке.
Так, ОСОБА_7 інкримінується вчинення злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КК України умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. В свою чергу, за ч. 2 ст. 121 КК України передбачено кримінальну відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України), повинні ретельно досліджуватися докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.
Також, слід мати на увазі, що спосіб відображає насамперед причинний зв'язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинення діянь.
Що стосується кваліфікуючої ознаки за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України- “вчинене за попередньої змовою групою осіб”, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Передбачене п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб, згідно з ч. 2 ст. 28 цього Кодексу має місце у випадках, коли його було спільно вчинено декількома особами, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. За цей злочин несуть відповідальність і ті особи, котрі хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але, будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу.
Тобто під час вчинення злочину кожен із співучасників може вчиняти різні дії (подолання опору потерпілого, заподіяння тілесних ушкоджень, заволодіння майном), які, разом з тим, спрямовані на досягнення єдиної мети.
Як встановлено судом, й чого не заперечувала сторона захисту, обвинувачені разом прийшли до місця мешкання потерпілого, маючи при собі заздалегідь заготовлені дерев'яну биту, зайшли до домоволодіння без дозволу власника, разом почали наносити численні удари потерпілому, внаслідок чого смерть ОСОБА_13 настала від поєднаної комбінованої травми тіла, яка ускладнилася розвитком травматичного шоку.
При цьому, з метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_25 взяв до рук дерев'яну палицю (саморобну биту) та разом із ОСОБА_18 пішли до ОСОБА_13 , тобто беручи з собою знаряддя злочину, при цьому, обвинувачений ОСОБА_7 , не міг не розуміти суспільну безпеку своїх дій та наміри на вчинення злочину. До того ж, прийшовши до місця проживання потерпілого, обвинувачені разом почали наносити ОСОБА_15 , який лежав на дивані, удари, при цьому ОСОБА_27 - знаряддям яке приніс з собою, й в подальшому металевим прутом, а ОСОБА_28 алюмінієвою палицю, яку знайшов у вказаному домоволодінні.
Отже, характер, послідовність та узгодженість дій обвинувачених, механізм нанесення та локалізація тілесних ушкоджень, факт заподіяння потерпілому великої кількості ударів в життєво-важливі органи - шию, живіт, спину, протягом короткого проміжку часу свідчать про наявність у них прямого умислу та попередньої змови на вчинення інкримінованого їм злочину.
Водночас, як пояснив експерт ОСОБА_26 , потерпілому було за короткий проміжок часу нанесено близько 20 ударів тупим предметом та близько 14 ударів гострим предметом, які розподілити за тяжкістю та який саме удар спричинив смерть неможливо.
При цьому, важливе значення також має поведінка обвинувачених, як до вчинення злочину - погрози потерпілому, а також посткримінальна поведінка - обвинувачені залишили місце вчинення злочину, не намагалися надати допомогу потерпілому, продовжили розпивати спиртні напої, а ОСОБА_25 про вчинене у присутності ОСОБА_7 розповідав свої матері, а тому, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наведене беззаперечно свідчить про безпідставність доводів сторони захисту щодо відсутності зокрема у ОСОБА_7 умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_13 , а також щодо відсутності попередньої змови на вчинення інкримінованого злочину.
Посилання сторони захисту на те, що саме дії ОСОБА_8 , знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті потерпілого, не мають вирішального значення для доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кваліфікації його дії за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Колегія суддів звертає увагу на те, що кожна з осіб, які з умислом на вбивство завдали потерпілому поранення, незалежно від того, яке з поранень виявилося безпосередньою причиною смерті потерпілого, повинні нести відповідальність за цей злочин.
Отже, урахувавши усі встановлені обставини провадження суд дійшов правильного висновку про те, що як ОСОБА_25 , так і ОСОБА_29 мали умисел саме на заподіяння смерті потерпілому за попередньою змовою групою осіб, а тому їх дії за п. 12 ч. 2 ст.115 КК України кваліфіковано вірно.
Разом з цим, апеляційним судом було перевірено доводи захисту з приводу застосування працівниками поліції Царичанського ВП НВП ГУНП в Дніпропетровській області щодо обвинувачених під час досудового розслідування недозволених методів слідства, внаслідок чого, за їх твердженням, ними під час розслідування надавались зізнавальні покази.
Так, 19.03.2022 ТУ ДБР, розташованим в м. Полтаві ( з дислокацією у м. Дніпрі), було внесено відомості до ЄРДР за №6202170030000135 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України та проведено належне досудове розслідування, в ході якого було встановлено, що працівники Царичанського ВП НВП ГУНП в Дніпропетровській області, діяли в рамках наданих їм повноважень, відповідно до норм діючого законодавства, й не перевищуючи їх в ході здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному проваджені, у зв"язку з чим постановою слідчого від 09.06.2022 вказане кримінальне провадження було закрито, у зв'язку із відсутністю в діях окремих службових осіб поліції складу злочину за ч. 2 ст. 365 КК України.
Аналізуючи вищезазначену постанову, апеляційний суд вважає, що її прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, розслідування було проведено ретельно та ефективно, допитано осіб, які здійснювали досудове розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 та об'єктивно й обґрунтовано встановлено відсутність в діях вказаних осіб складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України й закрито кримінальне провадження, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Отже, таку позицію обвинувачених, апеляційний суд розцінює, як тактику захисту, з метою уникнення обвинуваченого ОСОБА_7 кримінальної відповідальності за вчинений злочин. До того ж, як влучно було зауважено слідчим ТУ ДБР, згідно з висновками судово - медичних експертиз № 9 та № 10 від 26.12.2018, у ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , кожного окремо, тілесних ушкоджень не виявлено.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції про винуватість зокрема ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину, на думку колегії суддів, прийнято згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», який застосовується Європейським судом з прав людини (рішення «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011), та підстав для задоволення апеляційної скарги захисту, за обставин, викладених у ній, не має.
Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були дослідженні всі обставини кримінального провадження, кожен перелічений доказ оцінено з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, що є підставою для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 .
Разом з цим, перевіряючи доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених ОСОБА_8 і ОСОБА_7 , кожного окремо, суд вважає їх необгрунтованими, виходячи з такого.
Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності і індивідуалізації. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Цих вимог закону, при ухваленні вироку, суд першої інстанції дотримався в повній мірі.
Так, суд, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, роль і ступінь участі у вчиненні кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, який раніше не судимий, частково визнав вину, за місцем мешкання характеризується посередньо, його вік, а також думку потерпілої щодо міри покарання.
Обставиною, яка пом'якшують покарання ОСОБА_8 суд визнав - часткове визнання вини, а обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
При призначенні покарання ОСОБА_7 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, роль і ступінь участі у вчиненні кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вину не визнав, за місцем мешкання характеризується посередньо, його вік, думку потерпілої, а також відсутність обставин, що пом“якшують покарання.
Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку, що виправлення обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , кожного окремо, можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та призначив покарання, в межах санкції статті, у виді позбавлення волі.
Згідно ч. 2 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
В силу ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Отже, колегія суддів погоджується з встановленими судом обставинами, які впливають на вид і розмір покарання, й вважає, що покарання ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , кожному окремо, призначене у виді позбавлення волі, в межах санкції інкримінованого їм злочину, з реальним його відбуттям, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, тому підстав вважати призначене покарання явно несправедливим у наслідок м'якості у суду не має.
Доводи скарги прокурора про те, що суд не надав належної оцінки всім обставинам у провадженні, зокрема особам обвинувачених, вчинення ними злочину в стані алкогольного сп'яніння та їх поведінці на протязі розгляду провадження, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки ці обставини судом взято до уваги при призначенні покарання у сукупності з іншими обставинами та їм надана належна правова оцінка, внаслідок чого їм було призначено покарання у виді позбавлення волі, з його реальним відбуванням.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість і належну вмотивованість оскаржуваного вироку, який зміні чи скасуванню, з викладених в апеляційних скаргах мотивів, не підлягає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора Царичанського відділу Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задволення.
Вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 червня 2020 року, ухваленого щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженими, які тримаються під вартою, в той самий строк з моменту вручення їм копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3