Справа №461/1646/22
30 червня 2022 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючої - судді Мироненко Л.Д.
при секретарі судового засідання Пахолко Д.О.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення(виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Галицької РДА Львівської міської ради, середньої загальноосвітньої школи №22, Львівського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, Управління «Служби у справах дітей» Департаменту Гуманітарної політики Львівської міської ради, за участі третіх осіб - ОСОБА_3 , про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди,-
Позовні вимоги.
Позивачі звернулись до суду із вказаною позовною заявою, в якій просять суд винести суд рішення про захист честі й гідності, ділової репутації та стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду в розмірі 100000 грн. В обґрунтування позову покликаються на те, що Галицька РДА ЛМР видала розпорядження № 73 від 26 лютого 2020 року про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_4 від її матері та поміщення в притулок для дітей. 04 березня 2020 року вказане розпорядження було виконане і відповідно ОСОБА_4 поміщено в центр підтримки дітей при ліцеї «Просвіта». Крім того, розпорядженням № 105 від 20 березня 2020 року малолітній ОСОБА_4 надано статус дитини, позбавленої батьківського пілкування. Вважають, що такі дії суперечать положенням Сімейного кодексу України, згідно з яким батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини, а також Конвенції про права дитини, відповідно до якої держави учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалась з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Наполягають, що такими діями їм заподіяно моральну шкоду, яка полягає у нестерпному душевному болі, втраті сну, спокою, а також приниженні честі й гідності та ділової репутації людини та громадянина, погіршення соціальних зв'язків.
Рух справи в суді.
Ухвалою Галицького районного суду від 30 березня 2022 року вказану позовну заяву залишено без руху.
05 квітня 2022 року позивачами надано заяву про виправлення недоліків в позовній заяві.
08 квітня 2022 Галицьким районним судом м. Львова винесено ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін в судове засідання.
14 квітня 2022 року позивачами надано заяву про перехід до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом, повідомленням сторін в судове засідання.
Ухвалою Галицького районного суду від 15 квітня 2022 року позивачам відмовлено у задоволенні вказаної заяви.
15 червня 2022 року позивачами повторно надано заяву про перехід до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом, повідомленням сторін в судове засідання.
Ухвалою Галицького районного суду від 20 червня 2022 року позивачам відмовлено у задоволенні вказаної заяви.
Позиції сторін по справі.
Представник відповідача Галицької районної адміністрації Львівської міської ради у наданому відзиві проти позову заперечив, вказав, що дійсно на підставі розпоряджень Галицької районної адміністрації малолітню ОСОБА_4 було відібрано від матері та згодом визнано такою, що має статус дитини, яка позбавлена батьківського піклування. Окрім того, зазначив, що вказані розпорядження були оскаржені позивачами в судовому порядку, однак рішенням Галицького районного суду від 24 лютого 2021 у позові було відмовлено, в подальшому 07 жовтня 2021 ухвалою Львівського апеляційною сулу вказане рішення залишене без змін. А 26 січня 2022 касаційна скарга на ухвалу Львівського апеляційна суду була залишена без задоволення. Крім того, в провадженні Галицького районного суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації про призначення опіки над малолітньою ОСОБА_4 . У вказаному позові ОСОБА_1 було відмовлено, ухвалою Львівського апеляційного суду вказане рішення залишено без змін. Відтак, позивачами не надано жодних доказів, що їхні права були порушені, а тому просить відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача Львівського міського центру соціальних служб у відзиві проти позову заперечив. Вказав, що мати дитини ОСОБА_4 є одинокою матір'ю та особою з інвалідністю з дитинства 2 групи, не спроможна належним чином виконувати батьківські обов'язки у зв'язку із захворюванням. Дядько дитини ОСОБА_5 також є особою з інвалідністю з дитинства 2 групи. В сім'ї присутні часті конфлікти з дядьком, у зв'язку з чим дитина перебувала у вкрай напруженому психоемоційному стані. У зв'язку з хворобою матері вихованням дитини переважно займалась бабуся ОСОБА_1 . Від адміністрації СЗШ № 22 ім. В.Стефаника систематично надходили листи та повідомлення до ЛМЦСС щодо тривожного психоемоційного стану дитини : ОСОБА_6 та агресивної поведінки в навчальному закладі її бабусі та дядька. Працівники ЛМЦСС неодноразово виходили в навчальний заклад з метою спілкування з дитиною в присутності психологів. Психологами ЛМЦСС було оцінено поточний психоемоційний стан дитини та надано ОСОБА_6 психологічну допомогу. Зі слів ОСОБА_7 , психологічна обстановка в родині некомфортна, між членами родини часто виникають сварки. Психологами ЛМЦСС встановлено, що у дитини порушене цілісне сприйняття сім'ї та відсутні довірливі внутрішні сімейні стосунки, високий рівень тривожності та труднощі з самооцінкою. Дитині рекомендовано .отримати курс консультацій у психолога, оскільки її психоемоційний стан і обстановка в родині можуть трактуватися як такі, що становлять небезпеку для її подальшого -психологічного та соціального благополуччя. Вказав, шо ЛМЦСС в межах компетенції звернувся у Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради з проханням вжити заходів з метою захисту прав та інтересів дитини. Враховуючи вищенаведене, зазначив, що дії ЛМЦСС повністю відповідали законодавству та інтересам малолітньої ОСОБА_4 ..
Представник відповідача середньої загальної освітньої школи № 22 ім. В. Стефаника у відзиві проти позову заперечив, вказав, що позивачами не надано жодних доказів порушення їхніх прав та законних інтересів. Малолітню ОСОБА_4 адміністрацією школи було передано в центр підтримки дітей при ліцеї «Просвіта», в присутності представників Галицької районної адміністрації, як органу опіки і піклування та «Служби в справах дітей» Галицького району, відповідно до розпорядження № 79 Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, що підтверджується актом про факт передачі дитини від 04 березня 2020 року. Повідомив, що до моменту відібрання дитини в сім'ї ОСОБА_8 (коли дитина навчалася в середній загальноосвітній школі № 22 ім. В.Стефаника м. Львова) - дитина була недоглянута, постійно зверталася у медпункт школи з різними скаргами та захворюваннями (в тому числі ГРВІ та пневмонія), неодноразово відвідувала практичного психолога школи зі скаргами на важкий психоемоційний стан, зокрема, через страх та побої в сім'ї ОСОБА_8 . Обидва позивачі при візитах до школи демонстрували агресивну поведінку, що проявлялася у погрозах на адресу працівників та відвідувачів школи. Зокрема, Позивач 2 - ОСОБА_5 , погрожував застосувати пістолет. Адміністрація школи неодноразово викликала поліцію для запобіганню вчиненню злочинів. Вказав, що ці події і призвели до відібрання ОСОБА_4 та надання їй статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, а відтак жодних прав та законних інтересів позивачів СЗШ № 22 ім. В. Стефаника не порушила. Зважаючи на вищенаведене, в позові просив відмовити.
У відповіді на відзив Галицької районної адміністрації Львівської міської ради позивачі зазначили, що відповідно до практики ЄСПЛ, сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносити, та якщо і коли це можливо «відновити» сім'ю. А також, що не може бути виправданим захід, що роз'єднує сімейні зв'язки, самим лише посиланням на ненадійний стан батьків, що може бути вирішено за допомогою менш радикальних засобів, таких як цільова матеріальна допомога та соціальна підтримка, а не шляхом розлучення сім'ї.
У відповіді на відзив ЛМЦСС вказали, що завданням вказаного центру є сприяння у подоланні складних життєвих обставин особами, що належать до вразливих груп населення. А відтак Центр повинен був сприяти збереженню сім'ї усіма можливими способами.
У відповіді на відзив СЗШ № 22 ім. В. Стефаника позивачі категорично заперечувати проти твердження, що малолітня ОСОБА_4 не була доглянутою, скаржилась на важкий психоемоційний стан та побої у сім'ї. Додатково зазначили, що на формування особистості ОСОБА_4 впливала не лише сім'я, а й навчальний заклад, тому формування психоемоційного стану дитини в повній мірі залежало віл професійності відповідача.
Встановлені судом фактичні обставини справи
Розпорядженням Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 73 від 26 лютого 2020 року працівникам відділу «Служба у справах дітей» Галицького району управління «СуСД» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради було зобов'язано:
1.1. спільно з працівниками сектору ювенальної превенції Галицького відділу поліції ГУ НП у Львівській області, психологом 2-ї категорії відділу соціальної роботи ЛМЦСССДМ, завідувачем дитячим поліклінічним відділенням № 1 КНП «Львівська 1-а міська клінічна лікарня ім. Князя Лева», негайно відібрати малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від її матері - ОСОБА_3 ;
1.2.влаштувати малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в притулок для дітей «СуСД» Львівської обласної державної адміністрації за адресою: м.Львів, вул.Левандівська, 17в на певне державне забезпечення;
1.3.повідомити керівника Львівської місцевої прокуратури №1 про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від її матері ; - ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 ;
1.4.у семиденний термін підготувати до Галицького районного суду м.Львова позов про відібрання дитини та позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 , щодо її малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Розпорядженням Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 20 березня 2020 року ухвалено надати статус дитини позбавленої батьківського піклування малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Галицького районного суду від 23 травня 2022 року у справі № 461/5200/21, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 11 грудня 2009 року Міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис №7357.
На підставі висновку ЛКК КНП ЛОР "Львівський психоневрологічний диспансер" № 701 від 17 березня 2020 року про наявність у матері дитини - ОСОБА_9 тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов'язків, відповідно до підпункту 9 п.22 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №866 від 24 вересня 2008, Галицькою районною адміністрацією видане розпорядження від 20 березня 2020 року №105 "Про надання малолітній ОСОБА_4 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування". У зв'язку з допущеною опискою в абзаці 5 п. 1 розпорядження Галицької районної адміністрації від 20 березня 2020 року №105, адміністрацією видане розпорядження №189 від 07 липня 2020 року "Про внесення змін у розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 20 березня 2020 року № 105 «Про надання малолітній ОСОБА_4 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування». Відповідно до п.2 розпорядження Галицької районної адміністрації від 20 листопада 2020 року №336 "Про внесення змін у розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 20 березня 2020 року № 105 «Про надання малолітній ОСОБА_4 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування»", розпорядження Галицької районної адміністрації від 07 липня 2020 року №189 втратило чинність.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24 лютого 2021 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_3 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про скасування розпоряджень Галицької районної адміністрації ЛМР: від 26.лютого 2020 року № 73 «Про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_4 , від її матері - ОСОБА_3 та влаштування дитини в притулок для дітей «СуСД» ЛОДА за адресою м. Львів, вул. Левандівська, 17в»; від 03 березня 2020 року № 79 «Про внесення змін у розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 26 лютого 2020 № 73 «Про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_4 , від її матері - ОСОБА_3 та влаштування дитини в притулок для дітей «СуСД» ЛОДА за адресою м. Львів, вул. Левандівська, 17в»; від 20 березня 2020 року № 105 «Про надання малолітньої ОСОБА_4 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування» ; від 07 липня 2020 року № 189 «Про внесення змін у розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 20 березня 2020 року № 105 «Про надання малолітній ОСОБА_4 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування - відмовлено (справа № 461/10261/20).
Також встановлено, що позивач ОСОБА_1 зверталася до Галицького районного суду м.Львова з позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки та піклування, про призначення опіки над малолітньою дитиною та рішенням Галицького районного суду м.Львова від 09 квітня 2021 року у справі 461/6487/20 позовні вимоги ОСОБА_1 не задоволені. У судовому засіданні по розгляду зазначеної справи неповнолітня ОСОБА_4 , висловила думку, що не бажає, щоб її опікуном була ОСОБА_1 , та бажає в подальшому перебувати в центрі підтримки дітей при ліцеї «Просвіта» Львівської міської ради.
Постановою Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року змінено мотивувальну частину рішення Галицького районного суду м.Львова від 09 квітня 2021 року, а саме в частині того, що малолітня ОСОБА_4 на час розгляду справи Львівським апеляційним судом не могла вважатися особою позбавленою батьківського піклування, а відтак пред'явлення самостійного позову про призначення опіки над малолітньою дитиною було передчасним і таким, що не могло призвести до реального та ефективного захисту прав дитини, яка враховуючи наведене, на час розгляду справи судом першої інстанції опіки не потребувала. Питання щодо призначення позивачки опікуном своєї онуки може бути вирішено під час розгляду справи № 461/2084/20 про відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав та викладено її в редакції постанови Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року у справі № 461/6487/20. В решті рішення суду залишено без змін. Залишаючи без змін зазначене рішення районного суду, суд апеляційної інстанції, крім іншого, виходив з того, що дитина не може проживати на спільній житловій площі з членами сім'ї, які мають розлади здоров'я, оскільки це може негативно вплинути на здоров'я дитини, її психічний, фізичний стан та інтелектуальний розвиток.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно з ст. 299 ЦК Україна фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Пунктом 15 вказаної постанови передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Відповідно до ч.1-2ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до абзацу 2 п. 5 ППВСУ № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 травня 1995 року обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Аналізуючи вищевикладене, розглядаючи справу в межах пред'явлених позовних вимог, суд приходить до переконання про їх безпідставність. Розповсюдження відповідачами негативної або недостовірної інформації, що посягає на честь, гідність та ділову репутацію позивачів не доведено жодним належним та допустимим доказом. Факт прийняття компетентним органом розпоряджень Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 73 від 26.02.2020 року та №105 від 20.03.2020 року(чинних на момент розгляду справи) та незгода з ними позивачів не підтверджують посягання на їх честь та гідність, відтак позовні вимоги не ґрунтуються на законі.
Оскільки судом не було встановлено порушень цивільних прав позивачів, не підлягає до задоволення і вимога щодо стягнення моральної шкоди.
Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -
У задоволенні ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до Галицької РДА Львівської міської ради, середньої загальноосвітньої школи №22, Львівського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, Управління «Служби у справах дітей» Департаменту Гуманітарної політики Львівської міської ради, за участі третіх осіб - ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди - відмовити..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.Д. Мироненко