30 червня 2022 року м. Мукачево Справа №303/3950/22 4-с/303/23/22
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі: головуючого - судді Кость В.В.
секретар судового засідання Немеш Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Мукачево
скаргу ОСОБА_1 від імені якої діє ОСОБА_2
особа, бездіяльність якої оскаржується приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Ярошевський Дмитро Андрійович
стягувач Акціонерне товариство «Універсал банк»
про визнання бездіяльності приватного виконавця протиправною, скасування арешту та виключення відомостей про особу із Єдиного реєстру боржників,
ОСОБА_1 від імені якої діє ОСОБА_2 звернулася до суду із скаргою щодо визнання протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича (надалі - Приватний виконавець) щодо не зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 , накладеного в межах виконавчого провадження №58680473 та не виключення відомостей про ОСОБА_1 із Єдиного реєстру боржників; скасування арешту, накладеного в межах виконавчого провадження №58680473 та виключення відомостей про ОСОБА_1 із Єдиного реєстру боржників.
Необхідність задоволення скарги обґрунтовується доводами про те, що в межах виконавчого провадження №58680473 виконавчий документ 20.01.2020 було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст 37 Закону України «Про виконавче провадження». Разом з тим, на підставі додаткової угоди про припинення зобов'язань за кредитним договором №11/583К-07 від 18.07.2007, укладеної 06.07.2021, шляхом часткового погашення боргу та прощення боргу припинилися всі зобов'язання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк». Не зважаючи на наведене, арешти за виконавчим провадженням продовжують існувати, а приватний виконавець протиправно не вчиняє дій щодо скасування арешту та виключення їх з Єдиного реєстру боржників.
Скаржник та її представник в судове засідання не з'явилися, натомість від представника скаржника надійшла заява про розгляд скарги без їх участі, вимоги за скаргою просять задоволити.
Приватний виконавець в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали скарги, суд констатує наступне.
Згідно з частиною першою ст. 1291 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Із зазначеними положеннями Основного Закону у повній мірі кореспондуються і приписи частин першої та другої ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України, якими передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців (частина перша ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини 1 статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Предметом судового розгляду даної скарги є дослідження питання правомірності продовження існування арешту, накладеного Приватним виконавцем на майно ОСОБА_1 .
В контексті хронології існуванням відповідних правовідносин, пов'язаних із арештом майна ОСОБА_1 , суд наводить наступні обставини справи.
На підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 грудня 2016 року присуджено до стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за Кредитним договором № 11/583К-07 від 18 липня 2007 року у розмірі 25 445 (двадцять п'ять тисяч чотириста сорок п'ять) доларів США 12 центів з яких: прострочена заборгованість - 540,78 доларів США; сума дострокового стягнення кредиту - 24 064,26 доларів США; відсотки - 588,77 доларів США; пеня - 251,31 доларів США.
На підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича від 20.03.2019 відкрито виконавче провадження ВП №58680473 щодо примусового виконання виконавчого листа №303/4069/15-ц, виданого 22.08.2017 Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за Кредитним договором № 11/583К-07 від 18 липня 2007 року у розмірі 25 445 (двадцять п'ять тисяч чотириста сорок п'ять) доларів США 12 центів з яких: прострочена заборгованість - 540,78 доларів США; сума дострокового стягнення кредиту - 24 064,26 доларів США; відсотки - 588,77 доларів США; пеня - 251,31 доларів США, боржник: ОСОБА_1 , ВП №58680473.
В межах виконавчого провадження ВП №58680473 Приватним виконавцем на підставі постанов:
?від 20.03.2019 - накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, що разом становить 27989,63 доларів США;
?від 20.01.2020 виконавчий лист №303/4069/15-ц, виданий 22.08.2017 повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
6 липня 2021 року між акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_3 укладено Додаткову угоду про припинення зобов'язань за Кредитним договором №11/583К-07 від 18 липня 2007 року, згідно з якою сторони визнали, що загальний розмір заборгованості за Кредитним договором станом на 06.07.2021 та дійшли згоди про умови припинення всіх зобов'язань за Кредитним договором №11/583К-07 від 18 липня 2007 року.
З даних довідки від 07.07.2021 №42279 вбачається, що станом на 07.07.2021 заборгованість за Кредитним договором №11/583К-07 від 18 липня 2007 року погашена в повному обсязі.
У переданій на розгляд суду скарзі скаржник просить суд визнати протиправною бездіяльність Приватного виконавця щодо не скасування арешту у виконавчому проваджені ВП №58680473 внаслідок добровільного виконання зобов'язань перед стягувачем після повернення виконавчого документу стягувачу та скасувати арешт з майна.
По відношенню до таких доводів скаржника суд зазначає наступне.
Арешт нерухомого майна у рамках конкретного виконавчого провадження застосовується саме задля досягнення мети цього провадження, забезпечення реального виконання рішення. Тому питання про те, чи відповідає своєму призначенню арешт, чи виконує він функцію забезпечення виконання рішення у виконавчому провадженні, що завершене, чи є для його існування за відсутності відповідного провадження правова основа, чи не обмежує такий арешт права власника тощо мають, поза сумнівом, істотне значення для власника майна.
Виходячи зі змісту статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
В свою чергу, підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначені частиною четвертою статті 59 Закону.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 40 Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
В свою чергу, підстави повернення виконавчого документа стягувачу передбачені статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон).
Так, відповідно до п. 2 частини 1 статі 37 Закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Разом з тим, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди (частина 5 статті 37 Закону).
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
При цьому, виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Отже, виконавець зобов'язаний зняти арешт з майна боржника тільки в разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Тобто, зняття арешту з майна боржника пов'язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №910/8019/15-г та від 02 жовтня 2019 року у справі №369/3031/18.
Оскільки Приватний виконавець повернув виконавчий лист стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» , то виконавче провадження не було закінченим, що не позбавляло стягувача права повторного звернення із заявою про примусове виконання рішення суду, а відтак у Приватного виконавця станом на 20.01.2020 (винесення постанови про повернення виконавчого листа стягувачу) не було правових підстав для зняття арешту з майна боржника, накладеного в межах виконавчих проваджень.
Фактичний аналіз змісту поданих скаржницею доказів свідчить про те, що ОСОБА_1 в особі уповноваженого нею представника зверталася до Приватного виконавця із клопотанням повідомити причини не зняття арешту внаслідок добровільного виконання зобов'язань перед стягувачем (адвокатський запит від 05.08.2021), за результатами якого отримала повідомлення лише про хід виконання виконавчого провадження ВП№58680473 та ВП №58675781 (повідомлення від 11.08.2021 №01-29/4747/21).
Таким чином, ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність Приватного виконавця саме за наслідками відмови у задоволенні її заяви про зняття арешту після добровільного виконання зобов'язань перед стягувачем, а не під час винесення Приватним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Звертаючись до суду із даною скаргою ОСОБА_1 зазначила, що заборгованість за кредитним договором від 18 липня 2007 року №11/583К-07 погашена перед банком у добровільному порядку за погодженням зі стягувачем, внаслідок чого відпала потреба в існуванні арешту на майно.
Частиною четвертою статті 40 Закону передбачено, що у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Разом з тим, Законом не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв'язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення.
Водночас, у випадку повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов'язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.
Фактичний аналіз змісту скарги та наявних у ній матеріалів (додаткова угода від 6 липня 2021 року про припинення зобов'язань за Кредитним договором №11/583К-07 від 18 липня 2007 року, довідка АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 07.07.2021 №42279) свідчить про те, що після повернення виконавчого документу стягувачу, мало місце припинення всіх зобов'язань за кредитним договором від 18 липня 2007 року №11/583К-07.
Разом з тим, на даний час накладено арешт на майно боржника для забезпечення виконання фактично виконаного виконавчого листа.
Враховуючи викладене, факт добровільного погашення боржником боргу за погодженням зі стягувачем, відсутність відкритого виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, відсутність у суду будь-яких відомостей стосовно рішення Приватного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору (основної винагороди), наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника та відсутність у необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, суд приходить до висновку про визнання бездіяльності Приватного виконавця щодо не зняття арешту з майна заявника протиправною, що є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20.
Таким чином, не зняття Приватним виконавцем арешту з майна боржника ОСОБА_1 , за встановлених судом обставин, слід вважати бездіяльністю Приватного виконавця, а порушене право Чертиганової О.В., з урахуванням приписів абзацу другого частини другої статті 16 Цивільного кодексу України підлягає захисту, шляхом зобов'язання Приватного виконавця зняти арешт з майна боржника.
Відповідно до частини другої статті 451 Цивільного процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
З урахуванням вищенаведених обставин справи, скарга підлягає задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись статтями 8, 19, 124, 1291 Конституції України, статтями 2, 3, 12, 18, 260, 447, 450-451 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
1. Скаргу ОСОБА_1 від імені якої діє ОСОБА_2 - задоволити.
2. Визнати бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича щодо не зняття арешту з всього рухомого та нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного в межах виконавчого провадження №58680473 та не виключення відомостей про ОСОБА_1 із Єдиного реєстру боржників, протиправною.
3. Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича зняти арешт з всього рухомого та нерухомого майна ОСОБА_1 , який накладено в межах виконавчого провадження №58680473 та виключити відомості про ОСОБА_1 із Єдиного реєстру боржників.
4. Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя В.В. Кость