Справа №461/2506/22
Провадження №3/461/1746/22
30 червня 2022 року м. Львів
Суддя Галицького районного суду м. Львова Кротова О.Б., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 22.05.2022 року о 00 год. 10 хв. на перехресті вул. Б.Хмельницького - вул. Татарська у м. Львові, керував автомобілем «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, нестійка хода) та від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці та у медичному закладі відмовився, що підтверджується висновком лікаря №001087, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху України.
Особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, зокрема, і шляхом публікації оголошення про виклик до суду на сайті суду, причин неявки суду не повідомив.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого щодо них судового провадження.
Враховуючи наведене, а також вимоги ст. 268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд прийшов до наступного висновку.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За вимогами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихст.255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Як вбачається із пояснень ОСОБА_1 , наданих по суті порушення в протоколі про адміністративне правопорушення, останній з протоколом не згідний, вказує, що алкоголю та наркотичних препаратів не вживав.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини, вчинення ним адміністративного правопорушення підтверджується належними та допустимими доказами у відповідності дост.251 КУпАП, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №236605 від 22.05.2022 року, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП, та яким зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушення;
- висновком щодо результатів медичного огляду КНП ЛОР «ЛОМЦП та ТУ» №001087 від 22.05.2022 року, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від огляду;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.05.2022 року;
- рапортом інспектором взводу 2 роти 1 батальйону УПП у Львівській області ДПП Герчаківського І.В. від 22.05.2022 року;
- відеозаписом із нагрудних відеореєстраторів працівників поліції.
Таким чином, невизнання ОСОБА_1 своєї вини жодним чином не підтверджене, спростовується вищенаведеним і розцінюються як спосіб уникнення від адміністративної відповідальності за вчинене, разом з тим надано достатньо доказів в підтвердження вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП та вини у ньому ОСОБА_1 , підстав сумніватися в їх достатності та достовірності немає. Його дії за ч.1 ст.130 КУпАП кваліфіковані вірно, оскільки він, будучи особою, яка керує транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та підлягає адміністративній відповідальності за вчинене.
Згідно із ч.1 ст.130 КУпАП за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції передбачена відповідальність у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
У ч.2 ст.33 КУпАП зазначено, що при накладенні стягнення має враховуватись характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Тобто, санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною, а ч.2 ст.33 КУпАП не дозволяє при розгляді справ про правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Із врахуванням наведеного, на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Окрім цього, у відповідності до ст.40-1 КУпАП із ОСОБА_1 слід стягнути 496,20 грн. судового збору в дохід держави.
Керуючись ст. ст. 40-1, 130, 221, 283, 284 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосувати до нього стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп. судового збору.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення пред'являється до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Суддя О.Б. Кротова