Справа № 298/1306/20 Провадження № 1-кп/304/67/2022
29 червня 2022 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
його захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальні провадження №12020070070000259 від 13 серпня 2020 року та № 12020075130000068 від 28 жовтня 2020 року про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, непрацюючого, неодруженого, громадянина України, раніше судимого:
- 19 березня 2021 року вироком Великоберезнянського районного суду Закарпатської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 (одного) року обмеження волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75, 76 КК України строком на 1 (один) рік,
- 06 жовтня 2021 року вироком Великоберезнянського районного суду Закарпатської області за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 360, ч. 1 ст. 70 КК України до 2 (двох) років 5 (п'яти) місяців обмеження волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком, та покарання, призначеного за вироком Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 19 березня 2021 року, остаточно призначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75, 76 КК України строком на 2 (два) роки,
- 22 лютого 2022 року вироком Великоберезнянського районного суду Закарпатської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 (трьох) років 1 (одного) місяця обмеження волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Великоберезнянського районного суду від 06 жовтня 2021 року, більш суворим покаранням за цим вироком, призначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки 1 (один) місяць. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 19 березня 2021 року, та остаточно призначено 3 (три) роки і 2 (два) місяці обмеження волі,
- 16 травня 2022 року вироком Великоберезнянського районного суду Закарпатської області за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 360, ч. 1 ст. 70 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України в строк покарання за цим вироком частково зараховано покарання за вироком Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 22 лютого 2022 року, та остаточно призначено 2 (два) роки і 1 (один) місяць позбавлення волі. Початок строку відбування покарання визначено обчислювати з моменту фактичного затримання обвинуваченого, тобто з 20 грудня 2021 року,
у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 185 КК України,
десятого серпня 2020 року обвинувачений ОСОБА_4 близько 02.00 год спільно з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, через неогороджену частину земельної ділянки зайшли у домогосподарство АДРЕСА_1 , де проживає потерпіла ОСОБА_6 , після чого через незамкнені двері зайшли до будинку та пройшли до приміщення кухні, звідки умисно, таємно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном з-під столу викрали ланцюгову бензопилу марки «STIHL», вартість якої згідно висновку експерта № 259-08-220 від 26 серпня 2020 року становить 3 674 грн, а наступного дня перевезли таку до міста Ужгорода, де у відділенні Повного товариства «Ломбард Фінанс» здали під заклад, чим спричинили потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму (епізод № 1).
Крім цього 28 жовтня 2020 року близько 12.00 год обвинувачений ОСОБА_4 , знаходячись на вулиці Ужанській у місті Перечин Ужгородського району біля будинку № 2, умисно, таємно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном через незамкнені дверцята проник до автомобіля марки «ВАЗ 2106», р/н НОМЕР_1 , який було припарковано на автостоянці та який належить ОСОБА_7 , звідки викрав автомагнітолу з написом «МР3-3882», чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на суму 314 грн (епізод № 2).
Кримінальна відповідальність за вказані кримінальні правопорушення передбачена ч. 3 ст. 185 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, розкаявся та показав, що вночі приблизно на початку осені два роки тому він знаходився разом з ОСОБА_8 на вулиці Партизанській в смт В.Березний. Знаючи, що ОСОБА_9 немає вдома, вони зайшли до її будинку та викрали з-під столу у кухні бензопилу. Мали намір її продати та виручити грошові кошти, що наступного дня і зробили, перевізши пилу до міста Ужгорода, де здали до ломбарду, а гроші витратили на власні потреби. Однак наступного дня їх знайшли працівники поліції. Щодо другого епізоду крадіжки пояснив, що того ж року восени після обіду він йшов з ОСОБА_10 на судове засідання та помітив у автомобілі марки «ВАЗ 2106», який було припарковано біля готелю «Берізка» у місті Перечин, магнітолу. Авто було незамкнене, він відкрив дверцята та викравши магнітофон, заховав його неподалік і пішов до суду. ОСОБА_11 про це не знав, сказав йому лише коли вони вже поверталися додому. Того ж дня його затримали працівники поліції і того ж дня він повернув викрадене, а тому просив суворо його не карати, оскільки жалкує про вчинене, більше не буде завдавати шкоди людям.
Кримінальне провадження розглядається у відсутності потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , неявка яких з урахуванням положень ст. 325 КПК України не перешкоджає розгляду. При прийнятті рішення про розгляд справи за відсутності потерпілих враховується те, що судом їм своєчасно надіслані повідомлення, в яких вказується про дату, час та місце розгляду справи й те, що у матеріалах справи містяться заяви потерпілих про розгляд справи без їх участі, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не мають, призначення виду та міри покарання обвинуваченому залишають на розсуд суду.
Враховуючи, що такі фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а учасники судового розгляду правильно зрозуміли зміст цих обставин і сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає, суд при вирішенні питання про обсяг доказів, які підлягають дослідженню, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України обмежується визнавальними показами обвинуваченого, а дослідження решти доказів вважає недоцільним.
Оскільки обвинувачений визнає свою вину повністю, погоджується з кваліфікацією вчинених ним діянь, а прокурор не висловлює жодних заперечень щодо встановлених обставин, які надані на підтвердження винуватості обвинуваченого, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю і у межах пред'явлених обвинувачень кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в житло (епізод № 1) та таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище (епізод №2).
Ухвалюючи дане процесуальне рішення, суд також бере до уваги висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 128/984/17, в якій судом зазначено, що за нормативним визначенням крадіжка - це таємне викрадення майна, яке завідомо є чужим для винного, тобто воно перебуває у власності іншої особи, і винний не має на це майно ні дійсного, ні гаданого права.
При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_4 вчинив тяжкі злочини.
Як особа ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується позитивно, виховується у багатодітній сім'ї лише матір'ю, на обліку у лікарів нарколога і психіатра станом на 17 серпня 2020 року не перебуває.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, добровільне відшкодування завданої шкоди, а також молодий вік обвинуваченого.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому суд не знаходить.
Призначаючи покарання суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно яких особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень з урахуванням її особи, ступеня тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. За змістом зазначеного закону покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої особи та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Як роз'яснено у п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2015 року призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
У справі № 205/7091/16-к від 17 жовтня 2019 року Верховний Суд розтлумачив судову дискрецію у кримінальному судочинстві та звернув увагу на міжнародно-правове регулювання зазначеного інституту.
Так, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
З урахуванням зазначених обставин, відповідно до вимог кримінального закону і передбаченої цим законом санкції, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи тяжкість вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, особу винного, який свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, має постійне місце проживання, однак не працює і не навчається, суспільно-корисною працею не займається, хоча є молодим за віком, відтак стійких соціальних зв'язків не має.
Разом з цим, враховуючи позицію прокурора з приводу покарання та потерпілих, які не мають до обвинуваченого будь яких претензій, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання в мінімальних межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України, а саме 3 (три) роки позбавлення волі.
В той же час судом встановлено, що ОСОБА_4 раніше засуджено вироком Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 16 травня 2022 року за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 360 КК України на підставі ч. 1, 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць.
Як встановлено у даному кримінальному провадженні, ОСОБА_4 до постановлення попереднього вироку суду від 16 травня 2022 року вчинив низку кримінальних правопорушень проти власності, а саме спільно з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, таємно викрав з домогосподарства потерпілої ОСОБА_6 ланцюгову бензопилу марки «STIHL», вартістю 3 674 грн (10 серпня 2020 року) та таємно проник через незамкнені дверцята до автомобіля потерпілого ОСОБА_7 та викрав автомагнітолу «МР3-3882», вартістю 314 грн (28 жовтня 2020 року).
При визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили, а відтак якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК (за сукупністю злочинів).
Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 1 червня 2020 року у справі № 766/39/17 (провадження № 51-8867кмо18).
Також призначаючи остаточне покарання, суд враховує роз'яснення абзацу 1 пункту 21, абзацу 1 пункту 22 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, в яких зазначено, що при вирішенні питання про те, який із передбачених ст. 70 КК принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо. Принцип повного або часткового складання покарань може застосовуватись у випадках призначення за окремі злочини, що входять до сукупності, як однакових, так і різних за видом покарань. При частковому складанні розмір остаточного покарання в усякому разі має бути більшим за розмір кожного з покарань, призначених за окремі злочини.
Оскільки ОСОБА_4 вчинив обидва злочини за цим вироком до постановлення попереднього вироку від 16 травня 2022 року, тому суд призначатиме остаточне покарання за правилами, передбаченими частиною 4 статті 70 КК України, шляхом часткового складання покарань.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що покарання у вигляді 3 (трьох) років 1 місяця позбавлення волі з його реальним відбуванням буде відповідати меті, визначеній у статті 50 КК України та у відповідності до статті 65 КК України буде достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 слід обчислювати з моменту затримання обвинуваченого, а саме з 20 грудня 2021 року на підставі ухвали слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 20 грудня 2021 року.
Строк застосування запобіжного заходу, обраного відносно ОСОБА_4 під час досудового розслідування кримінального провадження № 12020070070000259 від 13 серпня 2020 року у виді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю, закінчився 23 листопада 2020 року, протягом судового розгляду даного кримінального провадження такий не обирався, на даний час клопотань про обрання такого суду не подано, отже питання щодо нього судом не розглядається.
Питання речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження вирішуватиметься у порядку статей 100, 174 КПК України.
Процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні немає.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Керуючись ст. 368, ч. 2 ст. 373, ст. 374 КПК України, с у д
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 185 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, до покарання призначеного за цим вироком у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 16 травня 2022 року у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі, та остаточно до відбуття за сукупністю кримінальних правопорушень призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 1 (один) місяць.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його затримання - 20 грудня 2021 року.
Речові докази по справі, а саме автомагнітолу марки «МР3-3882» іноземного виробництва, що знаходиться у кімнаті зберігання речових доказів Перечинського відділення Ужгородського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області - повернути потерпілому ОСОБА_7 , а змив з проводів автомагнітоли, три відрізки липкої стрічки-скотч із слідами папілярних ліній рук людини, що упаковані до двох крафтових пакетів з написом «Національна поліція Головне слідче управління», та знаходяться у кімнаті зберігання речових доказів Перечинського відділення Ужгородського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області - знищити.
Заходи забезпечення кримінального провадження, вжиті ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 04 листопада 2020 року у виді арешту майна - скасувати.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок суду може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку суду учасники кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 376 КПК України. Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий: ОСОБА_1